Урок – це логічно завершена, обмежена в часі цілісна частина процесу навчання, в ході якої вирішуються певні навчально-виховні задачі.

Для уроку характерні такі ознаки: дидактична мета, певний обсяг навчального матеріалу, постійний склад однакових за віком дітей, керівництво з боку вчителя діяльністю учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей, індивідуальних можливостей, послідовність різних видів діяльності учителя і учнів в залежності від типу уроку, оволодіння всіма учнями знаннями, вміннями, навичками, які повинні бути засвоєні за регламентований час (45-35 хв.), чітке визначення часу і місця уроку за розкладом.

На уроці використовуються всі форми роботи (індивідуальні, фронтальні, групові) – це гнучка форма організації навчання. Обов’язкове відвідування занять, спільна діяльність, постійний склад дає можливість згуртувати колектив і виховувати учнів.

Вимоги до сучасного уроку:

І. Вимоги до структури: правильне визначення дидактичної та виховної цілі уроку і його значення у системі уроків по темі; доцільне визначення типу уроку, його структури; логічна пов’язаність даного уроку з попередніми і наступними уроками; оптимальність сполучення методів навчання; систематичність і різноманітність контролю; оптимальне місце домашнього завдання;

ІІ. Вимоги до підготовки та організації уроку: забезпечення охорони здоров’я дітей (техніка безпеки, гігієна праці); починати підготовку до конкретного уроку з планування системи уроків, визначити його обсяг та складність стосовного до даного класу, намітити всі основні види праці на уроці; підготувати демонстраційний та дидактичний матеріал, технічні засоби навчання; передбачити можливість для учнів самостійного отримання знань;

ІІІ. Вимоги до змісту уроку та процесу навчання: урок повинен бути таким, що виховує; процес пошуку істини має бути суворо обґрунтованим; виховувати акуратність, терплячість, впертість у досягненні мети, уміння вести себе в колективі тощо.

IV. Вимоги до техніки проведення уроки: емоційність; оптимальні темп та ритм уроку; дотримання педагогічного такту, доброзичливе взаєморозуміння вчителя з учнями; оптимальні зміна і поєднання різних видів діяльності; додержання єдиного орфографічного режиму; управління навчальним процесом.

Урок – це підґрунтя для творчості вчителя. Але для того, щоб творити, вчитель повинен знати типи уроків, їх класифікацію. Проблема класифікації уроків має не лише теоретичне, а й практичне значення. Не можна чітко організувати процес навчання, не виділивши типи уроків за певною ознакою, не визначившись, який з них найбільш підходить для розв’язання педагогічних задач, котрі поставив вчитель при викладанні даної теми.

Як будь-яке складне явище, уроки можуть бути поділені на типи за різними ознаками, тому єдиної класифікації уроків у сучасній педагогіці немає.

Відповідно з основними етапами навчального процесу Іванов С.В. виділяє такі типи уроків: 1) вступні уроки; 2) уроки первинного ознайомлення з матеріалом; 3) уроки створення понять, встановлення законів і правил; 4) уроки застосування отриманих знань на практиці; 5) уроки навичок (тренувальні) 6) уроки повторення і узагальнення; 7) контрольні уроки; 8) комбіновані, або змішані.

І.М.Казанцев класифікує уроки за ознакою основного способу їх проведення і виділяє 7 типів: 1) уроки з різноманітними видами занять; 2) уроки-лекції; 3) уроки-бесіди; 4) уроки-екскурсії; 6) уроки самостійної роботи; 7) уроки лабораторної роботи та інших практичних занять.

Найбільш розповсюдженою у педагогічній теорії і практиці є класифікація уроків за основною дидактичною метою занять (за В.О.Онищуком): 1) урок засвоєння нових знань; 2) урок засвоєння навичок і вмінь; 3) урок застосування знань, навичок і вмінь; 4) урок узагальнення і систематизації знань; 5) урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь; 6) комбінований урок.

Класифікація уроків за основною дидактичною метою доцільна тому, що дозволяє більш чітко визначити мету і завдання кожного уроку і мобілізувати школярів на успішне їх розв’язування.

Урок має свою структуру (будову). Структура уроку – сукупність різних варіантів взаємодії між елементів уроку, що виникає в процесі навчання і забезпечує його цілеспрямовану дієвість.

В поняття “структура уроку” вкладається три ознаки: склад (з яких елементів або етапів складається урок), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять до заняття), зв’язок (як вони між собою пов’язані). Урок не є статичною формою. Це складна динамічна система, якій притаманні всі закони діалектики. В структурі уроку виділяють зовнішні (макроелементи) і внутрішні (мікроелементи).

Макроелементи: основні задачі, необхідні для досягнення дидактичної мети уроку. Для кожного типу уроку макроструктура є постійною, незмінною, оскільки не змінюються закономірності і задачі того чи іншого процесу, що здійснюється на уроці.

Мікроелементи: методи, прийоми, засоби навчання і їх послідовність та взаємозв’язок на кожному макро- і мікроетапі. Мікроструктура є мобільною, динамічною частиною уроку.

Наведемо орієнтовну структурну побудову уроків різних типів (за В.А.Онищуком):

Урок засвоєння нових знань:

Ø організація початку роботи;

Ø повідомлення про тему, мету, завдання уроку;

Ø мотивація мети (стимуляція пізнавальних інтересів школярів);

Ø актуалізація опорних знань (відновлення попередніх знань, які необхідні для засвоєння нових);

Ø організація сприйняття й осмислення нової інформації;

Ø закріплення;

Ø перевірка розуміння;

Ø підведення підсумків;

Ø домашнє завдання.

Комбінований урок:

Ø організація початку роботи;

Ø повідомлення мети, завдань уроку;

Ø мотивація (на різних етапах);

Ø перевірка виконання домашніх завдань;

Ø підготовка до засвоєння нового матеріалу;

Ø актуалізація опорних знань;

Ø організація сприйняття та осмислення нової інформації;

Ø закріплення, виконання вправ за зразком;

Ø застосування знань і способів діяльності шляхом розв’язання пізнавальних завдань, проблем;

Ø узагальнення вивченого на уроці;

Ø контроль та самоконтроль за результатами навчальної діяльності.

Останнім часом дуже поширені нестандартні уроки. Ці уроки віддзеркалюють оригінальність мислення, творчі педагогічні здібності. Нестандартний урок – це творче втілення авторського задуму, який не має усталеної структури цієї форми організації навчання. До нестандартних уроків відносяться: уроки-подорожі, уроки-вогники, уроки відкритих думок, уроки-спектаклі, уроки-занурення, уроки захисту проектів тощо.