Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особливості стилю творчості Еріка Еммануеля Шміта
1.1. Визначення поняття стилю в лінгвістиці та літературі
1.2. Індивідуальний стиль автора
1.3. Носії стилю. Стиль і мова
1.4. Особливості індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта
РОЗДІЛ 2. «Оскар та Рожева пані» - роман у листах
2.1. Епістолярний роман як об’єкт лінгвістичного досліження
2.2. Структурно-композиційні та семантико-прагматичні особливості епістолярного роману
2.3. Дитячі листи до Бога у романі «Оскар та Рожева пані
РОЗДІЛ 3. Лексичні особливості роману «Оскар і Рожева пані»
3.1. Лексичні особливості дитячого мовлення в романі
3.2. Особливості власних назв у романі
3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
ВСТУП
Сучасна французька література представлена у всьому світі численними авторами та літературними стилями. Ми маємо можливість вибирати серед романів, поезії, театральних п’єс і серед багатьох інших жанрів.
Один із найбільш популярних у світі сучасних французьких авторів є Ерік Еммануель Шміт, у творчості і манері письма якого ми безперечно знаходимо переплетення різних жанрів та стилів письма. Це винятковий автор, який пише театральні п’єси, романи, розповіді, ессе та інш.
Ерік Еммануель Шміт – це ім’я, яке супроводжує успіх, але все ж таки він залишається складним автором для розміщення його на літературній ниві. Драматург, романіст чи філософ… складно сказати, так як людина він цікава і різностороння. За десять останніх років Ерік Еммануель Шміт став оним із найпопулярніших франкомовних авторів і одним із найбільш представлених у світі. Його книги перекладені 40 мовами, а його п’єси ставляться в 50 країнах по всьому світу.
Спочатку ми познайомились з Еріком Еммануелем Шмітом як з драматургом. В його доробку є театральні п’єси на один акт: «Школа диявола» (1996), «Тисяча і один день»(2000); та п’єси на багато актів: «Валонська ніч» (1991), «Відвідувач»(1993), «Вільнодумець»(1997), «Фредерік або бульвар злочинів»(1998) та багато інших, які отримали визнання критики та ставляться в багатьох країнах по всьому світу. Його успіх в театрі безперечно пояснюється прагненням поєднати два типи письма: літературний та популярний, вправно пов’язуючи гумор та метафізичні концепції, тим самим «провокуючи думки спостерігача, щоб втягнути його в діалог», відповідно до філософа Дені Дідро, який надихав його.
Зрештою його потреба писати, вражати, хвилювати не могла залишитись лише в межах театру, тому з’являється Шміт романіст. Ерік Еммануель Шміт з успіхом пише низку романів: «Секта егоїстів»(1994), «Євангеліє від Пілата»(2000), «Участь іншого»(2001). Особливе місце в творчості письменника займає «Цикл незримого», присвячений найбільшим релігіям, до якого входить чотири короткі романи: «Міларепа», «Пан Ібрагім та квіти Корану», «Оскар і Рожева пані», «Діти Ноя».
Саме третій частині «Циклу незримого» присвячена дана робота. «Оскар і Рожева пані» - це хвилююча сентиментальна розповідь, в якій ставляться глибокі і серйозні філософські питання. Вона привернула увагу критики, вона з успіхом ставиться у театрах по всьому світу, зрештою ця невеличка розповідь є втіленням неповторного і незвичайного стилю Еріка Еммануеля Шміта.
"Coup de cœur, Oscar et la Dama Rose est de ces livres auxquels on pense longtemps après la dernière page refermée. Une leçon de vie express, pleine d’émotions et d’humour"(Questions de femmes, janvier 2003), "Un pur chef d’œuvre ! Oscar et la Dame Rose, cocasse, tendre ou rosse, est un cocktail d’espérance pour tous ceux qui croisent la maladie. Pour tout le monde, donc" (Témoignage chrétien, 6 décembre 2002), "Il y a des moments où un écrivain est au mieux de sa forme, de son art. Un livre qui restera pour les ages à venir."(sur Télé-matin, FR2, chronique littéraire). З вище поданих та багатьох інших критичних статей в пресі та на телебаченні ми бачимо, що науковці, літератори та критики не залишились байдужими до даного роману, називаючи його справжнім шедевром, тим самим ставлячи високу оцінку стилеві та манері письма автора.
Не слід забувати, що Ерік Еммануель Шміт являється філософом. В своїх творах він показує проблеми, що турбують людство сьогодні, але не дає вирішення даних проблем. Він пише для того, щоб змусити читачів задатись важливими питаннями і підштовхнути їх до дії. В цьому ми вбачаємо актуальність даної роботи. В своєму романі «Оскар і Рожева пані» автор непомітно і ненав’язливо піднімає актуальні проблеми сьогодення, взявши за основу життя маленького хлопчика. Просте дитяче мовлення, легка і відверта інтонація та гумор використовуються автором для підняття серйозних і важливих проблем – відношення людини до Бога, смерть, сенс життя.
Виходячи із вище сказаного, ми поставили перед собою мету: дослідити особливості стилю Еріка Еммануеля Шміта на прикладі його роману «Оскар і Рожева пані», та визначити як реалізуються ці особливості на письмі, в мовленні та лексиці роману.
Мета роботи визначила коло завдань:
- Обгрунтувати поняття стилю в літературі та лінгвістиці;
- Дати визначення індивідуальному стилю автора;
- Дослідити як проявляється стиль на письмі;
- Визначити особливості індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта;
- Дати визначення та дослідити особливості епістолярного роману;
- Розглянути стилістичні особливості роману Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані»;
- Дослідити особливості лексики в романі «Оскар і Рожева пані»;
- Визначити особливості вираження дитячого мовлення в романі;
Об’єктом дослідження даної роботи є третя частина «Циклу незримого» роман «Оскар і Рожева пані». Ми вибрали саме цей роман тому, що він є найбільш відомим і найбільш представленим в Україні.
Предметом дослідження являються стилістичні та лексичні особливості творчості Еріка Еммануеля Шміта, на прикладі його роману «Оскар і Рожева пані».
Незважаючи на те, що Ерік Еммануель Шміт є досить молодим автором, що недавно з’явився на літературній ниві, його творчість була предметом дослідження, як зарубіжних так і вітчизняних науковців. Науковим підгрунтям даної роботи являються досліження Катрін П’єр, Мартіна Драгоцалова та інших.
Новизна даної роботи полягає в тому, що за предмет дослідження вперше були взяті саме особливості стилю письма автора та лексичні особливості його роману «Оскар і Рожева пані».
Структура роботи. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних літературних джерел.
У вступі була визначена мета дослідження та коло завдань, об’єкт та предмет дослідження, актуальність і новизна роботи. Також представлена структура роботи та наукове підгрунтя.
У першому розділі ми приділили увагу теоретичному підгрунтю роману і визначили поняття стилю з точки зору літератури та лінгвістики. Ми виокремили та обгрунтували поняття індивідуального стилю автора, та особливості прояву стилю на письмі. В останньому підрозділі ми дослідили особливості індивідуального стилю саме Еріка Еммануеля Шміта на основі його останніх творів.
Другий розділ представляє дослідження жанрових та структурно-композиційних особливостей роману «Оскар та Рожева пані». Було визначено поняття епістолярного роману та представлені його особливості.
У третьому розділі даної роботи ми дослідили особливості лексики роману «Оскар і Рожева пані». Були проаналізовані особливості репрезентованого дитячого мовлення роману, власні назви та розмовне мовлення твору.
У висновках представлені результати проведеного дослідження та зроблені висновки щодо стилістично-лексичних особливостей роману «Оскар та Рожева пані».
Список літературних джерел включає 53 одиниці, з яких 12 на французькій мові. Також в даній роботі було використано 7 джерел ілюстративного матеріалу на французькій мові.
РОЗДІЛ 1
Індивідуальний стиль автора
Найпоширенішим у науці про літературу є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Олександр Блок стверджував «Поети цікаві не тим, що в них є загального, а тим, чим вони відрізняються один від одного». Стиль письменника пов'язаний не лише з обраним художнім методом, а й із творчою індивідуальністю митця. Цікаво, що такий підхід до стилю мав місце ще в античну добу. Видатний давньогрецький філософ Платон, відзначаючи зв'язок стилю з творчою індивідуальністю, писав: «Яким є стиль, таким є характер». А давньоримський драматург Сенека говорив, що стиль «є обличчям душі» [19, с.63].
Термін "стиль" походить від латинського слова "stilos", що позначало загострену паличку для писання на вощаних дощечках. Згодом, завдяки метонімії, стилем іменують саме письмо, почерк, своєрідність складу, а пізніше — індивідуальні особливості творчості письменника загалом [8, с.45]. "Словник літературознавчих термінів" В.М.Лесина та О.С.Пулинця [18, с.358] визначає стиль авторський чи індивідуальний як ідейно-художню своєрідність творчості письменника, риси його творчої індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орієнтацією на певні літературні напрями тощо.
Кожний видатний письменник має свій стиль, тобто улюблені теми і проблеми, найбільш відповідні жанри, найчастіше вживані засоби побудови творів, ліплення образів і розкриття характерів персонажів, свою творчу манеру, свій "почерк" і неповторні інтонації, по-своєму підходить до використання досвіду попередників і сучасників, своєрідно користується скарбами загальнонародної мови тощо.
Звуженим трактуванням є індивідуальний стиль, як певний набір мовно-стилістичних прийомів, однак своєрідність твору чи творчості одного митця не визначається лише мовленнєвими особливостями. Така невизначеність із цим поняттям призводить до того, що виникають сумніви у будь-якій можливості дефініціювання терміну “індивідуальний стиль”.
Стиль — це явище цілісне. За висловом В. Жирмунського, поняття стилю "...означає не тільки фактичне співіснування різних прийомів..., а внутрішню взаємну їхню зумовленість, органічний чи систематичний зв'язок, що існує між окремими прийомами" [20, с.69]. І хоча стиль пов'язаний з категорією художньої форми, з оригінальним використанням певних художніх прийомів і засобів, необхідно вбачати в стилі також і зв'язок зі змістом твору, з його ідеєю, проблематикою, письменницьким світоглядом. В.Жирмунський стверджує: "Художній стиль письменника являє собою вираження його світогляду, втілене в образах мовними засобами". Тому стиль як явище форми "неможливо вивчати у відриві від ідейно-образного змісту твору" [7, с.20].
Індивідуальний стиль — явище неповторне. При дослідженні стилю письменника потрібно уважно проаналізувати зміст і форму його творів, а також порівняти з творчістю попередників і сучасників. Письменник-прозаїк творить, спираючись на неординарний стиль та оригінальність світобачення. Перший — це "такий спосіб духовного втілення, який настільки ж підлягає умовам, продиктованим матеріалом, наскільки й відповідає вимогам певних видів мистецтва і законам, котрі формуються із поняття предмета"[11, с.37]. Оригінальність полягає у відмінному від інших баченні світу кожної окремої людини. Автор, як і будь-яка пересічна особа, керується не тільки власним, а й загальнолюдським досвідом і постулатами попередніх поколінь.
Стиль є свідченням мистецького таланту автора. Недарма великий Гете вважав, що далеко не всі письменники мають свій стиль. Стиль, на думку Гете, є найвищим ступенем художньої довершеності, якого досягають лише окремі майстри. Видатні письменники завжди приділяють величезну увагу своєму стилю, роботі над ним. "Все, що в мене є, — це мій стиль", — говорив блискучий стиліст Володимир Набоков. А великий французький письменник Гюстав Флобер мріяв написати книгу, яка б трималася виключно на внутрішній гідності стилю.
Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони "перепускаються" через особистість митця. Стиль, "стилос" — колись загострена паличка, а нині "перо", є, за виразом Франца Кафки, не просто "інструментом", але "органом письменника"[24, с.56].
Маючи стильове “обличчя”, письменник з кожним твором видозмінює його. Така еволюція природна і закономірна, оскільки змінюються тематика й проблематика, які є стилетвірними факторами. Крім того, письменник як автор, що пильно вдивляється в новий матеріал, “дослухається” до його “мови”, також перевтілюється, виповнюється іншим світовідчуттям, що неминуче позначається на стилі його нових творів” [20, с.656].
Таким чином, індивідуальний стиль письменника – це ідейно-художня своєрідність творчості письменника, риси його творчої індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орієнтацією на певні літературні напрями
Носії стилю. Стиль і мова.
Деякі вчені розглядають індивідуальний письменницький стиль як своєрідність мови, оскільки існують явища стилю, що приводять до особи автора; в зародку це можна спостерегти у звичайному оповіданні: особливості лексики, синтаксису, а головне, інтонаційний фразовий малюнок - усе це більш-менш підказує якісь невловимі і разом з тим конкретні риси оповідача; якщо розповідь ця ведеться з установкою на оповідача, від імені його, то ці невловимі риси стають конкретно відчутними, складаються в образ [17, с.95].
Проте такий погляд, характерний для стилістики як розділу мовознавства, для дослідження явищ літератури є занадто вузьким [8, с.184]. В.Жирмунський писав: "У поняття стилю літературного твору входять не лише мовні засоби, але також теми, образи, композиція твору, його художній зміст, втілений словесними засобами, але не такий, що вичерпується словами [14, с.71]. Все це – носії стилю. До них можна віднести також сюжет і жанр.
Спробою поєднати полярні позиції стає застосування поняття “стилетвірні фактори”, під яким маються на увазі елементи змісту, які визначають формальні особливості, тобто власне риси стилю. “Стиль є художньою закономірністю, яка об’єднує в якості його носіїв усі елементи форми художнього цілого і визначається в якості його факторів ідейно-образним змістом, художнім методом і жанром даного цілого” [32, с.130]. Такої ж позиції дотримувався і В.Виноградов, для якого індивідуальний стиль – це “своєрідна, історично зумовлена, складна, але структурно єдина і внутрішньо пов’язана система засобів і форм словесного творчого виразу…” [6, с.105]. Цій системі “структурної єдності і внутрішньої пов’язаності” надають ті ж таки стилетвірні фактори, але вчений об’єднує їх під поняттям “образу автора”, стверджуючи, що стиль зумовлюється образом автора. У відповідності до цього визначається згодом, що ж є власне об’єктом вивчення художньої стилістики.
На думку В.Виноградова, стилістика художньої літератури має багато спільного і похідного від стилістики мови і стилістики мовлення, але на неї накладаються специфічні естетичні закони мистецтва, що призводить до того, що вона отримує свій окремий статус і виходить за межі вивчення тільки мови чи мовлення художніх творів. “Потрапляючи у сферу стилістики художньої літератури, матеріал стилістики мови і стилістики мовлення піддається новому перерозподілу і новому групуванню у словесно-естетичному плані, набуваючи нового життя і включаючись в іншу творчу перспективу. Він стає будівельною базою для оформлення динамічної структури образу автора, оповідного, ліричного і драматичного стилів, мовлень персонажів, їх образів і т. п.”[7, с.75].
В.Кожина вважає, що стилістика – це “категорія художньої форми”, тобто теж ширша за мову чи мовлення твору. Правда, зустрічаються дослідники, які й досі обмежують вивчення індивідуального стилю вивченням мовного рівня твору. Так, на погляд авторів збірника “Индивидуально-художественный стиль и его исследование”, завдання стилістичного аналізу полягає в тому, щоб визначити, ЩО і ЯК з мовних засобів (синтаксичного, лексичного, морфологічного, фонетичного рівнів) використовується у творі [14, с.5].
Значна більшість дослідників відмовляється від такого звуженого розуміння стилістичного аналізу. Я.Ельсберг до елементів стилю зарахував такі особливості художньої форми, як художнє мовлення, жанр, композицію, темп, ритм, тон, інтонацію тощо [14, с.25]. Погоджуються з таким підходом до розуміння стилетвірних факторів і елементів індивідуального стилю В.Фащенко, О.Кухар-Онишко[17, с.56].
Отже, світовідчуття, світобачення письменника, його естетичний досвід зумовлюють оригінальність стилю його творів. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Дослідники проблем стилю (О.Соколов, В.Фащенко та ін.) розрізняють у сукупності зумовлень, причетних до стилю, стилетвірні чинники і носії стилю. До чинників зараховують: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематику і проблематику, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру. Носіями стилю виступають елементи форми художнього твору: від фабули і сюжету, композиції, які перетворюють тематику твору, формуючи її з життєвого та уявного матеріалу, до мовних виразових форм (оповіді, розповіді, описи, монологи, діалоги) з їх лексико-синтаксичними структурами, інтонаційно-звуковими особливостями. Все це “несе” на собі стильову домінанту, яка відчувається у процесі естетичного сприймання твору, але важко піддається дослідженню і логічному поясненню, якщо елементи, які виражають стильову визначеність твору, беруться окремо чи навіть у сукупності. Тому й виникає необхідність характеристики стилю як художньої закономірності, що породжується функціонуванням носіїв стилю у взаємодії між собою, в контексті твору.
Отже, на формування індивідуального стилю письменника впливають ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематику і проблематику, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру. Носіями стилю виступають елементи форми художнього твору, з їх лексико-синтаксичними структурами, інтонаційно-звуковими особливостями.
ВИСНОВКИ
Дана робота представляє собою дослідження лексико-стилістичних особливостей роману відомого сучасного письменника Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані». Слідуючи визначеному колу завдань, ми розглянули та дослідили основні теоретичні положення даної роботи.
Перш за все, ми визначили поняття стилю, що являється одним з ключових як в літературі так і в лінгвістиці. Таким чином, ст иль літературної мови – це різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в певних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці [28, с.84].
У науці про літературу найпоширенішим є розуміння стилю як індивідуальної творчої манери, «творчого обличчя» окремого письменника. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців. Сукупність виражально-зображальних засобів письменника тоді дає ефект стилю, коли закономірно поєднується в художньо мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця. Завдяки стилю митець творчо відтворює чи перетворює, художньо опрацьовує життєвий матеріал. Загальні теми, проблеми, події набувають в індивідуальному стилі письменника своєї художньої неповторності, адже вони «перепускаються» через особистість митця.
Саме своєрідність індивідуального стилю Еріка Емануеля Шміта і стала предметом нашого дослідження. Перш за все ми визначили, що на формування неповторного індивідуального стилю письменника вплинули ряд стилетвірних чинників: світовідчуття (образне мислення) письменника; тематика і проблематика, яка його переймає; закони і норми обраного ним жанру.
Безумовно величезний вплив на творчість та формування стилю письменника мали факти його життєвого досвіду, під впливом яких формувалась особистість митця. Вивчення музики, навчання та робота в сфері філософії, звернення до Бога та вивчення релігій, все це безсумнівно знаходить відображення в його твогах. На прикладах його романів ми бачимо, що головними героями в них найчастіше стають відомі історичні особистості (Гітлер, Понтій Пілат, Ісус), а висвітлює він філософські, актуальні і важливі проблеми, що завжди турбували суспільство: відношення людини і Бога, смерть, сенс життя.
На нашу думку, яскравим прикладом неповторного індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта став його роман «Оскар і Рожева пані», що є частиною «Циклу незримого», присвяченого світовим релігіям. Проблематика твору дуже складна і піднімає найактуальніші сьогодні питання, хоча автор із властивою йому майстерністю розкриває серйозні і філософські проблеми на основі життєвої трагедії десятирічного хлопчика, від якого і ведеться мова в романі. Тобто питання про віру, сенс життя і ставлення до Бога звучать із вуст дитини.
Як було зазначено вище, одним із стилетвірних чинників являється обраний автором жанр твору. Ерік Еммануель Шміт не дарма надав перевагу епістолярному роману, що являється ще однією особливістю його стилю. В результаті нашого дослідження ми дійшли висновку, що епістолярне мовлення є міжстильовим жанром, який характеризується змішуванням стилістично різнорідних елементів, оформлених за певними структурно-композиційними моделями, у яких відбився процес становлення й розвитку усного мовлення, публіцистичного й офіційно-ділового стилю, частково наукового й художнього.
Стиль характеризується як художня закономірність, що породжується функціонуванням носіїв стилю у взаємодії між собою, в контексті твору. Носіями стилю виступають елементи форми художнього твору: від фабули і сюжету, композиції, які перетворюють тематику твору, формуючи її з життєвого та уявного матеріалу, до мовних виразових форм, з їх лексико-синтаксичними структурами, інтонаційно-звуковими особливостями.
Роман «Оскар та Рожева пані» представляє собою роман у листах, написаних від імені десятирічного хлопчика Оскара. Листуванню властивий певний комплекс мовних і мовленнєвих засобів та стандартизованих формул. Також ми розглянули структурно-композиційні особливості роману, що зумовлені вимогами обраного автором жанру.
Стилістичні та жанрові особливості відображаються на письмі, тобто в мовленні роману. В романі, як зазначалось вище, спостерігається переплетення різних функціональних стилів: розмовного та художнього стилів, епістолярного мовлення. Все це знаходить своє відображення в лексиці роману: ми знаходимо синтаксичні особливості розмовного мовлення, приклади грубої, брутальної простонародної лексики, мовлення роману афективне і емоційне, що підкреслюється вживанням синонімів, метафор, фразеологічних конструкцій, разом з тим ми знаходимо стандартизовані лексичні сполуки і формули, властиві епістолярному мовленню.
Таким чином, в результаті проведеного дослідження, ми зробили висновок, що незважаючи на те, що Ерік Еммануель Шміт являється молодим автором, його стиль та манера письма досить витончені і майстерні. Його неповторний індивідуальний стиль представляє цікавий матеріал для дослідження в літературному та лінгвістичному плані.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров// Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - 2-е изд.- М.: Искусство, 1986.- 445с.
2. Бенвенист Э. Общая лингвистика.- М.: Прогресс, 1974.- 448с.
3. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили.- М.: Высшая школа, 1967.- 375с.
4. Булаховський Л.А Стилістичні засоби мови// Лекції з основ мовознавства.- Харків, 1931.
5. Вашків Л. Епістолярна літературна критика: становище, функції в літературному процесі. – Тернопіль: Поліграфіст, 1998. – 134 с.
6. Виноградов В. О теории художественной речи. – М., 1971.
7. Виноградов В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – М., 1963.
8. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – Л.:Либідь, 2001. – 344 c.
9. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка.- М.: Просвещение, 1965.- 408 с.
10. Гіндін 1989 – Гиндин С.И. Биография в структуре писем и эпистолярного поведения // Язык и личность. – М.: Наука, 1989. – 230 c.
11. Григорян А. Художественный стиль и структура образа. – Ереван, 1974.
12. Долинин К.А. Стилистика французского языка.- Ленинград: Просвещение, 1978.- 343с.
13. Дудик П.С. Стилістика української мови. К., 2005 – с. 97.
14. Индивидуально-художественный стиль и его исследование. – К.- Одесса, 1980.
15. Кожина М.Н. Стилистика русского языка.- М.: Просвещение, 1983.- 223с.
16. Комарова 1990 – Комарова С.И. Функционирование перифразы в эпистолярном стиле вт. п. ХVІІІ века: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 / Днепропетр. гос. ун-т. – Днепропетровск, 1990. – 17 с.
17. Кухар- Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. – К., 1985.
18. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. – К.: "Радянська школа", 1965. – 360 c.
19. Лосев А.Ф. Материалы для построения современной теории художественного стиля // Контекст-1975: литературно-теоретические исследования. – М., 1977. – 224 c.
20. Літературознавчий словник-довідник: За ред. Гром’яка Р., Коваліва Ю. – К., 1997.
21. Мацько О.М. Стилістика української мови: Підручник. – К.: Вища шк., 2003. – 462 с.
22. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови/ Відп. ред. В.М. Русанівський.- К.: Наукова думка, 1977.- 237 с.
23. Моісеєнко О.Ю. До питання про контекст культури та його взаємодію з мовою // Лінгво-методичні спекти викладання іноземних мов: Збірник статей і доповідей Міжвузівської науко - практичної конференції. Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. Прикарпатський університет імені Bасиля Стефаника.- Коломия: Вік, 1997.- 111 c.
24. Наер В.Л. Стиль и текст и стиль текста // Сб.н.тр.МГПИИЯ им. М. Тореза.- М.: МГПИИЯ.- 1986.- 456 c.
25. Наер В.Л. К проблеме жанра в системе функционально-стилистической дифференциации языка // Стилистические аспекты устной и письменной коммуникации. – М.: МГПИИЯ, 1987. – 347 c.
26. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука, 1980.- 263 с.
27. Панфилов А.К. Лекции по стилистике русского языка.- М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1968.- 80 с.
28. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль.- К.: Наукова думка, 1976.- 288 с.
29. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови.- К.: Либідь,1992.- 248 с.
30. Рогоза О.В. Прагматичні особливості епістолярного тексту // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Том XXXVII. – 253 c.
31. Рогоза О.В. Епістолярний стиль в системі функціональних стилів // Матеріали ІІ міжнар. науково-практичн. конф. “Динаміка наукових досліджень 2003”. – Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; Київ. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – Т. 19: Філологічні науки. – 187 c.
32. Соколов А. Теория стиля. – М., 1968.
33. Специфіка епістолярного жанру як міжстильового явища // Лінгвістика: Зб. наук. пр.: Луганськ: Видавництво ЛНПУ ім. Т.Шевченка “Альма-матер”, 2005. – 248 c.
34. Станіславський К.С. Стилістичні параметри стилів. – К., Наукова думка, 1967 – 173 c.
35. Степанов Г.В. О границах лингвистического и литературоведческого анализа художественного текста// Теория литературных стилей.- М.: Наука, 1982.- 136 c.
36. Стиль автора и стиль перевода/ Новикова М.А., Лебедь О.Н., Лукинова М.Ю. и др.- К.: УМК ВО, 1988.- 81 с.
37. Стиль і час 1983 – Стиль і час: Хрестоматія. – К.: Наукова думка, 1983. – 249 с.
38. Фефелов А.Ф. К типологической характеристике разговорного и книжного вариантов современного французского языка: Автореф. дис. ... к. филол. н. – М., 1978
39. Функциональные типы русской речи/ Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В.- М.: Высшая школа, 1982.- 223 с.
40. Чередниченко І.Г. Нариси з загальної стилістики сучасної української мови.- К.: Радянська школа,1962.- 495с.
41. Чичерин А. Идеи и стиль. – М., 1968.
42. Ducrot О.et Todorov Т. Dictionnаire еncyclopédique des sciences du langage.- Paris: Seuil, 1972.- 586 p.
43. Frei H. Grammaire des fautes. – Paris, 1929.
44. Guiraud P. Le français parlé. – Paris, 1965.
45. Gougenheim G. Les mots français dans l’histoire et dans la vie. T. III. – Paris, 1975.
46. MEYER M. Eric-Emmanuel Schmitt ou les identités bouleversées, Paris, Albin Michel, 2004.
47. Pierre C. Dossier pedagogique : Oscar et la dame rose. – Paris, Antigone 2005.
48. Sauvageot A. Analyse du français parlé – Paris, 1972.
49. Vinaу J., Darbelnet J. Stilistique comparée du français et de l’anglais.-Paris:Didier, 1958.- 332 p.
50. http://www.eric-emmanuel-schmitt.com/
51. http://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89ric-Emmanuel_Schmitt.
52. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.
53. http://perso.orange.fr/mondalire/schmitt.htm.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Особливості стилю творчості Еріка Еммануеля Шміта
1.1. Визначення поняття стилю в лінгвістиці та літературі
1.2. Індивідуальний стиль автора
1.3. Носії стилю. Стиль і мова
1.4. Особливості індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта
РОЗДІЛ 2. «Оскар та Рожева пані» - роман у листах
2.1. Епістолярний роман як об’єкт лінгвістичного досліження
2.2. Структурно-композиційні та семантико-прагматичні особливості епістолярного роману
2.3. Дитячі листи до Бога у романі «Оскар та Рожева пані
РОЗДІЛ 3. Лексичні особливості роману «Оскар і Рожева пані»
3.1. Лексичні особливості дитячого мовлення в романі
3.2. Особливості власних назв у романі
3.3. Особливості лексики розмовного стилю в романі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ
ВСТУП
Сучасна французька література представлена у всьому світі численними авторами та літературними стилями. Ми маємо можливість вибирати серед романів, поезії, театральних п’єс і серед багатьох інших жанрів.
Один із найбільш популярних у світі сучасних французьких авторів є Ерік Еммануель Шміт, у творчості і манері письма якого ми безперечно знаходимо переплетення різних жанрів та стилів письма. Це винятковий автор, який пише театральні п’єси, романи, розповіді, ессе та інш.
Ерік Еммануель Шміт – це ім’я, яке супроводжує успіх, але все ж таки він залишається складним автором для розміщення його на літературній ниві. Драматург, романіст чи філософ… складно сказати, так як людина він цікава і різностороння. За десять останніх років Ерік Еммануель Шміт став оним із найпопулярніших франкомовних авторів і одним із найбільш представлених у світі. Його книги перекладені 40 мовами, а його п’єси ставляться в 50 країнах по всьому світу.
Спочатку ми познайомились з Еріком Еммануелем Шмітом як з драматургом. В його доробку є театральні п’єси на один акт: «Школа диявола» (1996), «Тисяча і один день»(2000); та п’єси на багато актів: «Валонська ніч» (1991), «Відвідувач»(1993), «Вільнодумець»(1997), «Фредерік або бульвар злочинів»(1998) та багато інших, які отримали визнання критики та ставляться в багатьох країнах по всьому світу. Його успіх в театрі безперечно пояснюється прагненням поєднати два типи письма: літературний та популярний, вправно пов’язуючи гумор та метафізичні концепції, тим самим «провокуючи думки спостерігача, щоб втягнути його в діалог», відповідно до філософа Дені Дідро, який надихав його.
Зрештою його потреба писати, вражати, хвилювати не могла залишитись лише в межах театру, тому з’являється Шміт романіст. Ерік Еммануель Шміт з успіхом пише низку романів: «Секта егоїстів»(1994), «Євангеліє від Пілата»(2000), «Участь іншого»(2001). Особливе місце в творчості письменника займає «Цикл незримого», присвячений найбільшим релігіям, до якого входить чотири короткі романи: «Міларепа», «Пан Ібрагім та квіти Корану», «Оскар і Рожева пані», «Діти Ноя».
Саме третій частині «Циклу незримого» присвячена дана робота. «Оскар і Рожева пані» - це хвилююча сентиментальна розповідь, в якій ставляться глибокі і серйозні філософські питання. Вона привернула увагу критики, вона з успіхом ставиться у театрах по всьому світу, зрештою ця невеличка розповідь є втіленням неповторного і незвичайного стилю Еріка Еммануеля Шміта.
"Coup de cœur, Oscar et la Dama Rose est de ces livres auxquels on pense longtemps après la dernière page refermée. Une leçon de vie express, pleine d’émotions et d’humour"(Questions de femmes, janvier 2003), "Un pur chef d’œuvre ! Oscar et la Dame Rose, cocasse, tendre ou rosse, est un cocktail d’espérance pour tous ceux qui croisent la maladie. Pour tout le monde, donc" (Témoignage chrétien, 6 décembre 2002), "Il y a des moments où un écrivain est au mieux de sa forme, de son art. Un livre qui restera pour les ages à venir."(sur Télé-matin, FR2, chronique littéraire). З вище поданих та багатьох інших критичних статей в пресі та на телебаченні ми бачимо, що науковці, літератори та критики не залишились байдужими до даного роману, називаючи його справжнім шедевром, тим самим ставлячи високу оцінку стилеві та манері письма автора.
Не слід забувати, що Ерік Еммануель Шміт являється філософом. В своїх творах він показує проблеми, що турбують людство сьогодні, але не дає вирішення даних проблем. Він пише для того, щоб змусити читачів задатись важливими питаннями і підштовхнути їх до дії. В цьому ми вбачаємо актуальність даної роботи. В своєму романі «Оскар і Рожева пані» автор непомітно і ненав’язливо піднімає актуальні проблеми сьогодення, взявши за основу життя маленького хлопчика. Просте дитяче мовлення, легка і відверта інтонація та гумор використовуються автором для підняття серйозних і важливих проблем – відношення людини до Бога, смерть, сенс життя.
Виходячи із вище сказаного, ми поставили перед собою мету: дослідити особливості стилю Еріка Еммануеля Шміта на прикладі його роману «Оскар і Рожева пані», та визначити як реалізуються ці особливості на письмі, в мовленні та лексиці роману.
Мета роботи визначила коло завдань:
- Обгрунтувати поняття стилю в літературі та лінгвістиці;
- Дати визначення індивідуальному стилю автора;
- Дослідити як проявляється стиль на письмі;
- Визначити особливості індивідуального стилю Еріка Еммануеля Шміта;
- Дати визначення та дослідити особливості епістолярного роману;
- Розглянути стилістичні особливості роману Еріка Еммануеля Шміта «Оскар і Рожева пані»;
- Дослідити особливості лексики в романі «Оскар і Рожева пані»;
- Визначити особливості вираження дитячого мовлення в романі;
Об’єктом дослідження даної роботи є третя частина «Циклу незримого» роман «Оскар і Рожева пані». Ми вибрали саме цей роман тому, що він є найбільш відомим і найбільш представленим в Україні.
Предметом дослідження являються стилістичні та лексичні особливості творчості Еріка Еммануеля Шміта, на прикладі його роману «Оскар і Рожева пані».
Незважаючи на те, що Ерік Еммануель Шміт є досить молодим автором, що недавно з’явився на літературній ниві, його творчість була предметом дослідження, як зарубіжних так і вітчизняних науковців. Науковим підгрунтям даної роботи являються досліження Катрін П’єр, Мартіна Драгоцалова та інших.
Новизна даної роботи полягає в тому, що за предмет дослідження вперше були взяті саме особливості стилю письма автора та лексичні особливості його роману «Оскар і Рожева пані».
Структура роботи. Дана робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних літературних джерел.
У вступі була визначена мета дослідження та коло завдань, об’єкт та предмет дослідження, актуальність і новизна роботи. Також представлена структура роботи та наукове підгрунтя.
У першому розділі ми приділили увагу теоретичному підгрунтю роману і визначили поняття стилю з точки зору літератури та лінгвістики. Ми виокремили та обгрунтували поняття індивідуального стилю автора, та особливості прояву стилю на письмі. В останньому підрозділі ми дослідили особливості індивідуального стилю саме Еріка Еммануеля Шміта на основі його останніх творів.
Другий розділ представляє дослідження жанрових та структурно-композиційних особливостей роману «Оскар та Рожева пані». Було визначено поняття епістолярного роману та представлені його особливості.
У третьому розділі даної роботи ми дослідили особливості лексики роману «Оскар і Рожева пані». Були проаналізовані особливості репрезентованого дитячого мовлення роману, власні назви та розмовне мовлення твору.
У висновках представлені результати проведеного дослідження та зроблені висновки щодо стилістично-лексичних особливостей роману «Оскар та Рожева пані».
Список літературних джерел включає 53 одиниці, з яких 12 на французькій мові. Також в даній роботі було використано 7 джерел ілюстративного матеріалу на французькій мові.
РОЗДІЛ 1
ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ТВОРЧОСТІ ЕРІКА ЕММАНУЕЛЯ ШМІТА
Дата: 2019-05-29, просмотров: 218.