ØМетою зовнішньоекономічного прогнозу є визначення ре­зультатів експорту та імпорту. Результати прогнозу експорту залежать від даних прогнозу НТП, прогнозу природних ресурсів у частині визначення можливостей експорту ліцензій, ноу-хау, інформаційних технологій і програм тощо. Зовнішньоекономічний прогноз на підставі аналізу кон’­юнктури і тенденцій розвитку світового ринку визначає ­можливості країни в експорті наукомісткої конкурентоспроможної про­дукції та необхідному імпорту інвестиційної й споживчої продукції.

Для цього зовнішньоекономічний прогноз отримує від соціаль­но-економічних прогнозів відповідну інформацію щодо виробництва науковоємної продукції, прогнозні оцінки міри задоволення потреб (попиту) національного виробництва та сфери послуг в інвестиційній продукції (машини, обладнання, потужні установки) та нових технологіях, а також потреб (попиту) населення в товарах народного споживання і продуктів харчування. Варіанти зовнішньоекономічного прогнозу обмежені варіантами зовнішньополітичних прогнозів, оскільки можливості торгівлі суттєво залежать від політичних відносин країн-партнерів. Під час розроблення прогнозу використовують дані, що характеризують геополітичне і геоекономічне становище країни, її інтереси тощо.

ØЗовнішньополітичний прогноз дає інформацію про можливі політичні відносини з іншими країнами. З цією метою про­гнозують можливі зміни політичної ситуації у провідних країнах світу та країнах – партнерах у торгівлі. Зовнішньополітичний прогноз розроблюють у різних варіантах, які формуються під впливом результатів внутрішньополітичного прогнозу. Дані зовнішньополітичного прогнозу використовують для формування варіантів зовнішньоекономічного прогнозу та розроблення варіантів військово-стратегічного прогнозу.

ØВнутрішньополітичний прогноз дає інформацію про можливі ситуації й розташування політичних сил у середині країни, їхні со­ціально-економічні, зовнішньоекономічні та військово-політи­чні наслідки. Залежно від того, яка партія стане «партією влади», визначається со­ціально-економічна політика уряду і Національного банку країни.

ØВійськово -стратегічний прогноз містить інформацію щодо ймовірних конфліктів із іншими країнами, можливих воєнних блоків інших країн, а також стосовно можливих воєнних блоків і договорів за уча­стю своєї країни. У процесі прогнозування враховують інформацію зовнішньополітичного і внутрішньополітичного прогнозів. На підставі найімовірнішого військово-стратегічного прогнозу або найраціональнішого прогнозу, обраного з-поміж різних варіантів, формується воєнна доктрина країни.

Воєнна доктрина країни визначає рівень необхідної (достатньої) обороноздатності держави, потребу та рівень військової присутності збройних сил країни в інших регіонах. Військово-стратегічний прогноз використовує дані прогнозів розвитку військово-промислового комплексу і надає пропозиції економічним прогнозам стосовно необхідних обсягів озброєння й оснащення збройних сил.

Соціально-економічні прогнози також поділяють на два блоки: «економічні» та «соціальні» прогнози.

В «економічному» блоці основними є:

• прогноз сукупної пропозиції, або економічного зростання;

• прогноз сукупного попиту;

• прогноз галузевої структури національної економіки;

• прогноз рівня інфляції.

У « соціальному» блоці основними вважаються:

• прогноз рівня життя населення;

• прогноз зайнятості населення;

• прогноз житлово-комунального господарства (ЖКХ) і побуту;

• прогноз охорони здоров’я та освіти;

• прогноз культури і мистецтва.

Провідне місце у цій системі прогнозів належить прогнозу зайнятості населення. Він є складовою демографічного прогнозу, показники якого входять до прогнозу рівня життя, і є єднальною ланкою між економічними та соціальними прогнозами.

Особливий інтерес у практичному й теорети­чному плані становлять функціональний та інформаційний зв’язки між цими двома блоками. Загальновідомим є те, що першочерговими завданнями розвитку громадянського суспільства окремої країни мають бути цілі гармонійного розвитку особистості. Це передбачає охорону здоров’я людини, продовження активної частини її життя, всебічну та якісну освіту, участь у культурному житті, виявлення і реалізацію усіх її здібностей тощо, що, своєю чергою, сприяє розвитку соціальної сфери - культури і мистецтва, освіти, охорони здоров’я, фізкультури та спорту. Але всі ці галузі невиробничі, й для їхнього розвитку потрібні ресурси, які створюються у сфері виробництва, тобто в економічній системі. Тому соціальна сфера є немов первинною стосовно економічної, вона висуває до економіки вимоги щодо становлення своїх галузей. Водночас соціальна сфера залежить від розвитку економіки. До того ж, для розвитку виробництва і соціальної сфери необхідна еволюція науки і техніки. Усі сфери – соціальна, виробнича та наукова – потребують для свого розвитку ресурсів, і передусім фінансових, оскільки наявність фінансів розв’язує проблеми і природних, і трудових ресурсів. Утім фінансові ресурси, як відомо, обмежені. Обсяг їх насамперед залежить від доходів (чистої продукції), які створюються у сфері виробництва. Разом із тим, якщо у великому обсязі фінансується виробництво, менше коштів залишається для фінансування науки, що негативно впливає на темпи зростання ефективності виробництва. Менше коштів дістається й соціальній сфері, що також негативно позначається на загальному стані суспільства, і зокрема трудових ресурсів, освіти і зрештою на виробництві. Саме тут виникає потреба в розробленні варіантів прогнозів, які відрізняються різними співвідношеннями розподілу коштів між цими трьома сферами.

1.8 Інформаційне забезпечення прогнозування соціально-економічних процесів

На стадії формування інформаційної бази визначаються вид і склад вихідної інформації, яка повинна відповідати специфічним вимогам: бути достовірною, точною, порівнянною і охоплювати усі хронологічні точки періоду, який аналізується.

Початкова інформація про об'єкт прогнозування може бути: 1) фактографічною (одержаною з джерела, що містить фактичні дані, необхідні для вирішення задачі прогнозу, наприклад, дані бухгалтерського звіту і т.п.), включаючи випереджаючу інформацію (наукову і технічну інформацію, що випереджає реалізацію новин в суспільній практиці; сюди відносяться – заявки на винаходи і відкриття, авторські свідоцтва, патенти і т.п.); 2) експертною (що містить експертні оцінки).

Сукупність даних про об'єкт прогнозування, організованих в систему відповідно до мети і методів прогнозування, утворює інформаційний масив прогнозування, якість якого може бути охарактеризована за допомогою двох показників:

1) повноти початкової інформації (ступінь забезпеченості задач прогнозу достовірною початковою інформацією), а також

2) інформативності змінної об'єкту прогнозування (кількості інформації про об'єкт прогнозування, що міститься в значеннях змінної з погляду задачі прогнозу; під кількістю інформації розуміється міра зменшення невизначеності ситуації, унаслідок того, що стає відомим результат іншої ситуації).

У міру видалення в минуле моментів вимірювання значень змінних об'єкту прогнозування відбувається зменшення інформативності ретроспективних значень, тобто має місце закономірність дисконтування інформації про об'єкт прогнозування.