Відповідно до ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами то­вариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом (ст. 141 ЦК Украї­ни). При цьому чинні закони не встановлюють відповідного об­меження. Натомість, коли таке обмеження буде встановлене, почне діяти правило, згідно з яким при перевищенні відповідної кількості учасників товариство з обмеженою відповідальністю підлягатиме перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до вста­новленої межі.

Товариство з обмеженою відповідальністю може бути засно­ване однією особою. Однак, одна особа не може бути одноособо­вим засновником (учасником) більше ніж одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідаль­ністю складається з вартості вкладів його учасників. До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні сплати­ти не менше ніж п´ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Зако­нодавством встановлюється мінімальний розмір статутного ка­піталу товариства. Відповідно до ст. 152 Закону України «Про господарські товариства» статутний фонд товариства з обмеже­ною відповідальністю повинен становити не менше суми, еквіва­лентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення това­риства з обмеженою відповідальністю.

Єдиним установчим документом, який визначає предмет, мету і порядок діяльності товариства з обмеженою відповідаль­ністю є його статут. Статут товариства з обмеженою відповідаль­ністю, крім загальних для усіх видів товариств відомостей, пе­редбачених статтею 88 ЦК України, повинен містити відомості про: 1) розмір статутного капіталу, з визначенням частки кож­ного учасника; 2) склад та компетенцію органів управління і по­рядок прийняття ними рішень; 3) розмір і порядок формування резервного фонду; 4) порядок передання (переходу) часток у ста­тутному фонді.

Органами управління товариства з обмеженою відповідаль­ністю є загальні збори учасників (вищий орган) і виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Крім того, загальні збори товариства з обмеже­ною відповідальністю можуть формувати органи, що здійсню­ють постійний контроль за фінансово-господарською діяльніс­тю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу (контрольних органів) встановлюються загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю і повинні бути закріплені у статуті товариства з обмеженою від­повідальністю.

До виключної компетенції загальних зборів учасників това­риства з обмеженою відповідальністю належать:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, за­твердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого ор­гану, створення та визначення повноважень відповідних конт­рольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки
учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначен­ня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу, а також вирішення інших питань, визначених статутом товарис­тва з обмеженою відповідальністю.

Наведені вище питання не можуть бути передані для вирі­шення виконавчому органу товариства.

Виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальніс­тю здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою від­повідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчи­нення дій від імені товариства встановлюються законодавством і статутом товариства (ст. 145 ЦК України).

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, а також, якщо інше не встановлено статутом товариства, третім особам. При відчужен­ні учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки третім особам інші учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника про­порційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи

домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (ст. 147 ЦК України). Товариство з додатковою відповідальністю Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, за­сноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом (ст. 151

ЦК України).

За своєю юридичною природою товариство з додатковою від­повідальністю є подібним до товариства з обмеженою відпові­дальністю, у зв´язку з чим до нього застосовуються положення законодавства України про товариство з обмеженою відповідаль­ністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом (п. 4 ст. 151 ЦК України).

Принципова відмінність між вказаним видами товариств полягає у обсязі відповідальності учасників товариств. Майно­ва відповідальність учасників товариства з обмеженою відпові­дальністю обмежується вартістю їх вкладів до статутного фонду товариства. Натомість, учасники товариства з додатковою від­повідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відпові­дальність за зобов´язаннями товариства своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником

вкладу.

У разі визнання банкрутом одного з учасників товариства його відповідальність за зобов´язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.

Акціонерне товариство

Відповідно до ст. 152 ЦК України акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерні товариства створю­ються з метою швидкого накопичення коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Для цього товариство ви­пускає в обіг цінні папери - акції, з коштів від продажу яких і створюється статутний капітал акціонерного товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути як фі­зичні, так і юридичні особи. Новелою ЦК України є визнання

договору про заснування акціонерного товариства внутрішнім актом товариства. Відповідно до ст. 154 ЦК України єдиним ус­тановчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен включати відомості, які є загальними для усіх товариств (вони передбачені статтею 88 ЦК України), а також відомості про:

1) розмір статутного капіталу;

2) умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість;

3) права акціонерів;

4) склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень та інші відомості, передбачені законом.

Законодавство України не встановлює верхню межу кількості акціонерів акціонерного товариства, натомість статтею 153 ЦК України передбачено, що акціонерне товариство може бути ство­рене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі при­дбання одним акціонером усіх акцій товариства.

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» статутний фонд акціонерного товариства не може бути меншим суми, екві­валентної 1250 мінімальним заробітним платам.

Акціонерне товариство під час своєї діяльності може своїм рі­шенням у порядку, визначеному законодавством, збільшувати свій статутний фонд (після повної його сплати) та зменшувати його (не нижче встановленого законом рівня). Законодавство пе­редбачає, також, випадки примусового зменшення статутного фонду акціонерного товариства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори ак­ціонерів, у яких мають право брати участь усі його акціонери, незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать. При голо­суванні на загальних зборах кожний акціонер має таку кількість голосів, якою кількістю акцій він є власником. Акціонер може самостійно брати участь у зборах або призначити свого представ­ника. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту това­риства більш як 60 відсотків голосів.

До виключної компетенції загальних зборів акціонерів нале­жить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і від­кликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибут­ку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

Інші повноваження віднесені до виключної компетенції за­гальних зборів акціонерів статутом товариства чи законом. Пи­тання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшіс­тю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. Для вирішен­ня питань: а) внесення змін до статуту товариства; б) ліквідації товариства необхідно набрати не менш ніж 3/4 голосів акціо­нерів, які беруть участь у зборах.

Виконавчий орган акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор). Виконавчий орган у межах, встановлених статутом і законом, діє від імені акціонерного товариства і вирішує всі пи­тання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компе­тенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконав­чий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рі­шень.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяль­ністю його виконавчого* органу та захист прав акціонерів това­риства. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення

виконавчому органу товариства. Випадки обов´язкового ство­рення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлю­ються законом.

Ліквідація акціонерного товариства відбувається добровіль­но - за рішенням загальних зборів, або у випадках передбачених законом, у примусовому порядку. Зокрема, зменшення акціо­нерним товариством розміру свого статутного капіталу нижче від встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію то­вариства.

3. Виробничий кооператив

Виробничим кооперативом є добровільне об´єднання грома­дян на засадах членства для спільної виробничої або іншої гос­подарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об´єднанні його членами майнових пайових внесків.

Виробничий кооператив є юридичною особою приватного права. Про організаційну єдність виробничого кооперативу як юридичної особи свідчить наявність його статуту, що затверд­жується загальними зборами його членів. Найменування коопе­ративу має містити його назву, а також слова „виробничий коо­ператив». Виробничий кооператив має адресу. Вищим органом кооперативу є загальні збори його членів.

Склад, компетенція органів управління кооперативу та по­рядок ухвалення ним рішень повинні бути зазначені у статуті виробничого кооперативу. Від імені виробничого кооперативу діють його виконавчі органи.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяєть­ся на паї його членів відповідно до статуту кооперативу.

Член виробничого кооперативу зобов´язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, - протягом року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановле­ний статутом кооперативу.

Виробничий кооператив не має права випускати акції. При­буток виробничого кооперативу розділяється між його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Виробничий кооператив несе цивільно-правову відповідаль­ність. На членів кооперативу покладається субсидіарна відпові­дальність за зобов´язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом кооперативу.

Член виробничого кооперативу має право на вихід із коопера­тиву. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видаєть­ся майно, пропорційне його паю, а також здійснюються випла­ти, встановлені статутом кооперативу. Член кооперативу має й інші права.

У разі ліквідації виробничого кооперативу, в першу чергу за­довольняються вимоги кредиторів, а те майно, що залишилося після задово участі.

ГЛАВА 7. ДЕРЖАВА, АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА КРИМ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ ЯК СУБ´ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН