Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Всі види дослідницьких робіт проводять у строгій відповідності з вимогами "Техніка безпеки в будівництві", "Посібника з техніки безпеки на інженерно-дослідницьких роботах для будівництва", "Правил по техніці безпеки на топографо-геодезичних роботах", санітарно-гігієнічних норм і правил, Міненерго і інших правил техніки безпеки, затверджених у встановленому порядку органами державного нагляду і відповідними міністерствами і відомствами України.
Загальне керівництво охороною праці і її забезпечення по всій системі інституту покладають на головного інженера інституту, а у філіях (відділеннях) на головного інженера філії (відділення).
Відповідають за дотримання вимог і виконання заходів щодо техніки безпеки і виробничої санітарії в окремих підрозділах інституту і філій їхні керівники.
При наявності особливо небезпечних і шкідливих умов провадження робіт перед їхнім виконанням виконавцям видають письмовий наряд-допуск, що визначає безпечні умови роботи, із вказівкою в ньому небезпечних зон і необхідних заходів щодо техніки безпеки.
Установлює ступінь небезпеки робіт і підписує наряд-допуск головний інженер інституту (філії).
Охоронні зони ліній електропередач визначають двома рівнобіжними площинами, що відстоять від крайніх проводів лінії на відстані, м:
для ліній електропередач напругою від
1 до 20 до кВ включно 10
35 15
10 20
220 25
Роботи в охоронній зоні проводять тільки при наявності письмового дозволу на виробництво цих робіт організації (підприємства) експлуатуючої лінію електропередачі. Зазначені роботи проводячи з виконанням вимог "Правил техніки безпеки при експлуатації повітряних липни електропередач з напругою 35 кВ і вище Міненерго України.
Організація робочих місць повинна забезпечувати безпеку виконання робіт. Робочі місця в разі потреби повинні мати огородження, захисні і запобіжні пристрої і пристосування.
На робочому місці забороняється бути присутнім стороннім особам що заважають виконанню роботу.
Машини, механізми, устаткування, інвентар, інструменти та інші пристосування до них повинні відповідати характеру виконуваної р боти і знаходитися в справному стані. Частини, що рухаються, цих м тин і механізмів у місцях можливого доступу людей повинні обгороджені. Забороняється залишати працюючими зазначені машини і механізми без нагляду.
У відділах і експедиціях, зв'язаних із проведенням вишукувальними роботами, повинні бути аптечки з медикаментами й іншими, засоби для надання першої допомоги потерпілому, а також набір фіксуючих шин.
Проектна організація зобов'язана забезпечити працівників, зайнятих вишукуваннях, спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту необхідних розмірів відповідно до характеру виконуємо роботи і нормами.
Тимчасові робітники, коми па польових дослідницьких робіт повинні одержувати інструктаж з техніці безпеки на робітнику м ті. Інструктаж проводять виконавці робіт. Проведення інструктажу з тимчасовими робітниками оформляють записами в журналі, який зберігається у виконавця робіт. Робітників, що не пройшли інструктаж по техніці безпеки на робочому місці, до виконання робіт не пускають.
Особистий підпис у журналі реєстрації інструктажів підтверджується із зобов'язання на виконання заходів щодо охорони праці і безпеки.
Рекогностування передбачає вивчення умов місцевості з метою найбільш раціонального розміщення пунктів тріангуляції в відношенні: безпечного місця установи, високої якості лінії за формою і геометричним зв'язком, найменшою висотою знаків і вартості їх будови, безпечного під'їзду і підходу до пункту, ефективною організацією всіх робіт.
З метою безпеки рекомендується місце для установки сигналу вибрати не ближче: двох висот знаку від дороги, телеграфних ліній і будов, восьми висот знаку від електроліній високої напруги, тридцяти висот знаку від межі аеродрому.
Попереднє обговорення про форму міній і висоту знаків складається в результаті проектування тріангуляції і розрахунків висот знаків на карті з горизонталями. Ці дані уточнюються в полі шляхом розміщення віх або мачт на пунктах, вибраних для будівництва знаків, замітки їх місцезнаходження з відповідних пунктів і визначення висот знаків шляхом геодезичного нівелювання.
Перспективними методами є об'єднання рекогностування і побудування знаків в єдиний комплекс. Рекогні бригади доповнюються двома, трьома будівельними бригадами і створюють ланку, здатну вибрати вигідне місце для пункту і без надбудов і перебудов, побудувати сигнал належної висоти.
Керівником комплексної ланки назначається інженер - рекогностіровщик, який за допомогою будівельників швидко організує установку віх або мачт і замітить їх з вибудованих сигналів.
Установлені віхи повинні бути добре спостережувані на відстані 13-20 км, для чого на верхньому кінці віх скріплюється візирна ціль із заготовлених матеріалів, які чітко відрізніться від фону, на який вона проектується. Візирні цілі віх і мачт повинні бути підняті на З м вище лісу. Для вивчення поля зору місцевості геодезисти піднімаються на старі сигнали, пожежні вишки, дзвіниці церков і інші висотні споруди. Такі піднімання слід робити обережно, з страховкою, так як деяк з них можуть бути трухлявими, що може привести до травматизму людей.
Іноді рекогностуючому потрібно підніматись на дерева за допомогою сибірських кігтів і страхувального поясу з карабінами на кінцях, з двома шнурами. Другий шнур потрібний для обходу сучків дерева. Вільним шнуром обводять дерево вище сучків і затикають карабін на кільце поясу. Тільки після того карабін шнура, розміщений нижче сучка, відчіпляють. Запобіжний пояс, шнур, карабін і кільце повинні щорічно перевірятися на навантаження 300 кг.
При підніманні на мачту рекогностировщик не повинен мати при собі вантажу. Як виключення допускається за плечима в рюкзаку вантаж не більше 6 кг.
Надійним засобом для піднімання рекогностировщика є драбина. Разом з використанням автотранспорту почали використовувати драбини розміщені на автомобілях, надійно закріплені у кузові автомобіля, які утримують у вертикальному положенні за допомогою висоти розтяжок. Широко використовується 22 - метрова драбина Н.В.Шрейбера, спеціально побудована для рекогностування пунктів тріангуляції в складних лісових районах. Вона монтується на землі із дев'яти секцій і піднімається двома робітниками за допомогою "падаючої стріли". Вся драбина утримується трьома ярусами розтяжок. На верхній секції є пристосування для роботи рекогностировщика і страхуючи його від падіння.
ЛІСОЗАГОТОВЧІ РОБОТИ.
Для побудови геодезичних сигналів лісоматеріали необхідно заготовити завчасно. При роботі в лісових районах геодезистам приходиться виконувати лісорубні роботи при рекогностіровці, розчистці площадки для сигналів, виготовленні мачт, віх, при прорубці просік і візірок, при маркуванні пізнавальних знаків при організації табору, при побудові зимівок, міст і переправ.
Для виконання лісозаготовок організується спеціальна партія, забезпечена необхідними засобами транспорту, інструментами і обладнанням. Більшість нещасних випадків на лісозаготовчих роботах відбувається в зв'язку з падінням сучків, небезпечних дерев, завалом шляхів і інше.
Тому в першу чергу лісозаготівельники повинні підготовити площадку: очистити ділянку лісосіки від небезпечних дерев і відмежувати небезпечні зони, а також розбити місце лісозаготівель на лісосіки, встановити шляхи трільовки, лісовозні дороги, ділянки зрізання відходів, сучків, провести побудову складів лісу.
Підготовка до робіт проводиться під керівництвом бригадира, а контролює і перевіряє підготовку міроприємств керівник робіт і інженер з техніки безпеки і охорони праці.
Лісорубні бригади працюють так, щоб вони не наближались ближче 50 м. Кожна бригада забезпечена справними інструментами: бензопилою з гідроклином, вилкою, домкратом, сокирою, сучко різкою, лебідкою і інше. До початку робіт бригада повинна підготувати робоче місце: вирубати молоді дерева і кущі, розчистити дороги для відходу від пня в момент падіння дерева на відстань 4-5м під кутом 45° до осі падіння дерев. В зимовий час при зрубуванні дерев потрібно розчистити сніг на шляху відходу від пня. Не можна залишати високі пні, так як вони будуть мішати при трільовці лісу.
Зрізання починається з підрізу дерева з боку, на який намічено його падіння. Дерево звалюють вилкою, дерево валом, домкратом, гідро клином. Після валки приступають до обрізування сучків. Обрізчик повинен розміститися з протилежного боку дерева, де обрізають сучки. Починають зрізати від основи дерева до його вершини. Вивіз лісу відбувається за допомогою трактора волоком по очищеній території. Навантажують на залізничні платформи і автомашини за допомогою лебідок, трактором через спеціально побудовані мачти з блоками, вимушені створювати нову геодезичну основу міста і будувати нові сигнали на будинках висотних домів міста. Така робота вимагає відповідних мір безпеки.
Робота по будівництві геодезичних сигналів вимагає добре підготовленого персоналу, що пройшов спеціальну курсову підготовку з вивченням безпечних методів роботи на висоті. Всі відповідальні роботи по будівництву і підніманню сигналу від початку до кінця здійснюються при безпосередній участі керівника робіт.
Місця будівництва, тип, висоти знаків установлює інженер, його завдання записує в перший розділ картонки побудови знаку. Типи знаків бувають різні в залежності від матеріалів, висоти і географічних умов місцевості. Звичайно бувають дерев'яні сигнали, рідше металічні, а в горах кам'яні тури.
Керівник робіт вибирає місце для табору на відстані від будуючого пункту не менше 3-х висот сигналу. Розміщення складів матеріалів, механізмів, транспортних засобів не ближче від однієї висоти знаків на такій ж відстані від місця побудови ділянку розчищають від кущів і вирівнюють її від ям і горбів.
Чистота на площадці підтримується щоденно до кінця роботи. Робота по будівництві, збиранні і підніманні складних сигналів повинна виконуватись із дотримання правил техніки безпеки.
ПОБУДОВА ГЕОДЕЗИЧНИХ ЗНАКІВ.
Побудова тріангуляційних сигналів є найбільш трудомісткою, дорогою і небезпечною частиною робіт по тріангуляції. Крім того вона рахується роботою підвищеної небезпеки і дає найбільший коефіцієнт важкості.
Ускладнення збільшується при будівництві високих (30-40м)сигналів у лісі з підйомом сигналу у зібраному вигляді масою 20 т. Робота по будівництву геодезичних сигналів потребує добре підготовленого персоналу, що пройшов певну курсову перепідготовку з вивченням безпечних прийомів роботи по будові і підйому сигналу.
На вершинах високогірних районів не потрібна побудова високих сигналів, так як із землі відкривається широкий огляд місцевості, але сходження на гірські вершини з матеріалами для будівництва кам'яних турів є досить складним і небезпечним альпіністським завданням.
РЕМОНТ і ЗНЕСЕННЯ СИГНАЛІВ.
Через деякий час виникає необхідність ремонту і заміни старих знаків. Ступінь оновлення установлюється при обслідуванні старих знаків. Обслідування виконується кваліфікованими геодезистами, що мають спеціальну підготовку з техніки безпеки. Огляд починається з характеристики основних кріплень, драбин і інших деталей. Сигнали, у яких основні стовпи підгнили менше 1/7 діаметра, можуть бути поновлені шляхом
ремонту. При прогниванні стовпа на глибину більше 1/7 діаметра сигнали повинні бути замінені новими.
Капітальний ремонт сигналів проводять, коли затрати на нього будуть більші 25% витрат нового знаку.
Старий знак зносять, якщо його не можна відремонтувати, коли він може упасти або на його місце потрібно покласти новий більш високий сигнал.
Метод розробки сигналу застосовують, якщо звалювання неможливе із-за близького розміщення яких-небудь забудов. В залежності від розмірів вільної площадки поблизу сигналів установлюють метод і порядок послідовного розбирання частин сигналу за допомогою автокрану. До розбирання небезпечну зону огороджують, розчищають шлях для автокрану і площадку для складання частин сигналу.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ СПОСТЕРЕЖЕНЬ НА СИГНАЛАХ.
Для проведення спостереження на пунктах терморегуляції необхідно забезпечити безпечне піднімання спостерігача на площадку сигналу. Тому до початку спостережень бригадир проводить скрупульозний огляд сигналу, з метою перевірки драбинки, вихідного люку і всіх площадок. На драбинці оглядає справність всіх ступенів. Спостерігач зобов’язаний підніматись на сигнал із вільними руками, але за плечима може мати вантаж не більше ніж 6 кг.
При грозі і ожеледі піднімається на сигнал, працювати на ньому не дозволяється. Після дощу дозволяється піднімання тільки після того, як просохнуть сходинки і доки площадки.
Прилади на сигнал піднімають за допомогою тросів і блоків.
Для піднімання приладів блок прив'язують до основного стовпа на висоті 1,8 -1.9 м від підлоги площадки не стають при цьому на перила. Перекинувши кулак через блок, підв'язують до його кінців ящик ?. приладами до канату яким необхідно перев’язати ящик. За ту ж обв'язку ящика підв'язують контрольний канат, опушений з площадки сигналу. Другий кінець контрольного канату замотують на площадці сигналу до основного стовпа або основи столика так, що контрольний канат весь час знаходиться в натягнутому стані. Третій канат, підв'язаний до ящика смугою відтяжкою для того, щоб ящик з приладом при підніманні і опусканні не вдарився у край сигналу. Людина, що приймає прилад на площадці сигналу, повинна прив’язати себе запобіжним паском до основного стовпа сигналу. При прийому ящика повинен брати його за обв'язку. При роботі на сигналі двері вхідного люку повинні бути щільно зачинені.
Не можна ставити на перила під час пов'язки тента.
На сигналі не можна робити спостереження при сильному вітрі (більше 6 балів — 12 м \с) і при холоді нижче - 10 градусів С. Довге перебування на холоді приводить до порушення кровообігу - застою крові. Як наслідок проявляється скованість рук і ніг, втрачається властивість надійного захоплення пальцями за сходинки драбини при запуску з сигналу. Це може привести до падіння спостерігача. Для попередження очевидної небезпеки в холодну погоду необхідно страхувати злізаючого спостерігача шляхом підв'язки його канатом, раніше перекинутим через одну із верхніх перекладин. Це робить людина, яка знаходиться внизу. Якщо є ще один чоловік зверху то він повинен страхувати злізаючого шляхом зверху.
При підніманні на сигнал і опускання з сигналу потрібно користуватись взуттям яке не ковзає, а має добре зчеплення з дерев’яними сходинками драбини.
Закладка центрів знаків. При організації робіт при закладанні центрів, перш за все, потребує уваги навчання кадрів безпечним способам роботи на сучасних машинах і в першу чергу, вивчення і виконування інструкції по застосуванні техніки безпеки цих машин. В залежності від характеру ґрунтів застосовуються різні типи центрів і різні способи закладки.
Закладка центрів шляхом риття котлованів здійснюється у багатьох районах за допомогою механічних засобів або ручним способом. Дуже часто використовується бурильна кранова машина з гідравлічним приводом, змонтована в автомашині. В районі з рихлими ґрунтами вона може рити котловани, ями, діри діаметром від 5О-8Осм. З метою безпечної роботи такій машині необхідно надійно закріпити апарат, закріпити опори, мати справні захисні кожухи на обертаючих частинах машини. Під час буріння строго дотримуватися допускних параметрів, які вказані в технічному паспорті. Машина повинна обслуговуватися водієм і оператором, спеціально навченими для цих робіт.
Закладка центрів ручними способами вимагає риття котлованів. При сипучому ґрунті стінки котловану глибиною до 2м закріплюють горизонтально дюймовими дошками, з проміжками між ними до 10 см. Ці дошки притискуються до стінки ями вертикальними стійками і розпірками. При глибині котловану більше 2м застосовуються дошки товщиною 3,5-4 см. Найбільш ефективним способом підготовки дір для закладки центрів є бензоловітряні термічні буріння термобурової установки МТБУ-3. цю установку можна перевозити на автомобілі, велосипеді. МТБУ-3 бурить отвори діаметром 10-15 см на глибину до 5м. Маса установки 25 кг. Витрата бензину 7-8 л за 1год.
Виготовлення і перевезення важких пілонів, бетонних монолітів, металічних труб для закладки центрів зв'язана з небезпечним навантаженням і розвантаженням. Всі роботи виконуються в присутності начальника будівельної партії.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ РАДІО І СВІТЛОДАЛЬНЬОМІРНИХ ПРИЛАДІВ.
Радіо і світлодальньомірні лазерні геодезичні прилади широко застосовуються на геодезичних роботах в містах, на об’єктах промислового будівництва при прокладанні доріг, тунелів, рік, каналів, трубопроводів і ЛЕП. Необхідно звернути увагу на те, що при спостереженнях вимикають небезпечні електромагнітні високочастотні поля.
Дії електромагнітних хвиль викликають розлад нервової системи і серцево-судинної системи, що проявляється в загальній ослабленості, і судинно-вегетативних порушеннях периферійних кровоносних судин. Проходить поглинання енергії електромагнітних хвиль тканинами тіла. Дальше опромінення ХНВЧ ( хвилі надзвичайної частоти) призводять до різних коливань судинного тонусу, до мозкових порушень, які викликають головний біль, зниження працездатності, морфологічну зміну кристалика і зниження розпізнавальної здатності.
Із збільшенням стажу роботи, навіть в очах малого опромінення, захворювання стають більш чіткими, наступає гіпотонія, брадикардія (сповільнене скорочення серця), збільшується щитовидна залоза, порушується сон.
Джерела ВЧ і УВЧ - конденсатор настройки або зв'язку, високочастотний трансформатор, інструктор працюючий конденсатор, гераторні лампи, фідерні лінії. Гранично допустимі величини інтенсивності опромінення електромагнітних хвиль ВЧ і УВЧ подані в таблиці.
Таблиця11
| Для електромагнітних хвиль | Для магнітного поля | ||
| Діапазон частот | Допустима інтенсивність | Діапазон частот | Допустима інтенсивність |
| 100кГу-30МГу | 20В\М | 100кГу-1.5мГу | 5 А/М |
| 30кГу -300МГу | 5В\м | - | - |
Для вимірювання напруженості полів ВЧ і УВЧ використовують прилади УНЄМП.
Джерела полів НВЧ (тисячі мегагерц) - випромінювачі, антенні пристрої, генератори, окремі блоки НВЧ.
Допустима густина потоку потужності сантиметрових хвиль встановлюється після опромінення НВЧ:
а) при опроміненні на протязі робочого дня 10 мкВт/см2
б) при опроміненні на протязі не більше 2 годин - 100 мкВт/см2 в) при опромінення на протязі 15-20 хв. в день - 1000 мкВт/см2
Для вимірювання густини потоку потужності випромінювання в діапазоні УВЧ і НВЧ використовують прилади вимірювання густини потоку ПО - 1
Міри захисті установлюються в залежності від потужності, частоти та умов електромагнітного випромінювання.
У діапазоні ВЧ і УВЧ для зниження напруженості електромагнітного поля на робочому місці застосовуються два типи захисту:
- відокремлене екранування високочастотних елементів листами алюмінію або заліза, створення рідкого типу загороди;
- повне забарвлення високочастотного генератора, що передбачає повне екранування всієї установки.
В діапазоні НВЧ ( такі поля виникають при роботі радіодальнометра) зниження потоку густини енергії на робочих місцях до гранично допустимих величин досягають тканинними шляхами:
І.При регулюванні, настроюванні і випробуванні генератора НВЧ рекомендується змінити випромінювання безпосередньо у джерелі шляхом застосування різкого виду забирання енергії НВЧ.
2.В приміщенні зменшують випромінювання шляхом екранування установки.
З.Якщо не можна екранувати установку то екранують робочі місця.
4.3більшення відстані від джерела випромінювання, якщо не можна зменшити енерговипромінювання.
5.Обмежують час перебування людей в зоні дії випромінювання, якщо не можна ослабити інтенсивність випромінювання в цій зоні до безпечної величини.
6.Захищають працюючих персональними засобами:
а) персональний одяг із спеціально трьохшарової тканини (перший шар діагональ, другий - радіотехнічна тканина з металічною сіткою, треті підкладка ситцева);
б) капюшон із трьохшарової тканини в яки вмонтовані окуляри ОРЗ -5, що захищають від випромінювань НВЧ і УВЧ;
в) захисні окуляри, крім названих, можуть бути трьох типів: сітчасті, на півмаска із латунної або мідної сітки; склянні літньо для водіїв пів маяки, які покриті шаром золота 0,3 мкм; скляні окуляри типу пів маяки, скло яких покрито плівкою із двоокису олова.
Крім цього, усі працюючі повинні проходити попереднє і періодичне медичне обстеження.
Для попередження професійних захворювань працівникам, що піддаються щоденно не менше половини зміни опромінюванню мікрохвильовими від 1 до 100 см, надається:
а) 12-денний додатковий відпуск при густині потоку опромінювання потужності на робочих місцях 0,5 -1- мкВт/ см2.
б) 6-ти годинний робочий день і 12-денний додатковий відпуск при густині потоку вище 10 мкВт/см2, при 6-денному робочому тижні 7-годинний робочий день, при 5-денному робочому тижні з тим же додатковим відпуском.
САНІТАРІЯ І БЕЗПЕЧНІСТЬ КАМЕРАЛЬНИХ РОБІТ.
Серед камеральних робіт багато фото-лабораторних робіт вимагають передбачливості і точного виконання заходів по санітарії і безпеці. Фото-лабораторні роботи можна виконувати в цеху при наявності загально-обмінної вентиляції, місцевих всмоктувачів, витяжних шаф відповідного спецодягу і взуття, засобів індивідуального захисту (окуляри, маски, респіратори, рукавиці, нейтралізуючі і дегазуючи розчини, засобів надання першої медичної допомоги, засобів пожежної профілактики і гасіння пожежі.
До роботи в фото-цеху допускаються працівники не молодші 18 років, які пройшли курси спеціальної підготовки по роботі з хімікатами і інструктаж на робочому місці, що здали екзамен по техніці безпеки і по наданню першої медичної допомоги при пораненнях, отруєннях і опіках.
Сучасна фотографія давно перейшла на плівкові основи для негативів. Дані досліди показують що плівкові негативи мають недопустиму для картографічних робіт деформацію. Ця обставина вимагає від підприємств використовувати скляні основи, хоч вони більш небезпечні, б'ються і викликають поранення. З метою попередження випадків травматизму при використанні скляних основ, їх краї і кути повинні бути зашліфовані „для перенесення скла всередині цеху повинні бути спеціальні візочки і ящики, в яких скло укладається ребром на м'яку підстилку. Вручну можна переносити не більше однієї основи розміром 60x60 см. Поліровку скла і протирання негативів необхідно проводити тільки після установки в спеціальний станок.
ЗАХИСТ ВІД УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
В діапазоні ультрафіолетових променів радіологи виділяють біологічно активні і небезпечні промені з довжинами хвиль 280-315НМ, що викликають
запалення очей і 200-280НМ, викликаючи захворювання шкіри. Такі промені на виробництві дають дугові, ртутні і ксенонові лампи.
Дугові лампи дають великий світловий потік, небезпечний для незахищених очей, який через 3-5 годин опромінення викликають захворювання очей-електрофтальмію. Хвороба супроводжується різким болем у очах, відчуттям піску у очах, головною біллю, припухлістю повік і сльозливістю.
Ультрафіолетові промені ртутно-кварцевих ламп і ксенонових небезпечні і для шкіри працівників. Опромінення шкіри рук викликає дерматити, дифузні екземи шкіри, що супроводжується опіками. Зір фото-оператора повинен бути захищеним від променів лампи рефлектором.
Ртутно-кварцеві ксенонові лампи необхідно застосовувати з місцевими витяжними шафами і з камерними рефлекторами. Працівники повинні одягати захищені окуляри і гумові рукавиці.
Дугові ліхтарі, ксенонові і ртутні лампи створюють надлишкову іонізацію приміщення, для ліквідації якої потрібна підсилена вентиляція. Не допускати застосування сушильних шаф з відкритими електронагрівальними елементами, без терморегуляторів і місцевих відсмоктувачів.
САНІТАРІЯ І БЕЗПЕЧНІСТЬ РОБОТИ З ХІМІКАТАМИ.
Загальні вимоги. При роботі з хімікатами не можна приступати до роботи до тих пір, поки всі етапи роботи і методи контролю не будуть продумані і усвідомлені виконавцем. Особливу передбачливість потрібно виконувати при роботі з отруйними вибухонебезпечними речовинами. При роботі з речовинами, які раніше не виконувались властивості яких не достатньо відомі необхідно під керівництвом керівника зробити пробний розчин з малою кількістю цих речовин. При цьому необхідно дотримувати особливу обережність, працювати у витяжній шафі, в захисній масці і в гумових рукавицях.
Забороняється пробувати реактиви на смак. Випробувати запах речовини можна тільки в повному переконанні, що вона не отруєна. Починати визначати запах потрібно із далеку при повільному наближенні до носу, не роблячи глибоких вдихів.
Всі роботи з шкідливими газами, або речовинами, які виділяють шкідливі пари і гази (окисник вуглецю, хлор, бром, сірководень, аміак, органічні розчинники, летучі кислоти і інші), слід проводити в витяжній шафі, при швидкості руху не менше 1м/с (по заміру крильчастого анемометра). В витяжній шафі виконуються такі роботи: травлення скла азотною і плавкою кислотами, креслення негативів аміаком. Категорично забороняється виливати і викидати в раковини і сміттєпроводи залишки вогненебезпечних вибухонебезпечних, отруєних і сильно діючих речовин. Отруєні і сильнодіючі речовини слід спочатку нейтралізувати, а після цього вилити в каналізаційні люки. Посуд після отруєних і сильнодіючих речовин не потрібно мити в загальних умивальниках без попередньої обробки.
В хімічних лабораторіях і механічних майстернях забороняється проводити роботу одній людині, в приміщенні повинно бути не менше двох працюючих. В польові підрозділи і в цехи хімікати видаються тільки в оригінальній упаковці. Розфасовку хімікатів на складі робити забороняється.
Робота з їдкими і отруєними речовинами. До рідких речовин відносяться :мінеральні кислоти і їх тверді і рідкі ангідриди (сірчана, азотна, соляна .плавикова кислоти, сірчаний і хромовий ангідриди, їдкий натрій, калій, сурма, розчини аміаку, брому, йод). При вдиханні пари їдких речовин уражаються дихальні шляхи, попадаючи на шкіру, викликають опіки. Особливо небезпечні враження цими речовинами очі. Для попередження опіків при використанні їдких речовин повинні одівати окуляри, захищати очі екранами із оргскла користуватися гумовими рукавицями, фартухами, а іноді і гумовими чоботами. З метою безпеки переливати кислоти і луги із великих ємностей в дрібну посуду слід за допомогою сифона з грушею або ручним насосом.
Леткі їдкі речовини(аміак, бром), летучі концентровані кислоти переливати тільки в витяжній шафі. У всіх цих випадках слід одягати окуляри, рукавиці, фартух і мати протигаз марки „в".
Для приготування розчинів сірчаної кислоти використовується тонкостінний скляний і фарфоровий посуд. Щоб не сталось місцевого нагрівання розтріскування скла і викиду кислоти на працюючих, сірчану кислоту потрібно переливати в воду тонкою струною при безперервному переміщуванні .Наливати воду в сірчану кислоту забороняється, так як проходить швидка реакція з виділенням тепла, яка може призвести до нещасного випадку.
Луги розчиняють шляхом повільного додавання до води дрібних кусків, при безперервному переміщуванні. Великі куски сурми, плавикового каустика хромового ангідриду, соди і інших лугів попередньо подрібнюють, завернувши їх в міцну технічну тканину.
Кислоти необхідно зберігати в витяжних шафах на кюветах з піском. Не можна зберігати кислоти в одному приміщенні з легкозаймистими речовинами (П З Р). Для попередження розриву тари не слід зберігати кислоти поблизу нагрівальних приладів або дерев'яних полицях. Забороняється зберігання хімікатів сумісно здатних розкладатися або загорятися при взаємодії з іншими речовинами.
Склад кислот повинен мати кислотно-безпечну підлогу з канавками, водопровід з пристроями для розриву витяжну вентиляцію. Розливати кислоти лаборанти повинні в гумових чоботах, рукавицях, прогумованому фартушку і в захисній масці (протигаз з вікнами із оргскла). Розлиту кислоту змивають великою кількістю води з содою, а потім протирають насухо.
Всі хімікати повинні мати етикетки. На банках в яких містяться отруєні речовини, слід обов'язково робити напис „Отрута" „Смертельно". їх зберігають під замком і пломбою. Ключі від шафи і пломби знаходять у завідуючого, за випадком випадків обговорених інструкцією. Кислоти -сірчана, оцтова, азотна, соляна, і спирти —- ректифіковані, гідролізний, і метиловий видаються для робіт начальником цеху або старшим лаборантом в кількості необхідній для виконання денного завдання Після виконання завдання фото лаборант повідомляє старшого фото-лаборанта про розхід розчину і здає йому залишок. Відпрацьовані розчини проявника нейтралізують і зливають в ємності для регенерації срібла.
Щоб не було захворювання рук метиловою екземою не можна залишати проявник і інші хімічні розчини висихати на шкірі рук. Проявлення і фіксаж фотоматеріалів завжди проводять у гумових рукавицях, а руки покривають пастою попереджуючою роздратування шкіри. Після роботи необхідно обмити руки в теплій воді на протязі 2-3 хвилин доки не зникне відчуття мильної гладкості на руках. Солі які залишились у порах немитих рук кристалізуються і викликають розтріскування шкіри і її захворювання. Небезпечно торкатися лиця, рота, очей руками випадково забрудненими в хімічних реактивах або розчинах. Для профілактики захворювання рук фото-лаборантом видається гліцеринове масло і силіконовий крем. При утворенні на руках висипки потрібно припинити роботу з розчинами і звернутися за порадою до лікаря. У випадку встановлення лікаря, що захворювання виникло внаслідок роботи з хімікатами, після вилікування робітник повинен бути переведений на іншу роботу.
Щоб не було переохолодження рук в холодну пору року слід змащувати руки захисною пастою і одягати шерстяні рукавиці, а поверх них гумові. Робітники хворіючи ревматизмом, до роботи на промивку не допускаються .
Працювати з бромом потрібно тільки у витяжній шафі, при цьому необхідно остерігатися, щоб пари брому не попали в дихальні шляхи і очі. При роботі з бромом необхідно одягати спеціальні окуляри, а на руки рукавиці, так як від брому утворюються не загоюючи виразки. При випадковому вдиханні пари брому слід терміново понюхати розведений розчин аміаку і вийти на свіже повітря. Для нейтралізації брому іноді використовують 20% - ний розчин гідросульфіту. Якщо в робоче приміщення проникли отруйні гази і пара людям, що знаходяться в приміщенні необхідно затримати подих, і негайно одягнути протигази .відкрити вікна і двері для провітрювання попередити працюючих у сусідніх приміщеннях.
При враженні слизової оболонки або шкіри кислотами рекомендується швидке сильне змивання водою, а потім 2-3% розчином питної соди. При враженні лугами також потрібне сильне обмивання водою, а потім 1-2% розчином борної кислоти, або 2-3% розчином оцтової кислоти. Можна також після промивання водою обпалені місця протерти 2-3% розчином марганцівки або наложити тампон змочений спиртом.
При враженні шкіри їдкими, не розчинними в воді органічними речовинами необхідно спочатку зняти з ураженого місця залишки цієї
речовини ватним тампоном легко змоченим органічним розчинником, а потім полити уражене місце органічним розчинником (спиртом, хлороформом). При транспортуванні кислот у машині корзини з колбами повинні стояти міцно і вертикально. При русі машини в її кузові не повинні знаходитись люди.
Підготовка пластика до гравірування. Для виготовлення гравірувальної емалі використовуються такі речовини, як: бутилацетат, дибутилфталат, бутило-вий спирт. Ці речовини виділяють шкідливі для дихання і здоров'я пари, а тому підготовка пластика до гравірування вимагає особливої обережності. Робітники, що поступають на роботу на підготовці пластика до гравірування .повинні пройти спеціальний медичний огляд для встановлення їхньої здатності до даної роботи.
Перед початком роботи працівники одягають комбінезони з щільно зав'язаними рукавами заправляють волосся під берет. Для зменшення впливу статичної електрики на нарізку пластика, відрізки кутів, оправу і шліфовку проводять на заземленій поверхні. Обробку пластика органічними розчинниками слід проводити в витяжних шафах. Процеси пов'язані з приготування гравірувальної емалі, а також виготовлення розчинів для фотомеханічної підготовки пластика виконують в витяжних шафах з примусовою вентиляцією повітря. Робітники, які виконують дану роботу повинні одіти фартухи, гумові рукавиці, і захисні окуляри з присосками. Примусову витяжну вентиляцію повинні мати і центрифуги призначені для нанесення гравірувальної емалі і світлочутливих розчинів.
Підігрів повітря, що поступає в центрифугу .повинен проводитись за межами даного приміщення. Поливання пластика гравірувальною емаллю. покриття світлочутливим розчином, а при виготовленні абрисних копій обробка поверхні емалі розчинами виконується працівниками в окулярах .рукавицях і спецодязі. Двигун центрифуги виключається , коли проводиться її механічна чистка, прошивка розчинниками, обклеювання папером, змазування. Електропроводка до центрифуги і в її середині повинна робитися в металічних трубках. Застосування електроплиток, електроприладів, світлокопіювальних рам, дугових ліхтарів, освітлювачів, софітів у даному приміщенні не допускається .
Для надання термінової медичної допомоги в фото-цеху завжди повинна бути: аптечка, бинти, вата, 3% розчин йоду, 2-3% розчин оцтової кислоти, 3-5% розчин харчової соди, 2% розчин борної кислоти.
СТАТИЧНА РОБОТА.
Звичайною формою діяльності працюючих в камеральних цехах є сидяча робота зв'язана з суттєвим статичним навантаженням. Такі напруги виникають, коли тулуб не має достатньої опори. Така статична напруга виникає у працюючих на стерео приладах. Зігнуте положення тіла вимагає значних зусиль на підтримування голови і тіла у завислому етапі, збільшуючи затрати енергії на 2% при менш зігнутому, і на 45% при сильно зігнутому положенні тіла порівняно з прямим положенням корпуса що швидко призводить до втоми працюючих. При такому положенні утруднене діафрагмове і реберне дихання, якими не можна знехтувати при статичній роботі коли необхідно зменшувати напруження м'язів і нормалізувати кровообіг. Полегшує працю зручне крісло, яке забезпечує правильне положення тіла, з опорою в області пояса.
Основні вимоги до робочого крісла:
1 .Крісло повинно мати зручну для опори стінку ,яка переміщується у двох напрямках по вертикалі і спереду назад, відповідно до зросту і форми тіла працюючого.
2.Крісло повинно мати поверхню, що повторює анатомічну будову бедер тіла, щоб дати можливість розподіляти тиск на порівняно велику площу поверхні, а не створювати тиску на обмежену частину бедер і не порушувати циркуляцію крові.
3.Крісло повинно мати гвинтову стійку, що дозволяє робити вертикальне піднімання і опускання сидіння, підганяючи висоту відповідно зросту працюючого.
4.Для невеликого горизонтального пересування крісло має мати маленькі колеса.
При встановленні норм виробітку передбачається 10% робочого часу на відпочинок, як фізіологічну необхідність організму в короткочасному відпочинку і на проведення виробничої гімнастики.
ПРОЕКТ БЕЗПЕЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЛЬОВИХ РОБІТ.
Висока продуктивність праці топографо-геодезичних робіт повинна бути забезпечена комплексною безпечною діяльністю .наявністю механізованого транспорту, безперебійним постачанням матеріалів, спецодягом, харчуванням. На початку безпечна техніка і технологія передбачаються у технічних проектах, які уточняються при обговоренні і захисті.
Пізніше на основі технічних проектів перед початком польових робіт складаються робочі проекти безпечної організації польових робіт в конкретних умовах місцевості з урахування фізико-географічних і економічних особливостей району робіт. Враховуючи дані повідомлення, начальники партії при участі бригадирів складають робочий проект геологічних ходів і загальну схему маршрутів руху бригад.
При проектуванні безпечних маршрутів в першу чергу забезпечують можливість якісного виконання геодезичних вимірювальних робіт, намагаються зменшити протяжність ходу і замінити небезпечні ділянки шляху (труднопрохідні) більш безпечними. З цією метою межі ділянок окремих бригад намічають по берегах рік, а не по рамках трапеції. В місцях підходу до бази розміщених по одну сторону ріки, для частих переходів на другу сторону, проектують будівництво мостів або обладнання постійних човникових переправ.
Групові схеми безпечних маршрутів руху бригад складають на район дії трьох або чотирьох бригад і на район дії однієї або двох партій .Після цього, об'єднують ці схеми укладають карти маршрутів на зону дії всієї експедиції. Така карга використовується керівництвом експедиції для служб безпеки і організації робіт партій і бригад. Вона уточнюється і змінюється в залежності від зміни видів робіт, засобів транспорту і інше. На схемах маршрутів, крім мінімальної географічної основи, більш наочно наносять: шляхи руху бригад, місця і дати стоянок бригад, місце радіозв'язку і місце зустрічі бригад з начальником партії розміщенням продовольчих точок, без партії і штабу експедиції. Робочі проекти організації робіт і схеми руху бригад затверджуються начальником або головним інженером експедиції, і після цього вони стають засобом оперативного планування диспетчеризацією і управління експедиції і партії.
ПІДГОТОВКА ДО ПОЛЬОВИХ РОБІТ.
Трудове законодавство зобов'язує підприємства забезпечувати безпечні умови праці всім працівникам, тому в період підготовки до польових робіт керівництво експедиції і партії проводять заходи, що забезпечують профілактику захворювання і травматизму.
Перш за все виникає проблема підбору кадрів, яким не протипоказано виконання робіт, передбачених планом у даних географічних умовах. З цією метою проводяться обов'язкові медичні обстеження усіх працюючих. При цьому в направленні на медогляд указується прохання дати закінчення про можливість даного працівника в експедиційних умовах, з пішими переходами, з нічлігом у палатках, в певних географічних умовах на роботі зв'язаній з підніманням на високі споруди, дерева і інше. Для деяких робіт проводиться обстеження зору (на стерео-приладах, альпіністські випробування для роботи в горах).
В підготовчій період встановлюється наявність в районі робіт ділянок місцевих інфекційних захворювань (туляремії, енцефаліту, лейшманіозу, бруцельозу і інші). У випадку виконання робіт в районах, ендемічних до тієї чи іншої інфекційної хвороби, керівництво експедиції своєчасно організовує прививши, які будуть працювати в даних умовах. Спецодяг і спецвзуття повинні відповідати місцевим умовам і витримувати установлені терміни. Поряд із спецодягом відповідним працівникам видаються захисні пристрої .рятувальні і інші засоби техніки безпеки, передбачені типовими табельними положеннями. До їх числа належить видача бригадирам бойової зброї з відповідним запасом набоїв, якщо в даному районі можливий напад диких звірів. Персонально закріплена зброя реєструється в місцевому відділенні міліції. Передача місцевої зброї іншим особам і їх використання для полювання забороняється. Індивідуальний недоторканий запас продуктів видається бригадирам при віддаленні пішими переходами бригад в малообжиті райони. В кінці підготовчих робіт перевіряють стан готовності кожної бригади до безпечного виконання доручених їм робіт, що оформляється спеціального акту, що підтверджує відповідне спорядження бригади. Велику допомогу в роботі експедиції і партії і при нещасних випадках надають місцеві мешканці і місцеві органи влади. Тому керівники експедиції і партії при першому знайомстві з районом робіт повинні ознайомити про роботу районну адміністрацію, міліцію господарства, на території яких будуть проводитись топографо-геодезичні роботи .
НАВЧАННЯ БЕЗПЕЧНИХ МЕТОДІВ ПРАЦІ.
Перед виїздом на роботу проводиться обов'язкове навчання і інструктаж польових робітників. Вступний інструктаж обов'язковий для нових робітників і студентів-практикантів. Після призначення їх на конкретну роботу здійснюється інструктаж на робочому місці, з практичним навчанням безпечних умов і методів праці. Крім роботи, кожний навчається організації безпечних переходів, переїздів, переправ, орієнтації на місцевості, наданню першої долі-карської допомоги потерпілим. Працівники, прийняті на роботу на механізмах, або на роботи підвищеної небезпеки, яка вимагає технічної підготовки спочатку проходять спеціальне навчання, потім практична робота на місцевості в полі, морі і в горах. Після перевірених випробувань вони одержують посвідчення на право виконання робіт. Для навчання і інструктажу на базі повинен бути кабінет по техніці безпеки, забезпечений літературою, плакатами, наочними посібниками і засобами техніки безпеки .
При проведенні робіт в районах, що мають вогнища інфекційних захворювань, проводиться інструктаж по мірах захисту від цих захворювань, вивченням норм і форми застосування репелентів. У всіх експедиціях до початку робіт необхідно повторній вивчення засобів і методів надання першої долі-карської .медичної допомоги потерпілим .
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ПЕРЕСУВАННЯ НА ВСІХ ВИДАХ ТРАНСПОРТУ.
Значення транспорту на всіх видах геодезичних робіт важко переоцінити. Виконання всіх польових геодезичних робіт по тріангуляції, полігонометрії, нівелюванню і зйомках зв'язані з постійними переїздами з пункту в пункт. Більш того різні транспортні засоби: автомобілі, літаки, пароплави — приймають участь в процесі геодезичних робіт, як знаряддя праці. Переїзди і переходи при геодезичних роботах складають особливу категорію норми часу і в різних видах робіт, в різних географічних умовах вони складають від ЗО до 40% норми часу. Тому видно і травматизм при переїздах на топографо-геодезичних роботах складає від 20 до 30% від усіх нещасних випадків. Ця обставина заставляє звернути увагу на організацію і упорядкування переїздів, дисципліну і режим переїздів, на надійну механізацію засобів пересування, підвищення відповідальності і якості транспортних робіт, скорочення водних переправ і виховання дисципліни у водіїв.
Вимоги безпеки:
1. Відповідність наявних транспортних засобів процесу робіт, якості доріг, мостів, умовам перехідності.
2. Відповідність погодних умов для польоту, плавання, переходу, переправи.
3. Технічна справність і придатність транспортних засобів.
4. Наявність кваліфікованих і дисциплінованих водіїв і контроль за станом їх здоров'я.
5.Наявність комплекту слюсарних інструментів, запасних частий і матеріалів для дорожнього руху.
б. Забезпечення продуктами харчування, пальними і змащувальними матеріалами.
7.Наявність проти аварійних і рятувальних засобів.
8.Наявність засобів зв'язку(радіозв'язку) з базою партії(експедиції) в будь-якій точці пункту.
9.Правильна укладка і розміщення вантажу, без перевищення маси і габаритів.
10.Зручне рівномірне розміщення сидячих місць для пасажирів.
11. Дотримання правил руху, плавання, польотів.
12.Наявність точних повідомлень про шляхи переміщення і уміння орієнтуватись на шляху руху.
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕЇЗДІВ.
Крім загальних правил безпеки потрібно знати безпечні умови, що відносяться тільки до автомобільного транспорту. Кожна автомашина має пройти технічний огляд (ТО-І) (ТО-2) на основі якого видається довідка про технічну справність автомашини .
Технічна справна машина має:
1. Добре діючі гальма .
2. Добре діючий стартер, що полегшує запаси двигуна .
3. Справне рульове управління, з люфтом руля не більше 25 градусів .
4. Справне вітрове скло з діючими очисниками.
5. Справну електропроводку освітлення і сигналізацію.
6. Відрегульовано зчеплення і коробка передач.
7. Справну систему охолодження .
8. Надійні замки дверей кабіни і запари бортів кузова.
9. Надійні камери і шини коліс .
10. Справні ресори .
11. Відсутність витікання бензини від бензобаку до карбюратора .
Разом з людьми не можна возити в тій же машині пально-мастильні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби.
ВОДНІ ПЕРЕПРАВИ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ПЕРЕЇЗДАХ ДО НИХ.
Вимушені в процесі робіт водні переправи порушують режим, ритми польових геодезичних робіт і нерідко створюють велику небезпеку .Водні переправи здійснюються: в брід(пішки, верхи, автомашиною, всюдиходом), перевозом-переплавом на (човнах, плотах, пароплавах, всюдиходах), перелітаючи на (літаках і вертоліт ах), переходом (по льоду, греблі, мосту). Перепливи в брід через гірські річки починають зранку при низькому рівні води з 6-8 год. ранку. Піші переходи через річки в брід повинні здійснюватися з охороною по канату. Для використання автомобілів в рейсах необхідно перевірити їх гальма і при цьому встановити, щоб довжина гальмівного шляху на сухій рівній дорозі з твердим покриттям при швидкості ЗО км/год, не перевищувала величин, які вказані в таблиці.
Таблиця 12
| № п/п | Тип автомобіля і їх навантаження. | Гальмівний шлях, м |
| 1. | Легкові автомобілі без навантаження. | 7,2 |
| 2. | Вантажні автомобілі масою до 9 тон: а)без навантаження; б)з повним навантаженням. | 9,5 11,5 |
| 3. | Вантажні автомобілі масою більш 9 тон: а)без навантаження; б)з повним навантаженням; | 11,0 13,5 |
| 4. | Автобуси без навантаження. | 11,0 |
Кожна автомашина закріплюється за певним водієм, який відповідає за техніку безпеки при переїздах на автомобілях людей і при транспортуванні вантажів. До управління автомобілями, що виїжджають у важкі рейси польових геодезичних робіт, призначаються водії 1 або 2 класу, або досвідчені водії 3 класу із стажем роботи не менше трьох років, які пройшли спеціальну підготовку і перевірку стану здоров'я .
Перед виїздом у рейс керівник геодезичних робіт видає водію технічний опис з зазначенням завдання і путівку, а водій виконує попередню перевірку автомобіля: роботу двигуна, заправку пальним, стан гальм, запалювання, рульове керування, освітлення, сигналізацію, відсутність витікання бензини і масла.
Вантажні автомобілі, призначені для перевезення людей, повинні бути обладнані надійно закріпленими лавками, драбинками для посадки і висадки пасажирів, твердим металічним каркасом, надійно закритим тентом Лавки вздовж бортів розміщені на ЗО см нижче верхнього краю борта. На такому автомобілі вантажопідіймальністю 1.5-2.0 т., дозволяється перевозити не більше 16 чоловік, на автомобілях вантажопідіймальністю 2.5-3.0 т., не більше 20 чоловік, на автомобілі 3.5~4.0т., не більше 24 чоловік, на автомобілі вантажопідіймальністю 5 тон, не більше ЗО чоловік. При переїзді бригад експедиції з геодезичними приладами в кузові автомашини не повинно бути більше 10 чоловік, які забезпечені сидячими місцями. В нічний час перевезення людей заборонено .Швидкість руху на дорогах з твердим покриттям не більше 50 км/год., по ґрунтових дорогах не більше 30 км/год., в степу без доріг не більше 10 км/год.
Під час руху водій повинен слідкувати за дотримання правил техніки безпеки усіма пасажирами. Разом з людьми в тій же автомашині не можна перевозити пальне і змащувальні матеріали, важкі бочки, бетонні моноліти, труби, троси. При переїзді мостів необхідно скрупульозно оглянути необхідність мостів у справності і вантажу піднімання.
На неглибоких чорних річках з швидкою течією в брід переходять з опорою шляхом взаємної страховки двох-трьох чоловік. При виконанні геодезичних робіт поблизу населених місць можливі водні переправи на човнах вантажу підіймальних не менше 500 кг при ширині річки 300м і вантажу підіймальних 1000кг при ширині річки більше 300м. Не можна допускати переправи при перевантаженні човна вище ватерлінії. Кожен човен повинен мати надійні рятувальні засоби.
Команда до відплиття подається тоді, коли всі пасажири одягли і надули рятувальні пояси, нагрудники або жилети. Одночасно в човні перевозити людей і вантажі забороняється. В малонаселених районах, що мають багато річок, слід застосовувати надувні човни, які входять в спорядження польових бригад. У лісі можна будувати плоти, щоб при нахилах плоту вода не замочила речі, вантаж поверх плоту роблять настил із віток, або коротких полін посеред плоту на висоту до 30см. Керування плотом здійснюється веслами. Переправа на плотах дозволяється тільки в безвітряну погоду при швидкості руху до 2м/с. В зимовий час переходом через річку служить лід. При виборі місця для льодової переправи потрібно вибирати місця без тріщин льоду біля берега і на шляху переміщення. При підготовці льодової
переправи необхідно визначити товщину льоду і його вантажу піднімання. В місцях з'їзду з берега на лід і на місці виїзду з льоду на беріг потрібно зробити помости, відвернуть утворення тріщин біля берегу. Перед виїздом на лід люди повинні зійти з машини і йти за нею на відстані 20м, маючи при собі два канати довжиною 30м. Водій повинен вести машину з відкритими дверцятами, які прив'язані до кузова. Швидкість руху по льоду не більше 8км/год.
В період потепління льодової переправи слід проводити в ранній час. Для зменшення числа водних переправ необхідно будувати тимчасові мости і поромні переправи біля бази партій. При виробничій необхідності мости можуть бути пішохідні.
Висновок
В даному дипломному проекті я проводив топографо-геодезичні та землевпорядні роботи при розпаюванні земель населеного пункту села Дружне Красилівського району Хмельницької області.
Розпаювання земель державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Розпаюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам,
сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі державних сільськогосподарських підприємств.
Розпаювання земель державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Розпаювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
В цій роботі я описав, фізико-географічну характеристику району, а також топографо-геодезичну вивченість. Також проглянув та охарактеризував проект геодезичної мережі для розпаювання земель Дружнівської сільської ради. Розробляв проект оцінки точності планово-геодезичної мережі полігонометричним методом. По ходу вивчав методику визначення площі земельних ділянок. Розробив кошторис і виконав підрахунок обсягу робіт, які необхідно було виконати на об'єкті згідно з технологічною схемою робіт.
Таким чином основне завдання дипломного проекту, яке передімною ставилося, я розкрив в топографо-геодезчних та землевпорядних роботах при розпаюванню земель населеного пункту.
Бібліографічний список
1. Конституція України. Верховна Рада України. 28.06.1996 р. Київ
2. Земельний кодекс України. Верховна Рада України. 25.10.2001 р. Київ.
3. Р.М. Тартачинський Основи інженерної геодезії, / (Навчальний посібник), Львів, 1999р.
4. Могильний С.Г., Войтенко С.П., Геодезія, /ч.1, Чернігів,2002р.
5. Лісевич М.П., Конспект лекцій геодезії / Коломия, 2004р.
6. "Інструкція про типи центрів геодезичних пунктів" (ГКНТА — 2.01, 02-01-93), ГУГК і К, Київ, 1994.
7. Веклин Б.Ф., Методичка по охороні праці, / Коломия,2003р.
8. Инсрукция по топографической съемке в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500. / Москва: Недра, 1985р.
9. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від травня 1999 р. № 43.
Дата: 2019-12-22, просмотров: 515.