Членами речення є прикметники.

1. Поля скляні, межі дерев'яні. 2. Буркотливий, вайлуватий, ходить лісом дід лахматий, одягнувся в кожушину, мед шукає і ожину. 3. У воді купався – сухим зостався.

90. Перепишіть, уставляючи пропущені закінчення. Визначте рід, число і відмінок прикметників. Від чого залежить рід, відмінок та число прикметника у словосполученні?

Повіяло легеньк… вітерцем, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне шуміло свіж… листям та співало свою пісню.

Береза співала ніжн… пісню. Вона добротою відгукувалась у наших юнацьк… серцях.

Дуб співав мужн… пісню. Від неї нам хотілося бути могутн…, відважн…

Ось які пісні почули ми в осінь… лісі (за В. Сухомлинським).

ПРАГНЕМО ЗНАТИ БІЛЬШЕ!

За кількістю слів, які людина використовує, прикметник посідає третє  місце  після  іменника  й  дієслова.  Чи  знаєте  ви,  що  назва

«прикметник» уперше з’явилася в підручнику Я. Головацького

«Грамматика русского языка» (Львів, 1849 рік)?

ЕММА АНДІЄВСЬКА.

«ГОВОРЮЩА РИБА»

Єдина відома мені розкіш – це розкіш людського спілкування.

Антуан де Сент-Екзюпері

Ознайомившись із матеріалом, ви:

ПРАГНЕМО ЗНАТИ БІЛЬШЕ!

Народилася Емма Іванівна Андієвська 19 березня 1931 року в м. Донецьку (тоді він називався Сталіно). Написала понад 40 книжок і намалювала 15 тисяч картин. Під час Великої Вітчизняної війни вона разом з родиною назавжди виїжджає за кордон. Спочатку мешкала в Німеччині, потім у Франції, а пізніше – в Америці. Після закінчення війни вона повертається до Німеччини і наразі проживає в Мюнхені. Вона є авторкою багатьох поетичних книг та прозових збірок. Нашу землячку знають у світі ще й як талановиту художницю. Проводить виставки у багатьох країнах і друкує персональні альбоми, які розходяться великими тиражами. Її художній спадок складає близько 9000 робіт. Перша її виставка відбулася в Мюнхені в 1956 році, а потім у Нью-Йорку 1989 року.

Емма Андієвська любить писати для дітей. У 2000 році вийшла збірка її творів під назвою «Казки».

ЗАПИШІТЬ ЗАПРОПОНОВАНІ СЛОВА

ДО СВОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО СЛОВНИЧКА!

Казка – жанр усної народної творчості, переважно прозовий художній твір про вигадані, а часто й фантастичні події.

Притча – це невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі. Алегорія (гр. allegoria – iносказання) обpаз, у якому все зобpаження має пеpеносне значення, виpаження iдеї в пpедметному обpазi: лисиця – хитpiсть, осел – тупа упертість, вовк – хижацтво. Притча схожа на байку, однак вона зображує ситуацію

таким чином, що торкається проблем моралі, загальнолюдських законів. Вона часто служить для прямої настанови читачу щодо поведінки, учинків.

ПРАГНЕМО ЗНАТИ БІЛЬШЕ!

Учені Оксфордського університету, які ставили досліди над різними видами риб, з’ясували, що вони мають довготривалу пам’ять, а з деякими завданнями можуть упоратися краще, ніж, наприклад, хом’ячки. Риб досить легко дресирувати. Вони впізнають господаря й можуть не брати їжу з чужих рук.

ГОВОРЮЩА РИБА

У великих водах, що існують від віків, серед табунів мовчазної риби у шанованих риб'ячою громадою батьків, народилася балакуща риба. Спочатку, коли риба була маленькою, засмучені батьки сподівалися, що з віком, як їхня дитина вбиватиметься в луску, це мине, як минають дитячі хвороби, але час ішов, риба ставала великою і пругкою, на ній полискувала вже луска, як викута з найліпшої дамаської криці, а балакущість риби, не тільки не зникала, а навпаки набрала такої вправности, що батькам уже незручно стало признаватися, що вони належать до одної родини.

Балакуща риба, яка, крім балакучости й доброго серця, була ще дуже молодою, не розуміла, чому сумують батьки, коли так приємно говорити, адже яка розкіш вимовити слово, а тоді дивитися, як воно кольоровими бульбашками рухається крізь воду, одного разу навіть підсліпуватий хижак, що доживав віку на дні, на свій сором, не розгледівши, що то не черв'як, спокусився цими бульбашками й проковтнув кілька; але бачачи, як батька й матір убиває неслава, що

випала на їх долю, якось, коли сонце пронизало води до дна, засвітивши коралові кущі, де так добре було гратись у схованки й гукати на весь голос в коралові діри, жахаючи батьків і сусідів, балакуща риба попрощалася з блакитними водоростями, де жила її рідня, і, війнувши хвостом, попливла шукати іншого табуна.

Але і в іншому табуні говорющій рибі не знайшлося співрозмовника. Хоч і скільки їм риба розповідала пригод, хоч і скільки показувала, як легко й приємно говорити, вистачає тільки розтулити рота, і голос так і стелиться по воді, всі риби, що траплялись на дорозі

говіркої риби, мовчки затулялися плавниками й тікали, і скоро до найвіддаленіших закутків великої води стало відомо, що балакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб'ячу. Тому вся рибна громада після ще глибшої, ніж звичайно мовчанки, яка відрізняє риб від інших створінь в присутності старого риба, який славився справедливістю й мудрістю, розглянувши справу балакущої риби, ухвалила безслівний присуд, який був намальований верховодами на верхніх верствах води, бо всі риби малюють, коли вже не можна порозумітися мовчанкою, щоб балакущу рибу видалили з води.

Балакуща риба саме гналася за виводком оселедців, щоб розповісти їм жарт, коли мовчазні виконавці вироку, затуляючись плавниками, щоб їх не оглушило, підплили до говорющої риби і, взявши на спини, одним махом винесли її на берег. Там вони її поставили на ноги, і, вручивши листок, де було намальовано, що їй назавжди заборонено користуватися водяним царством, зникли в глибині.

ЗУПИНІТЬСЯ ТА ПЕРЕВІРТЕ СВОЮ УВАЖНІСТЬ І РОЗУМІННЯ ЗМІСТУ