Відповідно до вказаного критерію цінні папери поділяються на документарні (класичні) і бездокументарні.

Класичні цінні папери випускаються у формі документу. Для них притаманні ознаки цінних паперів, які були розглянуті вище.

У юридичній літературі ведуться дискусії стосовно визначен­ня правової природи бездокументарних цінних паперів.

Варто зазначити, що у випадку з бездокументарними цінними паперами уся інформація про власників таких паперів і їх повно­важення закріплюється у спеціальному електронному реєстрі. Тобто у бездокументарних цінних паперів відсутній матеріаль­ний об´єкт (документ). На цій підставі прихильники класичної теорії про цінні папери зазначають, що бездокументарні цінні папери не відносяться до інституту цінних паперів, а складають окрему і самостійну групу об´єктів цивільного права, при чому не речового, а зобов´язального права².

Інші фахівці стверджують, що бездокументарні цінні па­пери відносяться до інституту цінних паперів і повинні мати однаковий правовий режим із документарними цінними паперами, адже виконують однакові функції´. Саме такої позиції дотримується законодавець, закріпивши у ЦК України поділ цінних паперів на документарні і бездокументарні. Крім того, законодавець розповсюджує на бездокументарні цінні папери режим речового права, якщо це не суперечить природі таких паперів.

Зазначене вирішення виявляється правильним і таким, що сприяє створенню стабільності і чіткості функціонування інс­титуту цінних паперів. Запровадження цілком нових правових конструкцій для бездокументарних цінних паперів могло б при­звести лише до зменшення надійності як обігу цінних паперів, так і захисту учасників правовідносин, об´єктами яких є цінні папери.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну депози­тарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» без документарною формою цінного паперу є здійсне­ний зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Порядок випуску та обігу бездокументарних цінних паперів регламентований переважно актами Держаної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Класифікація цінних паперів за способом легітимації упов­новаженої особи

Як зазначав М.М. Агарков, «найбільше значення як у до­ктрині, так і в законодавстві надається поділу цінних папе­рів на папери на пред´явника, ордерні та іменні». Підставою такого поділу є спосіб легітимації держателя цінного паперу в якості суб´єкта зазначеного у ньому права. Саме від того, до якого з видів цінних паперів - іменних, ордерних чи пред´явницьких - належить цінний папір, залежить порядок визначення суб´єкта прав за таким цінним папером і порядок передачі цих прав.

Іменним цінним папером є такий цінний папір, який легіти­мує свого держателя в якості закріплених у цінному папері прав, якщо його ім´я зафіксоване в тексті документа, а також у реєстрі власників іменних цінних паперів, який веде відповідна особа.

Відповідно до п. 4 ст. 197 ЦК України передача іменних цін­них паперів здійснюється в порядку, передбаченому для выступ­ления права вимоги (цесії). Причому, вказаний припис супере­чить п. З ст. 163 ГК України, відповідно до якого іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту.

Слід відмітити, що процедура обігу іменних цінних паперів деталізовано визначена нормативними актами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України (далі - ДКЦПФРУ), зокрема у Положенні про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФРУ 26 травня 1998 р. № 60.

Згідно з нормативними актами ДКЦПФРУ для передачі доку­ментарного цінного паперу необхідно здійснити такі дії: 1) пере­дати документ; 2) внести ім´я нового власника до реєстру влас­ників іменних цінних паперів.

Внесення змін до вказаного реєстру відбувається на під­ставі передавального розпорядження, яке відчужувач передає реєстратору з метою перереєстрації відповідних цінних паперів. Новий власник іменного цінного паперу може здійснити права, що у ньому закріплені лише з моменту внесення змін у реєстр.

Наведена вище процедура обігу іменних цінних паперів у цивілістичній літературі має назву «трансфер».

До іменних цінних паперів належать акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати та приватизаційні папери.

Ордерним цінним папером є такий документ, держатель якого визначений в якості зазначеного в ньому права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передавальних написів. Ордерні цінні папери передаються шляхом вчинення на них передаваль­ного напису - індосаменту, який може бути іменним або бланко­вим. При вчиненні іменного індосаменту вказується ім´я особи, яка передає цей документ, а також ім´я набувача. У разі ж пе­редачі ордерного цінного паперу шляхом вчинення бланкового передавального напису індосанту достатньо просто поставити в документі свій підпис без фіксації імені набувача. Держатель такого ордерного цінного паперу, до якого він перейшов через бланковий індосамент, може у будь-який час вписати своє ім´я в документ. Ордерними цінними паперами є вексель і коноса­мент.

Належним чином легітимованим суб´єктом прав, що за­кріплюються в цінних паперах на пред´явника, буде особа, яка є держателем цінного паперу.

Цінними паперами на пред´явника є казначейські зобов´язання республіки і пред´явницькі акції, ощадні сертифі­кати та облігації внутрішніх і місцевих позик.

Іменні цінні папери відрізняються від цінних паперів на пред´явника тим, що останні, на відміну від іменних, не фіксу­ють імені свого держателя. Для належної легітимації за цінни­ми паперами на пред´явника достатньо пред´явити такий цінний папір.

Дещо складнішою є ситуація з розмежуванням ордерних та іменних цінних паперів. Враховуючи те, що у ордерних, як і в документарних іменних цінних паперах, може бути зафік­соване ім´я уповноваженої особи. Однак на відміну від іменних цінних паперів, обов´язковим реквізитом яких є ім´я уповнова­женої особи, ордерні можуть передаватися шляхом бланкового індосаменту, тобто шляхом здійснення передавального напису без зазначення ім´я набувача. Крім того, характерною ознакою іменних цінних паперів є те, що власники таких паперів фіксу­ються не тільки у тексті цінного паперу, а також у спеціальному реєстрі, який веде емітент або інша особа. У випадку ж з ордер­ними цінними паперами реєстр їх власників не ведеться.

У цінних паперах на пред´явника не вказується ім´я їх влас­ників, натомість ордерні цінні папери обов´язково фіксують ім´я першого власника і нового держателя при передачі їх шляхом вчинення іменного індосаменту. При передачі ордерного цінно­го паперу шляхом вчинення бланкового індосаменту, їх обіг є подібним до обігу цінних паперів на пред´явника, адже достат­ньо передати документ новому держателю. Однак кожний де­ржатель ордерного цінного паперу з бланковим індосаментом може в будь-який момент поставити своє ім´я в тексті документа або передати його за іменним індосаментом.

Класифікація цінних паперів за змістом

За змістом цінні папери можна класифікувати на товарні, грошові та пайові.

Товарні цінні папери дають право на цінності, виражені в ре­альних речах (товарі). Товарні цінні папери ще називають то-варорозпорядчими документами, оскільки при передачі такого паперу іншій особі володар розпоряджається належним йому майном. До товарних цінних паперів відносяться коносамент, деякі приватизаційні папери, закладні та складські свідоцтва.

Грошові (боргові) цінні папери закріплюють право на цін­ність, що виражається в певній сумі грошей. Держатель грошо­вого цінного паперу має право на отримання грошової суми, що визначена в ньому. До грошових паперів належать векселі, чеки, ощадні сертифікати та ін.

Пайові цінні папери надають можливість їх власникам брати участь (майнову та особисту) у акціонерних товариствах. До пай­ових цінних паперів належать акції.

Подібна класифікація закріплена у ст. 195 ЦК України з тим лише доповненням, що містить четверту групу - похідні цінні папери, якими визнаються такі цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов´язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, визначеного договором, цінних паперів, інших фі­нансових та (або) товарних ресурсів. У доктрині цивільного права похідні цінні папери визнаються суміжними з цінними паперами інститутом цивільного права. Адже, по-перше, похідні цінні па­пери призначені для оформлення передачі цінних паперів чи ін­ших об´єктів, а, по-друге, вони передбачають наявність прав та обов´язків у кожної зі сторін правовідносин, пов´язаних з похідни­ми цінними паперами - як у емітента, так і в держателя похідного цінного паперу, що не притаманне класичним цінним паперам.

Класифікація цінних паперів за особою боржника

За особою боржника, а саме особою, яка їх випустила і, як правило, зобов´язана здійснити виконання за ними, цінні папе­ри поділяються на державні, комунальні та приватні.

Державні цінні папери випускаються державою та гаранто­вані усіма її активами (приватизаційні папери, облігації внут­рішніх позик, казначейські зобов´язання республіки).

Комунальні цінні папери випускаються відповідними місце­вими радами (облігації місцевих позик).

До приватних цінних паперів відносяться ті папери, що ви­пускаються приватними особами, як фізичними, так і юридич­ними (акції акціонерних товариств, облігації підприємств тощо). Цінні папери, що випускаються в обіг приватними особами, га­рантовані виключно майном цих осіб.

Класифікація цінних паперів за порядком розміщення

За порядком розміщення цінні папери поділяють на емісійні та неемісійні.

Емісійними цінними паперами визнаються такі цінні папери, які розміщуються випусками, мають рівні обсяг і терміни здій­снення прав усередині одного випуску незалежно від часу прид­бання цінного паперу. Випуск емісійних цінних паперів вимагає обов´язкової державної реєстрації, без якої визнається недійс­ним. Таким чином, емісійні цінні папери є об´єктом масового випуску і при їх випуску, як правило, невідомі перші набувачі емісійних цінних паперів. До емісійних цінних паперів належать акції, облігації, казначейські зобов´язання республіки та ін.

Неемісійні цінні папери характеризуються тим, що видають­ся емітентом конкретному набувачу. При випуску неемісійних цінних паперів не вимагається здійснювати реєстрацію емісії. Неемісійні цінні папери називають комерційними цінними паперами, адже зазвичай вони є наслідком укладення комер­ційних правочинів. На відміну від емісійних цінних паперів, у яких існує один боржник і значна кількість кредиторів - осіб, які придбали емісійні цінні папери одного випуску, комерційні цінні папери передбачають одного боржника і, як правило, одно­го кредитора. До комерційних цінних паперів належать вексель, коносамент, закладна та ін.

Крім вказаних вище у ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» як окремі групи цінних паперів виді­лені приватизаційні та іпотечні папери.

Згідно з вказаною нормою приватизаційними паперами є цін­ні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одер­жання у процесі приватизації частки майна державних підпри­ємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Іпотечні цінні папери визначаються як цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належ­них їм коштів.

Окремі види цінних паперів

Окремі види цінних паперів, які випускаються в Україні, визначаються у Розділі 2 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок». Варто зазначити, що вказаний розділ містить не виключний перелік цінних паперів, що можуть обертатись на українському ринку. Зокрема, відповідно до ст. 15 вказаного закону особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних іпо­течних облігацій, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів визначаються законодавством.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом. Таким чи­ном, можна стверджувати, що в Україні в обігу можуть знаходи­тись цінні папери:

а) передбачені Законом України «Про цінні папери і фондо­вий ринок»;

б) щодо яких міститься відсилання у вказаному законі до спе­ціального законодавства;

в) цінні папери, що не охоплюються пп. а і б, порядок порядок розміщення і обігу яких визначений законом.

Одним із найпоширеніших видів цінних паперів є акція -іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання ство­рення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Кожна особа, яка придбала акції, стає акціонером того акціо­нерного товариства, що їх випустило. Акціонер має право брати участь в управлінні акціонерним товариством, яке реалізуєть­ся через взяття участі у вищому органі товариства - загальних зборах, а також шляхом ознайомлення із документацією акціо­нерного товариства у порядку, визначеному законодавством та статутом товариства. Голосування на загальних зборах здійс­нюється за принципом: одна акція - один голос.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» акціонерне товариство розміщує тільки імен­ні акції. Вказана норма є новелою, раніше чинне законодавство допускало випуск акцій на пред´явника та іменних.

Акції можуть бути привілейованими та простими. Привілей­овані акції, у порівнянні із простими, дають переважне право на одержання дивідендів, що зазвичай виражається у фіксованому дивіденді, який не залежить від прибутку товариства, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товарист­ва в разі його ліквідації. Однак власники привілейованих акцій, на відміну від власників простих акцій, мають право на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, перед­бачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товарис­тва не може перевищувати 25 відсотків.

Наступним видом цінних паперів є облігації. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» облі­гація є цінним папером, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов´язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументар-ній формі, можуть бути іменними і на пред´явника, а також від­сотковими, цільовими та дисконтними.

Відсоткові облігації передбачають зобов´язання повернути запозичені кошти і сплатити дохід у вигляді відсотків. Вико­нання зобов´язань за цільовими облігаціями дозволяється то­варами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. Дисконтні облігації роз­міщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різ­ниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і стано­вить доход (дисконт) за облігацією.

До сертифіката відсоткової облігації на пред´явника додаєть­ся купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазна­чаються серія та номер сертифіката облігації, за якою випла­чуються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер.

В залежності від особи емітента Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» розрізняє облігації підприємств (ст. 8), облігації місцевих позик (ст. 9) і державні облігації (ст. 10).

Казначейське зобов´язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах се­ред фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов´язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов´язань України.

Емітентом казначейських зобов´язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Випускаються такі види казначейських зобов´язань України:

1) довгострокові - понад п´ять років;

2) середньострокові - від одного до п´яти років;

3) короткострокові - до одного року.

Казначейські зобов´язання України розміщуються у доку­ментарній або бездокументарній формі і можуть бути іменними або на пред´явника. Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов´язаннями України визначаються умо­вами їх розміщення.

Ощадним (депозитним) сертифікатом є цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вклад­ника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встанов­леного строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифі­катом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред´явника. Причому іменні ощадні (депозитні) сертифі­кати розміщуються виключно у бездокументарній формі, а на пред´явника - у документарній.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами випла­чується під час пред´явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред´явлення ощадного (де­позитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сер­тифіката не передбачено інший розмір відсотків.

За своєю природою інвестиційні сертифікати є цінними па­перами, які випускаються для накопичення коштів з метою по­дальшого їх інвестування і отримання прибутку від такої діяль­ності. При чому передбачається, що прибуток отримуватимуть як власники сертифікатів, так і їх емітенти.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» інвестиційним сертифікатом є цінний па­пір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів виз­начається законодавством України. Одним із основних норматив­них актів, який регулює відносини, пов´язані з обігом інвести­ційних сертифікатів, є Закон України «Про інститути спільного інвестування ».

Векселем визнається цінний папір, що засвідчує безумовне гро­шове зобов´язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються два види векселів: простий і переказний. Платником за простим век­селем є векселедавець, а за переказним третя особа - платник. На практиці, зазвичай, платниками за переказним векселем є банки, у яких відкриті рахунки векселедавців.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Ук­раїні» основними законодавчими актами України про обіг век­селів є вказаний Закон, Женевська конвенція 1930 p., якою за­проваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та Женевська конвенція 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі, Женев­ська конвенція 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних і простих векселів, закони, відповідно до яких Україна приєдна­лась до вказаних конвенцій, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» та інші, прийняті згідно з ними законодавчі акти України.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого Закону «Про переказні векселі та прості векселі» простий вексель містить такі рекві­зити: 1) найменування - «вексель»; 2) просту і нічим не обумо­влену обіцянку сплатити визначену суму; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен здійснюватися платіж; 5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; 6) дату і місце складання векселя; 7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель містить такі ж самі реквізити, які пере­дбачені для простого векселя, з тією різницею, що замість про­стої і нічим не обумовленої обіцянки сплатити визначену суму зазначається проста і нічим не обумовлена пропозиція сплатити певну суму, а також найменування того, хто повинен платити.

Однією з особливостей векселів є те, що кожний індосант, тоб­то особа, яка передала вексель, автоматично стає зобов´язаною особою за векселем і відповідає перед новим держателем не тіль­ки за дійсність права, що закріплене у векселі, але й за його здій­снення. Тобто держатель векселя за загальним правилом може звернутися для задоволення свого права, яке закріплене у век­селі не тільки до векселедавця, а також до будь-кого із поперед­ніх держателів векселя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизаційні па­пери» приватизаційними паперами є особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних під­приємств, державного житлового фонду, земельного фонду. При чому приватизаційні папери можуть бути лише іменними. Влас­никами приватизаційних цінних паперів можуть бути лише гро­мадяни України.

Заставною є борговий цінний папір, який засвідчує безумов­не право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов´язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов´язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки (ст. 20 Закону України «Про іпотеку»).

Заставна відноситься до ордерних цінних паперів і на неї по­ширюються ознаки, притаманні таким паперам. Зокрема, пере­дача заставної відбувається шляхом вчинення індосаменту.

Заставна підлягає державній реєстрації у встановленому за­коном порядку разом з державною реєстрацією обтяження від­повідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передається іпотекодержателю.

Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригі­нальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної.

Порядок випуску і обігу заставних визначається Законом Ук­раїни «Про іпотеку» та іншими нормативними актами.

Одними із нових видів цінних паперів на ринку України є іпотечні сертифікати. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону Украї­ни «Про іпотечне кредитування, операції з іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Іпотечним сертифікатом є особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотека­ми. Випуск іпотечних сертифікатів спрямований для врегулю­вання відносин з іпотечним кредитуванням.

Крім того цінним папером визнається коносамент. Коноса­ментом є цінний папір, який посвідчує право його держателя на одержання від морського перевізника вантажу після завершен­ня перевезення. Одержати вказаний вантаж можна лише у разі пред´явлення перевізнику коносамента. Основним нормативним актом, який визначає умови випуску та застосування коноса­менту, є Кодекс торговельного мореплавства України. Реквізити коносаменту визначені у ст. 138 вказаного Кодексу.

Відповідно до Інструкції, затвердженої Постановою Правлін­ня Національного банку України від 29 березня 2001 р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», розрахунковим чеком є розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю зазначеної в чеці суми коштів.

Інші види цінних паперів можуть випускатись в Україні від­повідно до чинного законодавства.

ГЛАВА 10. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДІЇ. ПРАВОЧИНИ