Вуглекислотні вогнегасники (рис. 5.2) призначені для гасіння палаючих електропристроїв, які знаходяться під струмом, а також особливо цінних матеріалів (в музеях, архівах, бібліотеках тощо); це міцні металічні судини, які мають спеціальний запірний вентиль і розтруб-снігоутворювач. До запірного вентиля припаяна сильфонна трубка, яка не доходить до дна на 3–4 мм і забезпечує практично повний вихід вуглекислоти з балону.

Запірний вентиль має запобіжну мембрану, розраховану на вибух при температурі +50ºС. За допомогою поворотного механізму запірний вентиль з’єднаний з розтрубом-снігоутворювачем.

Рисунок  5.2 – Схема вогнегасника ВВК-2: 1 – сталевий балон; 2 – запірний вентиль;             3 – розтруб-снігоутворювач

Для зарядки вуглекислотних вогнегасників використовують рідку технічну вуглекислоту, яка містить двоокис вуглецю не більше 98% об’єму.

При виникненні пожежі вогнегасники підносять як можна ближче до місця горіння. Направивши розтруб на палаючий предмет, відкривають запірний вентиль обертанням маховичка за годинниковою стрілкою до відмови. Дія вуглекислотних вогнегасників проходить нерівномірно у часі: в перший момент викидається основна кількість вуглекислоти у вигляді снігу, після чого інтенсивність її виходу падає. Це пояснюється тим, що вуглекислота викидається з балона під власним тиском, який швидко падає в міру зменшення її кількості.

Недоліки вуглекислотних вогнегасників:

– відсутність змочуваної здатності, тому тління продовжується;

– часто замерзає вуглекислота в вентилі вогнегасника;

– характеризується малою ефективністю при температурі нижче 5ºС;

– дія вогнегасників обмежується температурою нижче 25ºС.

Вуглекислотні вогнегасники: ВВК-2; ВВК-5; ВВК-8; ВВК-25.

Технічна характеристика вуглекислотних вогнегасників наведена в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 – Технічна характеристика вуглекислотних вогнегасників

Порошкові вогнегасники

Порошкові вогнегасники призначені для гасіння загорань легкозаймистих і горючих рідин, а також електроустановок, які знаходяться під напругою. Вогнегасним зарядом у вогнегасниках є порошок ПСБ-3, який складається з бікарбонату натрію (NaHCO₃) і домішок, попереджуючих комкування. Домішками можуть бути кремнезем, тальк, інфузорна земля тощо. Застосовують порошкові вогнегасники при температурі від –50ºС до +50ºС. Порошкові вогнегасники: ВП-1; ВП-2; ВП-5; ВП-10.

Порошковий вогнегасник ВП-1 (рис. 5.3) складається з корпусу, сітки, встановленої у верхній частині вогнегасника, і кришки. Вогнегасник має вогнегасний заряд, який викидається на палаючу поверхню в результаті багаторазового повторного стряхування. Для приведення в дію вогнегасника ВП-1 необхідно: відкрити кришку, взяти вогнегасник за нижню частину корпусу, перевернути вверх дном, енергійно стряхуючи, направити порошок на вогонь.

Порошковий вогнегасник ВП-10 (рис. 5.4) складається з корпуса стального балона високого тиску з вуглекислим газом, повітряної трубки, кришки із запірно-пусковим пристроєм і викидного насадка. На горловину балона з вуглекислим газом накручують ніпель, який має дозуючий пристрій для випуску газу в порожнину вогнегасника та одночасно через повітряну трубку – в аерозольну камеру. Ніпель запирає балон бронзовою мембраною.

Рисунок 5.3 – Схема  вогнегасника ВП-1: 1 – корпус; 2 – порошок; 3 – кришка

Рисунок  5.4 – Схема вогнегасника ВП-10:             1 – корпус; 2 – порошок; 3 – викидний насадок;       4, 7 – мембрани; 5 – пусковий важіль; 6 – шток;        8 – балон високого тиску; 9 – повітряна трубка

Для приведення в дію вогнегасника ВП-10 необхідно спрямувати викидний насадок на вогнище пожежі і натиснути рукою пусковий важіль. При цьому голка штока проколює мембрану балону і газ через калібрувальний отвір по повітряній трубці потрапляє до порожнини вогнегасника, а частина газу – в аерозольну камеру. Порошок по трубці викидається з корпусу. Технічна характеристика порошкових вогнегасників наведена в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 – Технічна характеристика порошкових вогнегасників