Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Соціальне обслуговування інвалідів І та II груп та престарілих громадян (чоловіків віком понад 60 років, жінок – понад 55 років) із числа звільнюваних з місць позбавлення волі, особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників із числа інвалідів І та II груп, та престарілих, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, за умови, що ці особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій здійснюється спеціальними будинками-інтернатами для престарілих та інвалідів.
5) Соціальне обслуговування дітей, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування здійснюють дитячі будинки-інтернати.
Дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги дітям з психофізичними вадами розвитку.
Відповідно до встановлених завдань будинки-інтернати забезпечують:
– житлом з усіма комунально-побутовими зручностями, одягом, взуттям, постільною білизною, м’яким і твердим інвентарем та столовим посудом;
– раціональним п’ятиразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням вікових груп і стану здоров’я вихованців, що проживають у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування;
– цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я та щорічним літнім оздоровленням;
– засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезу-ванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизовани-ми засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку;
– комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, тепло- водопостачання, радіофікація тощо);
– засобами навчання і виховання;
– засобами корекції і виховання;
– спортивним інвентарем для проведення оздоровчо-спортивноі корекції фізичних вад вихованців;
– придбанням сільськогосподарської техніки та інвентарю для виробничих підрозділів і молодіжних відділень будинку-інтернату;
– організацією працетерапії у виробничих підрозділах будинків-інтернатів;
– умовами, що сприяють адаптації вихованців у новому середовищі, організацією культурно-масової роботи.
До будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов’язаних за законом їх утримувати.
При влаштуванні до будинку-інтернату діти проходять санітарно-гігієнічну обробку зі зміною одягу та взуття і розміщуються в приймально-карантинне відділення на 14 днів для подальшого спостереження, після чого переводяться на постійне місце проживання у відповідні кімнати.
Після досягнення 18-річного віку вихованці:
1) відраховуються з будинку-інтернату на утримання батьків, опікунів (піклувальників) чи родичів за їх заявою;
2) за особистою заявою або заявою батьків, опікунів (піклувальників) та на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра переводяться до психоневрологічного інтернату;
3) ті, у яких сформувалися відповідні трудові навички, за бажанням, можуть бути переведені до молодіжного відділення цього самого або іншого дитячого будинку-інтернату.
6) Соціальна реабілітація та адаптація інвалідів – це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я і здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей у всіх сферах життєдіяльності.
Документом, що визначає види, форми й обсяг реабілітаційних заходів, оптимальні строки їх здійснення та конкретних виконавців, є індивідуальна програма реабілітації інваліда, що розробляється медико-соціальними експертними комісіями з урахуванням місцевих можливостей, соціально-економічних, географічних і національних особливостей.
Основні види реабілітаційної допомоги такі:
- медична реабілітація (відновна терапія і реконструктивна хірургія з поступовим протезуванням);
- професійна реабілітація (професійна орієнтація, професійне навчання або перекваліфікація, раціональне працевлаштування);
- соціально-побутова реабілітація (соціально-побутове влаштування та обслуговування).
Індивідуальна програма реабілітації має рекомендаційний характер. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду, форми й обсягу реабілітаційних заходів або від реалізації програми в цілому. За наявності згоди інваліда з індивідуальною програмою реабілітації він зобов’язується активно сприяти її реалізації.
Індивідуальні програми реабілітації інвалідів фінансуються відповідно за рахунок коштів Фонду України соціального захисту інвалідів і республіканського чи місцевих бюджетів.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда протягом 2 місяців з дня її одержання від медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржена інвалідом до вищестоящого органу або до суду.
Соціально-медичною установою для інвалідів І–III груп для тимчасового перебування незалежно від віку, які мають відповідні медичні показання і потребують вжиття заходів щодо професійної, соціальної та медичної реабілітації з метою забезпечення їх адаптації у суспільному житті, подальшої зайнятості, економічної і побутової самостійності є центр професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів.
Центр забезпечує:
– систему реабілітаційно-експертноі діагностики; прогноз динаміки захворювання;
– експертні висновки щодо потреб у реабілітаційній допомозі, пріоритетності її медичних, соціальних і професійних аспектів, а також установлення наступності в проведенні реабілітаційних заходів;
– систему соціальної реабілітації, що включає формування прикладної програми, де передбачено надання конкретних видів і форм соціальної допомоги і послуг, за допомогою яких можлива адаптація інваліда до соціального середовища;
– вибір та застосування методів професійної реабілітації, що базуються на визначенні потреби проведення професійної орієнтації, переорієнтації, професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації кадрів, ефективного працевлаштування;
– організацію комплексної психотерапії, психокорекції та професійної діагностики, заснованих на передових досягненнях сучасної медицини, психології і фізіології;
– систему медичної і медико-професійної реабілітації як сукупності відновлювальної терапії і реконструктивної хірургії, спрямованих на відтворення втрачених і тренування нових професійно значущих функцій;
– створення матеріально-технічної бази для реалізації комплексу заходів професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів;
– сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів відповідно до набутої професії, кваліфікації та попиту ринку праці разом зі службою зайнятості;
– надання рекомендацій з подальшої професійної реабілітації інвалідів і допомоги в їх реалізації;
– оцінку результатів професійної реабілітації інвалідів за соціальними, економічними і медичними критеріями та показниками;
– безпечні умови реабілітаційної діяльності.
До центру приймаються особи за власним бажанням, які є інвалідами І–III групи і мають направлення медичної установи з відповідними медичними показаннями.
У центрі інваліди забезпечуються харчуванням і медикаментами.
7) Санаторно-курортне лікування.
Органи праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного бюджету забезпечують путівками до санаторно-курортних установ, пансіонатів та будинків відпочинку громадян, які не працюють та отримують пенсію в органах праці та соціального захисту населення.
Працюючі інваліди і пенсіонери забезпечуються путівками за місцем роботи або за місцем обліку щодо санаторно-курортного лікування.
Особи, застраховані в системі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, забезпечуються путівками за рахунок коштів відповідного фонду.
Путівка за рішенням комісії із соціального страхування видається застрахованій особі з частковою оплатою в розмірі 10, 30, 50% її вартості або безкоштовно, з урахуванням матеріального становища застрахованого.
Путівки за рахунок коштів Фонду страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в спеціалізовані санаторії для лікування дитини, в дитячі та підліткові санаторії, а також у дитячі оздоровчі заклади видаються безкоштовно або за 10 % їхньої вартості з урахуванням матеріального становища батьків.
Для членів сім’ї застрахованої особи, які працюють на інших підприємствах, путівка за рішенням комісії може видаватися з частковою оплатою за 30 або 50% її вартості.
Путівка видається, як правило, за 20 днів до початку терміну заїзду в оздоровчий або лікувальний заклад.
Інваліди і пенсіонери, які проживають в інтернатних установах системи соціального захисту населення, інваліди, які навчаються на денних відділеннях в освітніх закладах Міністерства праці та соціальної політики України, вищих навчальних закладах інших міністерств, санаторно-курортними путівками і путівками до пансіонатів та будинків відпочинку забезпечуються органами праці та соціального захисту населення.
Особи, які перебувають на пенсійному обліку в інших органах, путівки на санаторно-курортне лікування одержують за місцем їх обліку в порядку, встановленому цими органами.
Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени їх сімей одержують санаторно-курортні путівки в поліклініці або за місцем останньої роботи.
Ветеранів війни, які перебували на лікуванні в госпіталях, а також інвалідів та пенсіонерів, які мають захворювання на туберкульоз, та дітей-інвалідів віком до 16 років санаторно-курортними путівками забезпечують органи охорони здоров’я.
Про направлення на санаторно-курортне лікування інвалідів і пенсіонерів, які пройшли курс лікування в госпіталі або лікарні, органи охорони здоров’я повідомляють органи праці та соціального захисту населення.
Путівки до санаторіїв, пансіонатів та будинків відпочинку видаються інвалідам і пенсіонерам згідно з встановленою чергою в міру надходження путівок, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, встановлених чинним законодавством для конкретної категорії осіб.
Путівки на лікування видаються інвалідам, пенсіонерам не пізніше ніж за 10 днів до початку лікування.
Інваліди війни забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування поза чергою щороку, але не частіше ніж один раз на календарний рік (із січня по грудень) у міру надходження путівок.
Учасники бойових дій забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування щороку в міру надходження путівок і мають першочергове право на їх одержання.
Учасники війни, особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", забезпечуються путівками на санаторно-курортне лікування один раз на 2-а роки в міру надходження путівок і мають переважне право на їх одержання.
Інваліди від загального захворювання, інваліди внаслідок репресій, а також пенсіонери з числа репресованих, які реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", ветерани праці, інваліди з дитинства, багатодітні матері, які удостоєні звання "Мати-героїня" або нагороджені орденом "Материнська Слава", мають переважне право на одержання путівки.
Усі інші пенсіонери забезпечуються путівками в порядку черги на загальних підставах, але не частіше ніж один раз за два календарні роки.
Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для інвалідів війни і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування для учасників бойових дій, учасників війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та ветеранів праці, за їх бажанням, виплачується в порядку і розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, за умови перебування таких осіб на обліку для одержання путівки в органах праці та соціального захисту населення.
Надання санаторно-курортної путівки чи путівки на відпочинок особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, або одержання за їх бажанням грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки здійснюється згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у порядку і розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Доплату за поліпшені умови проживання та за продовження терміну лікування, яку здійснюють інваліди та пенсіонери в період перебування в санаторіях, пансіонатах або в будинках відпочинку, органи праці та соціального захисту населення не відшкодовують.
Путівки до санаторіїв, пансіонатів чи будинків відпочинку отримують Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління соціального захисту населення в централізованому порядку на підставі угод, укладених із санаторно-курортними установами, пансіонатами, будинками відпочинку за рахунок бюджетних асигнувань та інших видів надходжень, передбачених на санаторно-курортне лікування інвалідів та пенсіонерів.
До 5% загальної кількості путівок у санаторії системи Міністерства праці та соціальної політики України можуть обмінюватись на путівки в інші відомчі та профспілкові санаторії.
Путівки на санаторно-курортне лікування видаються інвалідам та пенсіонерам управліннями (відділами) соціального захисту населення районної державної адміністрації, виконкомів міських (районних у містах) Рад за місцем обліку на санаторно-курортне лікування.
Путівка видається згідно з письмовим розпорядженням про її видачу керівника міського (районного) управління (відділу) соціального захисту населення на підставі заяви інваліда, пенсіонера, завізованої головним бухгалтером (відповідальною особою).
8) Забезпечення протезно-ортопедичними виробами.
Протезно-ортопедичні вироби для громадян України виготовляються казенними та державними протезно-ортопедичними підприємствами Міністерства праці та соціальної політики України, а також підприємствами, майстернями інших форм власності.
Інваліди, пенсіонери та інші громадяни України, які мають право на безплатне забезпечення протезно-ортопедичними виробами відповідно до чинного законодавства, забезпечуються ними за рахунок коштів державного бюджету та Фонду України соціального захисту інвалідів через Промислове об’єднання "Укрпротез" (далі – об’єднання "Укрпротез").
Казенні та державні протезно-ортопедичні підприємства забезпечують громадян такими видами протезно-ортопедичних виробів:
- протези верхніх і нижніх кінцівок та пристосування до них,
- чохли на кукси,
- шкіряні рукавички на протези верхніх кінцівок,
- ортопедичні апарати,
- корсети,
- тутори,
- бандажні вироби,
- обтуратори,
- реклінатори,
- протези молочних залоз із ліфом для них,
- відвідні пристосування при вроджених вивихах стегна,
- ортопедичні штани,
- ортопедичне взуття,
- взуття на протези,
- коляски для пересування,
- палиці,
- милиці та інші індивідуальні пристрої для компенсації втрачених функцій опорно-рухового апарату або користування з лікувально-профілактичною метою.
Протезами очей, зубів, щелеп, слуховими і голосоутворювальними апаратами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами та іншими засобами медичної реабілітації громадян забезпечують спеціалізовані заклади Міністерства охорони здоров’я України.
Потребу інвалідів та інших громадян у протезуванні та засобах пересування визначають медико-соціальні експертні комісії або лікувально-профілактичні установи Міністерства охорони здоров’я України.
Особи, які згідно з висновком МСЕК або лікувально-профілактичної установи потребують протезно-ортопедичних виробів, для оформлення замовлення на їх виготовлення мають звернутися до:
- медичного відділу казенного або державного протезно-ортопедичного підприємства (цеху, дільниці),
- працівників виїзної медико-технічної бригади або управлінь соціального захисту населення районних державних адміністрацій,
- виконкомів міських, районних у містах рад за місцем проживання.
Громадяни, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах і потребують первинного протезування, замість довідки МСЕК подають довідку про потребу в протезуванні, підписану керівником цього закладу та завірену печаткою.
Тип протезно-ортопедичного виробу визначає лікар медичного відділу підприємства (цеху, дільниці). Зміни або виправлення в карті протезування й замовленні, що стосуються діагнозу, шифру виробу, розмірів і т. ін., може зробити лише лікар, який призначив цей виріб.
Готовий протезно-ортопедичний виріб видається особисто замовнику з обов’язковою приміркою; в окремих випадках допускається видача виробу, що не потребує примірки, іншій особі за наявності доручення на його одержання.
Протезно-ортопедичні вироби, що не потребують примірки та підгонки, можуть надсилатися замовнику поштою з відшкодуванням витрат за рахунок коштів державного бюджету або за рахунок замовника, якщо вироби оплачуються готівкою.
Первинне та складне протезування інвалідів, як правило, проводиться в стаціонарі первинного та складного протезування підприємства або в клініці Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення.
Направлення інвалідів до стаціонару казенного або державного протезно-ортопедичного підприємства здійснює заступник директора з медичної роботи після готовності виробу до першої примірки, а до клініки Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення – керівники казенних та державних протезно-ортопедичних підприємств. Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженням з об’єднанням "Укрпротез".
При первинному протезуванні інваліди в разі потреби забезпечуються лікувально-тренувальними протезами на строки, потрібні для формування кукси.
Час перебування інвалідів у стаціонарі первинного та складного протезування або клініці Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення визначається залежно від складності протезування.
Протезно-ортопедичними виробами забезпечуються безплатно за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на соціальний захист населення:
– інваліди всіх категорій незалежно від факту призначення і виду одержуваної пенсії;
– пенсіонери незалежно від виду одержуваної пенсії;
– особи похилого віку;
– діти до 16 років;
– підопічні будинків-інтернатів для громадян похилого віку, інвалідів та дітей;
– підопічні дитячих будинків і шкіл-інтернатів;
– особи, які навчаються в загальноосвітніх, професійних, навчально-виховних та вищих навчальних закладах (денна форма навчання);
– особи, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах на стаціонарному лікуванні, потребують протезно-ортопедичної допомоги і не мають групи інвалідності;
– жінки, які потребують протезування молочних залоз.
Особи, які не належать до перелічених категорій громадян, протезно-ортопедичні вироби купують за готівку.
Особи, які замовляють протезно-ортопедичні вироби за власний рахунок, вносять підприємству аванс у розмірі 80 % їхньої вартості.
Дата: 2019-02-02, просмотров: 214.