Класифікація юридичних фактів у сімейному праві проводиться за різними підставами.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на дії і події.

Дії – реальні життєві факти, які є результатом свідомої діяльності людей. Вони поділяються на правомірні (які відповідають приписам правових норм, наприклад, визнання батьківства) і неправомірні (суперечать закону, наприклад, укладання шлюбу особою, яка вже перебуває в зареєстрованому шлюбі).

Серед правомірних дій виділяють:

1) юридичні акти – дії, спрямовані на певні сімейно- правові наслідки (наприклад, заява про вступ у шлюб);

2) юридичні вчинки – це дії, що спеціально не спрямовані на встановлення юридичних наслідків, але породжують такі в результаті припису закону (наприклад, обов'язок батьків утримувати дітей, який виникає в силу їх кровного зв'язку).

Події – юридично значимі обставини, що протікають поза волею людей. Події бувають абсолютні, які взагалі не залежать від волі особи (наприклад, смерть чоловіка як підстава припинення шлюбних відносин), і відносні – виникають з волі людини (наприклад, народження дитини).

За термінами існування юридичні факти поділяються на короткострокові та триваючі. Короткострокові юридичні факти існують нетривалий час і одноразово породжують юридичні наслідки (народження дитини, смерть когось із членів сім'ї).

Триваючі юридичні факти (так звані стани) існують тривалий час і при цьому періодично породжують правові наслідки (спорідненість, свояцтво, вагітність, непрацездатність, нужденність тощо).

Спорідненість – один з найважливіших юридичних фактів у сімейному праві. Це кровний зв'язок осіб, оснований на походженні однієї особи від іншої чи різних осіб від загального пращура.

Спорідненість може слугувати перешкодою до виникнення окремих сімейних правовідносин, наприклад, обмеження щодо родичів у вступі в шлюб (ст. 26 СК України). Спорідненість має в основі біологічний фактор – фактор походження. Тому, наприклад, не є родичами подружжя, усиновлювачі та усиновлені.

Виділяють дві лінії споріднення: пряму і бокову.

Пряма лінія споріднення грунтується на походженні однієї особи від іншої. Пряма лінія споріднення може бути низхідною – від пращурів до нащадків (батьки, діти, онуки і т. д.) і висхідною – від нащадків до пращурів (внуки, діти, батьки).

Бокова лінія споріднення простежується, коли споріднення грунтується на походженні різних осіб від загального пращура. Для рідних брата і сестри загальними пращурами є батько і мати. Для двоюрідних братів та сестер загальним пращуром є їхні дід та баба.

Якщо діти народжуються від спільних батьків, вони називаються повнорідними; якщо спільним є тільки один із батьків – неповнорідними (ч. 2 ст. 26 СК України).

Якщо діти походять від спільного батька і різних матерів, вони є єдинокровними. Коли спільна мати, але різні батьки, – діти називаються єдиноутробними.

У сімейному праві повнорідність та неповнорідність мають однакове юридичне значення. Так, аліментні правовідносини можуть виникнути як між повнорідними, так і неповнорідними братами і сестрами.

Неповнорідних братів і сестер слід відрізняти від зведених – дітей кожного з подружжя від попередніх шлюбів. Між ними стану споріднення не виникає.

У чинному сімейному законодавстві ступеню споріднення надається правове значення. Ступінь споріднення визначається числом народжень, що пов'язують двох родичів (як прямих, так і побічних) між собою. До уваги береться кількість народжень, за винятком народження спільного пращура. Так, дід і онук перебувають у другому ступені споріднення, оскільки для його виникнення необхідно два народження, крім народження дідуся: 1) народження матері онука (дочки дідуся) і 2) народження самого онука.

Тітка і племінниця перебувають у третьому ступені спорідненості, тому що його виникненню передувало три народження, що враховуються для визначення ступеня споріднення:

1) народження тітки;

2) народження батька чи матері племінниці і відповідно брата чи сестри тітки;

3) народження племінниці.

У сімейному праві юридичне значення має лише "близька" спорідненість, встановлена в передбаченому законом порядку. Аналіз чинного сімейного законодавства приводить до висновку, що по прямій лінії враховується спорідненість першого ступеня (батьки та діти) і другого ступеня (дід, баба і онуки). А по боковій лінії – спорідненість другого ступеня (повнорідні та неповнорідні брати і сестри).

Свояцтво – це відносини між особами, що виникають із шлюбного союзу одного з родичів: відносини між чоловіком і родичами другого з подружжя, а також між родичами подружжя.

Свояками є: свекор (свекруха) – батько (мати) чоловіка; тесть (теща) – батько (мати) дружини; зять – чоловік дочки чи сестри; невістка – дружина сина; мачуха – дружина батька по відношенню до його дітей від колишніх шлюбів; вітчим – чоловік матері по відношенню до її дітей від колишніх шлюбів; пасинок – син одного з подружжя по відношенню до іншого члена подружжя; падчерка – дочка одного з подружжя по відношенню до іншого члена подружжя.

Ознаки свояцтва:

– виникає зі шлюбу;

– не грунтується на кровній близькості;

– із припиненням шлюбу відносини свояцтва припиняються, за винятками випадків, встановлених у законодавстві (наприклад, обов'язок мачухи, вітчима утримувати неповно літніх падчерку, пасинка; обов'язок падчерки, пасинка утримувати своїх вітчима, мачуху).

У деяких випадках свояцтво породжує настання певних правових наслідків. Наприклад, переважне право на усиновлення дитини: за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту саму дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України, який є чоловіком матері або дружиною батька дитини, яка усиновлюється (ч. 1 ст. 213 СК України). Відповідно до ст. 262 СК України мачуха та вітчим мають право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх або повнолітніх непрацездатних пасинка та падчерки. Вони мають також право без спеціальних на те повноважень звернутися за захистом прав та інтересів цих осіб до органу опіки та піклування або до суду.

На мачуху та вітчима за відповідних умов, передбачених ч. 1 ст. 268 СК України, також покладаються обов'язки з утримання малолітніх, неповнолітніх падчерки та пасинка. У свою чергу, повнолітні падчерка, пасинок зобов'язані утримувати непрацездатних мачуху, вітчима (ст. 270 СК України).

За правовими наслідками юридичні факти поділяються на:

– правоутворюючі – юридичні факти, настання яких тягне за собою виникнення сімейних правовідносин (наприклад, укладення шлюбу, визнання батьківства, встановлення факту материнства або батьківства, усиновлення дитини);

– правозмінюючі – юридичні факти, з якими норми сімейного законодавства пов'язують зміну сімейних правовідносин (наприклад, зміна прізвища дружиною при укладенні шлюбу, відновлення шлюбу);

– правоприпиняючі – юридичні факти, з настанням яких норми сімейного права пов'язують припинення сімейних правовідносин (наприклад, припинення шлюбу, позбавлення батьківських прав);

– правоперешкоджаючі – юридичні факти, наявність яких перешкоджає розвитку правовідносин (наприклад, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини);

– правововідновлюючі – юридичні факти, з настанням яких закон пов'язує відновлення суб'єктами сімейних прав та обов'язків (наприклад, поновлення в батьківських правах).

Слід зазначити, що юридичні факти можуть одночасно породжувати кілька правових наслідків. Наприклад, рішення про скасування усиновлення є правоприпиняючим юридичним фактом для відносин з усиновлення та правовідновлюючим для батьківських правовідносин.

БІЛЕТ