Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Выберите тип работыЧасть дипломаДипломная работаКурсовая работаКонтрольная работаРешение задачРефератНаучно - исследовательская работаОтчет по практикеОтветы на билетыТест/экзамен onlineМонографияЭссеДокладКомпьютерный набор текстаКомпьютерный чертежРецензияПереводРепетиторБизнес-планКонспектыПроверка качестваЭкзамен на сайтеАспирантский рефератМагистерская работаНаучная статьяНаучный трудТехническая редакция текстаЧертеж от рукиДиаграммы, таблицыПрезентация к защитеТезисный планРечь к дипломуДоработка заказа клиентаОтзыв на дипломПубликация статьи в ВАКПубликация статьи в ScopusДипломная работа MBAПовышение оригинальностиКопирайтингДругое

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім’ям з дітьми.

Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім’ям з дітьми:

Всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, призначається і виплачується за місцем основної роботи (служби).

Термін розгляду документів для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми:

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров’я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім’ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

1) Право на допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами мають за цим Законом всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Підставою для призначення жінкам допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є видана в установленому порядку довідка лікувального закладу встановленого зразка та довідка:

- з основного місця роботи (служби, навчання);

- ліквідаційної комісії для жінок, звільнених з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації;

- державної служби зайнятості для жінок, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні;

- з місця проживання для непрацюючих жінок про те, що вони не працюють (не служать, не навчаються).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами призначається, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 – до пологів та 90 – після пологів). Зазначена допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

За період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається у розмірі 100% середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25% від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

2) Одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Одноразова допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Усиновителям та опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини надається у подвійному розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

3) Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, звільненим з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, до їх працевлаштування допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається в повному розмірі.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючій особі призначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

4) Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається особам, визначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, призначається на підставі рішення про встановлення опіки чи піклування за умови, що середньомісячний розмір одержуваних на дитину аліментів, пенсії за попередні шість місяців не перевищує прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дитину аліментів та пенсій за попередні шість місяців.

5) Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері, одинокі усиновителі (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою матері.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям мають вдови та вдівці з дітьми, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Якщо одинока мати (вдова, вдівець) уклала шлюб, то за нею зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу, за умови якщо ці діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності довідки органів запису актів громадянського стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі: 10% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку – одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям), які мають дітей віком до 16 років (учнів – до 18 років).

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновителям (вдовам, вдівцям) призначається на кожну дитину.

6. Допомога біженцям надається згідно Закону України від 21.06.2001 р. “Про біженців”[37] (далі - Закон), а також прийнятим на його виконання Порядком надання біженцям грошової допомоги та пенсії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. №1016 (далі - Порядок).

Так, за цим Законом, біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

У відповідності до статті 20 Закону особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, його органи на місцях по можливості надають особам, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця та яким надано такий статус, допомогу у працевлаштуванні, забезпечують призначення особам, яким надано статус біженця, грошової допомоги, пенсії, інших видів соціального забезпечення.

Органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції. До компетенції цих органів, зокрема, належить прийняття рішення про надання грошової допомоги особам, яким надано статус біженця.

Для розгляду питання про надання грошової допомоги біженці можуть звернутися із заявами до органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а для вирішення питання про призначення пенсії – до Міністерства праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за місцем їх тимчасового проживання.

Для одержання біженцями грошової допомоги до органу міграційної служби за місцем їх тимчасового проживання подаються такі документи:

- заява про надання одноразової грошової допомоги на придбання товарів першої потреби;

- заява про надання одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання;

- копія посвідчення біженця, а для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї постанови, – копія довідки, виданої органом міграційної служби, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

- копія направлення органу міграційної служби – у разі направлення біженця до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців чи регіону тимчасового розселення біженців.

На підставі поданих документів орган міграційної служби приймає рішення про надання біженцям відповідної грошової допомоги або про відмову в наданні такої допомоги.

Якщо біженці мають засоби до існування в Україні, їм може бути відмовлено в наданні грошової допомоги.

Рішення про надання біженцю грошової допомоги або відмову в наданні такої допомоги приймається органом міграційної служби протягом 3 днів з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Грошова допомога біженцям складається з одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої потреби та одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання.

Розмір одноразової грошової допомоги для придбання товарів першої потреби становить:

- один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на кожну особу, яка досягла 16 років;

- 60% одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину віком до 16 років.

Одноразова грошова допомога для придбання товарів першої потреби виплачується двома частинами:

- 50% протягом 5-ти днів після прийняття рішення про надання зазначеної грошової допомоги,

- решта – протягом 10-ти днів після прибуття біженця до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання, і реєстрації в органі внутрішніх справ.

Розмір одноразової грошової допомоги на відшкодування вартості переїзду визначається виходячи з фактичної вартості проїзду до місця тимчасового проживання, але не більше вартості проїзду залізничним транспортом у плацкартному вагоні.

Грошова допомога виплачується:

а) для придбання товарів першої потреби:

перша частина – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем тимчасового проживання біженця до його переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців чи регіону тимчасового розселення біженців;

друга частина – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем тимчасового проживання біженця після його переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців чи регіону тимчасового розселення біженців;

б) на відшкодування переїзду до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців, регіону тимчасового розселення біженців або до іншого місця, обраного біженцем для проживання, – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, до структури яких входить орган міграційної служби, що отримав відповідну заяву.

Якщо біженець не направляється до регіонального пункту тимчасового розміщення біженців чи регіону тимчасового розселення біженців за рішенням органу міграційної служби, одноразова грошова допомога для придбання товарів першої потреби виплачується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями у повному обсязі за місцем його тимчасового проживання.

Державна допомога сім’ям біженців з дітьми призначається органами соціального захисту населення за місцем їх тимчасового проживання відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Сім’ям біженців з дітьми, які проживають у регіональних пунктах тимчасового розміщення біженців, зазначена державна допомога не надається.

7. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам надається відповідно до Закону України від 18.05.2004 р. "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” (далі - Закон).

Цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам – щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

- особа, яка не має права на пенсію, – особа, яка досягла віку (чоловік – 63 років, жінка – 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства;

- одинока особа – особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати.

Право осіб на державну соціальну допомогу:

Громадяни України, які досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років) або є інвалідами і не одержують пенсію та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Особи, яким надано статус біженця в Україні, мають право на державну соціальну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземці та особи без громадянства мають право на державну соціальну допомогу на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо міжнародним договором України передбачено інші норми, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються норми, встановлені міжнародним договором.

Норми цього Закону поширюються також на осіб, які одержують пенсію або державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам і за своїм бажанням можуть звернутися за призначенням державної соціальної допомоги відповідно до цього Закону замість пенсії чи державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги:

- державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

- державна соціальна допомога на догляд.

Умови призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам:

Державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка:

1) досягла віку (чоловік – 63 років, жінка – 58 років) та не має права на пенсію відповідно до чинного законодавства або визнана інвалідом в установленому порядку;

2) не одержує пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві, передбачені Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ;

3) є малозабезпеченою особою.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Період, на який призначається державна соціальна допомога, умови її перерахунку:

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються з дня звернення за допомогою. Якщо звернення за допомогою відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення віку (чоловіками – 63 років, жінками – 58 років) або встановлення інвалідності, допомога призначається з дня досягнення чоловіками – 63 років, жінками – 58 років або визнання осіб інвалідами органами медико-соціальної експертизи.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд призначаються довічно особам, які досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років), а інвалідам – на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни групи інвалідності допомога в новому розмірі призначається інваліду з дня зміни групи інвалідності, якщо така зміна приводить до збільшення розміру, та з місяця, наступного за тим, у якому встановлена нова група інвалідності, – при зменшенні розміру допомоги.

Якщо особа, яка не має права на пенсію, якій була призначена державна соціальна допомога або державна соціальна допомога на догляд, визнана інвалідом, виплата допомоги здійснюється в новому розмірі з дня встановлення їй інвалідності.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

- інвалідам I групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, – 100%;

- інвалідам II групи – 80%;

- інвалідам III групи – 60%;

- священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи, – 50%;

- особам, які досягли віку (чоловіки – 63 років, жінки – 58 років), – 30%.

Умови призначення державної соціальної допомоги на догляд:

Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1) інвалідам війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”:

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

в) інвалідам III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

2) особам, які належать до інвалідів війни відповідно до статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у пункті 1 цієї частини:

а) інвалідам I групи;

б) інвалідам II і III груп, які є одинокими і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;

3) особам, яким призначено пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” і які є інвалідами I групи внаслідок причин, визначених у пункті “б” статті 16 зазначеного Закону, або є одинокими пенсіонерами і за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують догляду;

4) одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів I групи);

5) малозабезпеченим інвалідам I групи, які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів, зазначених у пунктах 1-3 частини першої цієї статті).

Державна соціальна допомога на догляд не призначається:

- особам, які одержують соціальні пенсії або надбавки до пенсії на догляд відповідно до законодавства, що діяло раніше;

- інвалідам, яким призначено відшкодування витрат на догляд відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

У разі якщо особи, зазначені вище, мають право на державну соціальну допомогу на догляд з декількох підстав, державна соціальна допомога на догляд призначається їм з однієї підстави за їх вибором.

Державна соціальна допомога на догляд не виплачується в період, коли особа працює (крім інвалідів I групи) або перебуває на повному державному утриманні.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги на догляд здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір державної соціальної допомоги на догляд:

Державна соціальна допомога на догляд встановлюється:

1) особам, зазначеним у підпункті “а” пункту 1 і пункті 3 частини першої статті 7 цього Закону[38] (із числа інвалідів I групи), – у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

2) особам, зазначеним у підпункті “б” пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону[39], – у розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

3) особам, зазначеним у підпункті “в” пункту 1, пунктах 2, 3 (із числа одиноких пенсіонерів), 4 і 5 частини першої статті 7 цього Закону[40], – у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Органи, що призначають державну соціальну допомогу:

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 4 і 5 частини першої статті 7 цього Закону[41], призначаються органами праці та соціального захисту населення, а державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 цього Закону[42], – органами, що призначають пенсії.

Виплата державної соціальної допомоги:

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд виплачуються щомісячно за поточний місяць.

Державна соціальна допомога на догляд, призначена особам виплачується незалежно від одержуваних ними інших видів допомоги, стипендій, аліментів або інших доходів.

Особам, які перебувають на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі), виплачується 20% призначеного розміру державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Виплата державної соціальної допомоги за минулий час:

Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, що призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує відповідну допомогу, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини допомоги у зв’язку з порушенням строків її виплати особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам здійснюється згідно із законом.

Виплата допомоги на поховання:

У разі смерті одержувача державної соціальної допомоги особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної суми державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, встановленому на день смерті одержувача цієї допомоги.

Допомога на поховання, не витребувана своєчасно без поважних причин, виплачується не пізніше дванадцяти місяців після смерті одержувача державної соціальної допомоги.

Виплата державної соціальної допомоги і покриття витрат на її доставку здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Одержувачі державної соціальної допомоги зобов’язані повідомляти органи, що призначають державну соціальну допомогу, про обставини, що можуть вплинути на умови призначення державної соціальної допомоги та її виплату.

У разі невиконання цього обов’язку та одержання у зв’язку з цим зайвих сум державної соціальної допомоги одержувачі повинні відшкодувати органам, що призначають державну соціальну допомогу, надміру виплачені суми.

Суми державної соціальної допомоги, надміру виплачені одержувачу державної соціальної допомоги внаслідок зловживань з його боку (подання документів з неправдивими даними, неподання відомостей про зміну у складі сім’ї, про працевлаштування), стягуються на підставі рішень органів, що призначають державну соціальну допомогу.

Відрахування на підставі таких рішень провадиться в розмірі не більш як 20% розміру державної соціальної допомоги понад відрахування з інших підстав.

У всіх випадках звернення стягнень на розмір державної соціальної допомоги за одержувачем державної соціальної допомоги зберігається не менш як 50% належного розміру державної соціальної допомоги.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги (відновлення здоров’я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Рішення органу, що призначає державну соціальну допомогу, може бути оскаржено в органі вищого рівня або у судовому порядку.

8. Субсидії на оплату житлово-комунальних послуг надаються відповідно до наступних нормативно-правових актів:

- Закон України від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”[43];

- Закон України від 24.06.2004 р. “Про житлово-комунальні послуги”;

- Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №976;

- Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. №1050);

- Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. №1833 “Про призначення субсидій громадянам, які тимчасово (до відселення) проживають у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”;

- Диференційовані по регіонах мінімальні норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, відповідно до яких населенню будуть надаватися субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Міністерства палива та енергетики України від 11.03.2002 р. №138/62/175/141;

- Порядок надання населенню субсидій у грошовій формі для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на підставі розрахункових норм в умовах експерименту[44], затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2004 р. №725.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива регулює Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. №1050) (далі - Положення).

Субсидія є безповоротною і її отримання не пов’язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі – субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, – на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів – на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності – на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива призначається у разі, коли житлове приміщення не забезпечується електро-, тепло- або газопостачанням для опалення.

Якщо для опалення житлового приміщення одночасно використовується тверде та рідке пічне побутове паливо і природний газ, субсидія надається тільки на один вид палива.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділами (управліннями) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад.

У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним відділам (управлінням) субсидій здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного зареєстрованого у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут зареєстрованих, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, – на загальну площу незалежно від розміру квартири.

У разі застосування визначених Кабінетом Міністрів України розрахункових норм для призначення субсидій залежно від кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) субсидія призначається за наявності різниці між розрахунковою вартістю житлово-комунальних послуг і обсягом визначеного обов’язкового відсотка платежу.

В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися відділами (управліннями) субсидій незалежно від розміру загальної площі житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або комісій, які ними утворюються. Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили.

Норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, згідно з якими призначаються субсидії, визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Субсидія не призначається, якщо:

1) у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані працездатні громадяни працездатного віку, які не працювали і не навчалися за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням субсидії (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікувально-консультаційної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними; громадян, що доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 16 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку), та не були зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу;

2) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, або будь-яка особа, що зареєстрована разом з ним у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення (будинок);

3) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені у пункті 4 цього Положення норми володіння чи користування загальною площею житла.

У випадках придбання житлового приміщення (будинку) субсидія для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається не раніше ніж через рік з місяця придбання;

4) уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об’єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусеничному ходу), який перебуває в експлуатації не більш як 10 років починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та зареєстрований в установленому порядку.

Наявність (відсутність) у володінні осіб іншого житлового приміщення (будинку), а також транспортного засобу, самохідної машини або механізму декларується при поданні заяви про призначення субсидії.

Виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій відділи (управління) субсидій можуть призначати субсидії, як виняток, у разі наявності умов, зазначених вище (пункт 5 цього Положення). Рішення про призначення (непризначення) субсидії в таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Форма акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї затверджується Мінпраці.

Субсидія призначається уповноваженому власнику (співвласнику) житла, наймачу державного та громадського житлового фонду, членові житлово-будівельного (житлового) кооперативу, власнику (співвласнику) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок за місцем реєстрації. В окремих випадках на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій та актів обстеження матеріально-побутових умов сім’ї субсидія може призначатися іншій особі, зареєстрованій у житловому приміщенні (будинку), а також індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, але вони сплачують вартість одержуваних житлово-комунальних послуг.

У разі смерті особи, зазначеної в абзаці першому цього пункту, на яку відкрито особовий рахунок, надання субсидії не припиняється за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

До встановлення права власності на житло у разі смерті уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, на якого було відкрито особовий рахунок, субсидія призначається одній із дієздатних осіб, яка на момент смерті власника житлового приміщення (будинку) була в ньому зареєстрована, а у разі, коли зареєстровані тільки недієздатні особи – одному з їх опікунів. Проте якщо протягом восьми місяців від дня відкриття спадщини не визначено в установленому порядку уповноваженого власника (співвласника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, надання субсидії припиняється.

Якщо особа, що перебуває в шлюбі, проживає окремо від чоловіка (дружини) сама або з неповнолітніми дітьми, на яких не отримує аліментів (за рішенням суду або за домовленістю), і є уповноваженим власником, співвласником або наймачем житла, на якого (яку) відкрито особовий рахунок, субсидія призначається лише на норму володіння чи користування житловою площею без врахування додаткових 10,5 кв. метра на сім’ю. У разі коли разом із заявою про призначення субсидії надаються відомості про виплати на утримання неповнолітніх дітей, які не можуть бути меншими, ніж встановлено законодавством, субсидія надається на загальних підставах.

У разі коли у житлових приміщеннях (будинках) зареєстровані неповнолітні діти, які залишились без батьківської опіки (піклування), субсидія призначається за заявою опікуна (піклувальника) і розраховується виходячи з розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун (піклувальник) на підопічних дітей.

Субсидія не призначається, якщо неповнолітні діти, маючи батьків, зареєстровані в житловому приміщенні (будинку) самі.

Субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Кількість осіб визначається на початок місяця, в якому надійшло звернення за призначенням субсидії.

Розрахунок сукупного доходу для призначення субсидії провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім’ямолоді, Держкомстату.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на основі середньомісячного, а для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива – на основі річного сукупного доходу осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) за попередній календарний рік з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки.

Для обчислення доходу непрацюючих громадян, яким призначено пенсію вперше або якщо вони залишили роботу в період, за який ураховуються доходи, і не мають інших доходів, крім пенсії та доходів від особистого селянського господарства, земельних ділянок, наданих для потреб городництва, сінокосіння і випасання худоби, в сукупному доході на розсуд пенсіонера враховується дохід за зазначений період або розмір призначеної щомісячної пенсії та доходи від земельних ділянок.

Якщо серед зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) є громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією або займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, або зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу, або не перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією, але мають право на отримання субсидії і подають довідки до відділів (управлінь) субсидій про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний доход, або місячний доход яких менший від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в розрахунок субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за кожний такий місяць включається місячний доход на рівні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо в складі зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) є громадяни, які одержують стипендію, соціальні виплати (допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за трьома і більше дітьми до 16 років, за інвалідом I групи або особою, яка досягла 80-річного віку, за дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також допомоги по безробіттю) і мають право на отримання субсидії, у тому числі і на підставі рішень комісій, під час визначення сукупного доходу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) враховуються фактичні розміри стипендій та соціальних виплат.

У разі коли квартиронаймач є студентом, що навчається за денною формою у вищому навчальному закладі I-IV рівнів акредитації або професійно-технічному навчальному закладі, і його середньомісячний доход менший від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в розрахунок субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива включається доход на рівні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Після закінчення терміну отримання субсидії (крім субсидії для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива) у разі подання звернення за призначенням субсидії і довідок про відсутність доходів у окремих працездатних громадян, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) – крім осіб, що навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, та осіб, які одержують соціальні виплати, зазначені в абзаці дев’ятому цього пункту, перебувають на обліку в центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, а також визнаних в установленому порядку безробітними, які за інформацією центрів зайнятості не порушували законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню протягом останніх трьох місяців, – або якщо середньомісячний розмір доходів залишається меншим від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, субсидія не призначається. Виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або утворених ними комісій відділи (управління) субсидій можуть зробити виняток.

Для призначення субсидій громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає до відділу (управління) субсидій заяву, довідку про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, довідки про доходи кожного із зареєстрованих та декларацію про їх доходи і майновий стан згідно з формами, затвердженими Мінпраці, та відомості про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами згідно з формами, затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Для нарахування субсидій можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на технічних носіях інформації, одержаних від органів соціального захисту населення, служб зайнятості населення, житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій.

Субсидії призначаються за умови пред’явлення розрахункових книжок, квитанцій або аналогічних документів про фактичну оплату житлово-комунальних послуг за попередній період. У разі наявності заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги субсидії призначаються за умови укладення громадянином з підприємством – надавачем житлово-комунальних послуг договору про реструктуризацію заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги згідно з Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №976.

Виплата субсидій не припиняється, якщо протягом терміну призначення субсидій виникнення боргів за житлово-комунальні послуги підтверджується відповідними документами про затримку у виплаті заробітної плати, пенсії тощо. На новий термін субсидія призначається за умови укладення угоди про обов’язкову сплату визначеної частки вартості житлово-комунальних послуг в міру погашення заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших видів державної допомоги.

У разі коли відомості, викладені в заяві, не підтверджено належно оформленими документами, субсидія призначається починаючи з місяця надходження заяви за умови, що відомості буде підтверджено в установленому порядку протягом місяця з дня подання заяви.

Рішення про призначення (непризначення) субсидій приймається протягом десяти днів після подання заяви та всіх необхідних документів.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається на шість місяців, а на оплату природного газу, що споживається на індивідуальне опалення, – на опалювальний період, починаючи з місяця звернення за її призначенням чи перерахунком. Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян.

Субсидія для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається на календарний рік. При цьому субсидія на оплату житлово-комунальних послуг розраховується з місяця звернення за її призначенням до кінця поточного року.

Субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та природного газу (електроенергії), що використовуються для індивідуального опалення, надається на опалювальний період починаючи з місяця звернення за її призначенням. У разі коли оплата послуг з теплопостачання провадиться лише в опалювальний період, субсидія призначається на цей період починаючи з місяця звернення за її призначенням. Як виняток, за умови звернення із заявою про призначення субсидії протягом двох місяців з початку опалювального сезону, вона надається на весь опалювальний період.

Якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані і проживають тільки пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи від особистого селянського господарства, пенсія та інші соціальні виплати, субсидія за бажанням призначається на дванадцять місяців. Про збільшення доходу або зміну у складі зареєстрованих громадяни, яким призначено таку субсидію, обов’язково інформують відділи (управління) субсидій.

По закінченні терміну отримання субсидії громадяни повинні підтвердити право на призначення субсидії на наступний період. Для цього вони подають до відділів (управлінь) субсидій тільки довідки про доходи зареєстрованих громадян та заяву, в якій підтверджується відсутність змін у складі зареєстрованих та у характеристиці житла і послуг з моменту попереднього призначення субсидії.

Якщо у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані лише пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, для підтвердження права на призначення субсидії подається лише заява, в якій підтверджується незмінність сукупного доходу, складу зареєстрованих та характеристики житла і послуг з моменту попереднього призначення субсидії.

Перерахунок субсидії у межах встановленого терміну її призначення без звернень громадян провадиться лише у разі зміни цін і тарифів на послуги, на оплату яких призначено субсидію, в інших випадках – за особистим зверненням громадян.

Порядок проведення перерахунків призначених субсидій визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або за їх згодою районними, районними у містах Києві і Севастополі державними адміністраціями та виконавчими органами міських і районних рад.

У разі затвердження нових тарифів і цін на житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо субсидії призначаються протягом двох місяців з часу підвищення розміру платежів.

Якщо громадяни, зареєстровані у житловому приміщенні (будинку), з незалежних від них причин (відрядження, хвороба, смерть близької людини тощо), що підтверджується відповідними документами, не змогли своєчасно звернутися за призначенням субсидій, в окремих випадках субсидії можуть призначатися з дня виникнення права, але не більше ніж за три місяці до звернення за призначенням субсидії.

Якщо обсяг витрачання газу, води, електричної та теплової енергії вимірюється засобами їх обліку, розмір субсидії для відшкодування їх оплати розраховується виходячи з фактичного споживання послуг, але не більше від встановлених норм споживання. У разі коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, меншу від суми призначеної субсидії та обов’язкової частки плати в межах норм споживання, невикористані перераховані кошти повертаються (перераховуються) організаціями, що надають послуги, на рахунок відділів (управлінь) субсидій або зараховуються цими організаціями в рахунок фінансування призначених іншим отримувачам субсидій. У разі коли по закінченні терміну отримання субсидії зазначені послуги використано на суму, більшу від суми призначеної субсидії та обов’язкової частки плати в межах норм споживання, відділи (управління) субсидій перераховують розмір призначеної субсидії виходячи з вартості фактично спожитих послуг, але не більше від встановлених норм.

Громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв’язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі.

Громадянам, які проживають у приватних будинках, квартирах чи кімнатах, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок підприємств, що надають комунальні послуги, а субсидія для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива за бажанням громадян виплачується відділеннями поштового зв’язку чи перераховується на їх рахунок в банківській установі.

Громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов’язані щомісячно сплачувати свою обов’язкову частку витрат на оплату цих послуг, крім випадків, передбачених пунктом 13 цього Положення. У разі коли вартість фактично використаної послуги менша ніж обов’язкова частка витрат на оплату цієї послуги, громадяни сплачують її фактичну вартість.

Розрахунки щодо визначення розміру субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг здійснюються в такій послідовності:

1) визначається середньомісячний сукупний доход та обов’язкова частка плати за житлово-комунальні послуги у цьому доході;

2) визначається загальний місячний розмір плати за житлово-комунальні послуги у межах норми забезпеченості житлом та встановлених нормативів користування комунальними послугами у конкретному населеному пункті;

3) визначається розмір субсидії як різниця між вартістю плати за житлово-комунальні послуги у межах норми володіння чи користування загальною площею житла (пункт 4 цього Положення) та нормативів споживання комунальних послуг і обсягом визначеного платежу.

Розрахунки щодо визначення розміру субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива здійснюються у такій послідовності:

1) визначається річний сукупний доход громадян, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), і обов’язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у цьому доході;

2) визначається розмір плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах встановлених норм споживання;

3) визначається розмір субсидії як різниця між вартістю плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах норм споживання і обсягом визначеного платежу.

Розрахунки щодо визначення розміру субсидій для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і житлово-комунальні послуги здійснюються у такій послідовності:

1) визначається річний сукупний доход і обов’язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги у цьому доході;

2) визначається розмір плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги на календарний рік у межах встановлених норм споживання;

3) визначається розмір субсидії як різниця між вартістю плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і комунальні послуги на календарний рік у межах норм споживання і обсягом визначеного платежу;

4) визначається розмір щомісячної субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Для призначення субсидій за розрахунковими нормами розрахунок щодо визначення розміру субсидії здійснюється в такій послідовності:

1) визначається сукупний доход і обов’язкова частка плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і житлово-комунальні послуги;

2) визначається вартість розрахункової норми для призначення субсидії залежно від кількості зареєстрованих на житловій площі та послуг, які надаються;

3) визначається розмір субсидії як різниця між розрахунковою вартістю житлово-комунальних послуг і обсягом визначеного платежу. Розмір субсидії не може бути більшим від розміру житлово-комунальних платежів.

Суми субсидій, перерахованих надміру внаслідок подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, повертаються ними за вимогою органів, що призначають субсидії, у подвійному розмірі.

Сума повернутих коштів зараховується на рахунок відділів (управлінь) субсидій для подальшого їх перерахування надавачам послуг та використання на потреби відділів (управлінь) субсидій у порядку, встановленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями, при цьому сума коштів на потреби відділів (управлінь) субсидій не повинна перевищувати 15% загальної суми повернутих коштів. Подання свідомо недостовірних даних тягне за собою припинення надання субсидії та позбавлення права на її призначення на наступний термін.

До посадових осіб, винних у надмірному нарахуванні субсидій, вживаються заходи, передбачені законодавством.

За поданням житлово-експлуатаційних організацій, об’єднань (товариств) співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають комунальні послуги, виплата субсидій припиняється, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує відповідної частки житлово-комунальних послуг, за винятком випадків, зазначених у пункті 13 цього Положення.

На кожного одержувача субсидії відділи (управління) субсидій і організації, що надають населенню житлово-комунальні послуги, заводять справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення субсидії, та розрахунки її розміру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. №1833 “Про призначення субсидій громадянам, які тимчасово (до відселення) проживають у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” передбачено, що з метою соціального захисту цих громадян, за місцем реєстрації призначається субсидія відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на сплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848, і надаються субсидії для відшкодування витрат на оплату палива та житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства.

Субсидії призначаються на підставі довідки житлово-комунальної організації про надання пільг та неотримання субсидій за місцем відселення (постійної реєстрації) та копії договору з енергопостачальною компанією, погодженого з Адміністрацією зони.

Для обчислення розміру субсидії враховується площа житла, на якій фактично проживають громадяни, та сума платежів за житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користуються, у межах норм передбачених законодавством.

Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги регламентується Законом України від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” та Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №976.

За цим Законом заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі – житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі – громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами – надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі – договір про реструктуризацію заборгованості).

На період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25% доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20% – для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

За умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.

На громадян, які уклали такий договір поширюється діючий порядок нарахування субсидій на оплату житлово-комунальних послуг для оплати поточних платежів.

Пеня за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги в розмірі, визначеному в договорі про реструктуризацію заборгованості, нараховується за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, за умови відсутності заборгованості з виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо.

Цей порядок не поширюється на громадян, які уклали договір про реструктуризацію заборгованості та вчасно здійснюють її погашення і оплату поточних платежів.

Заборгованість громадян, які не уклали договір про реструктуризацію заборгованості та не сплачують поточних платежів, стягується житлово-комунальними підприємствами за рішенням суду.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

На виконання Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” Кабінетом Міністрів України постановою від 27 червня 2003 р. №976 затверджено спеціальний Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно вказаного Порядку створені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування місцеві постійно діючі комісії з розгляду питань реструктуризації заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі – житлово-комунальні послуги) громадян, які є наймачами та власниками житлових приміщень (далі – громадяни), що утворилася на 1 липня 2003 р., перед підприємствами – надавачами цих послуг (далі – комісії):

1) проводять аналіз отриманих від підприємств – надавачів житлово-комунальних послуг відомостей про результати проведеної інвентаризації заборгованості громадян по кожному житловому приміщенню (особовому рахунку) та виду наданих послуг;

2) складають графіки проведення співбесід з громадянами та спеціалістами зазначених підприємств з питань підготовки проектів договорів реструктуризації заборгованості;

3) готують висновки щодо платоспроможності громадян на підставі даних про сукупний дохід сім’ї;

4) визначають загальну суму платежів (платежі з погашення реструктуризованої заборгованості та поточні платежі) і встановлюють конкретні щомісячні частини сукупного доходу сім’ї для погашення боргу, а також суму плати для кожного виду послуг;

5) узгоджують з громадянами строки погашення боргу за кожним видом послуг;

6) установлюють порядок реструктуризації та погашення заборгованості, внесення поточних платежів працездатними громадянами, що не працюють, а також працездатними громадянами, пенсіонерами та іншими особами, що отримують будь-які види соціальної допомоги.

Реструктуризація заборгованості та внесення поточних платежів проводиться шляхом укладення громадянином з підприємством – надавачем житлово-комунальних послуг договору про реструктуризацію заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі – договір про реструктуризацію заборгованості).

Підприємства – надавачі житлово-комунальних послуг при укладенні договорів про реструктуризацію заборгованості:

1) проводять інвентаризацію заборгованості громадян по кожному житловому приміщенню (особовому рахунку) та виду наданих послуг;

2) складають перелік громадян, з якими слід проводити співбесіди з питання реструктуризації заборгованості, та передають графіки, зазначені в підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, разом з відомостями про результати інвентаризації заборгованості до комісій за місцем реєстрації громадян;

3) інформують комісії і громадян про встановлення суми загальної заборгованості та строки її утворення по кожному виду наданих житлово-комунальних послуг, а також вносять пропозиції до договору про реструктуризацію заборгованості;

4) визначають суми майбутніх щомісячних платежів реструктуризованої заборгованості та у разі потреби протягом строку дії договору проводять перерахунок згідно з обсягом наданих житлово-комунальних послуг;

5) укладають договори про реструктуризацію заборгованості (з реєстрацією у відповідному журналі) та контролюють їх виконання;

6) подають щомісяця комісіям інформацію про стан погашення заборгованості громадянами.

Заборгованість громадян з оплати житлово-комунальних послуг, що утворилася на 1 липня 2003 р., реструктуризується на строк до 60 місяців – залежно від суми заборгованості та рівня сукупного доходу сім’ї на дату реструктуризації.

На період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума поточних платежів та платежів з погашення реструктуризованої заборгованості не повинна перевищувати 25% доходів, що визначаються під час нарахування субсидій для працюючих громадян, і 20% – для пенсіонерів та інших осіб, що отримують будь-які види соціальної допомоги.

У разі коли доходу громадянина, що уклав договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення, строк дії договору продовжується за письмовою заявою громадянина до повного її погашення.

Для укладення договору громадянин подає до комісії довідку про склад сім’ї, довідки про доходи всіх повнолітніх членів сім’ї, зареєстрованих в житловому приміщенні, заяву про реструктуризацію заборгованості із зазначенням видів житлово-комунальних послуг, за якими він зобов’язується здійснювати погашення боргу. Для непрацюючих членів сім’ї працездатного віку подаються документи про причину тимчасової незайнятості.

Договір про реструктуризацію заборгованості укладається:

1) для житлового приміщення, що перебуває у приватній власності, – з його власником;

2) для житлового приміщення іншої форми власності – з квартиронаймачем або у разі відсутності такої можливості – з однією із зареєстрованих в житловому приміщенні осіб.

У разі коли протягом дії договору сталися зміни у складі зареєстрованих в житловому приміщенні осіб та розмірі доходу, громадянин повинен в місячний строк подати відповідні документи до комісії для перегляду умов договору.

У разі дострокового погашення реструктуризованої заборгованості комісією приймається рішення про дострокове припинення дії договору.

 

Висновок із питання

Допомоги – це грошові періодичні соціальні виплати, що носять характер державної допомоги громадянам, що надаються у випадках і на умовах, передбачених законодавством, з компенсаційними й іншими цілями.

Слід розрізняти, зокрема, такі види соціальної допомоги:

- страхові;

- державні (нестрахові).

Страхові допомоги – одноразові або періодичні грошові чи натуральні виплати короткострокового характеру, які здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку.

Під державними (нестраховими) допомогами - розуміють періодичні або одноразові виплати грошового чи іншого характеру при настанні соціального (нестрахового) випадку незастрахованим особам з державного або місцевого бюджетів.

Розглянемо докладніше кожний із вказаних вище видів (груп) допомог.

1. До системи страхових допомог відносяться ті з них, що передбачені наступними законами:

- Закон України від 18 січня 2001 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”;

- Закон України від 23 вересня 1999 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

- Закон України від 2 березня 2000 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Так, за Законом України від 18 січня 2001 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (далі - Закон) передбачено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону);

2) допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону);

3) допомога при народженні дитини (статті 40, 41 цього Закону);

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (статті 42-44 цього Закону);

5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) (статті 45, 46 цього Закону);

6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми) (статті 47, 48 цього Закону).

У свою чергу, за наступним законом - Законом України від 23 вересня 1999 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) передбачено, що останній відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі – страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Соціальні послуги та виплати, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків: у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

а) допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охорони здоров’я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами 4 і 5 цього переліку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування;

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (далі – ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров’я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь – за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені вище, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Закон України від 2 березня 2000 р. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Видами забезпечення за цим Законом є:

1) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

2) допомога по частковому безробіттю;

3) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4) матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

5) допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України “Про зайнятість населення” є:

- професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

До системи державних (нестрахових) допомог відносяться ті з них, що передбачені цілою низкою нормативно-правових актів:

Залежно від соціального ризику розрізняють такі основні види державних допомог:

1) допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років;

2) допомоги малозабезпеченим сім’ям;

3) допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства;

4) допомоги на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання;

5) допомоги сім’ям з дітьми;

6) допомога біженцям;

7) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам;

8) субсидії на оплату житлово-комунальних послуг;

9) допомоги на поховання.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 р. №1532 “Про виплату державної допомоги особам, яким виповнилося 100 і більше років” та Порядоку здійснення виплат державної допомоги особам, яким виповнилось 100 і більше років, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України 24.04.2003 р. №102/293/36, - особам, яким виповнилося 100 і більше років, у разі коли їх місячний розмір пенсії (з урахуванням всіх виплат до неї) не досягає визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 жовтня 2002 р. надається державна допомога, розмір якої визначається як різниця між зазначеним прожитковим мінімумом та розміром пенсії (з урахуванням всіх виплат до неї).

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям надається у відповідності до Закону України від 01.06.2000 р. “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” (далі - Закон) та прийнятого на його виконання Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №250.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист – забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім’ям.

За цим Законом державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям – щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім’ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім’ї;

Державна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам надається згідно Закону України від 16.11.2000 р. “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”.

Допомога на догляд за інвалідами внаслідок психічного захворювання надається згідно Закону України від 22.02.2000 р. “Про психіатричну допомогу” та Порядку надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. №1192.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається відповідно до статті 5 Закону України “Про психіатричну допомогу” у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім’ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Допомоги сім’ям з дітьми надаються згідно Закону України від 21.11.1992 р. “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, а також прийнятим на його виконання Порядком призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. №1751

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім’ям з дітьми:

1) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

5) допомога на дітей одиноким матерям.

Допомога біженцям надається згідно Закону України від 21.06.2001 р. “Про біженців”, а також прийнятим на його виконання Порядком надання біженцям грошової допомоги та пенсії, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. №1016.

Біженець – це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

У відповідності до статті 20 Закону особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання.

Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам надається відповідно до Закону України від 18.05.2004 р. "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”.

Цей Закон визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Субсидії на оплату житлово-комунальних послуг надаються відповідно до наступних нормативно-правових актів:

- Закон України від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”;

- Закон України від 24.06.2004 р. “Про житлово-комунальні послуги”;

- Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №976;

- Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848 (в ред. постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. №1050);

- Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. №1833 “Про призначення субсидій громадянам, які тимчасово (до відселення) проживають у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива”;

- Диференційовані по регіонах мінімальні норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом, відповідно до яких населенню будуть надаватися субсидії готівкою для відшкодування витрат на їх придбання, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Міністерства палива та енергетики України від 11.03.2002 р. №138/62/175/141;

- Порядок надання населенню субсидій у грошовій формі для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на підставі розрахункових норм в умовах експерименту, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2004 р. №725.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 р. №1833 “Про призначення субсидій громадянам, які тимчасово (до відселення) проживають у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” передбачено, що з метою соціального захисту цих громадян, за місцем реєстрації призначається субсидія відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на сплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848, і надаються субсидії для відшкодування витрат на оплату палива та житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства.

Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги регламентується Законом України від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” та Порядком погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. №976.