Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги регламентує Закон України від 15.07.2004 р. “Про соціальні послуги”[45] (далі - Закон).
Законодавство України про соціальні послуги грунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів:
- Концепція розвитку санаторно-курортної галузі, схвалена розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 квітня 2003 р.;
- Закон України від 28.02.1991 р. “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”[46];
- Закон України від 24.03.1998 р. “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”[47];
- Закон України від 22.10.1993 р. “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”[48];
- Закон України від 05.02.1993 р. “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”[49];
- Закон України від 21.06.2001 р. “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”[50];
- Закон України від 10.07.2003 р. “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”[51];
- Закон України від 20.12.1991 р. “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”[52];
- Закон України від 16.12.1993 р. “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”[53];
- Закон України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”[54];
- Закон України від 05.10.2000 р. “Про курорти”[55];
- Закон України від 12.12.1991 р. “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”[56];
- Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 р. №785;
- Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 12.06.2003 р. №363;
- Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затв. постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.03.2003 р. №30;
- Інструкція про порядок планування, обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів, придбаних за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатністю, затв. постановою правління Фонда соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності від 24.12.2001 р. №51;
- Інструкція про порядок обліку, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших лікувально-оздоровчих установ в органах праці та соціального захисту населення України, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 грудня 1997 р. №42;
- Інструкція про порядок санаторно-курортного забезпечення у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України 11.02.2003 р. №33;
- Інструкція про порядок санаторно-курортного лікування та відпочинку в Прикордонних військах України, затв. наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 07.06.1999 р. №279;
- Інструкція про організацію реабілітаційного та санаторно-курортного лікування в Міністерстві внутрішніх справ України, затв. МВС України від 04.11.2003 р. №1296.
У разі якщо міжнародними договорами України встановлено більш високі вимоги до надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
Важливо розрізняти суміжні поняття - “соціальне обслуговування” та “соціальні послуги”.
Соціальне обслуговування – це окремий вид соціального забезпечення в Україні, яка являє собою систему соціальних заходів, з метою сприяння, підтримки і надання послуг, що надаються соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності (див. Закон України від 15.07.2003 р. “Про соціальні послуги”).
Соціальне обслуговування (за Законом “Про соціальні послуги”) – є родовим, більш загальним за змістом поняттям і уявляє собою - систему соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби[57] окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.
У науці права соціального забезпечення “соціальне обслуговування” визначається подібно законодавчому. Так, наприклад, на думку Бурак В.Я, Синчук С.М., соціальне обслуговування - це “діяльність державних органів чи уповноважених державою установ щодо надання громадянам соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги, проведення їх соціальної адаптації та реабілітації”.
А соціальні послуги – це видове поняття, що являє собою - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах[58] та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.
Кожна окрема складова соціального обслуговування – це окрема підсистема заходів. Так, наприклад, “реабілітація...” – являє собою систему медичних, професійних, соціальних заходів, спрямованих на надання особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомоги у відновленні ними порушених функцій організму, компенсації обмежень життєдіяльності та підтриманні оптимального фізичного, інтелектуального, психічного, соціального рівнів та якості для досягнення соціальної і матеріальної незалежності, соціально-професійної адаптації та інтеграції в суспільство.
Основними засадами надання соціальних послуг є:
- сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;
- попередження виникнення складних життєвих обставин;
- створення умов для самостійного розв’язання життєвих проблем, що виникають.
Основні принципи надання соціальних послуг:
Надання соціальних послуг грунтується на принципах:
- адресності та індивідуального підходу;
- доступності та відкритості;
- добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
- гуманності;
- комплексності;
- максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги;
- законності;
- соціальної справедливості;
- забезпечення конфіденційності суб’єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.
Основними формами надання соціальних послуг є:
1. матеріальна допомога;
Соціальне обслуговування.
1. Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги:
- продуктів харчування,
- засобів санітарії і особистої гігієни,
- засобів догляду за дітьми,
- одягу, взуття та інших предметів першої необхідності,
- палива,
- технічних і допоміжних засобів реабілітації.
2. Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:
- за місцем проживання особи (вдома);
- у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
- у реабілітаційних установах та закладах;
- в установах та закладах денного перебування;
- в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
- у територіальних центрах соціального обслуговування;
- в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
Відповідно до Закону України від 15 липня 2003 р. “Про соціальні послуги” можуть надаватися такі види соціальних послуг:
- соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;
- психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
- соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;
- соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
- соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
- юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);
- послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;
- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги);
- розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги);
- поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
- інші соціальні послуги.
Суб’єкти, що надають соціальні послуги[59], можуть їх надавати в інших формах, не передбачених вище, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.
Перелік соціальних послуг, опис їх змісту та якості зазначаються в Державному класифікаторі соціальних стандартів та нормативів, що затверджується Кабінетом Міністрів України і публікується в засобах масової інформації відповідними центральними органами виконавчої влади.
Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.
Порядок надання соціальних послуг:
Суб’єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність на професійній основі відповідно до положення про них або їх статуту, де обов’язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорій осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.
Суб’єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів[60].
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Безоплатні соціальні послуги державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються:
- громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
- громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму;
- дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.
Вичерпний перелік соціальних послуг, умови їх надання та порядок регулювання тарифів їх оплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Недержавні суб’єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензії.
Порядок і умови отримання соціальних послуг:
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб’єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб’єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб’єкта, що їх надає.
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
Основні права отримувачів соціальних послуг:
При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:
- поважливе і гуманне ставлення з боку суб’єктів, що надають соціальні послуги;
- вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;
- інформацію щодо своїх прав, обов’язків та умов надання соціальних послуг;
- згоду на соціальні послуги;
- відмову від соціальних послуг;
- конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб’єкту, який надає соціальні послуги;
- захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
Основні права та обов’язки осіб, що надають соціальні послуги:
Особи, що надають соціальні послуги, мають право на:
- профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;
- захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
- підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;
- забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;
- при виконанні службових обов’язків першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв’язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту.
Особи, що надають соціальні послуги, зобов’язані:
- сумлінно надавати соціальні послуги особам, які перебувають у складній життєвій ситуації;
- керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг;
- поважати гідність громадян;
- не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо громадян, які одержують соціальні послуги;
- надавати особам, які обслуговуються, повну інформацію про зміст і види соціальних послуг;
- зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов’язків, а також ту інформацію, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.
Обмеження права на соціальні послуги:
У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб’єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.
У разі якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб’єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.
Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.
Оскарження рішення про відмову в наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг: рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб’єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб’єктів, що надають соціальні послуги, – до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.
Розглянемо детальніше окремі види види соціальних послуг:
1) соціальні послуги, що надаються за рахунок коштів страхових фондів;
2) соціальне обслуговування громадян похилого віку та одиноких непрацездатних громадян на дому;
3) стаціонарне соціальне обслуговування громадян похилого віку;
4) стаціонарне соціальне обслуговування інвалідів з числа звільнюваних з місць позбавлення волі;
5) соціальне обслуговування дітей;
6) соціальна реабілітація та адаптація інвалідів;
7) санаторно-курортне лікування;
8) забезпечення протезно-ортопедичними виробами;
10) забезпечення засобами пересування;
Дата: 2019-02-02, просмотров: 236.