Організація світлового середовища
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Основним завданням організації світлового середовища виставкових споруд і музеїв є забезпечення сприятливих умов огляду експозицій. Світлові прорізи необхідно вибирати таких розмірів і розміщувати в огороджуючи конструкціях таким чином, щоб засобами світлотіні якнайкраще виявити форму, фактуру і колір експонатів. Загалом, світло в музеях і виставкових комплексах повинно створювати відчуття зосередженості й відчуженості від зовнішнього світу.

Пряме світло під вікон та світлових ліхтарів не повинно попадати у поле зору відвідувачів при огляді експозицій. Через негативний вплив прямого сонячного проміння на деякі предмети (знебарвлення колірних поверхонь, старіння лакофарбового покриття картин та інше), бажано орієнтувати вікна приміщень на Пн-Сх, Пн, Пн-Зх. При інших орієнтаціях вікон слід застосовувати сонцезахисні засоби (планувальні, .конструктивні).

В системах природного освітлення виставкових споруд широко застосовується верхнє освітлення через світлові ліхтарі різного типу: шедові, зенітні, трапецієподібні та інші.

    Рис 7.2. Копія оригіналу проекту Виставково-культурного центру ім. Кізлера в м. Чернівці. Виконала студентка К.Бєлова, Керівник: проф. В. Проскуряков керівники

 

Розділ 8

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС

 

Загальні положення

Термін "фізкультурно-оздоровчий комплекс" (ФОК) застосовується для назви спеціалізованих споруд для самостійних і організованих фізкультурно-оздоровчих занять, активного відпочинку і спортивних розваг. У європейських країнах та США застосовують також назви „центр дозвілля”, „відпочинково-оздоровчий центр”. Значного поширення набуло останнім часом спорудження аквапарків, у яких основною функцією є плавання, розваги на воді. Ці споруди можна класифікувати як один з видів фізкультурно-оздоровчих комплексів.

Відпочинок – це об’єктивна потреба кожної людини для відновлення сил, зняття психологічних та фізичних навантажень, які зазнає людський організм внаслідок інтенсифікації професійної діяльності, бурхливого темпу життя, особливо у великих містах, негативних наслідків урбанізації тощо. До сфери відпочинку можна віднести культурно-пізнавальний відпочинок (відвідання театрів, музеїв, концертів тощо), різноманітні розваги, туризм, аматорський спорт, поїздки на курорти, частково – санаторно-курортне лікування. Важливим є те, що вибір видів відпочинку здійснюється індивідуумом за власною волею та бажанням та у своє задоволення. Найбільш позитивного ефекту досягається при забезпеченні вільного вибору видів відпочинку, їх різноманітності та можливості переходу від одного до іншого.

Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним зміни в характері зайнятості населення призвели до того, що більшість працюючих зайняті в сфері розумової праці або в обслуговуючих секторах народного господарства, де праця має переважно сидячий характер і не потребує фізичних зусиль. Біологічні особливості людського організму такі, що він для нормального функціонування потребує, крім іншого, і певного рівня регулярних фізичних навантажень. Тому такими популярними стали в багатьох країнах „біг для здоров’я”, відвідування тренажерних залів, відвідування басейнів, заняття тенісом, бадмінтоном тощо. Це дозволяє вести здоровий спосіб життя, підтримувати свій організм у „тонусі”. Відповідальне ставлення до здоров’я громадян є одним з напрямків як державної політики розвинутих країн світу, так і керівництва окремих підприємств та установ. Одна з основних медико-фізіологічних вимог до проведення фізкультурно-оздоровчих занять – це їх різноманітність. Необхідна кількість енергетичних витрат на фізичні навантаження не може бути реалізована тільки за рахунок одного виду занять. Бажано не обмежуватися одним, навіть достатнім за енергетичними витратами, заняттям (біг, плавання, веслування тощо), а використовувати 3-5 занять, що вимагають включення різних м'язових груп і систем організму. Такий принцип фізичного принцип навантаження з використанням різних видів фізичної культури вимагає відповідної матеріально-технічної бази та організації.

Найбільшою популярністю нині користуються ігрові види (волейбол, баскетбол, настільний теніс, бадмінтон тощо), плавання, лижі, легка атлетика. З’явились і набули поширення донедавна практично невідомі види спорту, які мають і розважальний характер, наприклад аеробіка, шейпінг, боулінг.

Великого значення для організації активного відпочинку набувають різноманітні спортивно-оздоровчі заклади, де створюються умови для занять фізкультурою та спортом як самостійно, так і під керівництвом фахових інструкторів з метою підтримання фізичних кондицій організму.

Для відвідувачів фізкультурно-оздоровчого комплексу різного віку можуть пропонуватися практично всі найбільш поширені види фізкультурно-оздоровчих занять, за винятком окремих видів спортивних ігор, деяких видів легкої атлетики тощо. При цьому відповідність руховому режиму, що рекомендується, і особливостям віку може досягатися за рахунок інтенсивності проведення занять: частоти виконання і кількості вправ, тривалості пауз для відпочинку в межах одного заняття, періодичності проведення занять. Загальна тривалість одного заняття, як показують дослідження фахівців, приймається однаковий для різних вікових груп - у середньому біля години. Для таких видів як велосипедні прогулянки, навчання верховій їзді, веслування - тривалість одного заняття може бути збільшена до 1,5-2 год.

Тривалість перебування відвідувача у фізкультурно-оздоровчому комплексі може бути і більшою за рахунок процедур чи розваг, не пов’язаних з фізичними навантаженнями (сауна, фізіотерапевтичні процедури, розваги на воді тощо).

Найбільший інтерес нині для відвідувачів становлять можливості для плавання, розваг на воді, різноманітних водних процедур. Для цього у спортивно-оздоровчих комплексах передбачається функціонування одного або декількох басейнів, створюється святкова атмосфера за допомогою технічних пристроїв, музики і фантастичного освітлення.

Для оздоровчого ефекту застосовуються фізіотерапевтичні процедури: тонізуючі душі, масажі, включаючи і підводний. Вводиться широкий набір приміщень для фізіотерапії, бальнеології (масажні, інгаляторії, фотарії, солярії на відкритих майданчиках та у спеціальних приміщеннях, лікувальні і контрастні ванні, лікувальні душі, душі, масажні). Розширюється склад приміщень лікарського контролю.

Особливою популярністю користуються лазні (особливо сухого пару - сауна). Застосування різних видів парильних у сполученні з іншими фізіотерапевтичними процедурами: купання, охолодження (на повітрі, чи снігом, водою) є сильним і надзвичайно ефективним засобом відновлення і підвищення працездатності організму.

Один з ефективних шляхів підвищення фізичних кондицій організму – інтенсифікація занять спортом з застосуванням тренажерних пристроїв – велоергометрів, бігових доріжок, тренажерів, що імітують греблю та інші види спорту, силових тренажерів тощо.

У склад фізкультурно-оздоровчого комплексу включаються споруди і приміщення для рухливих і розважальних ігор, атракціони, кегельбани, більярдні тощо. Зали для розповсюджених спортивних ігор: баскетболу, волейболу, тенісу, гандболу, бадмінтону часто проектуються як універсальні зменшеного розміру для ігор за спрощеними правилами. Особливої популярності набули зали для занять аеробікою, шейпінгом, приміщення фітнес-клубів.

Відпочинковий характер фізкультурно-оздоровчих комплексів обумовлює появу у їх складі приміщень кафе, молочних барів, ресторанів, перукарень.

Слід підкреслити, що фізкультурно-оздоровчі комплекси, призначені для організації активного відпочинку, розваг, занять аматорським спортом, відрізняються від спортивних споруд видовищного характеру, а також споруд, призначених для підготовки спортсменів і становлять окремий від них тип архітектурних споруд.

Дата: 2019-03-05, просмотров: 229.