Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЛОГІКО-ЕМОЦІЙНОЇ ВИРАЗНОСТІ У ЧИТАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Виконала:

Студентка ПВПК 32 (з)

Щигельська Н.Н.

Науковий керівник:

к.ф.н., доц. Юрків М.М.

Тернопіль – 2009

АНОТАЦІЯ

Щигельська Н.Н. Використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні молодших школярів. Дипломна робота – Тернопіль: ТНПУ. 2009. – 106 с.

У дипломній роботі вивчено теоретичні основи виразного читання у початковій школі, зокрема техніку мовлення, методичні погляди на цю проблему.

У цьому дослідженні також розглянуто використання основних засобів логіко-емоційної виразності у читанні молодших школярів. Крім цього, перевірено ефективність запропонованої методики в навчальному процесі.

Ключові слова: виразне читання, види читання, засоби логіко-емоційної виразності читання, пауза, логічно наголошене слово, мелодика мовлення, мовна партитура.

План

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Виразне читання як навчально-методична проблема

1.2. Техніка мовлення як необхідна передумова виразного читання

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЛОГІКО-ЕМОЦІЙНОЇ ВИРАЗНОСТІ ПІД ЧАС ЧИТАННЯ ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

2.1 Основні засоби логіко-емоційної виразності, їх значення для читання в початковій школі

2.2. Підготовка художнього твору до читання та використання в ній засобів логіко-емоційної виразності

2.3 Використання логіко-емоційних засобів у читанні творів різних жанрів

2.4. Перевірка ефективності формування у молодших школярів умінь і навичок виразного читання

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Слово – одне з наймогутніших комунікативних знарядь людини, воно стає могутнім і нездоланним, дієвим і привабливим, якщо сказане вміло, щиро і вчасно. А саме так – цілеспрямовано, своєчасно і вміло – повинен користуватися словами кожен вчитель у сфері практичної діяльності.

Проблема формування навички виразного читання у молодших школярів – одна з найактуальніших педагогічних проблем сучасної української початкової школи, що має велике теоретичне і практичне значення. Вміло організована робота з текстом спонукає школяра до творчої праці, яка ґрунтується на прагненні вчителя розвивати емоційну сферу учня, поліпшувати й удосконалювати культуру його почуття.

Правильне читання художнього твору сприяє проникненню в його тематичний та ідейно – мистецький зміст. Завдання школи і полягає в тому, щоб навчити дітей читати, слухати і сприймати художній твір.

Виразне читання є невід'ємною складовою частиною загального процесу навчання і виховання учнів. Методику проведення уроків не можна розглядати без елементів теорії виразного читання і культури мовлення.

Проблему формування умінь і навичок виразного читання у молодших школярів принагідне досліджували такі науковці, педагоги – методисти: В. Острогорський, Л. Коренюк, Л. Павлова, К. Станіславський, А. Капська, Б Буяльський, Г. Олійник, О. Дорошенко, О. Федик і інші.

Ґрунтовне дослідження з питань виразного читання провів Б. Буяльський. У своїй праці «Поезія усного слова» він визначав, що навчити дитину виразно читати твір – значить дати їй у руки ключ до пізнання й осмислення краси та змісту художнього слова [10]. Велику увагу вчений приділяє підготовці творів до виразного читання і методиці проведення цих уроків.

Значними в дослідженні питання виразного читання стали роботи А. Капської. У своїй праці «Виразне читання» [31] вона розглядає важливість значення розвитку методики виразного читання.

У посібнику вміщено вправи для вироблення навичок виразного читання, постановки дихання і голосу, визначення логічних центрів у тексті. Проаналізовано особливості читання творів різних жанрів: байки, казки, оповідання, поезії.

У розвиток навички виразного читання значний внесок також зробив Г. Олійник. У посібнику «Виразне читання» висвітлено питання теорії виразного читання і техніки мовлення, розкрито засоби логіко – емоційної виразності, основні положення і шляхи практичного використання їх, особливості читання творів різних жанрів.

Вагомою працею дослідження виразного читання став посібник О. Дорошенка «Основи культури і техніки усного мовлення» [24]. Значну увагу приділено чистоті українського мовлення. У посібнику подано також вправи і завдання для формування фонаційного дихання, правильної дикції, мовленнєвих якостей мовлення.

Багато цінних порад у розвиток цієї проблеми зробила й О. Федик. Вона відзначила важливість інтонації в усному мовленні, вказувала на її зумовленість специфікою будови мовного апарату, звернула увагу на важливість пауз (синтаксичної, логічної, фізіологічної, емоційної) [90].

Перегляд літератури з питань виразного читання дає підстави зробити висновок, що засоби виразності в цілому і їх окремі компоненти знайшли своє широке висвітлення і це має велике значення для вчителя, для процесу навчання.

Треба зазначити, що деякі питання залишаються ще ґрунтовно не дослідженими, зокрема, методика вдосконалення техніки мовлення, визначення засобів логіко-емоційної виразності читання, вивчення творів напам'ять тощо.

А проблема використання засобів логіко-емоційної виразності читання у комплексному підході до формування умінь і навичок молодших школярів не була предметом спеціального вивчення, тому тема дослідженої роботи «Використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні молодших школярів» є актуальною, що й зумовило її вивчення в нашій роботі.

Об'єкт вивчення – процес формування умінь і навичок виразного читання.

Предмет дослідження – використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні творів для дітей.

Мета дипломної роботи – дослідити, як засоби логіко-емоційної впливають на підвищення рівня читацьких умінь і навичок молодших школярів.

Для досягнення цієї мети ми визначили такі завдання :

1. На основі аналізу науково – методичної літератури з'ясувати різні погляди щодо проблеми формування навичок виразного читання.

2. Визначити теоретичні основи використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні учнів початкових класів.

3. Дослідити особливості читання творів різних жанрів для дітей.

4. Перевірити ефективність запропонованої методики використання засобів логіко-емоційної виразності на уроках виразного читання у молодших школярів.

5. Запропонувати методику підготовки художніх творів до виразного читання.

Методи дослідження – історико-порівняльний, аналіз і синтез, описовий, спостереження, педагогічний експеримент, теоретичне узагальнення.

Гіпотеза дослідження – запропоновані методи, засоби і завдання сприятимуть більш ефективному формуванню умінь і навичок виразного читання у молодших школярів.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи 106 сторінки.

Якщо ж у фразі є протиставлення, то частини речення, що протиставляються, відтіняти голосом різного забарвлення (схвалення-осуд, радість-сум і под.); в обох частинах виділяємо головні слова, що виражають основний смисл протиставлення; між частинами робимо глибоку паузу: Люди мучились, || як в пеклі, пан втішався, || як у раї. Подібну роботу слід проводити і надалі, поглиблюючи знання учнів про мелодику мовлення. Одним з дійових засобів, що допомагають дітям перебороти такі вади, як мляве або занадто швидке читання, є постійна увага до темпу, якого слід дотримуватись, щоб правильно відтворити зображене письменником. Темп мовлення є інтонаційним засобом виразності. Вибір темпу визначається в основному змістом, призначенням, задумом висловлювання, а також жанром твору. У 2 класі слід розширити знання дітей про темп як про одну із важливих комунікативних якостей мовлення, сформувати вміння слухати зміни в темпі, пояснювати їх. Ураховуючи пізнавальні можливості й підготовку школярів, вчитель має сам намітити, на якому творі дати перше пояснення, на яких провадити вправи на вироблення в учнів умінь читати різними темпами. Звичайно, весь твір, хоч би й невеликий, в одному темпі читається рідко. Тому для перших вправ потрібно брати коротенькі твори або уривки з більших, витримані в одному настрої. У залежності від змісту різні твори слід читати з відповідною швидкістю, тобто у певному темпі; він буває повільний, середній та швидкий. Найчастіше твори читаються у середньому темпі; ті місця, де автор розповідає про подію, що розвивається швидко, або про глибокі переживання дійових осіб, читаються в пришвидшеному темпі, коли хочемо щось підкреслити, зосередити на ньому увагу слухачів, або читаємо про подію, яка розвивається повільно чи неквапливу дію героя, то уповільнюється темп (40-50 слів на хвилину). Про зміни темпу під час читання одного твору учні дізнаються наприкінці року в 2 класі. Вчитель наводить приклад твору, в якому змінюється темп читання. Він (темп) допомагає передати швидкість подій, що відбуваються, підкреслити гостроту, небезпеку моменту, а може й уповільнюватися, коли, наприклад, потрібно передати унікальність подій, одноманітність [65]. Набуті знання про темп читання постійно поповнюються в наступних класах. Правильне використання інтонаційних особливостей мови доповнюються вдалим промовистим жестикулюванням, мімікою, позою під час читання. Це допомагає передати і настрій, і ставлення до читаного, й оцінку подій та характерів. Потрібно пояснити дітям, що виразно читати з застиглим обличчям неможливо. Говорячи, люди завжди супроводжують свої висловлювання відповідними рухами, змінами виразу обличчя. Головним показником почуття читця чи мовця є вираз обличчя. В його рисах відображаються почуття душі. Міміка допомагає нам краще зрозуміти співрозмовника, розібратися, що він відчуває. Так, підняті брови, широко розкриті очі, опущені вниз кінчики губ, привідкритий рот є свідченням з здивованості; сум відображають зведені брови, злегка опущені кутики губ. Для кожного важливо вміти «розшифровувати», «зрозуміти» міміку співрозмовника. Щоб міміка була виразною, систематично слід промовляти перед дзеркалом кілька різноманітних по емоційності (сумні, веселі, смішні, трагічні) фрази. Слідкувати за тим, як змінюється міміка і чи передає вона відповідну емоцію. Багато може сказати і жестикуляція співрозмовника. Ми навіть і не уявляємо, скільки різноманітних жестів використовує людина про спілкуванні, як часто супроводжує ними своє мовлення. Ось що дивно. Мовленню вчать з дитинства, а жести засвоюються природним шляхом, і хоча ніхто наперед не пояснює їх значення, співрозмовники правильно розуміють і використовують їх. Напевно, пояснюється це тим, що жест використовується частіше не сам по собі, а супроводжує слово, іноді уточнює його. Жест не лише уточнює думку, оживляє її, айв поєднанні зі словами посилює її емоційне звучання, сприяє кращому сприйняттю висловленого. Та жестами слід користуватися обережно, вони повинні відповідати суті висловленої думки. Під час читання рухи теж мають бути природними, помірними, суворо підпорядковуватись потребам виразності, щоб не відволікати уваги слухачів своєю надмірністю чи непродуманістю. Наприклад, під час читання рядків з вірша П. Амбросій «Мороз» : Гей Морозе не лютуй Та капусти нам не псуй! - читець суворим виразом обличчя погрожує морозові пальцем. Вимовляючи з вірша Т. Масенка «Грудень» рядок «... застеляє світ сніжком», з виразом лагідності й замилування поведе перед собою долонями, повернутими вниз. Поза під час читання має бути природна, красива, ненапружена, без суєтності. Правильне, невіддільне від усього складу думок і почуттів читця положення тіла тримає увагу слухачів, підсилює їх до слухання. У процесі колективної підготовки до виразного читання якогось твору або уривку з нього учні під керівництвом учителя визначатимуть, які жести й міміка необхідна для вимовлення певного речення, окремих слів. Такі завдання діти виконуватимуть і самостійно [8, 4-7]. Таким чином усне мовлення є в школі одним із найголовніших засобів навчання та виховання. Тому підвищення культури усного мовлення –першочергове завдання кожного педагога. Робота над удосконаленням, відточуванням усного слова вимагає уваги не лише до вживаних слів, не тільки до граматичної будови, а й до звучання, до інтонаційного багатства «живого» мовлення. Інтонація – невід'ємна риса звукової мови. У сукупності з іншими ознаками мовлення (поза, жести, міміка), інтонація виконує важливі функції, служить засобом комунікації. Практичне засвоєння учнями таких важливих компонентів інтонації, як паузи, мелодика темп, логічні наголоси, поза, жести, міміка, є запорукою осмислення учнями нашого мовлення, усвідомлення виразності рідної мови.

Не сказавши й слова, | вона зняла зі столу білу скатертину | і сховала її в шафу. Довго сиділа мовчки, | потім сказала: | –У нас сьогодні бабуся | хвора. ||Тому іменинного обіду | не буде. || Поздоровляю тебе, | Ніно, |з днем народження. || Моє тобі побажання: | будь справжньою людиною. || Суворо, з нотками розчарування. Сухо. Разом з умінням виразно читати учителю необхідно володіти умінням аналізувати та оцінювати виразне читання. Оцінки на рівні констатації: «Добре!», «Мені сподобалось!» або «Треба було голосніше», «Не дуже виразно» – явно недостатньо, щоб формувати свідоме ставлення до виразності читання. Оцінювання потребує спеціальної організації уваги: по ходу прослуховування виконавця необхідно коротко занотовувати свої зауваження, щоб потім на їхній ос нові скласти зв'язний відгук. Аналізу підлягають такі якості виконання: 1)техніка читання; 2)рівень володіння інтонаційними засобами мовлення; 3)ступінь досягнення мети читання (розуміння змісту). Для запису зауважень пропонуємо розділити сторінку на 2 частини («Техніка читання» та «Інтонаційні засоби»), в, яких позначати як очевидні достоїнства, знахідки (+), так і недоліки (–). Пропонуємо орієнтовні питання (див. Додаток 4), які допоможуть в роботі впродовж прослуховування, а пізніше стануть опорою для зв'язного аналізу (що треба тримати в полі зору) або розгорнутого відгуку. Процес навчання учнів виразному читанню вимагає від учителя вміння організувати обговорення можливих варіантів інтонаційного втілення, а також їх стисле рецензування самим вчителем і учнями. Ця важка робота потребує пильної уваги, напруження пам'яті, вміння вчасно і тактовно все поставити на своє місце «В процесі такої роботи діти, яким буває властиво дивитись не бачачи, слухати не чуючи, говорити не знаючи, привчаються слухати і чути. Крім того, вони вчаться коректно аналізувати читання інших, а також стають вимогливішими до свого класного виконання...» [3, 9-13]. Практичні завдання 1) Познайомтесь із партитурою тексту байки Л. Глібова «Коник-стрибунець» і завданнями до неї у підручнику (2 кл.– С. 45-47). Поділіть текст на частини, дайте їм назву, визначте мету читання кожної частини. Проаналізуйте сюжет і композицію байки. Дайте стислу характеристику дійовим особам байки. У степу, |в траві пахучій, | коник. вдатний молодець, | і веселий,| і співучий. || і проворний стрибунець,| чи в пшениченьку, | чи в жито. | досхочу розкошував, | і цілісенькее літо. | не вгаваючи, спІвав;|| розгулявся на всі боки, | все байдуже, | все дарма...

Коник плаче, | серце мліє; | кинувсь він| до Мурав'я: || – Дядьку, | он зима біліє!| От тепер же згину я! | Чуєш –| в лісі ворон кряче,| вітри буйнії гудуть? || Порятуй, | порадь, земляче,| як це лихо| перебуть!

На таку веселу мову| Муравей йому сказав: | –Проспівав ти| літо боже,–| вдача вже твоя така,–| а тепер| танцюй, небоже,| на морозі гопака! А. Глібов Уважно прочитай байку. Зверни увагу на слова: вдатний, молодець, проворний, стрибунець, досхочу, розношував. Подумай, яку рису Коника вони передають. Простеж, як і від чого змінювалася поведінка Коника. Передай ці зміни голосом. З яким проханням звернувся Коник до Мурав’я? Що відповів йому Муравей? Прочитай. Як ти поставився до поведінки Мурав’я? Чому? Яким тобі видався тут Муравей? А Коник? Чи можна з тексту байки зробити висновок про те, кого в ній автор засуджує? Доведи свої міркування Як ти гадаєш, кого мав на увазі байкар, розповідаючи про Коника та Мурав'я? (Читанка.- 3(2) кл.~- С. 45-47.; 2) Прочитайте оповідання В. Кави «Він живий!» і завдання до нього у підручнику (2 кл.– С. 307-309). Складіть повний план підготовки цього тексту до виразного читання за поданим у даному розділі зразком. У кінці городу, за густо-зеленою картоплею, за стіною золотоголових погордливих соняшників сховалася під похилими вербами копанка. Ой, вабить туди Славу! Надто літнього спекотливого дня, коли сонце роздмухує в небі величезне горно. Але за копанкою зелено-червоним муром стоять верболози. Там, казала мама, живе дід Шило. У нього в руках аж тисяча голок-циганок, і ними він штрикає не слухняних дітей, котрі наближаються до копанки... Слава сидить на призьбі, зорить туди, де дихає прохолодою копанка, і ноги його нетерпляче тупають. Але перед очима весь час крутяться оті довгі-довгі й гострі-гострі голки-циганки і не дають ногам зірватися з місця й щодуху побігти стежкою між соняхів. Раптом від копанки лине пронизливий хлоп'ячий крик. Слава перелякано здригається: невже дід когось схопив і безжалісно штрикає голками? Наступної миті знов лунає крик, але немає в ньому страху, тільки нетерплячий запал. Слава незчувся, як ноги кинули його на стежку. І вже тільки вітер свистить у вухах та соняхи здивовано похитують важкими головами десь у синьому небі. Хлопці стояли так тісно, що Слава ледь проліз між ними. Він хутко глянув на темнувату воду, помережану тінню від вербових листочків, і йому забракло повітря. Посеред копанки безпорадно борсався їжак, а хлопці наввипередки кидали в нього грудки, не даючи пристати до берега. У Слави самі собою бризнули сльози з очей. Все навколо нього пойнялося туманом. 1 малюк, стиснувши кулачки, щосили крикнув туди, де невиразно коливалися в тумані хлопці: – Він же... він... живий! Опам'ятався Слава у воді. Схопив нещасного їжака, притис до грудей. Він зовсім не відчув, що на їжаку повнісінько гострих-прегострих, як голки, колючок... В. Кава Прочитай правильно слова: золотоголових., погордливих., спекотливого, наввипирсдки. Навіщо мати страхала сина дідом Шилом? Яким уявляв його собі Слава? Чому Слава все-таки побіг до копанки? Що його там вразило? Чому він не відчув їжакових колючок? Чию поведінку ти схвалюєш? А кого осуджуєш? Яке місце в цьому оповіданні тобі найбільше сподобалось? Прочитай його. Як ти розумієш значення висловів: «сонце роздмухує в небі величезне горно», «дихає прохолодою копанка», «щодуху побігти»? Використовуючи виділені речення, склади вдома розповідь «Маленький рятівник» 3)Розробіть орієнтовний план аналізу вірша Г. Чубач «Я беру своє відерце» (Читанка.– 1 кл.– С. 276-277) для підготовки його до виразного читання. Підготуйтесь його прочитати. Я беру своє відерце і біжу мерщій по воду, бо чекають на городі помідори й огірки. Цілу ніч вони не спали - раннє сонце виглядали. Хочуть їсти, хочуть пити, та не вміють говорити. Ні очей, ні вух не мають, та мене вони впізнають, їх щоранку напуваю, їм я пісеньку співаю. Помідори червоніють, бо подякувать не вміють. А зелені огірки тулять листя до руки. Г. Чубач Чому дівчинка поспішає на город5 Прочитай, як овочі їй «радіють». Звертаючись до вірша, прослідкуй, що з чим зв'язано: «біжу мерщій по воду, бо...», «не спали –...», «впізнають –...». Які рядки вірша тобі особливо сподобались? 4)Запишіть на магнітофон власне читання зазначених вище байки або вірша. Прослухайте записаний текст і дайте письмову оцінку виконання згідно поданих ре комендацій. (Орієнтовні критерії пропонуються у Додатках )

Руденький| подивився на дівчинку, | тоді на свою цукерку. | тоді знову на дівчинку. | тицьнув їй цукерку| і швидко пішов геть. | Неначе боявся | що вона по верне її. Коли він проходив повз дідуся. | який сидів на лавочці| і все бачив, | дідусь усміхнувся до нього | і сказав: | – Ти зробив правильної. Ти| хороший хлопчик. || Руденький| спинився, | почервонів. | Потім зітхнув: | —Ні, дідусю, | я не зовсім хороший...|| Мені не хотілося| віддавати...|| Правда!.. Чого поганимі бути легко. | а хорошим| важко? | Мені інколи і хочеться бути поганим.! Але... |але соромно.

Дідусь | пильно глянув на нього.|| —Ну, тоді я| помилився. | Пробач.II Ти| не просто хороший хлопчик.) Ти| справжній молодець!) Бо в тебеї є совість. | А совість.І голубе мій,— | це в людині| головне. || І дідусь) ласкаво поплескав його по плечу. Прочитай правильно слова: похапливо, тицьнув, І им часом, дременув, зойкнула, пильно, молодець, поплескав. Читаючи текст по абзацах, зверни увагу на дії чорнявого хлопчика І руденького Що сподобалось тобі в їхній поведінці, а що ні? Чому Підготуйся і прочитай розмову руденького хлопчика з дідусем. Чи можна з поведінки руденького хлопчика зробити висновок, що цін стане справжньою людиною? Доводь свої міркування словами з тексту. Зверни увагу на виділені слова і речення. Подумай, що вони передають 2)Познайомтесь з оповіданням «З кого песик приклад бере» Б. Вовк (Первоцвіт.— С. 91-92) У чому особливість форми викладу u ньому? Проаналізуйте особливості поведінки героїв, враховуючи зміст прямої мови — засобу вираження суті характерів персонажів, авторської оцінки, ставлення дійових осіб один до одного. Зверніть увагу на авторський текст, який допомагає зрозуміти внутрішній стан героїв, визначити ставлення автора до них І знайти відповідний тон розповіді. Підготуйтесь до виразного читання. —Хто це просто із слоїка варення їв і на скатертину наляпав? — запитала бабуся. —Це не я! — ніяково кліпнув Олесь.— Це песик Пушок! —Дивись-но мені! — насварилася на Пушка бабуся... А за кілька днів нова пригода. —Хто це мої капці пошматував? — зарюмсав Олесь. А Пушок з-під лави «Гав-гав!» на Олесеву сестричку Віру. —Неправда! — закричав Олесь.— Віри півдня вдома не було. Вона зі школи недавно вернулася. —І з кого наш песик приклад бере?—докірливо похитала головою бабуся. І справді — з кого? Слоїк — висока глиняна посудина, схожа на банку. Яку відповідь ти підготував на це запитання. Доведи свої міркування 3)Підготуйте власну розповідь-спогад про цікавий випадок або розповідь-роздум про якийсь факт, подію, прочитану книжку. Продумайте послідовність розповіді, можливості спілкування з аудиторією (відповідно до характеру розповіді), особливості вираження ставлення до того, про що йдеться. Казка – один з найважливіших літературних жанрів, з яким знайомляться учні початкової школи. У підручниках переважають казки про тварин І соціально-побутові, є фантастичні (чарівні, героїчні). Кожна з груп має певні особливості. Але всім народним казкам притаманні мудрість, високі ідеали, мрії про щасливе життя і радісну працю. У більшості казок добро перемагає зло. Казки вчать бути чуйними, працьовитими, хоробрими, долати труднощі, прагнути справедливості, боротись зі злом У них завжди є мораль, яку необхідно донести до слухачів. Цим визначається головна мста читання. Казка складались усно і були розраховані на слухачів, тому манера читання – розповідь, проста, щира, з розмовною інтонацією. Виконавець ніби розповідає про те, що «десь, колись» чув, він ніби звертається до слухачів, спілкується з ними, шукає їхньої підтримки. Під час виконання казки важливо досягти безпосереднього спілкування оповідача зі слухачем. Казці притаманні динамізм, напруженість, незвичайність ситуації, таємничість, Ідо важливо передавати під час читання. Більшість народних казок будується за принципом антитези: добро протиставляється злу, працьовитість — ледарству, розум — безглуздості тощо. Герої народних казок наділяються певними усталеними рисами, подаються прямолінійно, розвиток характеру у більшості казок відсутній. Під час читання важливо з перших рядків підкреслювати голосом оцінку подій і героїв, передавати ставлення до них. Читання кожного епізоду казки потребує від читця уміння намалювати яскраву завершену картину, дати інтонаційне забарвлення кожному вчинку героя, показати його риси через діалог. Епізоди один від одного відокремлюються великими паузами. У багатьох казках використовується прийом триразового повторення подій, яким досягається поступове зростання напруження, що необхідно передати під час читання. Казкам притаманні певні мовні особливості, які надають їм поетичності, підсилюють вилив на слухачів. Необхідно підкреслити голосом, емоційно передати постійні епітети і усталені вирази. Тавтологічні повтори вимагають уповільненого темпу, що надає певної мелодійності, створює ритм. Невеликі римовані пісеньки, що часто вплітаються у казки, читаються співучим голосом або виконуються на нескладний мотив із збереженням інтонації, притаманної характеру і настрою героя казки. Готуючись до розповіді казки, важливо зберегти її традиційну будову і казкові елементи, передати мовні особливості. Практичні вправи і завдання 1) Проаналізуйте українську народну казку «Нехайло» і завдання до неї (Читанка — 2 кл.— С. 19-20). Визначте Ідею казки, особливості сюжету І характерів героїв Сформулюйте головну мету читання, поділіть казку на епізоди і визначте особливості читання кожного. Підготуйтесь до виразного читання, використовуючи орієнтовну партитуру. Жив чоловік| на прізвище Нехайло.| Дістав він у спадщину! виноградник.II Весною| пішов Нехайло на виноградник] подивитися,) що там| робити треба.|| Подивився] та й каже: | —Завтра| візьму сапу| і всю траву| виполю. |— І пішов додому.

Лисиця-мати каже: | —Сидіть спокійно.| Це господар цього виноградника. | Я його знаю.| Він| не скоро прийде. | Минуло | чимало часу. | Приходить Нехайло на виноградник | із сапою.І Дивиться—|| бур'ян по пояс. | Почухав потилицю.] —Ех,—| каже,—| тут сапою| нічого не зробиш.! Піду додому. | візьму косу.

Минуло | ще місяців зо три. | Приходить Нехайло| вже з косою. | Спробував ко сити, | коса | не 6ере.|| Подумав Нехайлом та й каже: | – Спалю бур'ян. | Піду візьму сірники. || – Тепер | тікаймо,| – сказала стара лисиця,–| це | він зробить! Підготуйся до виразного читання казки в особах; прочитай її. Чому лисиця і після перших, і після других відвідин Нехайла була спокійна за долю своїх лисенят? А чому після третього приходу Нехайла на виноградник лисиця вирішила, що їй з дітьми загрожує небезпека? Як ти гадаєш, чому казка має таку назву. Хто висміюється в цій казці? А які казки про ледарів ти знаєш? Перекажи казку близько до тексту. 2)Проаналізуйте українську народну казку «Хитрий півень» (Читанка – кл. – С. 21), складіть партитуру тексту і підготуйтесь до читання в особах Які вимоги необхідно врахувати під час використання цього прийому на уроках». Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. 3сусіднього лісочка підкралася лисичка. –День добрий! – гукнула вона. – Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько. – А як же співав мій батько? – Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно ку курікав, що й ну… – І я зможу! – сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати. – А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати? – Зможу! – крикнув півень. Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його. Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з'їсти, а він і каже: – Твоя мати не так робила! – А як же вона робила? – спитала лисиця. – Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати. – Я вся вдалася в матір! – промовила лисиця. Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево. –Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, – облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс. Підготуйтесь і прочитайте казку в особах. Поставте за змістом казки 3-4 запитання своєму сусіду по парті. 3)Проаналізуйте одну Із радіо- або телепередач для дітей («Вечірня казка», «На добраніч, діти» та ін.). Зверніть увагу на вміння ведучого ставати співавтором, «розмовляти» зі слухачами, зацікавити, заінтригувати їх розвитком подій. 4)Приготуйте розповідь невеликої казки або уривка (орієнтовно – 1 сторінка тексту). Байка – це короткий алегоричний гумористичний твір дидактичного характеру, частіше віршованої форми Як правило, складається з двох частин: зображення подій або розповідь про них і мораль (повчальний висновок). У багатьох байках велике місце належить діалогу Байка не читається, а розповідається, їй притаманна інтонація розмовно побутового мовлення. Важливо досягти безпосереднього спілкування з аудиторією, використовувати міміку, жести. Виконавець байки ніби виступає в ролі свідка подій і є своєрідним коментатором цих подій, виражаючи власне ставлення до них. Для цього важливо з'ясувати ідею байки, зрозуміти думки і наміри автора. Висловлювання героїв читаються з урахуванням їх Індивідуальних особливостей, зовнішнього вигляду, характеру вчинків. Але під час читання на уроці дійові особи не «граються», а лише зображуються через інтонацію, міміку, окремі жести, позу. Читання учнями в особах включає елементи гри, драматизації. Важливо звернути увагу на мораль байки, яка підводить підсумок розповіді, вимагає роздумів, розкриває основний задум автора. Ллє мораль не можна нав'язувати, читати неприродньо; виконавець ніби нагадує слухачам відому істину, привертає увагу до неї, примушує ще раз замислитись. Практичні вправи і завдання 1)Проаналізуйте ідею, сюжет, образи байки Л. Глібова «Лебідь, Щука і Рак» (Читанка.– 3 кл.– С. 38-39) і визначте мету читання. Продумайте емоційне забарвлення, темп читання, власне ставлення до подій, міміку, жести і підготуйтесь до читання напам'ять. Використайте орієнтовну партитуру. У товаристві лад | – усяк тому радіє. | Дурне безладдя | лихо діє,| І діло,| як на гріх, | не діло | – тільки сміх. ЦІ Колись-то Лебідь, | Рак | та Щука | приставить хуру узялись. | От троє разом | запряглись. | смикнули 1 – катма ходу... || Що за морока!) Що робить? || А й невеличка, | бачся, | штука,– | так Лебідь | рветься підлетіть, | Рак | упирається. | а Щука | тягне в воду.

Хто винен з них,| хто ні | – судить не нам. | Та тільки хура | й досі там. Безладдя – непорядок, хаос. Морока – клопіт. Катма – тут немає. 2)Зробіть літературознавчий і виконавський аналіз байки Л. Глібова «Чиж та Голуб» (Читанка.– 2 кл.– С. 71). Складіть запитання для бесіди з учнями з метою аналізу тексту і підготовки його до виразного читання. Прочитайте байку напам'ять. Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав; сердега в клітці рветься, б'ється... А Голуб бачить та сміється: – А що? Попавсь? От тобі й на! Вже, певно, голова дурна... Не бійсь, мене б не піддурили, хоч як би не хитрили, бо я не Чижик! Ні... оце! – аж гульк – і сам піймавсь в сільце... Ото на себе не надійся, чужому лихові не смійся! Сильце або сільце – пристрій, яким ловлять птахів. Виразно прочитай байку. Голосом передай ставлення зарозумілого, насмішкуватого Голуба до Чижика. А як ставиться до Чижика сам автор? З яких рядків байки довідуємось про це? Прочитай. Які рядки байки можуть бути прислів'ям? 3) Підготуйтесь до читання в особах байки Л. Глібова «Коник-стрибунець» (Чи танка.– 2 кл.– С. 45-47). Використайте матеріали посібника (с. 20, розділ III). «Виразне читання поезії – це своєрідна школа перевірки творчого «я»" кожного читця»,– зазначає А. Й. Капська (4, 89). Майстерно прочитаний учителем вірш відкриває дітям особливий світ художнього образу, багатство інтонацій. Зміст будь-якого вірша нерозривно пов'язаний з його поетичною формою, певними художніми прийомами, що використовує поет. Важливо, щоб учитель не лише правильно передав під час читання основну ідею твору, його емоційну насиченість, поетичні образи, а й доніс до учнів ритмічність і музикальність тексту Це можливо за умови знання теорії віршознавства, законів віршованого мовлення. Найбільш типовими помилками читців віршів є монотонне читання; злиття рядків вірша, коли між ними відсутні знаки пунктуації; відривна вимова слів у фразі (скандування); силове виділення останніх слів у рядках; відсутність творчого бачення образів тощо. Зупинимось на тих особливостях віршованого тексту, що відрізняють його від прози. Віршоване мовлення має ритмічну організацію, яка проявляється у наявності певних ритмічних відрізків – віршових рядків. Незалежно від того, чи збігається рядок із закінченням речення, у кінці робиться ритмічна пауза, інакше текст буде звучати як прозовий. Якщо думку не завершено, в кінці рядка необхідно підвищити голос (інтонація перенесення), що вказує слухачам на продовження фрази. Для посилення ритміко-мелодичного звучання вірша може вводитись додаткова пауза – цезура, що ділить рядок па дві частини. Як і будь-який засіб виразності, цезура повинна бути внутрішньо виправдана. Віршові рядки, як правило, об'єднуються римою – звуковою співзвучністю. В багатьох випадках римуються слова, які мають важливе смислове значення, що не обхідно підкреслити голосом. Але не треба посилювати вимову, якщо римовані слова не несуть особливого смислового навантаження. Це вирве їх із контексту, призве де до втрати плавності, музикальності звучання. Зазначені вище особливості необхідно враховувати під час читання і так званих білих віршів, у яких відсутня рима. Народній поезії властива переважно топічна система віршування, у якій вірш будується поділом тексту на рядки, Ідо оформляються за допомогою рим і пауз. Силабічна – це така система, у якій ритмічний лад спирається на однакову кількість складів у рядках з вільним розміщенням наголосів. Найбільш розповсюджена силабо-тонічна система віршування (від грец. syllabе – склад і tonos – наголос): рядки мають визначену кількість складів і певне розміщення наголосів. Одиницею ритму виступає стопа – група складів з одним наголошеним. Стопи найчастіше бувають двоскладові (хорей, ямб), трискладові (дактиль, амфібрахій, анапест), що назначає розмір вірша, який важливо передані під час читання. У більшості випадків рядки вірша об'єднуються у строфи, яким притаманна певна інтонація і чергування рим. Таким чином вірш ніби ділиться на окремі логічно завершені частини, що сприяє його сприйманню. Під час читання одна строфа від іншої відокремлюється паузою. Вірші ділять на епічні (розповідь про події, героїв, є сюжет або його елементи) і ліричні (основа змісту – думки, почуття). «При читанні ліричного твору перед нами постає образ людини в її переживаннях, які нас хвилюють» (18, 269). У таких творах діє так званий ліричний герой, який є своєрідним художнім узагальненням і служить засобом вираженням думок і почуттів автора. У процесі підготовки вірша до читання важливо відчути і розкрити настрій ліричного героя і всього твору, передати розвиток переживань. Таким чином, читець повинен уміти об'єднати зміст і форму вірша, передати їх єдність під час читання. При цьому уміння передати певний настрій і викликати відповідний у слухачів е однією з основних ознак якості читання твору. Під час читання лірики необхідно зважати на особливу роль творчого бачення. Своєрідною основою того чи іншого настрою виступає бачення певних образів, картин, подій, про які в тексті ледь згадується. Важливо їх уявити, нафантазувати деталі, що сприятиме виразності інтонації, перетворить слухачів на співтворців. Ліричні твори розмежовуються за тематичним принципом, що вказує не лише на те, про що розповідається у тексті, а й на те, якого боку життя людини в ньому торкаються. Основними видами лірики є інтимна, філософська, пейзажна, громадянська. Поетичний зміст розкривається в жанрових особливостях (пісня, балада, сонет, ода тощо), композиції вірша, втілюється у ритміці і лексиці тексту, що необхідно враховувати у процесі підготовки до читання. Однією із загальних вимог щодо виразного читання лірики є використання особливих способів спілкування читця зі слухачами. Як зазначалось, лірика – своєрідний монолог автора (ліричного героя), це роздуми і почуття з приводу побаченого, почутого, пережитого, що досить часто адресуються безіменній особі чи групі людей, рідному краю, природі тощо. Громадянська лірика потребує, в основному прямого спілкування; інтимна, філософська – моноспілкування; пейзажна – спілкування з уявним об'єктом. Працюючи з віршами, іноді доводиться переключатися з одного виду спілкування на інший навіть під час читання одного твору. Важливо поступово розвивати у молодших школярів сприймання ліричних творів, звертати їх увагу на особливості віршованих текстів, художню майстерність поета. Слід пам'ятати, що індивідуальне виразне читання учнів є найкращим критерієм у перевірці емоційного сприйняття і розуміння тексту, а підготовка ліричного вірша до читання сприяє його глибокому усвідомленню. Детальніше про особливості аналізу віршів і вимоги до їх читання розповідається у посібниках О. Г. Олійника, А. Й. Капської, Б. А. Буяльського. Практичні вправи і завдання 1. Познайомтесь із текстами та їх партитурою. Зверніть увагу на ритмічні (віршові) паузи та інтонацію перенесення. Як це впливає па тсмпоритм звучання вірша? Підготуйтесь до виразного читання. а)Над старими яворами | білих буслів І білі діти | зранку-раночку дзьобами | вчаться | рідно клекотіти. |[ І рідненько І тьохка в лузі | соловей І до солов'яти.. || А мене | навча матуся | рідним словом розмовляти.11| М. Тимчак. Рідне слово. (Читанка.– 2 кл.– С. 287.) б) То була | тиха ніч чарівниця. | покривалом спокійним. | широким | простелилась вона | над селом. | прокидалась край неба | зірниця, | мов над озером тихим. | глибоким | лебідь | сплескував білим крилом... Леся Українка (Читанка.– З кл.– С. 96.) 2. Прочитайте тексти і завдання до них у підручнику (Читанка.– 2 кл.– С. 120, 144; 3 кл.– С- 69). Зверніть увагу, як через відповідну форму автор передає певний зміст і настрій Читаючи текст, зберігайте тсмпоритм, співзвучний з формою та емоційним забарвленням Визначте прийоми, які доречно використати у процесі підготовки учнів до виразного читання цих текстів. а) Що це, сон? Зелені сосни !цвітом зацвіли! Розцвіли сієї ночі і вже сиплють цвіт. Все в квітках!.. Під ними гнуться віти до землі. Вся земля в сріблястім цвіті, як душа моя. О. Олесь. Перший сніг У якому реченні передано здивування красою природи? За допомогою яких розділових знаків цього досягнуто? Що передають тут слова гнуться, сиплють? Які почуття викликає це в поста? Прочитайте останній рядок вірша. Чи можна сказати, що поета вразила краса першого снігу? А як це довести? б) Ще вчора сонечко так гріло, чабан з отарою бродив. Озиме пишно зеленіло, і лист у лузі гомонів. Сьогодні ж степ увесь неначе заслав сріблястий оксамит, і вітер жалісливо плаче, і сонце ллє не той мов світ. 1. Манжура. Перший сн'и Зверни увагу на виділені слова. Чи передають вони раптовість змін Яких саме? Придумай свої малюнки до кожної строфи. Розкажи, що і як зобразиш на них. Зістав зміст обох текстів. Визнач у них спільне й відмінне. в) Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, не губіть ви останньої слави. Гріє здалеку землю усмішка весни, пробиваються проліски, трави. Не злякать вам нікого, холодні сніги, бо розтопче вас сонце блискуче, і нечуваний сміх залуна навкруги, як тікати ви будете в кручі... О. Олесь З чим і як звертається оповідач до снігів. Що загрожує останнім снігам? Як ти зрозумів значення висловів: «гріє здалеку землю усмішка весни», «бо розтопче вас сонце блискуче»? Визнач настрій оповідача і його ставлення до описуваного. Доведи свої міркування посиланням на текст. г) Вийшли вранці ми. Дивне місто проти сонця! Всі взолочені віконця... Ні, такої ще зими не стрічали ми. Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, що з труби зверта від хати, й понад садом молодим тане, тане дим... Ох, яка ж краса! Сад увесь убрався в іній, проти сонця він – як синій. Гілля до землі звиса, – дим же в небеса... Проти сонця дим, проти зимнього патлатий, золотисто-рудуватий, – понад світом молодим тане, тане дим... П. Тичина. Зима

СПИСОК ВИКОРИСТАН ИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антипець В.А. Система завдань для формування початкової навички читання // Початкова школа. - 1996. - № 12. - С. 17 -21.

2. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення //. – Львів: Світ - 1990. –С. 140-223.

3. Бадер В.І. Розвиток інтонаційних умінь першокласників // Початкова школа. - 1997. - № 2. - С. 9 - 13.

4. Бадер В.І. Формування інтонаційних умінь і навичок молодших школярів під час вивчення розділу „ Текст" // Початкова школа. - 1999. -№ 9.- С. 22-25.

5. Баженов М.М Виразне слово. –К.: Рад школа. 1940ю – С. 22-45.

6.Бандура О.М. Виразне читання в початкових класах // Початкова школа. - 1974. - № 9. - С. 23 - 31.

7. Блинов И.Я. Выразительное чтение и культура усной речи // Москва, – 1946. – 186 с.

8. Богдан С.О. Мовлення українських дітей і всесвіт рідного слова // Дивослово. - 1998. - № 4. - С. 4 - 7.

9. Бурова P.O. Українське читання і види мовної діяльності // Розкажіть онуку. - 1999. - № 10. - С. 26 - 28.

10.Буяльський Б.А. Поезія усного слова К.: – Радянська школа. 1990. – 256 с.

11. Ващенко Н.С. Виховання у молодших школярів любові до читання // Початкова школа. - 1989. - № 2. - С. 11 - 16.

12.Введенская А.А. Павлова Л. Г. Культура и искусство речи. – Ростов - на – Дону: Феникс - 1999. - 556 с.

13.Волинський П.К. Основи теорії літератури. - Київ. - 1962. - С. 173.

14.Гарбуз Т. Начерки з методики рідної мови // Посібник для вчителів шкіл І ступеня з українською викладовою мовою. К.: 1968.

15.Гетманчук Н.О. Поетичне слово на заняттях з української мови //Наукові записки ТДПУ. Сер. Педагогіка. - 1999. - № 3. - С. 83 - 87.

16.Гордінюк Н.А. Особливості сприймання художніх текстів молодшими школярами // Мандрівець. - 2000. - № 3 - 4. - С. 75 -78.

17.Григорчук А.Г., Власова Р.О. Виразне читання казок // Початкова школа. - 1979. - № 1. - С. 24 - 27.

18.Джелей О.В. Коваленко О.М. Ємець А.А. Навчаємо слухати, говорити, читати // Початкова школа. - 1994. - № 6. - С. 17-23.

19.Єфименкова Л. Н. Корекція усної мови учнів початкових класів //К.: – 1991. – 151 с.

20.Джежелей О.В. Диференційований підхід до формування навички читання у 4 - річній школі // Початкова школа. - 2002. -№ 4. - С. 10-11.

21.Джежелей О.В., Коваленко О.М., Ємець А.А. Уроки читання і види мовної діяльності // Початкова школа. - 1994. -№7.-С. 16-22.

22. Дика Н.С. Поняття культури мовлення учнів // Дивослово. - 2002. - № 2.-С. 50-51.

23.Добрянська І.О., Царик Л.А. Виразне читання : Лабораторні заняття // Тернопіль: Навчальна книга Богдан, - 2001. – С. - 48.

24.Дорошенко С. І. Основи культури і техніки мовлення. – Х.: ОВС. - 2002. - С. 140.

25.Жаборюк А.П. І слово може бути мертвим... До проблеми виразного читання // Дивослово. -2003. -№1.-С.51-53.

26.Збагачення змісту читацьких умінь // Бібліотечка вчителя початкової школи. - 1998. - № 21 - 22. - С. 9 - 13.

27.Іванова Л.М. Ігрова діяльність молодших школярів як засіб формування літературних понять на році читання // Українська мова і література в школі. - 2003. - № 4. - С. 31 - 34.

28.Іванова Л. Уроки літературного читання у початкових класах //Початкова освіта. - 2001. - № 37. - С. 2.

29.Іванченко М.П. Сучасна українська літературна мова. К.: – 1960.–200с.

30.Ігнатенко Н.С. Осмислення прочитаного через складання плану // Початкова школа. - 2000. - № 10. - С. 29 - 31.

31.Капська А.Й. Виразне читання // - К.: Вища школа. 1990. – 173 с.

32.Капська А.Й. Як навчити дітей читати // Київ. - 1978.

33.Козярсткий Б.В. Види читання у школі // Язык и культура. - 1998. -№ 5. -С. 39-46.

34.Коренюк Л.Ю., Павлова Л. А. Для чего и как учить детей выразительному чтению // Начальная школа. - 1984. - № 4. - С. 17-19.

35.Корнійчук І.С. Складові майстерності вчителя на уроці читання в початкових класах // Освітянин. - 2001. - № 2. - С. - 8.

36.Коровяков Д. искусство выразительного чтения. - СПб. - 1890. -С. 23.

37.Куцевал О.М. Як навчити дітей читати. Виховання кваліфікованого читача // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2001. - № 5. - С. 2 - 6.

З8.Кучеренко Є.М. Проблеми мовної культури і школа // Українська мова і література в школі. - 1989. - № 7. - С. 8-16.

39.Лановик Т. І. Пояснювальне читання як засіб збагачення словникового запасу школярів // Українська література в загально - освітній школі. - 1999. - № 6. - С. 37 - 40.

40.Лапієва Л. М. Читання - віконце освіти // Початкова школа. — 1997. -№11. -С. 11-13.

41.Лещенко М.І. Шкільне життя, казковий світ і особистість учня //Шлях освіти. - К. - 2002. - № 2. - С. 28 - 32.

42.Лиса О.О. Радість від читання - радість пізнання // Початкова школа. - 2000. - № 1. - С 24 - 28.

43.Лісійчук Т. Реалізація навчальної індивідуалізації в процесі навчання читання // Наукові записки ТДПУ, Сер. Педагогіка. - 1999.-№3.-С. 100-102.

44.Локалова Н.М. Як навчитися читати швидше // Початкова освіта. -1999. -№3. -С. -5.

45.Ляховецький В.П. Як виховувати у дітей культуру читання : за працями 1.1. Огієнка // Відродження. - 1996. - № 4.С. 19 - 20.

46.Мазур О.М Психологічний аспект розвитку мовлення учнів //Рідна школа. - 2003. - № 11. - С. 74.

47.Малькевич Г.С. Уроки культури читання // Початкова школа. - 1997.- №2.-С. 17-18.

48.Марченко А.А. З досвіду проведення уроків читання //Початкова школа. - 1974. - №10. - С. 21 - 24.

49.Мельник В. М. Мистецтво швидкого і інтенсивного читання. -К.: Знання - 1990.

50.Мовчун Л.П. Норми літературної вимови // Початкова школа. - 1999. - №4-С. 43-44.

51.Міщук Г.І. Формування навичок читання молодших школярів //Початкова освіта. - 1999. - №9. - С. 3.

52.Науменко В.О. Формування навичок читання // Початкова школа. – 1991. -№4.-С. 34-38.

53.Озаровський Ю. Музика живого слова // СПб. - 1914. - 161 с.

54.Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії. // Вища школа. - К. - 1995.-207с.

55.Олійник Г.А. Мелодика - важливий засіб виразності читання //Початкова школа. - 1976. - № 6. - С. 20 - 25.

56. Олійник Г.А. Паузи як засіб розкриття змісту фрази в роботі вчителя над текстом // Початкова школа. - 1974. - № 12. - С. 20 - 26.

57.Олійник Г.А. Позамовні засоби виразності читання і мовлення учнів // Початкова школа. - 1998. - № 5. - С. 44 - 45.

58.Олійник Г.А. Темпи мовлення як засіб емоційного впливу на слухачів // Початкова школа. - 1977. -№1.-С.35-40.

59.Осадченко І.О. Віршований матеріал природознавчого спрямування на уроках мови, читання, художньої праці //Початкова школа. - 2003. - № 5. - С. 7 - 9.

60.Острогорський В.М. Выразительное чтение – Москва, 1916. – 170 с.

61.Пальченко І.І. Про вдосконалення техніки читання. Початкова школа. - 1989. - № 11. - 34 - 37.

62.Пальченко І.І. Система вправ для розвитку навичок швидкого читання // Початкова школа. -1991.-№4.-С. 19-22.

63.Пархета Л.П. Виразне читання в практиці В. О. Сухомлинського //Педагогіка і психологія. - 2002.- № 3 - 4. - С. 233 - 237.

64.Парханенко Н.В. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання. //Початкова школа. - 1997. - № 7. - С.44 - 48.

65.Пелешок Е.А., Шевчук П.О. Особливості аналізу художнього твору на уроках читання у 3 - 4 класах // Початкова школа. - 2002. -№2.-С. 16-18.

66.Пелешок Е.А., Шевчук Т.О. Робота над засобами виразності на уроках читання // Початкова школа. - 1998. - № 12. - С. 12 - 14.

67.Перепелиця В.П., Шпак П.А. З досвіду організації позакласного читання // Початкова школа. - 1973. - № 6. - С. 28 - 33.

68.Підлужна Г.С. Позакласне читання у молодших школярів: проблеми, пошуки, знахідки // Рідна школа. - 2001. - № 2. - С. 22-23.

69.Підлужна Г.С. Позакласне читання школярів як педагогічна проблема // Початкова школа. - 1998. - С. 18-22.

70.Пінчук Г.І. Робота з удосконалення техніки читання//Початкова школа. - 1997. -№11.-С.8-11.

71.Почупайло О.В. Дитяче читання // Початкова школа. - 1991. - № 2.-С. 55-58.

72.Програми середньої загальноосвітньої школи. К., 1997.

73.Ревуцький Д. Живе слово. Львів, 2003. – 200 с.

74.Романовсыса 3.І. Читання і розвиток молодших школярів //Київ. - 2000.

75.Русанівський В.М., Єрмоленко С. Я. Життя слова. К. - 1978.

76.Саранулова Є. Г. Швидкочитання для першокласників //Початкова школа. - 1993. - № 2. - С. 12 - 18.

77.Сербенська О.А. Культура усного мовлення. К., 2004. – 216 с.

78.Середович Г.К. Розвиток поетичних здібностей молодших школярів // Початкова школа. - 2000. - №10. - С. 15 -16.

79.Скіпакевич О.В. Вчити емоційно правильно сприймати художній текст// Початкова школа. - 1996. - №312. - С. 17-21.

80.Скіпакевич О.В. Ознайомлення з ліричним віршем на уроці читання // Початкова школа. - 1996. - №4. - С. 21 - 23.

81.Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Позакласне читання //Початкова школа. - 1973 №9. - С. 73 - 78.

82.Скрипченко Н.Ф. Робота над технікою читання // Початкова школа -1973.-№2. -С. 18-25.

83.Скрипченко Н. Ф. Читання - це віконце у світ. // Початкова школа. - 1995. - № 12. - С. 14 - 18.

84. Скрипченко Н.Ф., Вашулнко М.С. Буквар: Підр. Для 1 кл. 3-річ. почат. шк.. – К.: Освіта,1997. – 144 с.

85. Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Первоцвіт: Підр. Для 1 кл. 3-річ. почат. шк.. – К.: Освіта,1997. – 336 с.

86. Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я. Читанка Підр. для 3 кл. 4-річ. і 2 кл. 3 річ почат. шк. 6-те вид. – К.: Освіта, 1994. – 368 с.

86. Скрипченко Н.Ф., Савченко О.Я., Волошина Н.Й. Читанка Підр. для 4 кл. 4-річ. і 3 кл. 3 річ почат. шк. 5-те вид., перероблене – К.: Освіта, 1994. – 288 с.

87.Слісаренко А. В. Барви слова // Бібліотечка вчителя початкової школи. - 1998. - № 21 - 22. - С. 27 - 28.

88.Сорокіна О. Д. У пошуках навчання ретельного і правильного режисера уроків читання // Початкова школа. - 2001.-№ 4. - С. 17-18.

89.Станіславський К. С. Робота актора над собою. К.: Мистецтво.–1953.-670с.

90.Стрельніков В.Ю. Інтенсивне читання // Пост методика. - 1996. - №1.-С. 50-51.

91.Сухомлинський В.О. Мовчазне читання і письмо у початкових класах // Урок української. - 2001. - № 2. - С. 42 - 44.

92.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. У 5 т. –К., 1997.

93.Федик О.С. Інтонаційні барви мовлення // Початкова школа. - 1978.-№ 4.-С 31-34.

94.ФерманМ.Г. Дикція і орфоепія //Москва. - 1964.-С. 9 - 10.

95.Цінько С.П. Критерії відбору текстів для сприймання учнями на слух // Українська мова і література в школі. - 2000. - № 4. - С. 11 -14.

96.Чак Є. Д. Чи правильно ми говоримо? К.: Освіта.. - 1997. - 204с.

97.Шелехова Г.А. Формування вмінь читання на уроках української мови // Українська мова і література в школі. - 2001. - № 6. - С. 4 - 8.

98.Як навчитися виразно читати : 3 кл.: «Все для вчителя» //Початкова освіта. - 1999. - № 9. - С. 4.

99. Яцента Л.Є. Як навчити шестиліток читати // Початкова школа. - 2002. -№1.-С. -21-23.

ДОДАТКИ

Додаток 1

1. Найбільш поширені партитурні знаки

(за Б. А. Буяльським: 2, 92 – 93)

1. Паузи:

а)коротка | (на рахунок «раз»),

б)середня || (на рахунок «раз, два»),

в)довга (на рахунок «раз, два, три»).

2. — логічний наголос (підкреслюється ціле слово).

3. — підвищення тону.

4. — зниження тону.

5. /\ — перелом інтонації.

6. ……….— розтягування слова або уповільнення темпу.

7. — прискорення темпу (під рядком).

8.< > — читати тоном вставного речення.

9.[ ] — додаткові слова, що вводяться подумки; вони допомагають знайти потрібний тон. Наприклад: [Коли] У товаристві лад — усяк тому радіє...

10.« » — лапки до слів, що читаються з іронією

Додаток 2

Пам'ятка (таблиця) для учнів

Читати виразно:

1)правильно вимовляти і наголошувати слова;

2)використовувати різну швидкість і силу голосу;

3)правильно читати розділові знаки;

4)робити паузи («зупинки»);

5)виділяти голосом найбільш важливі, цінні слова;

6)«малювати» голосом, «розфарбовувати» картини, події, характери героїв;

7)передавати почуття та ставлення до прочитаного.

Додаток 3

Правила обов'язкового виділений слів чи словосполучень

(таблиця для учнів, за А. Й. Капською: 6, 27 – 28)

У реченні виділяють такі слова:

1.Слова, що когось або щось уперше називають:

а)Та це ж весна, бо тане сніг, дивись: струмок з гори побіг.

П. Капельгородський

б)Дід і баба назвали свого сипка Телесиком.

2.Слова, що передають зіставлення чи протиставлення:

а) Слава не поляже, а про себе розкаже.

б) Люся чистить каструлю, а Нюра миє.

3.Слова, що означають перелік когось чи чогось (однорідні члени речення):

а) Зацвіли усі діброви.

і долини, і луги.

і річки синіють знову

і не входять в береги.

М. Стельмах

Додаток 4

Критерії оцінки виразності читання

Орієнтовні питання для вчителів

1)Наскільки правильно розкрита Ідея твору?

2)Чи були зрозумілі та достовірні характери героїв і логіка їхніх вчинків?

3)Чи спостерігалась динаміка в читанні (розвиток сюжету, його етапи; розподіл тексту на частини)?

4)Чи правильно витримано настрій ліричного твору (для віршів)?

5)Чи зрозуміла позиція автора?

6)Чи передано власне ставлення виконавця?

7)Чи є паузи потрібної довжини?

8)Як розставлені логічні наголоси?

9)Чи правильно виконавець використовує мелодику (варіювання висоти, сили голосу).

10)Чи витримується темп?

11)Які якості вимови виконавця (чітко, ясно або «ковтає» слова, склади)?

12)Чи допущені орфоепічні та акцентологічні (на наголос) помилки? Які саме?

13)Наскільки виразні міміка, жести, поза виконавця?

14)Чи здійснювалось спілкування з аудиторією?

15)Якою була сила впливу читання на слухачів.

Додаток 5

Оцінювання виразного читання учнів

«Відмінно» варто виставляти за читання, в якому:

1)спостерігається простота і природність виконання тексту вголос;

2)виявляється проникнення в ідейно-художній зміст твору з огляду на його доступність для учнів конкретної вікової категорії;

3)чітко переказані думки автора;

4)виявлене власне ставлення до прочитаного;

5)читець активно спілкується зі слухачем;

6)у нього чітка і правильна вимова;

7)передано специфіку жанру і стилю твору;

8)засвідчене вміння читця правильно користуватися діапазоном свого голосу, правильно вибирати тон і такт.

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ЛОГІКО-ЕМОЦІЙНОЇ ВИРАЗНОСТІ У ЧИТАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Виконала:

Студентка ПВПК 32 (з)

Щигельська Н.Н.

Науковий керівник:

к.ф.н., доц. Юрків М.М.

Тернопіль – 2009

АНОТАЦІЯ

План

ВСТУП

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1 Виразне читання як навчально-методична проблема

1.2. Техніка мовлення як необхідна передумова виразного читання

РОЗДІЛ ІІ. ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЛОГІКО-ЕМОЦІЙНОЇ ВИРАЗНОСТІ ПІД ЧАС ЧИТАННЯ ТВОРІВ ДЛЯ ДІТЕЙ

2.1 Основні засоби логіко-емоційної виразності, їх значення для читання в початковій школі

2.2. Підготовка художнього твору до читання та використання в ній засобів логіко-емоційної виразності

2.3 Використання логіко-емоційних засобів у читанні творів різних жанрів

2.4. Перевірка ефективності формування у молодших школярів умінь і навичок виразного читання

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Об'єкт вивчення – процес формування умінь і навичок виразного читання.

Предмет дослідження – використання засобів логіко-емоційної виразності у читанні творів для дітей.

Для досягнення цієї мети ми визначили такі завдання :

3. Дослідити особливості читання творів різних жанрів для дітей.

5. Запропонувати методику підготовки художніх творів до виразного читання.

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИРАЗНОГО ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Дата: 2019-05-28, просмотров: 259.

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒