Засоби навчання – усі матеріальні (технічні засоби навчання, шкільне обладнання, шкільні приміщення, підручники, посібники тощо) та духовні цінності (наприклад, лагідне вчительське слово), які сприяють підвищенню ефективності процесу навчання.

Типологія засобів навчання:

А. Прості засоби:

- словесні засоби (підручники і інші друковані засоби);

- прості візуальні засоби (оригінальні предмети, моделі, картини, діаграми, мапи тощо).

Б. Складні засоби:

- механічні візуальні засоби, що дозволяють передавати зображення за допомогою технічних пристроїв (фотоапарат, діаскоп, епідіаскоп, мікроскоп, телескоп);

- аудіальні засоби, що дозволяють передавати звуки та шуми (передавач, магнітофон, радіо);

- аудіовізуальні засоби, що поєднують зображення зі звуком (звуковий фільм, відеомагнітофон, телебачення);

- засоби, що автоматизують процес навчання: дидактичні машини (навчаючі машини, машини для екзаменів, тренажери), лінгвістичні кабінети, комп’ютери.

Фактори, що впливають на вибір методів навчання:

1. Загальні цілі освіти, виховання та розвитку.

2. Особливості предмету і навчального матеріалу.

3. Цілі і задачі уроку.

4. Реальні навчальні можливості учнів.

5. Комплекс психологічних і гігієнічних факторів.

6. Наявні засоби навчання.

7. Майстерність вчителя.

Форми організації навчання.

У філософії під формою (від “forma”) розуміють спосіб існування і вираження змісту, а також внутрішню організацію змісту.

Форми організації навчання являють собою зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у сталому порядку і режимі.

Методи і форми навчання взаємопов’язані: методи реалізуються у формах, форми забезпечують організацію та існування методів.

Історія розвитку школи знає різні системи навчання, в яких перевага надавалася тим чи іншим формам навчання: індивідуальна (Давня Греція), індивідуально-групова (школа середньовіччя), взаємного навчання (белл-ланкастерська в Англії), диференційованого навчання за здібностями (мангеймська), бригадно-лабораторна (20-ті роки СРСР) і класно-урочна, обґрунтована понад 300 років тому Яном Амосом Коменським, відомим педагогом-вченим, який узагальнив досвід братських шкіл на Україні і Білорусі (XVI ст.). Ця система стала пануючою на території колишнього Радянського Союзу з 1932 року. Близько чотирьохсот років класно-урочна система діє, вдосконалюється за участю тисяч учителів і видатних учених-педагогів.

Індивідуальна форма організації навчання – це виконання навчального завдання кожним учнем самостійно на рівні своїх навчальних можливостей без взаємодії з іншими учнями. Позитивні сторони: – сприяє розвитку високого рівня самостійності; краще врахування особливостей кожного учня (характер сприйняття, мислення, уваги, пам’яті, рівень підготовки, особливості темпу роботи, інтереси, ставлення до навчання); дозволяє максимально диференціювати навчальні завдання за їх змістом, а також контроль і оцінку результатів. Слабкі сторони: – потребує великих витрат сил і часу вчителя; забезпечуючи успіхи одного учня призводить до зниження якості навчання інших учнів; учень не має можливості співпрацювати з іншими учнями; діти не завжди спілкуються і їх досвід не стає колективним надбанням.

Тому поряд з індивідуальною формою організації навчальної діяльності учнів застосовується фронтальна. Ця форма передбачає одночасно роботу з усім класом. Позитивні сторони: сприяє швидкому встановленню рівня підготовки учнів, їх обізнаності з певних проблем, формуванню і розвитку колективу, доброзичливих стосунків в класі, розв’язанню виховних задач. Недоліком цієї форми є неможливість враховувати індивідуальні особливості учнів, пізнавальні інтереси та рівень їх розвитку.

Ці недоліки може компенсувати групова форма навчання. При груповій формі навчання клас поділяється на групи по 5-7 учнів кожна. Групові форми навчання деякі автори класифікують на ланкові, бригадні, кооперовано-групові, диференційовано-групові. Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів. При бригадній формі навчальна робота організується в спеціально сформованих для виконання тимчасових завдань тимчасових груп учнів. При кооперовано-груповій клас розподіляється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання. Диференційовано-групова форма передбачає організацію роботи груп учнів з різними навчальними можливостями.

Отже, загальні форми знаходять своє втілення в конкретних формах класно-урочної системи навчання, до яких відносяться: урок; семінарські заняття; лекція; екскурсія; практичні заняття; консультації; факультативи; домашні завдання; додаткові заняття; залік; екзамен; співбесіди.

Класно-урочна система має такі позаурочні форми навчальної роботи: предметні гуртки; шкільні наукові товариства; учнівські наукові конференції; лекторії; предметні вечори; предметні тижні тощо.