Особливості стилю письменника реалізуються на письмі, тобто в мовленні персонажів, в лексиці та синтаксисі твору. «Оскар та Рожева пані» - це яскравий приклад епістолярного роману, особливості якого розглядалися в попередньому розділі. В епістолярному романі, художній образ персонажа є концентрованою формою відображення дійсності в естетичному плані, тобто засобом вираження суб’єктивної модальності тексту. Вивчення категорії художнього образу персонажа в епістолярному романі ґрунтується на детальному аналізі мовлення персонажів у різних комунікативних ситуаціях.

Мовлення персонажа в епістолярному романі відіграє дуже важливу роль: з одного боку, воно виступає засобом розкриття образу героя через самоаналіз персонажа, мотивацію вчинків тощо, з іншого, – як мовний узус персонажа, його індивідуальні мовні навички, що, відповідно, свідчить про рівень його культури, освіти, професії, соціальної приналежності, психіки, характеру. Використання стилістичних засобів у мовленні персонажа зумовлене його статусною поведінкою.

Головним героєм роману є десятирічний хлопчик Оскар, від якого ведеться мова, тобто в творі представлене дитяче мовлення. Листи юного героя побудовані, як розмова з Богом, в них він висловлює свої думки, враження, переживання. Крім цього, Оскар дослівно передає свої розмови з батьками, друзями та Рожевою пані. Особистість героя яскраво відображється на мовному рівні. Про те, що мова ведеться від дитини ми розуміємо не лише з сюжету твору, а й проаналізувавши лексику використану в романі.

Аналіз роману дозволив встановити, що дитяче мовлення не копіюється в літературному творі, а своєрідно відтворюється. Репрезентоване дитяче мовлення відрізняється більш суворішою синтаксичною організацією ніж спонтанне мовлення дітей, що виявляється у відсутності пропусків підметів та присудків: «- Allez –y. Embrassez - moi . Je le dirai pas aux autres. Je veux pas casser votre réputation d’ancienne catcheuse » (p. 35).

Спостерігаються відмінності в лексичній когезії. Якщо для спонтанного мовлення є характерною відсутність синонімічних відносин [23, с.52], то в романі вже відзначається вживання синонімів, які передають підвищену емоційність дитини: « Parce qu ’é crire c ’ est guirlande , pompon , risette , ruban , et cetera . Ecrire , c ’ est rien qu ’ un mensonge qui engolive » (p. 9).

  Спостерігаються також відмінності в передачі емоційного стану дітей. Якщо в спонтанному мовленні діти передають свій емоційний стан в основному за допомогою вигуків, та завдяки підвищеній емоційності спостерігаються накладки висловлювань різних мовців, то письменник, крім вище згаданих засобів, використовує інші образні засоби:

епітети: «On l’ appelle la Chinoise parce qu’elle a une perruque noire, brillante, aux cheveux raides, avec une frange, et que ça la fait ressembler à une Chinoise » . (p. 47)

порівняння: « Je serai muet m ê me si je trouve é tonnant , vu toutes les rides qu ’ elle a , comme des rayons de soleil autour des yeux , que personne ne s ’ en soit dout é » (p.13).

метафори: « Si tu dis « mourir » dans un hopital, personne n’entend. Tu peux être sur qu’il va y avoir un trou d’air et que l’on va parler d’autre chose » (p.17).

 прислівники зі значенням вищої ступені інтенсивності: «Tu parles, Crane d’œ uf ! Les m é decins , c ’ est inusable !» (p. 16).

вищий ступінь порівняння прикметників: «j’ ai l’impression que le film passait au ralenti, que l’air devenait plus aérien, la silence plus silencieux… » (p. 45).

    Важливе місце у дитячому мовленні відіграє лексичний повтор, який вживається дітьми з різними цілями: при уточненні, при перепитуванні, для привертання уваги, висловлює ємоційний стан, вживається в підтвердження репліки попереднього мовця: « Moi , je ne fais plus plaisir . Depuis ma greffe de moelle osseuse , je sens bien que je ne fais plus plaisir »(p. 11) (уточнення)

«- Tes parents sont là.

- Mes parents ? C’est pas possible. »(p. 23) (перепитування)

« - je veux voir Mamie-Rose.

- Mais où étais-tu passé, Oscar ? Comment te sens-tu ?

- Je veux voir Mamie-Rose » (p.29) (емоційний стан дитини)

«Et c’est là que j’ai compris que mes parents étaient deux laches. Pire : deux laches qui me prenaient pour un lache ! »(p. 27) (привертання уваги)

« - Tu as raison . Mais le fait que tes parents qui, selon toi, sont des cons…

- Oui. Des vrais cons, Mamie-Rose ! »(p. 34) (підтвердження репліки попереднього мовця).

 Слід також підкреслити, що особливості репрезентації дитячого мовлення в значній мірі залежать від образу персонажу, від тих художніх задач, які поставив перед собою письменник. Так специфіка репрезентації дитячого мовлення в творах з установкою на гумористичний, ексцентричний ефект полягає у виборі особливих художніх засобів для відтворення дитячого мовлення. “Дитячі” неологізми, гра слів, “дитячі” помилки, каламбури служать для створення ексцентричного, гумористичного ефекту репрезентованого мовлення дітей у художньому творі.

 Ми бачимо на прикладі Оскара, як автор застосовує різні стилістичні засоби, залежно від того художнього образу, який він прагне створити в той чи інший момент, в чому й проявляється витонченість індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта. Він уміло і майстерно поєднує гумор, дитячу щирість і наївність в ліричній і трагічній сентиментальній історії. В певні моменти ми відчуваємо жаль та співчуття до Оскара, в інші – його слова викликають щиру посмішку.

 Наївність і дитячу щирість автор передає за допомогою гри слів. Оскар порівнює похилий вік Рожевої пані з терміном дії йогурта:

« - Vous êtes perimée ?

- Oui.

- Comme un yaourt ? » (p.13).

Для відображення емоційного стану хлопчика, автор часто застосовує гіперболу: « J ’ avais envie d ’ emb ê ter la terre enti è re » (p.28). Ліричні почуття кохання Оскара, автор передає за допомогою порівняння та метафор, завдяки чому хвороба дівчинки перетворюється на прекрасне диво: « On dirait une f é e qui se repose un moment à l ’ hopital » (p. 42) ;  «Elle é tait pos é e sur son lit , on aurait dit Blanche - Neige lorsqu ’ elle attend le prince , quand ces couillons de nains croient qu ’ elle est morte » (p. 44).

Автор часто використовує іронію, що викликає в нас співчуття до юного Оскара, який чудово розуміє свій стан: « Faudrait qu ’ elle appr é cie les extraterrestres , et ç a , j ’ en suis pas sur » (p. 42). Стилістичні засоби сприяють створенню образності, зігрівають дитяче мовлення ліризмом.

 Таким чином, ми бачимо, що автор у своєму романі не копіює дитяче мовлення, а своєрідно його відтворює, використовуючи різні стилістичні засоби.