Із поданих букв скласти слова на тему «Сім’я».
Я, р, д, о, с, и, і, б, т, а, н, м.
* * *
Творче завдання.
«Вирости» своє родинне дерево.
ЧИТАЄМО З НАСОЛОДОЮ
Послухай оповідання.
СІМ’Я У НАС ОДНА
Левко завжди допомагав мамі. Він і посуд мив після обіду, і в кімнаті прибирав. Але якось на хлопчика напала лінь. І день, і другий минув, – Левко не допомагає мамі.
Тут і неділя прийшла. Батько каже за обідом:
— Погано наша сім’я працювала. Не підемо сьогодні нікуди. От тільки шкода маму. Весь тиждень у полі та вдома працювала. І сестричку Таню шкода. Хороші оцінки принесла – п’ятірки. Та і я теж цілий тиждень працював на фабриці.
Левко почервонів увесь та й говорить:
— Ну, й ідіть самі! А я з кицькою залишуся.
— Та ні вже, куди ми підемо, – відповідає батько.
— Адже сім’я у нас одна. Всі один за одного відповідаємо.
Валентина Осєєва
* * *
ДЕ СІМ ГОСПОДИНЬ, ТАМ ХАТА НЕМЕТЕНА
У нас в хаті не багато дівчаток. Тільки Оксана, та Юля, та Марина, та Христя, та Катря, та Оля, та Ліна… Порахуйте, скільки їх?
Мама каже:
— Оксано, хату підмети!
— Добре, – озивається Оксана, та тільки мама за двері, – кричить: — Юлько, хату підмети! Кому кажу!
А Юля відповідає:
— І не подумаю. Хіба немає меншого за мене? Он Христя. Чуєш, Христе? Хату підмети, мама сказала!
— А чого це мені підмітати? – розсердилася Христя.
— Я он і місяць тому підмітала, і ще раніше – влітку… І минулого року раз… Я не хочу. Я не маленька. Он Катря без діла сидить. Чуєш, Катре, хату підмети!
— Еге, яка, – обізвалася Катря.
— А ось і не підмету. То тобі Христя сказала, щоб підмела. Так що можеш! Та й Ольга у нас є. Чого це Ольці така полегкість, що вона ніколи й за віник не візьметься? А вже їй сім років. Чуєш, Олько, кидай свої ляльки. Віник бери. Хату підмітай!
— Ось ще мені лихо, – захлипала Оля.
— Все Олько та Олько! Не хочу я підмітати. Он Лінка нічого не робить. Кажуть: маленька. А яка вона маленька, коли їй вже п’ять років? Хай привчається, а то виросте за нашими спинами і не знатиме, як мамі допомагати. Чуєш, Лінко, віник бери!
Ліна не опиралася. Взяла віник і як почала підмітати! Кушпель таку збила, що і в хаті нічого не видно.
Зайшла мама, взялася за серце.
— Лишенько моє, лишенько! Правду люди кажуть: де сім господинь, там хата неметена.
Іван Сенченко
· Розкажи, як у твоїй сім’ї розподіляються обов’язки.
* * *
ТЕТЯНКА УСМІХАЄТЬСЯ
У Тимка велика радість: є у нього сестричка Тетянка.
Мама не відходить від колиски, усміхається до Тетянки, а вона все спить або ж плаче. Коли починає плакати, мама бере її на руки.
Тимкові хочеться, щоб Тетянка подивилася на нього. Він схиляється над сестричкою, показує їй ведмедика, а та мовби й не бачить нічого.
— Чому вона не хоче дивитися на мене? – дивується Тимко.
— Вона ще маленька, — відповідає мама, – ось як усміхнеться – тоді вже й на тебе подивиться, й на ведмедика.
Тимко щоранку підходить до Тетянки, як вона прокидається, жде, чи не усміхнеться сьогодні сестричка.
І ось одного ранку вона усміхнулася. Тимко радісно скрикнув:
— Мамо, Тетянка усміхається!
Мама прибігла, схилилася над малою, а вона до неї усміхається.
— Біжи, Тимку, в поле до тата, скажи йому, що Тетянка усміхається.
Побіг Тимко в поле до тата. А тато пшеницю сіє. Біжить Тимко, рукою махає. Зупинив тато сівалку, чекає Тимка. Занепокоївся.
— Тату, Тетянка усміхається! – кричить Тимко.
Тої ж миті у тата звеселіли очі. Він усміхнувся, обняв Тимка й поцілував.
І всі люди, що працювали з татом у полі, теж усміхнулись.
Василь Сухомлинський
· Які почуття пережив хлопчик, спостерігаючи за немовлям?
· Чому вони змінювались?
· Згадай випадок зі свого життя, який примусив всіх членів твоєї родини посміхатися.
КОЛИСКОВІ ПІСНІ
| Ой люлі, ой люлі, Налетіли гулі. Сіли на воротях В червоних чоботях. Сіли та й раденькі, Що спить мій маленький, Що спить і не чує, Де гуля ночує. | Ходить котик по горі, Носить сон у рукаві. Усім дітям продає, А Марійці не дає. Тиха нічка теплесенька, А дитина малесенька. А-а-а, люлі, Дитиночка спати, а бабуся буде колихати. |
· Вивчи колискову пісню напам’ять.
* * * НАЙГАРНІША МАМА
Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого-некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
— Хто ти такий, де ти взявся?
— Я Совеня, – відповідає мале. – Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.
— Хто ж твоя мама? — питає Соловей.
— Моя мама Сова, – гордо відповідає Совеня.
— Яка ж вона? — питає Дятел.
— Моя мама найгарніша.
— Розкажи, яка ж вона, – питає Дрізд.
— 
У неї голова, вуха й очі такі, як у мене, – відповідає з гордістю Совеня.
— Ха-ха-ха! – зареготали Соловей, Дятел і Дрізд. – Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора.
— Неправда! – закричало Совеня. – Мама в мене найгарніша.
Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за лапку й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.
Василь Сухомлинський
· Чому матуся для кожної дитини завжди найгарніша?
Розгадай ребус.
 | |||
 | |||
* * *
ЧИСТОМОВКА
Ли-ли-ли – гратись в жмурки почали. Ло-ло-ло – діло в нас на лад пішло. Ти-ти-ти – скрізь буду я всіх шукати. Ду-ду-ду – швидко я дітей знайду.
Ла-ла-ла – радість гра нам принесла. Ем-ем-ем – відпочинем й знов почнем.
* * *
Дата: 2018-12-21, просмотров: 386.
