1. Значення світла в житті людини і архітектурі

Яскраві приклади гармонії світла й архітектури, засновані на вмілому володінні зодчими мистецтвом світлових засобів, можна простежити на всіх етапах розвитку світової архітектури. Простота й величність єгипетських пірамід, монументальна строгість, грецьких храмів, цілісність і грандіозність внутрішнього простору римського Пантеону і Софії Константинопольської, витончена пластика різьбленого каменю та поліхромні вітражі готики, динамічність композиції бароко, урочиста пишність класицизму, орнамент модерну, лаконізм форм конструктивізму – всюди знаходимо чудові й переконливі приклади органічного поєднання багатогранних функцій світла з простором громадської архітектури.

Коли ми говоримо про значення світла в архітектурі, то насамперед, звертаємо увагу на його формотворчі властивості. Завдяки світлу відчуття текстури поверхонь архітектури стає частиною сприйняття архітектурного середовища, а без нього неможливо у повній мірі оцінити простір і об’єм; "вібрації" світла можуть радикально змінити характер архітектурної форми і середовища.

Інженери-світлотехніки і спеціалісти в галузі гігієни та охорони праці акцентують увагу на тому, що природне освітлення приміщень відповідного рівня та якості є важливою передумовою створення комфортних умов діяльності людини, якісне освітлення сприяє підвищенню її творчої активності, зростанню продуктивності праці. Засобами освітлення можна викликати відчуття кольору і форми там, де їх немає, і знищити це відчуття там, де воно фактично мало би бути.

Штучне світло також здатне одночасно вирішувати утилітарні і естетичні завдання. Однак і сьогодні, коли у сотні раз порівняно з минулим зросло використання світла електричних джерел освітлення, ми схильні використовувати його переважно для утилітарних цілей, а не як засіб архітектури. Віками виробилась звичка оцінювати архітектурно-художні якості інтер’єрів та екстер’єрів будівель через їх сприйняття при денному освітленні. Світлова архітектура засобами штучного освітлення багатьом архітекторам видається як засіб "оформлення інтер’єру" чи "підсвітки" фасадів будинку, які не пов’язані з архітектурною творчістю. Коли техніка штучного освітлення була недосконалою, така практика себе виправдовувала. Однак прогрес технічних засобів освітлення та архітектурно-художні можливості штучного світла переконують нас у тому, що значення штучного світла в архітектурно-просторовій організації невпинно зростає. Світло – це не доповнення до архітектури, а її невід’ємна частина.

Питання світла й кольору знаходяться у площині пошуку "дизайнерської ідеї" організації архітектурного простору у поєднанні з художнім, композиційним задумом проектної пропозиції. Дизайн завжди швидше реагував на появу нових художніх тенденцій архітектурно-предметного середовища і сучасного мистецтва у цілому. Тому задачі організації природного та штучного освітлення, упорядкування колірного середовища, мають стати прерогативою архітектора-дизайнера, який здатний виявити особливості просторової організації інтер’єру не тільки функціонального порядку, але й художньо-естетичного.

2. Функції світла в архітектурі

Світло в життєдіяльності людини, і архітектурі зокрема, виконує ряд функцій: утилітарну, архітектонічну, знаково-символічну, психолого-емоційну.

Коли мова йде про утилітарне чи функціональне світло (освітлення), то мають на увазі, насамперед, забезпечення достатніх рівнів освітлення для конкретних умов зорової роботи, видимості предметного середовища приміщень та комфортної роботи зорової системи у цілому.

Системи природного та штучного освітлення повинні забезпечувати освітленість, необхідну для сприйняття інформації на стінових поверхнях, горизонтальних площинах тощо; забезпечувати комфортні умови роботи органів зору в просторі інтер’єру. Проектування функціонального освітлення практично зводиться до вирішення двох задач:1) розміщення вікон і освітлювальних пристроїв для забезпечення оптимального розподілу світлових потоків, яскравості поверхонь у полі зору; 2) ліквідацію дискомфортного блиску та "приглушення" надто яскравих поверхонь. Розподіл яскравостей у просторі інтер’єру при цьому буває випадковим, і не завжди відповідає художньому задуму. Через це, організація світлового середовища приміщень, орієнтована виключно на забезпечення утилітарних потреб, не забезпечує якості проектного рішення

Виконуючи архітектонічні функції, світло виявляє видимі границі внутрішнього простору приміщень, колір і фактуру його поверхонь. Система природного й штучного освітлення визначає протяжність простору, створює умовну (візуальну) просторовість внутрішнього об’єму засобами відбитого світла Динаміка та зміна інтенсивності світла у просторі приміщень, підтримує розвиток динамічної просторової структури приміщень, і будівлі у цілому Потоки прямого й відбитого світла через градація світлотіні моделюють та виявляють форму, розкривають суть конструкції; розміри світлових прорізів розкривають масштаб внутрішнього простору приміщень.

При проектуванні освітлення архітектор повинен потурбуватись про адекватне освітлення поверхонь приміщення, архітектурних членувань і деталей. Для площини характерним є рівномірне освітлення по свій поверхні. Яскраві плями світла на площині руйнують її візуальну цілісність; ритмічне положення на площині "розмитих" світлових смуг – створює враження хвилястої поверхні. Постійне зменшення яскравості на плоскій поверхні може створити ілюзію циліндричної поверхні. Сьогодні популярним є прийом освітлення стелі світловими карнизами, однак, нерівномірність освітлення стелі може створити ілюзію її провисання.

Психолого-естетична функція світла пов’язана з напрямком поширення світлових потоків, кольором і контрастністю освітлення. Інтер’єр освітлений зверху викликає почуття природності середовища, освітлений знизу – незвичності, театральності.

Очевидно, що в просторі інтер’єру всі функції світла є часто нероздільними і від призначення приміщення та його архітектурно-просторової організації залежить які саме функції світла в ньому домінують. Лише при вдалому об'єднанні трьох сторін освітлення – утилітарної, психологічної та естетичної – виникає нова якість інтер’єру – його світлова архітектура