Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Ентеральні шляхи

Пероральний – найнебезпечніший, най економніший. Всмоктування ліків при пероральному шляху введення відбувається в основному в тонкій кишці; через печінковий кровообіг надходить у печінку, а потім у кров (через 30-60 хв.). На швидкість всмоктування впливає багато факторів (час приймання ліків, стан травної системи, склад їжі). Пероральний шлях введення не використовують, якщо ліки кислотонестійки, руйнуються в травному каналі, чинять ульцероргенну дію, а також через стан пацієнта (захворювання органів травлення, непритомність, блювання, порушення акту ковтання).

Сублінгвальний – це такий спосіб введення, при якому таблетку або декілька крапель розчину ліків, нанесених на грудочку цукру тримають під язиком до повного розсмоктування, слину при цьому затримують у роті. Ефект настає швидко (через А-3 хв.), тому що з ротової порожнини ліки добре всмоктуються через капіляри і надходять у велике коло кровообігу, шлункові ферменти не впливають на препарат. Так призначають засоби невідкладної допомоги (нітрогліцерин, клофелін та ніфедипін). Крім того, є ще способи приймання препаратів за щоку (суббукально) або на ясна у вигляді плівки.

Ректальним шляхом (через пряму кишку) вводять лікарські речовини у вигляді супозиторієв та мікро клізм (50-100 мл.). всмоктування відбувається швидко (через 5-7 хв.), ліки потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку. Через пряму кишку ліки вводять малим дітям, у разі непритомності хворого, при блюванні, патології шлунка, кишок.

Парентеральні шляхи

Інгаляційно (через дихальні шляхи) вводять газоподібні речовини, рідини й аерозолі. При цьому шляху введення відбувається швидке всмоктування, оскільки адсорбівна поверхня легенів становить 100 м2. цей метод використовують як для місцевої дії (бронхорозширювальні засоби, антибіотики), так і резорбтивної (засоби для інгаляційного наркозу).

Трансдермально призначають ліки, що добре всмоктуються через непошкоджену шкіру. Наприклад, нітрогліцерин у вигляді мазі для запобігання нападу стенокардії. Деякі ліки 9антибіотики, кортикостероїди) під час використання у вигляді мазей для лікування шкірних захворювань можуть частково всмоктуватись і справляти побічну дію на весь організм.

Ін’єкці йні шляхи введення ліків. Для них характерно:

· точність дозування;

· швидка дія;

· дотримання стерильних методів;

· вимагає великих затрат;

· загроза передозування (особливо при введенні препаратів з малим спектром терапевтичної дії);

· небезпека пошкодження сідничного нерва при введенні в сідничний м’яз.

Підшкірно вводять стерильні водні й олійні розчини (при цьому випадку після ін’єкції слід зігріти або помасажувати місце введення, щоб не було інфільтратів). Дія препарату при такому шляху введення настає через 5-15 хв.

Внутрішньом ’ язеве ведення препаратів забезпечує швидке їх надходження у велике коло кровообігу (через 10-15 хв.). вводять у м’яз стерильні водні, олійні розчини, суспензії. Об’єм однієї ін’єкції – 10 мл. Не можна вводити лікарські речовини, що можуть спричинити некроз або подразнення тканини (кальцію хлорид, норадреналін).

Внутрішньовенне введення ліків застосовують в ургентних випадках. При цьому шляху введення ліків відразу надходять в кров. Тому дуже важливим є швидкість введення. Введення ліків внутрішньовенно повинно бути болюсним (струминним), повільним, або ін фузійним (крапельним). Не можна в/в вводити олійні розчини і суспензії, щоб не виникла емболія судин життєво важливих органів.

Для того, щоб будь-який лікарський препарат спричинив фармакологічну дію, потрібно, щоб він всмоктався в кров. Відомі такі механізми абсорбції:

· пасивна дифузія (через біологічні мембрани);

· полегшена дифузія (за допомогою носіїв без втрати енергії);

· фільтрація ліків (через пори в мембрані);

· активний транспорт (за допомогою специфічних транспортних систем клітин за умови витрат енергії);

· піноцитоз (поглинання лікарських препаратів за допомогою утворення везикул.

Загальна частина

Класифікатор готових лікарських форм — Класифікатор, розроблений відповідно до ст. 12 Закону України «Про лікарські засоби».

Об’єктами класифікації є лікарські форми лікарських засобів, які подаються на реєстрацію (перереєстрацію) в установленому порядку.

Класифікатор використовується при складанні назв лікарських форм при формуванні реєстраційних документів, включаючи аналітично-нормативну документацію, з метою уніфікувати дані для електронних засобів інформаційного забезпечення, формування реєстрів та систем обміну інформації.

Уведення Класифікатора та внесення змін до нього здійснює Державний фармакологічний центр МОЗ України.

2.1. ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ, ЩО РОЗПИЛЮЮТЬСЯ

2.1.1. Аерозолі — форма діючих та допоміжних речовин, яка складається з балона, клапано-розпилюючої системи та вмісту різної консистенції, здатної за допомогою пропеленту виводитися з балона. До складу аерозолю входять активні, допоміжні речовини та один або більше пропелентів. Пропеленти — це розріджені під тиском гази, стиснуті гази або низькокиплячі рідини. Допоміжні речовини — солюбілізатори, емульгатори, розчинники, суспендуючі, а також ковзні речовини, що запобігають засмічуванню клапана.

Аерозолі призначені для місцевого нанесення на шкіру, рани, деякі слизові оболонки та для інгаляції.

Аерозолі поділяються на аерозолі: для зовнішнього застосування, назальні, вушні, ректальні, вагінальні, стоматологічні аерозолі, аерозолі для інгаляцій.

Залежно від системи клапана аерозолі можна розподілити на аерозолі дозованої або недозованої дії.

2.1.2. Спреї — лікарська форма, що складається з балона, клапано-розпилюючої системи та вмісту різної консистенції. До складу спреїв входять активні, допоміжні речовини.

На відміну від аерозолів тиск, необхідний для виходу лікарської форми, досягається за допомогою механічних пристроїв. Тиск може створюватись за рахунок механічного розпилювача насосного типу (пульверизатора) або за рахунок м’язової сили стискання полімерного балона.

Спреї бувають для зовнішнього застосування, а також назальні, очні, вушні, стоматологічні.

2.2. М’ЯКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

2.2.1. Гелі — м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно-, дво- або багатофазові дисперсні системи з рідким дисперсним середовищем, реологічні властивості яких обумовлені присутністю гелеутворювачів у невеликих концентраціях. Гелеутворювачі можуть додатково виконувати роль стабілізаторів дисперсних систем: суспензій або емульсій. Такі гелі називаються відповідно суспензійними гелями або емульгелями. Гель містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу.

Гелі призначені для нанесення на шкіру та її придатки, рани, виразки, певні слизові оболонки.

Залежно від основи гелі можуть бути гідрофобними (олеогель) (гідрофобний розчинник — вазелін, вазелінове масло, парафін та ліофільний гелеутворювач та ін.), гідрофільними (гідрогель) (вода, гідрофільний або неводний розчинник та гідрофільний гелеутворювач).

За призначенням гелі розподіляються на гелі для зовнішнього застосування, для перорального застосування (желе), що найчастіше застосовується у педіатричній практиці, а також назальні, очні, вушні, ректальні, вагінальні, цервікальні, уретральні, гель стоматологічний (гель для нанесення на ясна тощо).

2.2.2. Креми — м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою одно-, дво- або багатофазові дисперсні системи, дисперсне середовище яких при певній температурі зберігання має, як правило, ньютонівський тип перебігу і низьке значення реологічних параметрів. Крем містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу.

Креми призначені для нанесення на шкіру та її придатки, рани, виразки, певні слизові оболонки.

Залежно від основи креми бувають гідрофобними та гідрофільними.

За призначенням креми розподіляються на креми для зовнішнього застосування, назальні, вушні, очні, ректальні, вагінальні.

2.2.3. Лініменти — м’які лікарські засоби для місцевого застосування, які містять до 5% твердих речовин. До лініментів належать мазі, гелі, креми та пасти, що характеризуються такою ознакою. Лінімент містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, які утворюють основу.

Лініменти, як правило, призначені для зовнішнього застосування.

2.2.4. Мазі — м’які лікарські засоби для місцевого застосування, дисперсійне середовище яких при певній температурі зберігання має не ньютонівський тип перебігу і високе значення реологічних параметрів. Мазь містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють просту або складну основу.

Мазі призначені для нанесення на шкіру та її придатки, рани, виразки, певні слизові оболонки.

Залежно від основи мазі можуть бути гідрофобними (вуглеводна основа — вазелін, вазелінове масло, парафін та ін.), гідрофільними (водорозчинна основа).

За призначенням мазі розподіляються на мазі для зовнішнього застосування, назальні, вушні, очні, ректальні, вагінальні, мазь для інгаляцій.

2.2.5. Пасти — м’які лікарські засоби для місцевого застосування, що являють собою суспензії, які містять значну кількість (зазвичай понад 25%) твердої дисперсної фази, розподіленої в основі. Паста містить одну або більше діючих речовин та допоміжні речовини, що утворюють основу. Як основа для паст можуть бути використані основи для гелей, мазей, кремів.

Пасти, як правило, призначені для нанесення на шкіру, для застосування у ротовій порожнині, в деяких випадках — для приготування розчинів для перорального застосування.

За призначенням пасти розподіляються на пасти для зовнішнього застосування, пасти для застосування у ротовій порожнині (зубна, стоматологічна, для ясен), а також паста для приготування суспензії (розчину) для перорального застосування.

2.3. РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

2.3.1. Бальзами — рідка лікарська форма, яка являє собою розчини ефірних олій (як правило, продуктів рослинного походження) у спирті або оліях.

Бальзами, як правило, призначені для перорального застосування та іноді для зовнішнього застосування.

2.3.2. Води ароматичні — рідка лікарська форма, яка являє собою водні або водно-спиртові розчини ефірних олій. Готують у співвідношенні 1:1000, за винятком деяких. Одержують перегонкою ефірних олій, що містяться в рослинній сировині, або розчиненням у воді спиртових концентратів ефірних олій.

Води ароматичні призначені для перорального і зовнішнього застосування.

2.3.3. Екстракти — концентровані препарати рідкої, твердої та густої консистенції, які звичайно одержують з висушеної рослинної та тваринної сировини. Одержують мацерацією, перколяцією або іншими придатними методами, використовуючи спирт або інший розчинник.

Екстракти призначені для перорального застосування, для зовнішнього та парентерального застосування.

За визначеннями екстракти бувають рідкі, сухі (тверді) та густі.

Рідкі — це препарати, в яких, як правило, одна частина за масою (за об’ємом) еквівалентна одній частині за масою вихідної висушеної сировини.

Сухі — препарати, одержані видаленням розчинника, що використовувався для їх приготування.

Густі — це препарати проміжної консистенції між рідкими та сухими. Вони виробляються шляхом часткового упарювання розчинника. Застосовують спирт відповідної концентрації або воду.

Як правило, в якості готового лікарського засобу використовують рідкі екстракти. Вони бувають для зовнішнього, перорального застосування, для ін’єкційного введення. Густі та сухі екстракти застосовують для подальшого виробництва лікарських засобів (таблеток, порошків, настоїв, рідких екстрактів).

Залежно від розчинника рідкі екстракти містять воду, спирт, олію, суміш спирту і води у необхідних співвідношеннях та інші розчинники, що дає можливість проводити класифікацію за типом розчинника.

2.3.4. Еліксири — рідка лікарська форма, яка являє собою підсолоджений ароматний водно-спиртовий розчин лікарської речовини.

Еліксири призначені для перорального застосування, існують зубні еліксири.

2.3.5. Емульсії — рідка лікарська форма, однорідна за зовнішнім виглядом, що складається із взаємно нерозчинних тонкодиспергованих рідин. Емульсії, як правило, стабілізуються емульгаторами. Емульсії бувають різних типів, в основному вода/олія (зворотний тип) або олія/вода (прямий тип). Залежно від способу застосування емульсії відрізняються за дисперсністю.

Емульсії можуть розшаровуватися, але при збовтуванні мають легко відновлювати попередній вигляд.

Існують емульсії, в яких замість водної фази виступає неводна рідина (гідрофільний розчинник). Такі емульсії одержали назву «неводної олії», вони можуть утворювати плівки.

Емульсії призначені для зовнішнього, внутрішнього, парентерального застосування та ін. Емульсії класифікуються за дисперсійним середовищем (водні, олійні), за розміром часток.

Емульсії бувають для зовнішнього застосування (для обробки поверхні шкіри та ін.), для перорального застосування, як промивання та примочки застосовуються назальна, очна, вушна, стоматологічна емульсії, для іригацій, клізм застосовують емульсії ректальні та вагінальні. Для парентерального введення використовуються емульсії для ін’єкцій та інфузій, існують емульсії для інгаляцій.

Емульсії для парентерального введення потребують тонкого подрібнення дисперсної фази.

Емульсії випускаються в однодозових та багатодозових контейнерах. Контейнери, що містять емульсіі для ректального, вагінального, вушного застосування, пристосовані для введення лікарського засобу в пряму кишку, піхву та ін. або забезпечені відповідним аплікатором.

2.3.6. Концентрати — рідка лікарська форма, яка застосовується після розведення.

Концентрати розводять до зазначеного об’єму відповідною рідиною перед застосуванням.

Концентрати для парентерального введення мають бути стерильними.

Концентрати, як і розчини, призначені для зовнішнього (нанесення на шкіру), перорального застосування, для промивання/іригацій порожнин тіла: ректальні, вагінальні, для парентерального застосування (інфузії, ін’єкції), а також для дезінфекції після відповідного розведення.

Концентрати класифікуються так само, як і розчини, у лікарській формі вказується «для приготування розчину» та шлях введення/призначення.

2.3.7. Краплі — рідка лікарська форма, являє собою розчини, суспензії або емульсії, які містять одну або більше діючих речовин у подібних розчинниках.

У якості розчинників використовуються вода, настойки, екстракти, олії, гліколі тощо. До складу крапель входять стабілізатори, консерванти, пролонгатори та інші необхідні допоміжні речовини.

Очні краплі обов’язково повинні бути стерильними, ізотонічними.

Краплі призначені для перорального застосування (у вигляді крапель або у вигляді розчинів, які готуються з крапель), для введення в порожнини тіла: краплі назальні, очні, вушні, що застосовуються у стоматологічній практиці (краплі зубні), а також комбінованого призначення: очні/назальні, вушні/очні.

Краплі бувають у вигляді розчинів, емульсій, суспензій. Цю інформацію при визначенні лікарської форми слід опускати та наводити її у відповідних розділах аналітично-нормативної документації та інструкції для медичного застосування.

Залежно від розчинника краплі бувають водними, спиртовими, олійними та з іншими розчинниками. Ця інформація повинна виноситися у назву лікарської форми.

Краплі для назального, очного, вушного застосування випускають в однодозових або багатодозових контейнерах, споряджених відповідною насадкою.

2.3.8. Лосьйони — рідка лікарська форма, яка являє собою спиртово-водні прозорі або злегка опалесцентні розчини лікарських речовин. До складу лосьйонів додаються ароматизатори, барвники та інші допоміжні речовини.

Лосьйони призначені для зовнішнього застосування (для нанесення на шкіру: для її очищення, дезінфекції, знищення запаху поту тощо); існує також лосьйон очний.

2.3.9. Мікстури — рідка лікарська форма, яка складається з розчинника (вода, вода ароматична, спирт, гліцерин та ін.) і розчинених в ньому або змішаних з ним діючих речовин.

Мікстури призначені для перорального та зовнішнього застосування.

2.3.10. Настойки — рідка лікарська форма, яка являє собою спиртові або водно-спиртові витяжки з лікарської рослинної або тваринної сировини. Для приготування настойок сировина перед екстракцією може піддаватися попередній обробці, наприклад, подрібненню, знежиренню або інактивації ферментів. Настойки виготовляють мацерацією, перколяцією або іншими методами із застосуванням спирту відповідної концентрації. Настойки звичайно виготовляють, використовуючи 1 частину сировини и 10 частин екстрагенту або 1 частину сировини та 5 частин екстрагенту.

Настойки призначені для перорального та зовнішнього застосування. Класифікуються настойки за шляхом введення/призначення.

2.3.11. Розчини — рідка лікарська форма, яка являє собою гомогенну систему, до складу якої входять одна або більше діючих речовин. Розчини складаються з розчиненої речовини (речовин) та розчинника. Як правило, призначені для застосування у великих об’ємах. В якості розчинника у більшості випадків використовується вода, але у разі поганої розчинності або з метою надання пролонгованої дії використовуються неводні розчинники (спирти, ефіри, олії та ін.).

Розчини для парентерального введення повинні бути стерильними.

Розчини призначені для зовнішнього (нанесення на шкіру), перорального застосування, для промивання/іригацій порожнин тіла: назальні (для обробки носових порожнин), вушні (для обробки зовнішнього слухового каналу), ректальні, вагінальні, в якості очних примочок (для змочування та промивання очей, для просочування матеріалів, які накладаються на очі), для парентерального застосування (інфузії, ін’єкції), а також для дезінфекції.

За типом розчинника розчини діляться на водні, спиртові, олійні, комбіновані (водно-спиртові, спиртово-водні) та інші (неводні) розчинники.

Якщо розчинником не є вода, це треба вказувати при складанні лікарської форми.

За призначенням розчини класифікуються на розчини для зовнішнього, перорального застосування, розчини назальні та вушні (промивання), розчини очні (примочки), розчини ректальні (для іригацій), вагінальні (для іригацій), розчини для ін’єкцій, інфузій, розчини для інгаляцій, дезінфекційні розчини.

2.3.12. Сиропи — рідка лікарська форма, являє собою суміш лікарського засобу з концентрованим розчином цукру або будь-якого іншого солодкого компонента. До складу сиропів додаються допоміжні речовини, що виконують різні функції, а також барвники, ароматизатори, для попередження бродіння до сиропів додають спирт або інші консерванти.

Сиропи призначені для перорального застосування. У разі, коли лікарська форма призначена лише для одного способу застосування, шлях введення «для перорального застосування» опускається.

Сиропи випускаються в однодозових та багатодозових контейнерах.

2.3.13. Соки — рідка лікарська форма, яка складається з натурального соку з доданням або без додання лікарських речовин.

Соки призначені для перорального застосування.

2.3.14. Слизи — рідка лікарська форма, яка містить в розчиненому вигляді або у вигляді суспензії різні види рослинного слизу. Слизи одержують шляхом обробки водою слизистих речовин рослинного походження.

Слизи призначені для перорального застосування, а іноді — для зовнішнього застосування.

2.3.15. Суспензії — рідка лікарська форма, яка містить в якості дисперсної фази одну або більше діючих речовин, розчинених або диспергованих у відповідному розчиннику. Суспензії містять допоміжні речовини, призначені для забезпечення необхідної в’язкості, забезпечення або стабілізації рН, для поліпшення розчинності діючих речовин, ароматизатори, смакові добавки тощо.

Найчастіше застосовуються суспензії, в яких дисперсним середовищем є вода, витяги лікарських рослин, гліцерин, олії, в якості дисперсної фази — різні порошкоподібні речовини. Це термодинамічно нестійкі системи, мутні, непрозорі. Характеризуються кінетичною (седиментаційною) і агрегативною (конденсаційною) нестійкістю. Допускається наявність осаду, який легко диспергується з утворенням суспензії.

Суспензії призначені для зовнішнього, внутрішнього, парентерального застосування тощо. Суспензії класифікуються за дисперсним середовищем (водні, олійні), за розміром частинок.

Суспензії бувають для зовнішнього застосування (для обробки поверхні шкіри та ін.), для перорального застосування, в якості промивання та примочок застосовуються назальна, очна, вушна, зубна суспензії, суспензії ректальні та вагінальні.

Для парентерального введення використовуються суспензії для ін’єкцій. Широко використовуються суспензії для інгаляцій та інтратрахеального введення, для яких розмір частинок значно менший.

Суспензії випускаються в однодозових та багатодозових контейнерах. Контейнери суспензій для ректального, вагінального, вушного застосування пристосовані для введення лікарського засобу в пряму кишку, піхву тощо або забезпечені відповідним аплікатором.

2.3.16. Шампуні — рідка лікарська форма, яка складається з розчинника (вода, екстракти рослинної сировини, спирт, гліцерин тощо), розчинних лужних солей вищих жирних кислот і розчинених в ньому або змішаних з ним діючих, біологічно активних речовин.

Шампуні призначені для зовнішнього застосування (для лікування хвороб шкіри голови, волосся).

2.4. ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

2.4.1. Гранули — лікарська форма, що складається з твердих, сухих, досить міцних агрегатів часток порошку. Гранули містять одну або більше діючих речовин з наповнювачами або без них. До складу гранул можуть додаватися наповнювачі, барвники, ароматизатори та ін.

Гранули призначені для перорального застосування (для ковтання, для жування, для розчинення, для диспергування).

Випускаються в однодозових або багатодозових контейнерах.

Гранули, як правило, призначені для безпосереднього перорального застосування. Такі гранули розподіляються на гранули без модифікованого вивільнення (звичайні) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинні, тобто гранули, стійкі до дії шлункового соку, що досягається покриттям гранул оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії — гранули, які призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення).

Гранули бувають вкриті оболонкою або без оболонки.

За місцем дії гранули класифікуються на кишково-розчинні та шлунково-розчинні.

Гранули, призначені для застосування у ротовій порожнині, бувають для смоктання, для жування, під’язикові та ін.

Застосування деяких гранул передбачає попереднє приготування: сиропу; розчину; суспензії; крапель.

Гранули бувають дозовані або недозовані.

Більшість гранул призначена для перорального застосування (безпосереднє застосування та після приготування розчину тощо), тому у назві лікарської форми шлях введення «для перорального застосування» можна не застосовувати.

2.4.2. Гумки — тверда лікарська форма у вигляді подушечок, пластин. Еластична маса гумок містить діючі речовини, а також допоміжні речовини, що виконують різні функції (стабілізатори, смакові добавки, ароматизатори та ін.). Діючі речовини вивільняються при розжовуванні гумки.

Гумки призначені для застосування у порожнині рота (для жування), тому шлях введення у назві лікарської форми можна опускати.

2.4.3. Драже — тверда дозована лікарська форма, одержана шляхом нашарування діючих та допоміжних речовин. Мають правильну сферичну форму, маса покриття становить понад 20 % від маси самого драже. Особливість технології одержання драже полягає в тому, що діючі та допоміжні речовини наносяться шляхом багаторазового нашарування (створюється вся маса драже), в той час, як у таблеток нашаровується лише оболонка. До складу драже додаються допоміжні речовини, які виконують різні функції, барвники, ароматизатори та ін.

Драже призначені для перорального застосування, тому цей шлях введення опускається при визначенні лікарської форми.

Драже розподіляються на драже без модифікованого вивільнення (звичайне, шлунково-розчинне) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинне, тобто драже, стійке до дії шлункового соку, що досягається покриттям оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії — таблетки, які призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення). А також драже для смоктання, жування.

2.4.4. Каплети — тверда лікарська форма, різновид таблеток.

Каплети, як правило, призначені для перорального застосування, тому шлях введення у назві лікарської форми не вказується. Класифікація каплет збігається з класифікацією таблеток.

2.4.5. Капсули — тверда лікарська форма з м’якою або твердою оболонкою, що містить одну дозу однієї або більше діючих речовин. До складу капсул додаються допоміжні речовини, що виконують різні функції, барвники, ароматизатори та ін. Оболонка капсул виготовлена з желатину або інших речовин.

Основна маса капсул призначена для перорального застосування. Невелика частина призначена для ректального, вагінального застосування.

За визначенням капсули бувають м’якими або твердими. Оболонка твердих капсул складається з двох попередньо виготовлених частин і містить діючу речовину (речовини) звичайно у твердому стані. Оболонка м’яких капсул складається з однієї частини, вміст м’якої капсули — рідина, олія та ін.

Капсули (м’які та тверді), призначені для безпосереднього перорального застосування, розподіляються на капсули без модифікованого вивільнення (звичайні, шлунково-розчинні) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинні, тобто капсули, стійкі до дії шлункового соку, що досягається покриттям оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії — капсули, призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення).

Капсули, як таблетки і гранули, є лікарськими формами, призначеними, в основному, для перорального застосування. Тому вказувати шлях введення капсул необхідно у тих випадках, коли шлях введення не є пероральним.

2.4.6. Карамель — тверда лікарська форма, яка готується за типом цукерок.

Діючі, деякі допоміжні речовини змішують з цукром, патокою, а потім до маси додають смакові, ароматичні, барвні компоненти.

Карамель призначена для перорального застосування та для застосування у порожнині рота (для смоктання).

2.4.7. Льодяники — тверда лікарська форма, яка готується за типом цукерок.

Льодяники, як правило, призначені для застосування у порожнині рота (для смоктання), тому шлях введення/призначення у назві лікарської форми можна не застосовувати.

2.4.8. Пастилки — тверда лікарська форма, яка являє собою пластинки різної форми, які призначені для розчинення у ротовій порожнині (смоктання), для перорального застосування. Одержують шляхом формування тістоподібної маси лікарських речовин з цукром, шоколадом, додаванням води, сиропу. Одержану масу розкачують тонким шаром, вирізають з нього пластинки відповідної форми та розміру, а потім висушують.

Пастилки призначені для перорального застосування та для смоктання.

2.4.9. Плівки (вставки) — тверді або м’які препарати відповідного розміру та форми, призначені для вставки у кон’юнктивальний мішок, піхву та ін. Вони складаються з матриці, в яку включено діючу речовину, або діюча речовина, оточена мембраною, яка контролює швидкість вивільнення.

Кожна плівка випускається в індивідуальному стерильному контейнері.

Плівки класифікуються на очні, інтравагінальні, стоматологічні.

2.4.10. Порошки — лікарська форма, що складається з твердих окремих сухих часток різного ступеня подрібненості. Порошки містять одну або більше діючих речовин, за необхідності — наповнювачі.

Порошки призначені для зовнішнього застосування (у вигляді порошків або у вигляді розчинів та ін.), для перорального застосування (у вигляді порошків або у вигляді розчинів, суспензій, крапель тощо), для парентерального застосування (у вигляді розчинів, суспензій, емульсій та ін.), а також для ректального, вагінального застосування (у вигляді розчинів, суспензій та ін.).

Порошки для парентерального застосування — це стерильні лікарські засоби, призначені для введення шляхом інфузій, ін’єкцій (після приготування відповідних розчинів).

Порошки для зовнішнього застосування на відкритих ранах також мають бути стерильними.

Застосування порошків для перорального застосування передбачає попереднє приготування: сиропу; розчину; суспензії; крапель.

Застосування порошків для парентерального застосування передбачає попереднє приготування:

· розчину для ін’єкцій (внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньовенних та ін.);

· суспензії для ін’єкцій (внутрішньом’язових, підшкірних, внутрішньовенних та ін.);

· розчину для інфузій.

Застосування порошків для ректального та вагінального застосування передбачає попереднє приготування розчинів або суспензій.

Порошки призначені для назального, вушного застосування (шляхом вдування), а також для інгаляцій. Такі порошки можуть міститися у балонах під тиском (інгалятори сухого порошку).

За шляхом обробки порошки бувають ліофілізовані. Ліофілізовані порошки одержують шляхом заморожування стерильного водного розчину, після чого лід видаляється сублімацією та вакуумним висушуванням. Найчастіше ліофілізовані порошки призначені для виготовлення розчинів для парентерального застосування, іноді це необхідно вказувати при визначенні лікарської форми.

Порошки бувають дозовані та недозовані.

2.4.11. Спансули — тверда лікарська форма, різновид капсул. Вміст спансул — суміш гранул і мікродраже різного типу, вкритих різними оболонками і здатних розчинятися у певному середовищі через певний час. У спансулі може міститися 3–5 або більше мікродраже різного типу, з різним часом вивільнення.

Спансули призначені для перорального застосування. Класифікація спансул збігається з класифікацією капсул.

2.4.12. Супозиторії — дозована лікарська форма. Супозиторії тверді при кімнатній температурі і розчиняються або плавляться при температурі тіла.

Форма, об’єм та консистенція має відповідати призначенню супозиторіїв. Вони містять одну або більше діючих речовин, диспергованих або розчинних у простій або складній основі, яка може розчинятися, диспергуватися, плавитися при температурі тіла. До складу супозиторіїв входять допоміжні речовини, такі, як роздріджувачі, адсорбенти, змащувальні речовини, антимікробні консерванти, барвники, а також тверді жири, макроголи, гелеутворюючі суміші (желатин, вода, гліцерин), що становлять їх основу.

За місцем застосування супозиторії класифікуються на супозиторії вагінальні, які, в свою чергу відрізняються формою: глобули (сферичні), овулі (яйцеподібні), песарії (плоске тіло із заокругленим кінцем), супозиторії ректальні (мають форму конуса) та супозиторії, призначені для введення у канал шийки матки, у сечовипускаючий канал, слуховий прохід, ніс. Такі супозиторії мають форму циліндра із загостреним кінцем і називаються «паличками».

За типом основи супозиторії поділяються на гідрофільні та гідрофобні, за методом одержання: пресовані, відлиті, плавлено-пресовані.

Супозиторії бувають ліофілізовані, багатошарові, порожнисті, з плівковим покриттям, шипучі, маркіровані. Ця інформація, за необхідності, надається в інструкції для медичного застосування.

2.4.13. Таблетки — тверда лікарська форма, яка містить одну дозу однієї або більше діючих речовин. До складу таблеток додаються допоміжні речовини, що виконують різні функції, барвники, ароматизатори та ін. Таблетки можуть мати різноманітну форму, на них можуть бути нанесені риски, фаски, ґрунтовки, відбитки тощо.

Більшість таблеток призначена для перорального застосування (для ковтання, для жування, для розчинення, для диспергування). Невелика частина призначена для ректального, вагінального застосування.

Таблетки, призначені для безпосереднього перорального застосування, розподіляються на таблетки без модифікованого вивільнення (звичайні, шлунково-розчинні) або з модифікованим вивільненням (кишково-розчинні, тобто таблетки, стійкі до дії шлункового соку, що досягається покриттям оболонкою або за рахунок допоміжних компонентів, пролонгованої дії — таблетки, які призначені для регулювання швидкості або місця вивільнення).

Тому наявність модифікованого вивільнення досягається:

· покриттям таблетки оболонкою (наприклад, кишково-розчинною);

· за рахунок речовин, здатних змінити поведінку лікарської форми;

· за рахунок спеціальних технологічних операцій;

· за рахунок комбінації вищенаведених способів.

Тобто, таблетки бувають вкриті оболонкою або без оболонки. Покриття оболонкою таблетки ще не дає інформації щодо модифікованого вивільнення. Нанесення оболонки може бути продиктовано необхідністю захистити діючі речовини від впливу зовнішніх чинників (температури, світла, вологи тощо), надати лікарському засобу естетичного вигляду, відкоригувати неприємний колір, смак, запах.

У свою чергу, оболонка буває плівковою або цукровою. Остання призначена саме для коригування неприємного смаку лікарського засобу, наявність плівкового покриття може нести інформацію про модифікованість дії лікарського засобу.

Таблетки, призначені для застосування у ротовій порожнині, бувають для смоктання, для жування, під’язикові та ін.

Застосування деяких таблеток передбачає попереднє приготування: сиропу; розчину;суспензії; крапель.

Тому таблетки також класифікуються:

· таблетки шипучі — таблетки без оболонки, призначені для розчинення або диспергування у воді з виділенням вуглекислого газу;

· таблетки розчинні — таблетки без оболонки або вкриті плівковою оболонкою, призначені для розчинення у воді до утворення розчину;

· таблетки дисперговані — таблетки без оболонки або вкриті плівковою оболонкою, призначені для диспергування у воді до утворення гомогенної суспензії.

Таблетки бувають ділимі. Наявність однієї або двох рисок на таблетці вказує на той факт, що таблетку можна розділити на кілька частин. Ділимі таблетки бувають звичайні (шлунково-розчинні), а також такі, що володіють модифікованим вивільненням діючої речовини. Це досягається за рахунок речовин, здатних змінити поведінку лікарської форми, та за рахунок спеціальних технологічних операцій, але не за рахунок покриття таблетки оболонкою.

При визначенні назви лікарської форми у випадку таблеток слід взяти до уваги той факт, що значна більшість таблеток призначені для перорального застосування. Тому шлях введення таблеток слід вказувати у тих випадках, коли шлях введення не є пероральним, а саме: таблетки ректальні, вагінальні, для імплантації. Далі, коли назва лікарської форми «таблетки», мається на увазі, що ми маємо справу із звичайною (шлунково-розчинною) таблеткою, яка не вкрита оболонкою, не володіє модифікованим вивільненням.

Примітка № 1.

Необхідно відзначити, що іноді для лікарських препаратів існує необхідність вказати віковий критерій: «для дітей», «для немовлят», «для дорослих». Принципове значення ця вказівка має для педіатричних препаратів. За необхідності і при бажанні терміни можуть бути відображені у назві лікарського препарату (наприклад, «Гексапневмін для немовлят», «Фервекс для дорослих»), але при складанні лікарської форми препарату слід пропускати віковий критерій і вказувати відповідно: сироп, таблетки шипучі. Інформація щодо вікових критеріїв застосування лікарського препарату має обумовлюватися в інструкції для медичного застосування та виноситися на упаковку лікарського препарату.

Примітка № 2.

Поняття «пролонгованої дії» (prolonged release) застосовується до низки деяких моделей вивільнення, такі поняття, як «контрольоване вивільнення» (controlled release) і «тривалість вивільнення» (sustained release) є менш точними визначеннями, ніж вказане вище, тому слід уникати їх застосування.

Термін «модифіковане вивільнення» (modified release) означає модифікацію швидкості або місця вивільнення активної субстанції. Препарати з модифікованим вивільненням охоплюють широке коло моделей, основні типи яких включають препарати з «відстроченим вивільненням» (delayed release) та «пролонгованого вивільнення» (prolonged release).

У препаратах «відстроченої дії» вивільнення активної субстанції відстрочено на певний час, після чого відбувається безперешкодне вивільнення (наприклад, кишково-розчинні таблетки або капсули).

У препаратах «пролонгованої дії» активна субстанція вивільняється зі зниженою швидкістю.

Примітка № 3.

Широкого розповсюдження набули скорочення, які означають модифіковане вивільнення активної субстанції лікарського препарату: «пролонг», «депо», «ретард», «форте», «мітте». За необхідності та при бажанні ці терміни можуть відбитися у назві лікарського препарату (наприклад, «Ліволін форте», «Олфен депокапс»), але при складанні лікарської форми препарату слід вказувати: Капсули пролонгованої дії.

2.5. ЛІКАРСЬКА РОСЛИННА СИРОВИНА

2.5.1. Брикети — це ті самі збори, спресовані у брикети.

Брикети призначені для зовнішнього та перорального застосування. Додатково класифікуються на прості та складні, дозовані та недозовані.

Залежно від застосовуваних частин лікарської рослинної сировини виділяють: бруньки, квіти, кору, кореневища, кореневища з коренями, супліддя, листя, насіння, плоди, слані, стовпчики з приймочками, суцвіття.

2.5.2. Збори — лікарська форма, що являє собою суміш декількох видів різаної, крупноподрібненої або суцільної лікарської рослинної сировини, іноді з додаванням солей, ефірних олій або інших лікарських речовин. Лікарська рослинна сировина у зборах має бути висушеною, при заварюванні або кип’ятінні витягуються діючі речовини.

Збори призначені для зовнішнього та перорального застосування (після відповідної обробки застосовуються у вигляді настоїв, відварів). Додатково поділяються на прості та складні, дозовані та недозовані.

2.5.3. Чаї — суміш індивідуальної або декількох видів лікарської рослинної сировини (у вигляді подрібненої або суцільної лікарської рослинної сировини або у вигляді порошку, гранул), з додаванням солей, ефірних олій або інших лікарських та допоміжних речовин.

Чаї призначені для перорального застосування (після відповідної обробки). Додатково класифікуються на дозовані та недозовані.

2.6. ІНШІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ

2.6.1. Гази — будь-який газ (суміш газів), призначений для введення хворим з терапевтичною, діагностичною, профілактичною метою та для анестезії.

2.6.2. Гірчичники — прямокутні листки паперу, покриті знежиреним порошком чорної або сарептської гірчиці.

Випускаються гірчичники-пакети.

Гірчичники призначені для зовнішнього (нанесення на шкіру) застосування.

2.6.3. Губки — суха пориста маса у вигляді порошку або пластин, виготовлена з желатину, колагену або висушеної плазми, просочена розчином лікарських речовин. Застосовується як кровоспинний, антисептичний склеюючий тканини засіб.

За призначенням класифікуються на антисептичні та гемостатичні. Губки призначені для зовнішнього (нанесення на шкіру) застосування, ректальні та вагінальні.

2.6.4. Клеї — лікарська форма у вигляді пластичної маси, яка має здатність розм’якшуватися при температурі тіла і прилипати до шкіри.

Клеї призначені для зовнішнього застосування (для нанесення на шкіру). Класифікуються за складом: колодієві (колодій, мозольна рідина), смоляні (БФ-6, клеол).

2.6.5. Лаки — в’язка рідина, що складається із смолистих речовин та розчинника (олія, спирт, скипидар та ін.). Після висихання лаку утворюється тонка плівка, що захищає поверхню від впливу деяких зовнішніх чинників (повітря, вологість, температура). Лак застосовується у стоматології (лак стоматологічний) та в дерматології (для нанесення на шкіру та її придатки).

2.6.6. Марля — тонка бавовняна тканина, що складається з окремих волокон.

Марля призначена для зовнішнього застосування (в якості перев’язувального матеріалу). Може бути просочена необхідним лікарським засобом.

2.6.7. Меди (лікувальні) — лікарські форми рідкої, в’язкої консистенції з натурального, очищеного меду з додаванням лікарських речовин або витягів з рослинної сировини.

Меди призначені для перорального застосування.

2.6.8. Мила — колоїдні розчинні у воді лужні солі вищих жирних кислот.

Мила призначені для зовнішнього застосування.

2.6.9. Олівці (лікарські) — тверда лікарська форма у вигляді циліндра із загостреним або заокругленим кінцем.

Олівці призначені для зовнішнього застосування.

2.6.10. Парафінові блоки — лікарська форма, призначена для лікування теплом в якості компресів. Суміш твердих вуглеводів граничного ряду, що одержуються при переробці нафти та сланцевої олії.

Призначені для зовнішнього застосування.

2.6.11. Пілюлі — тверда дозована лікарська форма у вигляді кульок, виготовлених із однорідної пластичної маси, яка містить діючі та допоміжні речовини.

У наш час лікарські форми у вигляді пілюль досить рідко застосовуються у фармацевтичній практиці.

Пілюлі призначені для перорального застосування.

2.6.12. Пластирі — м’яка лікарська форма у вигляді пластичної маси, яка має здатність розм’якшуватися при температурі тіла і прилипати до шкіри; або у вигляді маси, нанесеної на носій (тканину).

Пластирі призначені для зовнішнього застосування (для нанесення на шкіру). Класифікують за складом: звичайні, каучукові (лейкопластир (перцевий, мозольний), шкірні клеї або рідкі пластирі (колодій, мозольна рідина).

2.6.13. Плитки — тверда лікарська форма, яка готується за типом цукерок, має вигляд плиток. Діючі, деякі допоміжні речовини змішують з цукром, патокою, а потім до маси додаються смакові, ароматичні, барвні компоненти.

Плитки, як правило, призначені для перорального застосування.

2.6.14. Пудри — ароматизована тонко дисперсна однорідна порошкоподібна суміш мінеральних і органічних речовин. До складу пудр входять крохмаль, силікати, карбонати, оксиди металів, солі органічних кислот, полісахариди, біологічно активні речовини, барвники тощо. Існують також присипки — тонко дисперсна однорідна порошкоподібна суміш мінеральних і органічних речовин.

Пудри та присипки призначені для зовнішнього застосування (для захисту шкіри від шкідливих атмосферних явищ, для вбирання виділень шкіри).

2.6.15. Серветки — лікарські форми у вигляді серветок, насичених лікарськими речовинами.

Серветки призначені для зовнішнього застосування (нанесення на шкіру для зупинки крові, для вбирання виділень шкіри).

2.6.16. Солі (лікувальні) — лікарські форми у вигляді кристалів, найчастіше суміш амонію карбонату з ефірними оліями.

Солі призначені для інгаляцій (вдихання, наприклад, парів ментолу), для зовнішнього застосування (натирання скронь та лобної частини голови), в якості добавок для ванн.

2.6.17. Тампони — тверда однодозова лікарська форма, призначена для введення у порожнини тіла. Це вузькі марлеві смужки, просочені розчинами, мазями та ін., які можуть бути легко вилучені з порожнини.

Тампони призначені для введення у піхву (вагінальні), пряму кишку (ректальні), у слуховий канал (вушні). Застосовують для інтенсифікації терапії та подовження дії ліків.

Рецепт та його структура

Рецепт (лат. receptum - отримане) - письмове звернення ліка­ря до фармацевта про виготовлення та відпуск хворому ліків із зазначенням способу їх вживання. Рецепт є важливим докумен­том та виписується за правилами, встановленими наказом Мініс­терства охорони здоров'я України № 117 від 30 червня 1994 року.

Правила виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного призначення

Медичні працівники лікувально-профілактичних закладів зобов'яза­ні виписувати хворим рецепти на лікарські засоби та вироби медичного призначення, завіряти їх своїм підписом і особистою печаткою. Рецепти виписуються латинською мовою із зазначенням віку хворого, порядку опла­ти лікарських засобів та виробів медичного призначення, форми вживання на бланках, віддрукованих відповідно до форм, затверджених наказом Мі­ністерства охорони здоров'я України № 117 від 30.06.94. В окремих випадках рецепт завіряється печаткою ліку вально-профілактич­ного закладу, науково-дослідного інституту, медичних учбових закладів.

Бланк рецепта форми № 2 передбачений для виписування лікарських засобів і виробів медичного призначення безкоштовно чи на пільгових умовах та лікарських засобів, що мають одурманюючу властивість, за переліком, за­твердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України №117 від 30.06.94. Бланк рецепта форми № 3 передбачений для виписування наркотич­них лікарських засобів у чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами за переліком, що затверджується Міністерством охорони здо­ров'я України.

Всі інші лікарські засоби, в т. ч. спирт етиловий, виписуються на реце­птурному бланку форми № 1.

Рецепти для одержання лікарських засобів, виробів медичного при­значення на пільгових умовах чи безкоштовно дозволяється виписувати лікарям державних закладів охорони здоров'я, лікарям інших закладів, під-приємств, організацій, які мають відповідні кошти на оплату рецептів, а також завідуючим фельдшерськими, фельдшерсько-акушерськими пунк­тами, перелік яких визначається органами охорони здоров'я місцевих держадміністрацій. Рецепти виписуються в одному примірнику. У разі ви­писування безкоштовно чи на пільгових умовах наркотичних лікарських засобів, поряд з виписуванням на бланку форми № З, виписується додат­ково рецепт на бланку форми № 2.

Лікарі виписують рецепти, як правило, після огляду хворого, з обо­в'язковим записом про призначення лікарських засобів в медичній доку­ментації.

Забороняється виписувати рецепти на лікарські засоби, що не дозволе­ні для медичного застосування в Україні.

Наркотичні лікарські засоби та такі, що мають одурманюючу власти­вість, у чистому вигляді або з індиферентними речовинами, дозволяється виписувати тільки лікарям, які працюють у державних закладах охорони здоров'я.

Рецепти повинні виписуватись чітко і розбірливо чорнилом або куль­ковою ручкою з обов'язковим заповненням необхідних реквізитів у блан­ку. Виправлення у рецепті не дозволяються.

На рецептурному бланку форми № 2 і форми № 3 дозволяється виписувати тільки одне найменування лікарського засобу, на бланку фор­ми № 1 - не більше 3-х найменувань.

Склад лікарського засобу, визначення лікарської форми, звернення до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуть латинською мовою. Використання латинських скорочень при цьому дозволяється тільки відповідно до прийнятих у медичній і фар­мацевтичній практиці. Забороняється скорочення близьких за найменуванням інгредієнтів, що не дозволяє встановити, який лікарсь­кий засіб прописано.

Назви отруйних і наркотичних лікарських засобів пишуться на почат­ку рецепта, далі - всі інші ліки.

При необхідності негайного відпуску хворому ліків у верхній части­ні рецепта проставляється позначка "сіїо" (швидко) або "зШігп" (негайно).

При виписуванні рецепта кількість рідких лікарських засобів вказу­ється в мілілітрах, краплях, всі інші - в грамах або в частках грама.

У разі необхідності дозволяється виписувати в рецептах лікарські засоби в кількості, що потрібна для продовження або повторення курсу лікування, за винятком лікарських засобів, для яких встановлені норми відпуску. На рецепті при цьому робиться відповідний запис лікарем, який додатково завіряється його підписом та особистою печаткою.

Наркотичні лікарські засоби - етилморфіну гідрохлорид, кодеїн, кодеїну фосфат, етамінал-натрій, барбаміл, естоцин табл., фепранон та пахікарпіну гідройодид у чистому вигляді або у суміші з індиферентними речовинами виписуються на рецептурних бланках форми № 3. Такі ре­цепти додатково підписуються керівником закладу охорони здоров'я або його заступником з медичної частини і завіряються печаткою закладу охорони здоров'я.

Рецепти на таблетки кодтерпін, алнагон і таблетки від кашлю складу: трави термопсису 0,02 г, кодеїну 0,01 г, натрію гідрокарбонату 0,2 г, кореню солодки в порошку 0,2 г—та лікарські препарати, до складу яких входять отруйні лікарські засоби списку "А", кодеїн, кодеїну фосфат, етилморфіну гідрохлорид, етамінал-натрій, барбаміл, ефедрину гідрохлорид в суміші з іншими лікарськими препаратами, снодійні, нейролептичні, транквілізато­ри, клофелін, препарати, що містять похідні 8-оксихіноліну, настойка зама­нихи, виписуються на рецептурних бланках форми № 1, також рецепти на лікарські засоби, що виписуються на рецептурних бланках форми № 2, додатково завіряються печаткою закладу охорони здоров'я "Для рецептів". 16. Виписуючи отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби, які віднесені до списку "А" чи "Б", в дозах, що перевищують вищий одноразовий прийом, лікар зобов'язаний написати дозу цього засобу літерами і поставити знак оклику.

При медичних показаннях лікарі мають право виписувати рецепти на етиловий спирт в суміші з іншими лікарськими речовинами або в чис­тому вигляді у кількості до 150 г. Хворим на цукровий діабет та онкологіч­ним хворим, що самостійно проводять ін'єкції, виписується до 100 г етило­вого спирту безкоштовно на місяць; понад цю норму — за повну вартість.

Забороняється виписувати амбулаторним хворим рецепти на ефір медичний та для наркозу, хлоретил, каліпсол та інші лікарські засоби для наркозу.

Рецепти на лікарські засоби, що містять фенобарбітал, етамінал-натрій, барбітал-натрійну суміші з іншими лікарськими речовинами для хворих із затяж­ними і хронічними захворюваннями, можуть виписуватись на рецептурному бланку форми № 2 на курс лікування до одного місяця з обов'язковою вказів­кою "За спеціальним призначенням", завіреною підписом та особистою пе­чаткою лікаря і печаткою закладу охорони здоров'я "Для рецептів".

При виписуванні хронічним хворим рецептів на лікарські засоби дозволяється встановлювати термін дії рецепта в межах до одного року, за винятком:

а) лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку;

б) лікарських засобів, що відпускаються безкоштовно та на пільгових умовах;

в) анаболічних стероїдів, лікарських засобів, що містять отруйні речо­вини списку "А".

При виписуванні таких рецептів лікар зобов'язаний зробити вказівку "хронічно хворому", зазначити термін дії рецепта та періодичність відпус­ку за ним ліків (щотижня, щомісяця тощо), завірити вказівку своїм підпи­сом та особистою печаткою.

Дозволяється виписувати рецепти на очні краплі та інші препарати з коротким терміном зберігання, що вживаються протягом тривалого періо­ду, окремим категоріям хворих, яким передбачений безкоштовний чи піль­говий відпуск, одноразово в кількості, необхідній для проведення лікування протягом одного місяця, за винятком наркотичних лікарських засобів, анаболічних стероїдів і таких, що мають одурманюючу властивість.

|Дозволити лікарям виписувати лікарські засоби в рецептах хворим на цукровий діабет, бронхіальну астму, онкологічні та гематологічні захво­рювання, туберкульоз, важкі захворювання шкіри та інші при необхідності у кількості, передбаченій для двомісячного курсу лікування, враховуючи норми відпуску лікарських засобів, у т. ч. і спирту етилового, за одним рецептом.

При виписуванні таких рецептів слід зробити вказівку "хронічно хворо­му", вказати термін дії рецептів, додатково завірити своїм підписом та осо­бистою печаткою.

Зубні лікарі, фельдшери, акушерки можуть виписувати хворим ре­цепти на лікарські засоби, необхідні для надання невідкладної медичної допомоги, за винятком наркотичних, зазначивши свою медичну посаду, завіривши рецепт своїм підписом га печаткою закладу охорони здоров'я.

Фельдшери – завідувачі фельдшерсько-акушерських пунктів, здоров пунктів, медичних пунктів мають право виписувати рецепти хворим на необхідні ліки за винятком отруйних, наркотичних, в чистому вигляді або в суміші з індиферентними речови­нами, та тих, що мають одурманюючу властивість, та анаболічних стероїдів.

У випадках, коли завідувач фельдшерсько-акушерського пункту реалізує лі­карські засоби населенню через аптечний пункт другої категорії, рецепти випи­суються тільки при відпуску хворим ліків на пільгових умовах або безкоштовно.

Призначення лікарських засобів відображається в медичній докумен­тації.

Рецепт, який виписаний з порушенням вимог даних Правил або містить несумісні лікарські засоби, вважається недійсним, і лікиза ним не відпускають. Рецепт відмічають штампом "Рецепт недійсний" і повертають хворому.

Лікарі та інші медичні працівники, які виписують рецепти, несуть відповідальність у встановленому порядку за призначення хворому ліків та додержання правил виписування рецептів.

Забороняється завіряти печаткою закладу охорони здоров'я не за­повнені та не підписані медичним працівником рецептурні бланки.

Лікарські засоби і вироби медичного призначення для потреб ліку-вально-профілактичних закладів виписуються на бланках вимог, що затвер­джуються наказом МОЗ України, за наявності штампа, печатки та підпису керівника закладу або його заступника з медичної частини. На отруйні, наркотичні лікарські засоби, етиловий спирт вимоги виписуються окремо від інших лікарських засобів. У вимогах обов'язково повинно бути вказано найменування відділення (кабінету), дозування лікарських засобів, концен­трація етилового спирту, а також призначення лікарського засобу

Категорія ПР/ВЕ

/____/____/______/, /____/____/

/____/____/______/, /____/____/

8. Опис ПР/Зазначення ВЕ ЛЗ (включно з даними лабораторно - інструментальних досліджень, які стосуються ПР)

 

 

 смерть пацієнта /___/___/_____/

 загроза життю

 госпіталізація амбулаторного пацієнта

 подовження термінів госпіталізації

 тривала непрацездатність, інвалідність

 вроджені вади розвитку

 інша важлива медична оцінка

 нічого з вищезазначеного

Виробник, країна

12. Номер серії

13. Показання для призначення (по можливості зазначати шифр по МКХ-10)

14. Разова доза 15.Кратність приймання 16. Спосіб уведення 17. Початок терапії ПЛЗ 18. Закінчення терапії ПЛЗ /___/___/_____/ /___/___/_____/

ІІІ. ІНФОРМАЦІЯ ПРО СУПУТНІ ЛЗ (за виключенням препаратів, які застосовувалися для корекції наслідків ПР)

19. Супутні ЛЗ (торгове наймену-вання, лікарська форма, виробник)	20. Покази (по можливості по МКХ-10)	21. Разова доза	22.Кратність приймання	23.Спосіб уведення	24.Початок терапії	25.Закінч. терапії
26. Інша важлива інформація (діагнози, алергія, вагітність із зазначенням тривалості тощо)

ІV. ЗАСОБИ КОРЕКЦІЇ ПР

 Відміна ПЛЗ

Чи супроводжувалась відміна ПЛЗ зникненням ПР?                                                                                                    так   ні

 Повторне призначення ПЛЗ Чи відмічено поновлення ПР після повторного призначення ПЛЗ?                                                                            так  ні

 Зміна дозового режиму ПЛЗ (зниження/підвищення, зазначити, на скільки): Чи відмічено поновлення ПР/ВЕ після зміни дозового режиму ПЛЗ?                                                                         так  ні

 Корекцію ПР/ВЕ не проводили

 Медикаментозна терапія ПР/ВЕ (зазначити ЛЗ, дозовий режим, тривалість призначення):

Здоров’я або заявника

 

 лікар        провізор  

 фармацевт   медсестра

 фельдшер   акушер

 заявник

 

Джерело повідомлення

(п. 30-32 тільки для заявника)

 

 лікар          пацієнт

 дослідження  література  інше

31. Номер повідомлення, присвоєний заявником 32. Дата отримання заявником 33. Тип повідомлення 34. Дата заповнення    первинне  наступне  заключне

Повідомлення заповнюється та надається за місцезнаходженням: ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Департамент післяреєстраційного нагляду, вул. Ушинського, 40, м. Київ, 03151; тел/факс: +38 044 4984358; e-mail: vigilance@dec.gov.ua/ ; електронна форма повідомлення розміщена на http :// www . dec . gov . ua /

 

 

Номер дози (для вакцини)

Правила заповнення карти-повідомлення для надання інформації пацієнтом та/або його представником, організаціями, які представляють інтереси пацієнтів, про побічну реакцію та/або відсутність ефективності лікарського засобу при його медичному застосуванні

1. Інформація про пацієнта.

Зазначаються прізвище, ім’я та по батькові пацієнта, адреса та телефон.

2. Інформація про підозрюваний лікарський засіб.

Зазначаються торгове найменування, лікарська форма, виробник.

3. Інформація про призначення підозрюваного лікарського засобу.

Відмічається відповідна позиція.

4. Опис проявів побічної реакції або зазначення про відсутність ефективності. Детально описуються побічна реакція, уключаючи безпосередній прояв побічної реакції, а також короткий опис усієї клінічної інформації, яка може стосуватися виявленої побічної реакції, або надається інформація щодо відсутності ефективності.

5. Інформація про повідомника.

Зазначаються прізвище, ім’я та по батькові пацієнта, місце проживання та телефон.

6. Інформація про лікаря та заклад охорони здоров’я за місцем проживання пацієнта, у якого спостерігалась побічна реакція або відсутність ефективності.

Зазначаються прізвище, ім’я та по батькові лікуючого лікаря, місцезнаходження закладу охорони здоров’я, телефон/факс.

 

 

Щоб запобігти ускладненням фармакотерапії, потрібно дотримуватись таких правил:

1. Обов'язково з'ясовувати у кожного хворого медикаментозний анамнез (переносність лікарських засобів), а в разі потреби проводити спеціальні дослідження для встановлення можливої підвищеної чутливості до призначеного препарату чи його непереносності.

2. Лікарські засоби слід призначати тільки за показаннями, в оптимальних дозах, краще всередину, якщо можливо уникати ін'єкцій.

3. Не слід застосовувати одночасно кілька лікарських засобів з однаковим механізмом дії: поліпрагмазія (лат. polys -багато і грец. pragma - дія) підвищує ризик виникнення побічної дії. За потреби це можливо тільки після попереднього визначення характеру взаємодії одночасно призначуваних хворому препаратів.

4. Складати обгрунтовану схему - план медикаментозного лікування для кожного хворого. При легких формах захворювання активна фармакотерапія є неприпустимою.

5. Слід враховувати стан тканинних мішеней, з якими буде взаємодіяти лікарська речовина, а також зміни функцій життєво важливих органів і систем (печінки, нирок, органів травлення, системи крові, м'язів), що мають головне значення у біотрансформації призначуваних препаратів. Обов'язково слід враховувати особливості їх дії у дитячому й похилому віці.

6. Необхідно враховувати стадію захворювання і клінічний стан хворого.

7. У разі неадекватної реакції на лікарський засіб слід замінити його іншим. Якщо необхідно призначити тільки цей засіб, потрібно провести запобіжні заходи щодо зменшення негативної реакції на нього.

8. Антибіотики і сульфаніламідні препарати, які найширше застосовують і які часто викликають побічні ефекти, слід призначати з урахуванням етіології захворювання, виду і властивостей збудника, а також його чутливості до призначуваного препарату.

9. Широко застосовувати метод прикриття щодо побічної дії лікарських засобів іншими препаратами. Наприклад, хілак, леворин і ністатин - для профілактики кандидозу, унітіол і препарати калію- для зменшення токсичної дії серцевих глікозидів.

10. Проводити роз'яснювальну роботу, спрямовану на запобігання безконтрольному застосуванню лікарських засобів, самолікуванню, щодо суворого дотримання строків зберігання лікарських засобів.

 

ПЕРЕЛІК

категорій захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безоплатно*

Ø Онкологічні захворювання

Ø Гематологічні захворювання

Ø Діабет (цукровий і нецукровий)

Ø Ревтамизм

Ø Ревматоїдний артрит

Ø Пухирчатка

Ø Системний червоний вовчак

Ø Системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри

Ø Сифіліс

Ø Лепра

Ø Туберкульоз

Ø Аддісонова хвороба

Ø Гепатоцеребральна дистрофія

Ø Фенілкетонурія

Ø Шизофренія та епілепсія

Ø Психічні захворювання (інвалідам І та ІІ груп, а також хворим, які працюють

Ø в лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів)

Ø Стан після операції протезування клапанів серця

Ø Гостра переміжна порфірія

Ø Муковісцидоз

Ø Тяжкі форми бруцельозу

Ø Дизентерія

Ø Гіпофізарний нанізм

Ø Стан після пересадки органів і тканин

Ø Бронхіальна астма

Ø Хвороба Бєхтєрєва

Ø Міастенія

Ø Міопатія

Ø Мозочкова атаксія Марі

Ø Хвороба Паркінсона

Ø Інфаркт міокарда (перші шість місяців)

Ø Дитячий церебральний параліч

Ø СНІД, ВІЧ-інфекція

Ø Післяопераційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози

Ø Гіпопаратиреоз

Ø Природжена дисфункція кори надниркових залоз

Безоплатний відпуск лікарських засобів за переліченими категоріями захворювань провадиться лише у разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким хворим надано пільги, Хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безоплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

ПРАВИЛА

Призначення

1.22. Забороняється виписувати в одному Рецепті наведені нижче лікарські засоби у більшій кількості, ніж та, що вказана:

 

Амфепрамон (фепранон)

драже 0,025 г              50 драже

 

Бупренорфін

таблетки 0,2 мг            20 табл.

таблетки 0,4 мг            20 табл.

таблетки 2 мг              10-12 табл.

ампули 0,3 мг - 1 мл       20 амп.

ампули 0,6 мг - 2 мл       10 амп.

 

Дименоксадол (естоцин)

таблетки 5 мг, 15 мг,

30 мг, 60 мг                12 табл.

 

Морфіну гідрохлорид

таблетки 10 мг

ампули 1% - 1 мл 0,1 г (загальної кількості морфіну у перерахунку на                              безводну основу)

 

Натрію оксибутірат та

інші солі оксимасляної

   кислоти

ампули 20% - 5, 10 мл      10 амп.

флакони 66,7% - 50 мл      1 флакон

 

 

Омнопон

ампули 1% - 1 мл 0,1 г (загальної кількості морфіну, кодеїну, тебаїну в                                 перерахунку на безводну основу)

 

Психотропні лікарські

засоби*                    10-12 табл., 10 амп.

 

Тримеперидину гідрохлорид

ампули 1,2% - 1 мл 0,25 г (загальної кількості тримеперидину в перерахунку а безводну основу)

таблетки 25 мг             10 табл.

 

Триазолам (хальцион)

таблетки 0,25 мг           30 табл.

 

Етилморфіну гідрохлорид **

таблетки 10 мг, 15 мг 0,2 г (загальної кількості етилморфіну в перерахунку на безводну основу)

  

 Просідол

таблетки 25 мг             10 табл.

ампули 1% - 1мл        0,25 г (загальної кількості просідолу в перерахунку на безводну основу)

 

Трамадол (міжнародна

непатентована назва)

капсули, таблетки 0,05 г   30 капс.,табл.

ампули 5% - 1 мл           10 амп.

ампули 5% - 2 мл           10 амп.

краплі 0,1 г в 1 мл        1 флакон 50 мл

свічки ректальні 0,1 г     20 свічок

Атропін та його солі       0,01 г

порошок

Тетракаїн порошок          1 г

Тригексифенідил            0,12 г

Атракурій                  0,05 г

Векуроній                  0,004 г

Піпекуроній                0,004 г

Рокуроній                  0,05 г

Суксаметоній               0,1 г

Буторфанол (морадол тощо)  0,008 г

Дифенгідрамін (димедрол)   2,1 г

тверді твердіформи

Зопіклон                   0,075 г

Клонідін (клофелін)        0,015 г

субстанція, рідкі форми

Метандієнон                0,05 г

Нандролон                  0,05 г

Прометазин                 0,5 г

 

Забороняється виписувати в одному Рецепті ф-1 наркотичні (психотропні) комбіновані лікарські засоби у більшій кількості у їх складі наркотичних засобів або психотропних речовин і прекурсорів, ніж та, що вказана:

Кодеїн                     0,2 г

Декстропропоксифен         0,6 г

Фенобарбітал               1 г

Ефедрину гідрохлорид       0,6 г

Псевдоефедрин              0,6 г

Фенілпропаноламін          0,6 г

Ерготамін                  0,02 г

Ергометрин                 0,002 г

(у перерахунку на безводну основу)

 

Додаток 1

До Правил виписування

Рецептів та вимог-замовлень

Медичного призначення

 

Прізвище, ім'я та по батькові і вік хворого _________________________________

Адреса хворого або номер медичної карти амбулаторного хворого ____________ Назва та кількість виписаних лікарських засобів _____________________________

Номер рецепта N _____             "___" _________ 20 ____ р.

(дата виписки рецепта)

лінія відриву

 ..........................................................................................................................................

ФОРМА

Додаток 3

До Правил виписування

Рецептів та вимог-замовлень

Медичного призначення

ПЕРЕЛІК

лікарських засобів, що підлягають

предметно-кількісному обліку в закладах

охорони здоров'я

1. Наркотичні лікарські засоби.

2. Психотропні лікарські засоби.

3. Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби (за міжнародними непатентованими назвами):

• атропін та його солі (порошок),
• кетамін,
• тетракаїн (порошок),
• тригексифенідил,
• атракурій,
• векуроній,
• піпекуроній,
• рокуроній,
• суксаметоній,
• буторфанол (морадол тощо),
• дифенгідрамін (димедрол) (тверді форми),
• зопіклон,
• клонідін (клофелін) (субстанція, рідкі форми),
• метандієнон,
• нандролон,
• прометазин.

4. Комбіновані лікарські засоби (тверді форми), які містять трамадол, ефедрин, псевдоефедрин (крім лікарських засобів, які містять більше ніж дві діючі речовини).

Примітки:

   1. Не підлягають предметно-кількісному обліку медичні аптечки транспортних засобів, у які входить розчин буторфанолу тартрату для ін'єкцій 0,2% по 1 мл у шприц-тюбиках.

2. Міністерству охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінням охорони здоров'я обласних (міських) держадміністрацій спільно з об'єднаннями (підприємствами) "Фармація" дозволяється, при потребі, розширювати даний перелік, а керівникам лікувально-профілактичних закладів - установлювати у відділеннях предметно-кількісний облік і інших лікарських засобів.

 

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Варіант 1

1. Класифікація медикаментозних засобів за шляхом уведення в організм хворого.

2. Професійна моральність як основа фармацевтичної етики.

3. Ситуаційна задача. В аптеку прийшла жінка зі скаргами на біль голови і попросила поміряти артеріальний тиск. Обличчя червоно-синюшне, шкіра покрита потом. Фармацевт відмовив їй у послузі, обумовлюючи це великою чергою.

 Оцініть ситуацію.

 

Варіант 2

1. Форми лікарських засобів.

2. Принципи класифікації лікарських засобів.

3. Ситуаційна задача. В аптеку звернулася мама з проханням замінити препарат, оскільки на конвалюті вибита дата з терміном, що давно вийшов з вживання. Провізор відмовила, оскільки препарати не замінюють і невідомо, чи у цій аптеці придбаний препарат.

Оцініть тактику фармацевта.

 

Варіант 3

1. Шляхи пошуку і розробки нових лікарських засобів.

2. Основні принципи і види взаємодії лікарських засобів.

3. Ситуаційна задача. Лікар, якого викликали до п’ятилітньої дитини, застав її у такому стані: сильне рухове збудження, хриплий голос; зіниці розширені, на світло не реагують. Шкіра червона, суха, гаряча, пульс дуже частий. Дихання часте. Блювання і проносу немає. Усі симптоми виникли після того, як дитина з’їла насіння одного бур’яну.

Завдання.

a) Пояснити симптоми отруєння.

b) Віддиференціювати від речовин, які викликають подібні симптоми.

c) Призначити заходи першої допомоги і лікування.

 

Варіант 4

1. Поняття про лікарську сировину, речовину, засіб, препарат.

2. Етичний феномен фітотерапії й гомеопатії

3. Ситуаційна задача. Хворий на хронічну серцеву недостатність тривалий час застосовував дигітоксин. У зв’язку з підвищенням АТ почав без призначення лікаря приймати дихлотіазид. Однак невдовзі відчув погіршення загального стану, з’явилися болі у ділянці серця, м’язова слабкість, брадикардія, екстрасистолії, сонливість, погіршення зору.

Дайте відповіді на питання:

a) Поясніть причину виникнення ускладнення.

b) Що слід зробити у цій ситуації?

 

Варіант 5

1. Медична рецептура. Функції складових частин рецепту.

2. Етичні принципи взаємостосунків суб’єктів фармації.

3. Ситуаційна задача. Хворому на ІХС та хронічний бронхіт провізор відпустив танакан (Гінгко білоба) по 30 крапель 3 рази на день.

Завдання.

a) Оцініть тактику провізора.

b) Як виправити ситуацію?

 

Варіант 6

1. Види дії лікарських речовин на організм.

2. Критерії ВООЗ для лікарських препаратів і торгівлі ними.

3. Ситуаційна задача. Хіміки синтезували препарат двохвалентного заліза, який, як вони вважають, можна приймати для лікування анемії.

Дайте відповідь на питання: Чи можна віддати цей препарат знайомому лікареві для фармакотерапії?

 

Варіант 7

1. Правила виписування рецептів (нормативна документація).

2. Взаємостосунки провізор-лікар-хворий.

3. Ситуаційна задача. Хворий повертався з поліклініки, де йому була проведена чергова ін’єкція. По дорозі відчув різку слабкість, з’явилось відчуття голоду, пітливість і неспокій. Дома стан хворого погіршився. Викликали лікаря, який при огляді виявив втрату свідомості і судоми. Шкіра хворого волога, обличчя бліде. Пояснити симптоми отруєння. Призначити заходи першої допомоги і лікування.

 

Варіант 8

1. Критерії безрецептурної реалізації ліків.

2. Етика просування лікарських препаратів на ринок.

3. Ситуаційна задача. Хворий на хронічну серцеву недостатність тривалий час застосовував дигітоксин. У зв’язку з підвищенням АТ почав без призначення лікаря приймати дихлотіазид. Однак невдовзі відчув погіршення загального стану, з’явилися болі у ділянці серця, м’язова слабкість, брадикардія, екстрасистолії, сонливість, погіршення зору. Пояснити причину виникнення ускладнення. Що слід зробити у цій ситуації?

Варіант 9

1. Завдання Державного фармакологічного центру МОЗ України.

2. Сучасні методи досліджень у фармакології.

3. Ситуаційна задача. Хворому на стенокардію призначено нітро-макретард в дозі 2,5 мг 4 рази в день, місклерон по 0,5 г 3 рази в день і холестірамін по 3 г 3 рази в день.

Дайте відповіді на питання:

a) Чи буде ефективним призначене лікування?

b) Якщо так, то через який час і при якій умові?

c) Що ще повинен був сказати провізор?

 

Варіант 10

1. Основні принципи і види взаємодії лікарських засобів.

2. Професійна моральність як основа фармацевтичної етики.

3. Ситуаційна задача. Хворий повертався з поліклініки, де йому була проведена чергова ін’єкція. По дорозі відчув різку слабкість, з’явилось відчуття голоду, пітливість і неспокій. Дома стан хворого погіршився. Викликали лікаря, який при огляді виявив втрату свідомості і судоми. Шкіра хворого волога, обличчя бліде. Пояснити симптоми отруєння. Призначити заходи першої допомоги і лікування.

 

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. Медична рецептура. Функції складових частин рецепту.
2. Типові помилки, шо зустрічаються в лікарських рецептах. Корекція рецепту.
3. Класифікація медикаментозних засобів за шляхом уведення в організм хворого.
4. Форми лікарських засобів.
5. Правила виписування рецептів (нормативна документація).
6. Виписування та корекція рецептів на тверді лікарські форми.
7. Виписування та корекція рецептів на рідкі лікарські форми для зовнішнього та внутрішнього застосування.
8. Виписування та корекція рецептів на м‘які лікарські форми.
9. Завдання Державного фармакологічного центру МОЗ України.
10. Критерії безрецептурної реалізації ліків.
11. Моральні й деонтологічні принципи при самолікуванні й безрецептурній продажі.
12. Правила ВООЗ для забезпечення якості, ефективності і безпеки вживання лікарських засобів.
13. Призначення кодексу професійної практики „Належна Аптечна Практика”.
14. Призначення законодавства про захист прав споживачів.
15. Професійна моральність як основа фармацевтичної етики.
16. Критерії етики фармацевта.
17. Етичні принципи взаємостосунків суб’єктів фармації.
18. Взаємостосунки провізор-лікар-хворий.
19. Аптечний колектив і професійні відносини в ньому.
20. Взаємостосунки між провізорами і торговими представниками, суб’єктами фармації і державою.
21. Етика просування лікарських препаратів на ринок.
22. Критерії ВООЗ для лікарських препаратів і торгівлі ними.
23. Етичний феномен фітотерапії й гомеопатії
24. Основні етапи розвитку фармакології.
25. Принципи класифікації лікарських засобів.
26. Поняття про гомеопатію.
27. Джерела і шляхи отримання лікарських засобів.
28. Поняття про лікарську сировину, речовину, засіб, препарат.
29. Сучасні методи досліджень у фармакології.
30. Шляхи пошуку і розробки нових лікарських засобів.
31. Доклінічні та клінічні дослідження.
32. Поняття про рецептори, агоністи, антагоністи, синергізм, потенціювання, антагонізм ліків.
33. Види дії лікарських речовин на організм.
34. Дозування лікарських засобів. Класифікація та визначення доз.
35. Основні принципи і види взаємодії лікарських засобів.
36. Засоби для місцевої анестезії. Вимоги до препаратів з групи місцевих анестетиків.
37. В’яжучі засоби. Обволікаючі засоби.
38. Адсорбуючі засоби. Подразнювальні засоби.
39. Класифікація засобів, що впливають на вегетативну нервову систему.
40. Фармакологічні ефекти, що виникають при збудженні та пригніченні холінорецепторів.
41. Класифікація засобів, що впливають на ЦНС.
42. Засоби, що пригнічують функцію центральної нервової системи.
43. Засоби для наркозу.
44. Загальна характеристика анальгетиків.
45. Наркотичні та ненаркотичні анальгетики.
46. Класифікація психотропних препаратів.
47. Поняття про психодислептики.
48. Нейролептики.
49. Поняття про нейролептанальгезію.
50. Транквілізатори.
51. Поняття про атаральгезію.
52. Седативні засоби.
53. Класифікація засобів, що стимулюють ЦНС.
54. Психомоторні стимулятори.
55. Основні принципи фармакотерапії гострих отруєнь лікарськими засобами.
56. Симптоми гострих отруєнь лікарськими засобами різних фармакологічних груп.
57. Поняття про антидоти. Види антидотної терапії.
58. Роль клінічних провізорів у профілактиці побічних реакцій/дій ліків.
59. Види побічної дії/побічних реакцій ліків.
60. Поняття про фармацевтичну опіку.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про лікарськi засоби” №123/96 ВР від 04.04.1996р.
2. Закон України “Про захист прав споживачів” // Нове в законодавстві України про підприємництво.- X.: ТОВ “Одіссей”, 1998.-С. 110-133.
3. Наказ МОЗ України “Про правила виписування рецептів на лікарські засоби та вироби медичного призначення” № 117 від 30.06.94 р.
4. Наказ МОЗ України “Про організацію подання інформації про побічну дію лікарських засобів” № 51 від 08.02.2001 р.
5. Наказ МОЗ України “Про внесення доповнень у Додаток 3 пункту 5.1 Інструкції про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів” № 52 від 08.02.2001 р.
6. Наказ МОЗ України “Переліку лікарських засобів, дозволених для застосування в Україні, які відпускаються без рецептів з аптек та їх структурних підрозділів” № 360 від 20.10.2005 р.
7. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика.- К: РИА ”Тріумф”.-1994.-255 с.
8. Грандо А.А. Лікарська етика і медична деонтологія.- 2-е видавництво, перероб. і доп. - К.: Вища шк., 1988. - 192с. .
9. Громов А. П. Деонтология в медицине. — В 2 т. — М.: Ме дицина, 1988. — Т. 1. — 348 с.; Т, 2. — 324 с.

10. Дроговоз С. М. Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту: Підручник-довідник. - Харків: Видавничий центр „ХАІ”, 2006. - 480 с.

11. Косуба Р. Б., Кучер В. І. Основи медичної рецептури. - Чернівці, 2000. - 80 с.

1. Купновицька І.Г. Клінічна фармація: Підручник для студентів фармацевтичних факультетів вищих медичних навчальних закладів . – Івано-Франківськ. – 2006. – 259 с.
2. Матвеев В.Р. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии.- М.:- Медицина, 1984. – 176с.
3. Мнушко З.Н., Дихтярева Н.М., Чернобровая Н.В., Хименко С.В. Фармацевтическая этика и деонтология.- Х.:Видавн. НФАУ “Золоті сторінки”,2002.-87 с.

15. Пішак В. П., Заморський І. І. Антибактеріальні хіміотерапевтичні засоби. – Чернівці: Медик, 2001. – 192 с.

16. Фармакологія: Підручник / І. С. Чекман, Н. О. Горчакова, В. А. Туманов та ін.; За ред. І. С. Чекмана. - К.: Вища школа, 2001. – 495 с.

17. Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 740 с.

18. Дроговоз С. М. Фармакология на ладонях (справ очник). – Харьков, 2006. – 116с.

19. Харкевич Д. А. Фармакология: Учебник для мединститутов. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2002. – 661 с.

В. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бобирєв В. М., Крилов В. В., Чекман І. С. Фармакологія. - К.: Здоров”я, 1996. - 416 с.

2. Державна Фармакопея України /Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”. - 1-е вид. - Харків: РІРЕГ, 2001. – 556 с.

3. Посохова К. А., Климнюк С. І. Мікробіологічні та фармакологічні основи раціонального застосування антибіотиків: Посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. – 191 с.

4. Стефанов О. В., Вікторов О. П., Мальцев В. І. Побічні дії лікарських засобів і система фармакологічного нагляду //Лікування та діагностика. - 2002. - № 3. - С. 53-60.

5. Машковский М. Д. Лекарственные средства: Пособие для врачей: в 2 т. – 14-е изд., перераб., испр. и доп. - М.: ООО „Издательство Новая Волна”: Издатель С. Б. Дивов, 2002. - 1148 с.

6. Лепахин В. К., Шашкова Г. В. Синонимы лекарственных средств. М.: Медицина, 1995. - 110 с.

7. Брільова Н.1., Глонь З.І., Омельченко О.Г. Професійна етика в аптеках Харкова // Фармац. журн. - 1978.— № 2.

8. Бухтіарова Т.А. Реакція опіоїдної системи при болю і її модуляція амізоном, диклофенаком і мефенамінатом натрію //Фармакол. вісник. – 1998. - № 5. – С. 26-28.

9. Верстакова О.Л., Рудаков А.Г. О безопасности применения препаратов, содержащих парацетамол //Клин. фармакол. и терапия. - 1998. - № 1. - С. 47.

10. Губський І.М. Деонтологія у фармації // Фармац. журнал. - 1978.— №2.- С.11.

11. Дзяк Г.В. Нестероидные противовоспалительные препараты: новые представления о механизме действия и новые возможности //Лікування та діагностика. – 1997.- № 3. – С. 12-16.

12. Дорофеєва Т.А., Смирнова О.Е., Ельяшевич О.Г. Етичний аспект роботи провізорів і фармацевтів // Фармація, - 1991. - № 1. - С. 52 -53.

13. Журавель В., Журавель В. Ділова етика і етикет лікаря-менеджера і підприємця // Ліки України.-1999.-№ 10.-С.21 -23.

14. Кузнєцова Л.В. Досвід застосування антигістамінних препаратів у лікуванні різних видів алергії //Ліки. – 2003. - № 3-4. – С. 125-131.

15. Міжнародні етичні принципи фармацевтів // Еженед. Аптека.- 2001.- С.18-20.

16. Чекман И.С., Горчакова Н.А., Французові С.Б. и др. Кардиопротекторы. – К.: Здоров”я, 2005. – 204 с.

17. Чекман І.С., Шумейко О.В., Тяжка О.В. Клініко-фармакологічні властивості протиалергічних препаратів //Ліки. – 2004. - № 1-2. – С. 24-31.

18. Фокіна К.С. Порівняння антиальтеративної дії сучасних і перспективних препаратів з протизапальною дією //Клінічна фармація. – 2005. – Т. 9, № 4. – С. 48 – 51.

ФАРМАКОЛОГІЯ З МЕДИЧНОЮ РЕЦЕПТУРОЮ

Фармакологія - наука про дію лікарських речовин на організм. Її представники займаються вивченням ліків, тих зрушень, які вони викликають в організмі, пошуком і дослідженням нових засобів і доведенням останніх до практичної медицини.

Фармакологія – це наука про лікарські засоби. Застосування лікарських засобів – універсальний метод надання медичної допомоги пацієнтам.

Фармакологія – наука, що вивчає взаємодію лікарських засобів з організмом. Вона складається двох великих розділів: загальної і спеціальної фармакології.

Загальна фармакологія вивчає основні закономірності взаємодії лікарських речовин з організмом.

Спеціальна фармакологія вивчає фармакокінетику та фармакодинаміку лікарських засобів.

Фармакокінетика вивчає процеси всмоктування, розподілу по організму, перетворенню і виділення ліків. Знання фармакокінетики дозволяють передбачити побічні явища від препаратів, а також допомагають визначити їх оптимальне дозування при певному шляху введення.

Фармакодинаміка – вивчає локалізацію дії, механізм, види дії лікарських речовин. Основні поняття фармакодинаміки – фармакологічний ефект – це зміни в організмі під дією лікарських засобів.

Механізм дії – це спосіб досягнення фармаколгічного ефекту. Терапевтичні і токсичні ефекти ліків залежать від їх перетворень в організмі пацієнта. У більшості випадків лікарські речовини взаємодіють зі специфічними компонентами клітин – рецепторами.

Предмет і завдання фармакології

Основні напрямки фармакології. В практичному та організаційному відношенні у фармакології виділяють ряд напрямків.

Хіміко-фармацевтична фармакологія вивчає пошук нових лікарських засобів і теорії цілеспрямованої їх розробки; відбір (скринінг) найбільш фармакологічно активних сполук та їх вивчення; контроль якості та безпечності застосування лікарських засобів;

Медико-біологічна фармакологія, завданнями якої є подальше вивчення механізмів дії лікарських препаратів, обгрунтування раціонального їх застосування.

Клінічна фармакологія вивчає особливості дії нових і традиційних лікарських засобів на здорових та хворих людях.

Фармакотерапія - наука про лікування захворювань з допомогою лікарських засобів.

Токсикологія вивчає дію отрут на організм.

Джерела отримання лікарських речовин

Лікарські речовини отримують із різних рослин, продуктів тваринного походження, хімічного синтезу, життєдіяльності мікроорганізмів, мінеральних речовинн.

Прогрес фармакології характеризується безперервним пошуком і отриманням нових, більш удосконалених препаратів. Шлях їх від хімічної сполуки до лікарського засобу можна розмістити в такому порядку:

1. хімічна лабораторія;

2. фармакологічна лабораторія;

3. лабораторія готових лікарських форм;

4. фармакологічний комітет (центр) МОЗ України;

5. клінічні дослідження;

6. управління по впровадженню нових лікарських засобів МОЗ України;

7. хіміко-фармацевтична промисловість;

8. впровадження в медичну практику.

Шляхи отримання нових лікарських препаратів.

Для пошуку нових оригінальних лікарських засобів проводиться по наступним напрямкам:

Емпіричне вивчення тієї чи іншої фармакологічної сполуки, отриманої хімічним шляхом. В основі вивчення лежить метод "проб та помилок", при якому фармаколог бере існуючі засоби і визначає з допомогою набора фармакологічних методик і належність до тієї чи іншої фармакологічної групи.

Цілеспрямований синтез лікарських речовин - пошук речовин з завчасно заданими фармакологічними властивостями полягає у відборі сполук з одним визначеним видом фармакологічної активності - направлений пошук лікарських речовин. Слідуючий напрямок пошуку - модифікація структур існуючих лікарських засобів. Хіміки-синтетики замінюють у відомих сполуках один радикал іншим, наприклад метиловий - етиловим, вводять у склад висхідної молекули інші хімічні елементи, збільшуючи або зменшуючи активність препаратів.

Плануючи отримати новий препарат, хімік і фармаколог керуються зазвичай уже відомими даними про зв'язок структури речовини з її біологічною дією. Синтез речовин допускає отримання практично нескінченної кількості різних похідних основної структури. Наскільки вони активні і безпечніші від наявних засобів - на ці питання відповідає експериментальна фармакологія.

Одним із важливих шляхів направленого синтезу речовин заключається у відтворенні біогенних амінів, які утворюються в живих організмах. Так, наприклад, були синтезовані адреналін, норадреналін, гама-аміномасляна кислота, гормони, простагландини та інші фізіологічно активні речовини.

Пошук антиметаболітів (антагоністів природних метаболітів) також приводить до отримання нових лікарських засобів. Принцип отримання антиметаболітів полягає у синтезі структурних аналогів природних метаболітів, які володіють протилежним метаболітам дією. Наприклад, антибактеріальні засоби сульфаніламіди подібні за будовою до параамінобензойної кислоти, необхідної для життєдіяльності мікроорганізмів, і є її антиметаболітами. Змінюючи структуру фрагментів молекули ацетилхоліну, також можна отримати його антагоністи.

Найбільш розповсюдженим шляхом пошуку нових лікарських засобів є хімічна модифікація сполук з відомою біологічною активністю. Наприклад, на основі гідрокортизону, який продукується корою наднирників, синтезовано багато більш активних глюкокортикоїдів, в меншій мірі впливають на водно-сольовий обмін, ніж їх прототип.

Зрозуміло, що використання відомого шляху дозволяє лише удосконалювати існуючі лікарські речовини - завдання досить важливе, оскільки ділянок фармакологія ще не володіє "ідеальними" препаратами. Разом із тим, головною метою сучасної фармакології є пошук лікарських речовин з принципово новими механізмами дії і точками прикладання в організмі. Тільки це може дати у руки лікаря дійсно нову зброю у боротьбі із захворюваннями.

Повторення хімічних структур метаболітів (гормонів, вітамінів, медіаторів) та інших факторів нервової та гуморальної регуляції дає найбільш відчутні результати. Таким шляхом вдається отримати лікарські речовини, які набувають властивостей метаболіту або його антагоністів. Використовуючи їх, лікар може прискорити протікання корисної реакції і загальмувати небажану дію.

Поряд з направленим синтезом широко використовують емпіричний підхід (фармакологічному вивченню піддають нові хімічні сполуки оригінальної структури). При їх дослідженні важливо користуватися простими і дешевими методами якісної і кількісної оцінки активності, що дозволяє у короткий час перевірити велику кількість нових речовин і вибрати найбільш цікаві для поглибленого вивчення. Ряд препаратів було введено у клінічну практику в результаті випадкових знахідок. Так, зниження рівня цукру у крові, виявлене при призначенні сульфаніламідів, призвело до синтезу їх похідних із явними гіпоглікемічними властивостями.

Різновидністю емпіричного пошуку є "скринінг". При цьому будь-яка хімічна сполука, яка може бути призначена і для немедичних потреб, визначають на біологічну активність з використанням різноманітних методик. Скринінг надто трудомісткий і малоефективний шлях емпіричного пошуку лікарських речовин.

Синтезований на основі того чи іншого підходу препарат, отриманий із рослинної або тваринної сировини, потрапляє в руки фармаколога, який оцінює його дію на різні функції організму, на роботу різних органів і систем. Поступово виявляється головний чинник, який може представляти практичний інтерес. Вивчення механізму його впливу шляхом послідовної експериментальної перевірки логічних побудов є завданням фармаколога. Паралельно досліджуються небажані і токсичні явища, які виникають в організмі тварин при введенні препарату. Коли цінність нового засобу стає ймовірною, його лікувальну дію досліджують на експериментальних моделях того захворювання, при якому планується використання препарату. Робота у лабораторії завершується складанням тимчасової інструкції для клінічних досліджень препарату. Всі матеріали направляються у Державний фармакологічний комітет (центр) Міністерства охорони здоров'я України. Тільки йому надано право дозволу на проведення досліджень нових ліків у клініці.

З отриманням такого дозволу починається другий етап роботи над новим препаратом - оцінка його ефективності у клініці в порівнянні з уже відомими засобами аналогічної дії, якщо вони є. Цими питаннями займається клінічна фармакологія. Для об'єктивної оцінки нового препарату важливо виключити вплив на результати лікування психічного фактору. Справа в тому, що при багатьох захворюваннях (неврастенія, деякі форми стенокардії, післяопераційні болі та інші) стан психіки позначається на відчуттях хворого і протіканні патологічного процесу. Для виключення психічного фактору контрольній групі хворих призначають індиферентну лікарську форму - плацебо. Тобто призначають хворому індиферентну лікарську форму, лікар каже хворому, що дані ліки, йому допоможуть. Позитивні результати в такому випадку спостерігаються у 25 - 30%. В цілому, чим менша роль органічних порушень у генезі того чи іншого симптому, тим ефективнішим є плацебо. Лікувальна дія досліджуваного препарату вважається достатньою, якщо вона суттєво переважає по ефективності плацебо. Плацебо дають паралельній (контрольній) групі хворих з тим же захворюванням і такого ж складу. Інколи випробування препарату призначають почергово з прийомом плацебо, яке дають у тій же лікарській формі, що і досліджуваний препарат. Зрозуміло, що хворий не повинен знати, що йому дають ("сліпий метод"). Інколи це тримають у таєниці й від лікаря, якому відомо тільки зашифрований номер препарату і плацебо. Після проведеного дослідження називають препарат ("подвійний сліпий метод"). Далеко не кожна речовина, яка підлягає фармакологічному дослідженню, є цінною і доходить до стадії клінічного випробування. Нерідко стається так, що препарат добре зарекомендований в лабораторії фармаколога, виявляється мало ефективним або токсичним для людини. За даними фармацевтичного журналу 1995 року у світі було синтезовано і піддано фармакологічному вивченню 115 555 нових сполук. Із них 1900 (1,7 %) сполук виявили корисні властивості у тварин і були доведені до стадії клінічного випробування. В результаті у практику медицини увійшли лише 44 (0,023%) препарати. Такий низький "коефіцієнт корисної дії" фармакологів відтворює неповноту уявлень про хімічні основи життя і патології.

Після отримання клінічних результатів, звіт направляється у Державний фармакологічний комітет (фармакологічний центр) МОЗ України, який аналізує і робить відповідні висновки про затвердження або відміну дозволу до промислового виробництва препарату і широкого клінічного застосування.

За допомогою лікарських речовин можна цілеспрямовано змінювати біохімічні та фізіологічні процеси, посилювати чи послаблювати функції органів і систем, активізувати захисні механізми та опірність організму до шкідливої дії патогенних чинників і завдяки цьому попереджувати або лікувати патологічні процеси.

Застосування лікарських речовин з відомим механізмом дії дає змогу пізнавати таємниці життєдіяльності живого організму, причини та шляхи розвитку патологічних процесів, основні ланки патогенезу захворювання та механізми одужання.

Дуже важливим у медикаментозній терапії є шлях введення препаратів. З одного боку це: потрібний препарат у правильній дозі, в певний час, правильний шлях і метод введення, а з іншого – дії медичної сестри для зниження емоційного стресу, пов’язаного із застосуванням (веденням) лікарського засобу. Виділяють такі шляхи введення лікарських речовин: ентеральні (через травний канал) і парентеральний (минаючи травний канал).

Ентеральні шляхи

Пероральний – найнебезпечніший, най економніший. Всмоктування ліків при пероральному шляху введення відбувається в основному в тонкій кишці; через печінковий кровообіг надходить у печінку, а потім у кров (через 30-60 хв.). На швидкість всмоктування впливає багато факторів (час приймання ліків, стан травної системи, склад їжі). Пероральний шлях введення не використовують, якщо ліки кислотонестійки, руйнуються в травному каналі, чинять ульцероргенну дію, а також через стан пацієнта (захворювання органів травлення, непритомність, блювання, порушення акту ковтання).

Сублінгвальний – це такий спосіб введення, при якому таблетку або декілька крапель розчину ліків, нанесених на грудочку цукру тримають під язиком до повного розсмоктування, слину при цьому затримують у роті. Ефект настає швидко (через А-3 хв.), тому що з ротової порожнини ліки добре всмоктуються через капіляри і надходять у велике коло кровообігу, шлункові ферменти не впливають на препарат. Так призначають засоби невідкладної допомоги (нітрогліцерин, клофелін та ніфедипін). Крім того, є ще способи приймання препаратів за щоку (суббукально) або на ясна у вигляді плівки.

Ректальним шляхом (через пряму кишку) вводять лікарські речовини у вигляді супозиторієв та мікро клізм (50-100 мл.). всмоктування відбувається швидко (через 5-7 хв.), ліки потрапляють у велике коло кровообігу, минаючи печінку. Через пряму кишку ліки вводять малим дітям, у разі непритомності хворого, при блюванні, патології шлунка, кишок.

Парентеральні шляхи

Інгаляційно (через дихальні шляхи) вводять газоподібні речовини, рідини й аерозолі. При цьому шляху введення відбувається швидке всмоктування, оскільки адсорбівна поверхня легенів становить 100 м2. цей метод використовують як для місцевої дії (бронхорозширювальні засоби, антибіотики), так і резорбтивної (засоби для інгаляційного наркозу).

Трансдермально призначають ліки, що добре всмоктуються через непошкоджену шкіру. Наприклад, нітрогліцерин у вигляді мазі для запобігання нападу стенокардії. Деякі ліки 9антибіотики, кортикостероїди) під час використання у вигляді мазей для лікування шкірних захворювань можуть частково всмоктуватись і справляти побічну дію на весь організм.

Ін’єкці йні шляхи введення ліків. Для них характерно:

· точність дозування;

· швидка дія;

· дотримання стерильних методів;

· вимагає великих затрат;

· загроза передозування (особливо при введенні препаратів з малим спектром терапевтичної дії);

· небезпека пошкодження сідничного нерва при введенні в сідничний м’яз.

Підшкірно вводять стерильні водні й олійні розчини (при цьому випадку після ін’єкції слід зігріти або помасажувати місце введення, щоб не було інфільтратів). Дія препарату при такому шляху введення настає через 5-15 хв.

Внутрішньом ’ язеве ведення препаратів забезпечує швидке їх надходження у велике коло кровообігу (через 10-15 хв.). вводять у м’яз стерильні водні, олійні розчини, суспензії. Об’єм однієї ін’єкції – 10 мл. Не можна вводити лікарські речовини, що можуть спричинити некроз або подразнення тканини (кальцію хлорид, норадреналін).

Внутрішньовенне введення ліків застосовують в ургентних випадках. При цьому шляху введення ліків відразу надходять в кров. Тому дуже важливим є швидкість введення. Введення ліків внутрішньовенно повинно бути болюсним (струминним), повільним, або ін фузійним (крапельним). Не можна в/в вводити олійні розчини і суспензії, щоб не виникла емболія судин життєво важливих органів.

Для того, щоб будь-який лікарський препарат спричинив фармакологічну дію, потрібно, щоб він всмоктався в кров. Відомі такі механізми абсорбції:

· пасивна дифузія (через біологічні мембрани);

· полегшена дифузія (за допомогою носіїв без втрати енергії);

· фільтрація ліків (через пори в мембрані);

· активний транспорт (за допомогою специфічних транспортних систем клітин за умови витрат енергії);

· піноцитоз (поглинання лікарських препаратів за допомогою утворення везикул.