1. Найгостріші моральні проблеми виникають при здійсненні пренатальної діагностики, що сприяє виявленню різних спадкових і хромосомних захворювань, а також захворювань, пов'язаних з статтю дитини, природженими дефектами метаболізму, аненцефалією та іншим.

Пренатальна діагностика дозволяє батькам, які «сумніваються», переконатися, що їх дитина здорова, або ухвалити правильне рішення з приводу долі майбутньої дитини з природженими дефектами. Разом з тим, вона часто ставить батьків і медиків перед складними і болісними проблемами. Це, зокрема, питання про селективне проведення аборту у разі виявлення у плоду захворювання, яке піддається лікарській терапії; або виявлення хромосомних аномалій, які можуть не позначитися негативно на здоров'ї дитини. У всіх складних випадках лікар при консультуванні повинен дотримуватися етично нейтральної позиції, а право остаточного рішення про проведення аборту слід надати батькам. Разом з тим, пренатальна діагностика не повинна ставати підставою для проведення аборту, наприклад, при виборі статі дитини або з урахуванням інших забаганок батьків.

2. Серйозні моральні проблеми виникають при використанні принципово нових шляхів подолання безпліддя, включаючи зовнішнє втручання в репродуктивні процеси організму.

Екстракорпоральне (штучне) запліднення – сучасний біотехнологічний метод подолання безпліддя – зачаття in vitro (у пробірці): позаматкове запліднення яйцеклітини безплідної, але здібної до виношування дитини жінки спермою її чоловіка (або іншого чоловіка), а потім імплантація заплідненої яйцеклітини в її матку.

Експерименти з позаматкового зачаття лікарі почали проводити на тваринах значно раніше. Дослідження на мишах, розпочаті в 1955 році, дозволили вивчити механізм запліднення, визначити оптимальний час для запліднення яйцеклітин в лабораторних умовах. З'явилася можливість виявляти спадкові аномалії в ембріонах до імплантації в матку. Отримані результати дозволили згодом застосувати цю методику до людини. Цьому сприяв прогрес в медицині і в суміжних з нею науках, наприклад у біології, а також винахід сучасного медичного обладнання.

Роберт Едвардс, працюючи в Кембриджському університеті, почав дослідження в сфері штучного запліднення в 1960 році. У 1968 він домігся запліднення людської яйцеклітини в лабораторних умовах. Вивчення оптимальних умов вилучення, штучного запліднення і подальшого перенесення ембріонів у матку зайняли 10 років. Перша спроба використовувати ЕКЗ в лікуванні безпліддя була зроблена в 1975 р. і закінчилася невдачею: вагітність виявилася позаматковою.

ЕКЗ вперше в історії людства було проведено в 1978 році в невеликому місті Оулдгомі в Англії. Засновниками ЕКЗ вважаються кембриджські дослідники — гінеколог Роберт Едвардс (Robert Edwards) і ембріолог Патрік Стептоу (Patrick Steptoe). В результаті першої операції екстракорпорального запліднення 25 липня 1978 в сім'ї Леслі і Джона Браунів з'явилася довгоочікувана дитина — дочка Луїза. До цього Леслі протягом 9 років безуспішно лікувалася від безпліддя, викликаного непрохідністю маткових труб. Луїза Браун стала першою «дитиною з пробірки», як надалі стали називати дітей, народжених за допомогою цього методу.

Першою «дитиною з пробірки» в СРСР стала мешканка міста Красний Луч Луганської області Олена Донцова, яка народилася в клініці Наукового центру акушерства, гінекології та перинатології РАМН у 1986.році.

Завдяки відкриттю Роберта Едвардса у світі народилося більше мільйона «дітей з пробірки». У 2001 Роберт Едвардс, який створив технологію штучного запліднення, був удостоєний найпрестижнішої американської премії у сфері медицини — Ласкерівскої премії. 2010 року Роберт Едвардс отримав Нобелівську премію з медицини. Разом з тим, ці гуманні технологічні можливості викликали до життя нові варіанти їх використання і нові проблеми. З'явився феномен так званого «сурогатного материнства», що породив ряд проблем етичного і юридичного характеру.

3. Бурхливий розвиток репродуктивної біотехнології породжує ряд практичних проблем, що стосуються наукових досліджень, що пов'язані із статусом ембріона.

Ембріон (від грец. embryon – зародок) – організм, що розвивається у ссавців, у тілі матері з яйцеклітиною в період ембріонального розвитку в процесі перетворення зиготи в зародок. Етичне вирішення проблеми статусу і прав ембріона залежить від відношення суспільства до прав Живого і двох різних станів плоду: стану, який не має ніякого «людського» змісту, і стану, за яким цей зміст вже признається.

У разі можливих або виявлених аномалій чи може і чи повинен плід бути знищений, і на якому етапі його розвитку це допустимо? Хто є власником «надмірних» ембріонів, які зазвичай виникають як «побічний продукт» при штучному заплідненні in vitro? Чи можна використовувати ці «надмірні» ембріони, які можуть зберігатися при низькій температурі без втрати життєздатності протягом тривалого часу, для проведення наукових досліджень і експериментів? Чи допустимі такі дослідження в принципі?

Деякі фахівці вважають, що багато що тут залежить від здібності ембріона до відчуття, що визначається ступенем його розвитку. Оскільки центральна нервова система формується лише на 22-у добу вагітності, то граничним терміном експериментів вони вважають 30-добовий «вік» ембріона. Інші ж пропонують працювати і з «дорослішими» ембріонами, вдаючись в цих випадках до анестезії. Безумовно, на користь науки дослідження на ембріонах необхідні. Вони сприяють розробці нових засобів контрацепції, виявленню спадкових захворювань плода, подоланню безпліддя, вивченню механізмів спонтанно виникаючих абортів, процесів дозрівання яйцеклітини, канцерогенезу, а також встановленню закономірностей розвитку людини як біологічного виду.

З моральної точки зору, повинно бути повністю заборонене проведення деяких видів експериментів на плодах. Так, ембріони, піддані тим або іншим діям, не повинні імплантуватися в жіночий організм. Ембріони людини не повинні імплантуватися в організм тварини. Неприпустимими також є несанкціонований продаж і придбання ембріонів.

У основі заборони на використання ембріона або його тканин з метою біомедичних досліджень лежить зіставлення гіпотетичної користі для людства і реальних прав конкретного ембріона. Захисники прав ембріона посилаються на святість і недоторканність людського життя з моменту зачаття, стверджуючи, що плід володіє всіма правами, властивими людині. Тому, позбавляючи ембріон життя, ми вбиваємо те, що може стати особою – це «консервативна позиція». Заперечення прав ембріона – «ліберальна позиція», що відмовляє плоду в самостійному статусі навіть на найпізніших стадіях вагітності («обговорювати права плоду так же безглуздо, як обговорювати «права» апендикса») і що надає право вибору долі ембріону матері або медикам. «Помірна позиція» – ґрунтується на точці зору сучасної біології і ембріології, згідно якої людина як біологічний індивідуум формується відразу після злиття батьківських статевих клітин, коли утворюється неповторний набір генів, і вимагає відповідального відношення до ухвалення рішення.

Можливість ЕКЗ породжує ряд етичних проблем:

ü від біологічних прав ембріона до соціальних проблем (допустимість/необхідність збереження анонімності донорів-чоловіків або сурогатних матерів для майбутніх дітей і їх офіційних батьків);

ü небезпека своєрідного расизму при нагоді цілеспрямованої або випадкової «селекції» донорів – носіїв «кращих» генів;

ü знищення/збереження зародка у разі можливих або виявлених аномалій; проблема власності на «надмірні» ембріони й ін.).

Разом з тим, заборонити маніпуляції з ембріонами – це означає не тільки позбавити деякі сім'ї можливості мати дітей за методиками ЕКЗ, але і закрити цілий науковий напрям – ембріологію, яка допомагає вивчати генезис і механізм багатьох важких захворювань і шукати шляхи їх лікування.