Розглядаючи економічну суть платіжного балансу слід звернути увагу на те, що його стан формується під впливом різноманітних кон’юнктурних, циклічних, структурних та інших факторів. Саме вони визначають характер розвитку зовнішньоекономічних зв’язків кожної країни. Найважливішими довгостроковими факторами є структурні особливості національного господарства: галузева структура, ефективність, експортно-імпортна орієнтація виробництва, якість продукції, місце країни в міжнародному поділі праці, ступінь її залежності від певних ринків збуту та постачання, схильність населення до споживання імпортних товарів і послуг. Основними чинниками короткострокового впливу є зовнішні шоки і заходи економічної політики, які діють на платіжний баланс через реальний обмінний курс, процентні ставки, заощадження та інвестиції.

Всі вище перераховані фактори є стимулом до виникнення не рівноваги платіжного балансу.

Одним із наслідків світової фінансової кризи для України є погіршення стану її платіжного балансу, а точніше виникнення ситуації, коли платежі перевищують валютні надходження. В Україні спостерігається тривалий дефіцит поточного рахунку платіжного балансу, який зріс з 2,4 млрд. дол. США на поч. XXI ст. до 8,4 млрд. дол. США.

Стан платіжного балансу потребує врегулювання, що можливо провести за допомогою корекції балансу (врівноваження статей балансу до сприятливих та позитивних показників) або фінансування дефіциту балансу(залучення іноземних кредитів для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу). Корекція поточного платіжного балансу є набагато складнішим завданням, ніж фінансування дефіциту, адже вона передбачає значно продуктивнішу працю чи зменшення витрат. Разом з тим суспільно-політична ситуація в країні призвела до зволікання й відкладання корекції, що разом із світовою рецесією стало причиною виникнення надто загрозливого стану – кризи платіжного балансу країни.

Отже, виникає потреба у визначенні джерел, за рахунок яких можна мінімізувати дефіцит платіжного балансу та сприяти оптимізації зовнішньоторговельного балансу регіонів України в умовах фінансової кризи.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу слугують: державна власність, в тому числі офіційні золотовалютні резерви; зростання долі національного доходу, який перерозподіляється через державний бюджет; безпосередня участь країни в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника; регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

Загалом державне регулювання платіжного балансу зводиться до сукупності економічних (у тому числі фінансових, грошово-кредитних, валютних) заходів, спрямованих на раціональне формування його основних статей, усунення причин та факторів появи неврівноваженого стану. Арсенал методів, які можна застосувати до вирівнювання платіжного балансу, доволі широкий та різноманітний. Їх вибір залежить від валютно-економічного стану країни та стану її міжнародних розрахунків. Для країн з дефіцитним платіжним балансом, до яких належить і Україна, звичайно застосовуються заходи, що стимулюють експорт товарів та ввіз іноземних капіталів і стримують імпорт товарів та обмежують вивіз капіталів.

У перелік таких заходів, які можуть значною мірою знайти відповідне адаптаційне використання в умовах України, входять:

- дефляційна політика, тобто скорочення внутрішнього попиту, обмеження бюджетних видатків переважно на загальносуспільні цілі, „заморожування” цін та зарплати. Вона спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Її складовими виступають: фінансові та грошово-кредитні інструменти, що дозволяють досягти зменшення бюджетного дефіциту; зміна облікової ставки національного банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення меж зростання грошової маси. Однак необхідно усвідомлювати, що в умовах системної кризи (загроза виникнення якої є і в Україні) така політика буде загрожувати наростанням соціальних конфліктів;

- девальвація (зниження курсу національної валюти, що відбувається в Україні), спрямована на стимулювання експорту й стримування імпорту продукції. Слід особливо підкреслити, що така впливовість на національну економіку можлива й доцільна лише за наявності в країні високого експортного потенціалу, тобто конкурентоспроможних товарів і послуг, а також сприятливої ситуації на світовому ринку. Якщо донедавно така політика для України, враховуючи експортно-зорієнтоване спрямування металургійної та хімічної промисловості й сприятливу кон’юнктуру на світовому ринку, була прийнятною, то нині, зважаючи на рецесію у виробництві й значні зміни в попиті на світовому ринку, її не можна визнати ефективною для України. Адже у змінених умовах, характерних для нинішньої ситуації, девальвація, здорожуючи імпорт, буде призводити до зростання витрат виробництва (від використання імпортної продукції, підвищення цін тощо), отриманих з її допомогою тимчасових конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Отже, роль девальвації в регулюванні платіжного балансу залежить від конкретних умов її проведення та супутньої загальноекономічної й фінансової політики;

- валютні обмеження, пов’язані з блокуванням інвалютної виручки експортерів, ліцензуванням, продажем іноземної валюти імпортерам, зосередженням валютних операцій в уповноважених банках;

- цілеспрямована фінансова і грошово-кредитна політика, яка полягає у виділенні бюджетних субсидій експортерам, підвищенні імпортних зборів, мит на імпортні товари, відміні податку з відсотків, що виплачуються країнам-власникам цінних паперів, з метою надходження капіталів у країну.

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати від’ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.

Обсяги прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку Україну, перевищують такий же показник щодо країн Балтії, Словенії та Болгарії, наближаються до обсягів прямих іноземних інвестицій в економіки Словаччини та Румунії і є значно меншими від обсягів таких інвестицій в економіку Польщі, Чехії, Росії і Туреччини.

Негативні тенденції на ринку портфельних інвестицій та падіння інвестиційних рейтингів України та більшості вітчизняних фінансових установ спонукають багатьох експертів до песимістичних оцінок щодо можливостей фінансування негативного сальдо поточних операцій платіжного балансу за рахунок його капітальної частини. Власне, це й стало одним із мотивів звернення уряду до Міжнародного валютного фонду з проханням щодо відкриття кредитної лінії для України.

Залучення іноземних кредитів для покриття пасивного сальдо платіжного балансу породжує проблему врегулювання зовнішньої заборгованості. Державний борг України станом на 1 січня 2010 р. складав 104 млрд. дол. США (88.7% від ВВП). Зведене сальдо платіжного балансу сформувалося позитивним у розмірі 8,3 млрд. дол. США, що дозволило накопичити міжнародні резерви до рівня 39,5 млрд. дол. США, однак за підсумками січня-вересня 2009 р. негативне сальдо зовнішньої торгівлі становило 14,3 млрд. дол. США, що майже в 1,5 рази більше, ніж за той самий період 2008 р.

Позика, надана МВФ, у 8 разів за обсягом кредитної програми перевищує українську квоту в цій фінансовій організації. Ризиком такого інструменту погашення дефіциту платіжного балансу, як іноземні кредити, є наростання державного боргу, оскільки виникає обов’язок країн-позичальників виплачувати як основну суму позики, так і відсотки. Також слід враховувати, що вимоги МВФ по позиці суттєво впливають на загальну макроекономічну ситуацію в країні (насамперед, йдеться про збалансування бюджету, вирівнювання платіжного балансу тощо). Сказане вище актуально і для чергової позики МВФ Україні у розмірі 16,5 млрд. дол. Тільки для обслуговування цього боргу Україні буде необхідно щорічно 2,5 млрд. дол. США.

Отже, постає потреба раціонального та ефективного для економіки країни витрачання кредитних коштів, оскільки чим ефективніше вдасться вкласти кошти в найбільш важливі для суспільного та економічного розвитку сектори за наступні півроку, тим кращими будуть наслідки для економіки держави.

Таким чином необхідно зробити наступні висновки:

На даному етапі платіжному балансу характерна не врівноваженість, яка проявляється в довгостроковому та великому дефіциті в одних країнах та надлишковому активному сальдо в інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків впливає на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки.

Для того, щоб його врівноважити використовують різноманітні засоби та методи в залежності від стану балансу. До основних з них належать: короткострокові, резервні (безумовні) кредити, використання офіційних золотовалютних резервів країною, допомога у формі субсидій та подарунків, продаж іноземних та національних цінних паперів за іноземну валюту, зміна валютного курсу, корекція балансу та фінансування дефіциту балансу.

З економічної точки зору стан платіжного балансу формується під впливом кон’юнктурних, циклічних, структурних та інших факторів.

Важливу роль у врівноваженні платіжного балансу відграє державне регулювання. Головним завданням економічної політики держави є врівноваження балансу міжнародних розрахунків. Основними методами державного регулювання є: дефляційна політика, девальвація, валютні обмеження, фінансова та грошово-кредитна політика. Матеріальною основою виступає державна власність, золотовалютні резерви, участь країни в міжнародних економічних відносинах, регламентація зовнішньоекономічних операцій.

ВИСНОВКИ

Інтегрованим вираженням усіх зовнішньоекономічних зв'язків країни є її платіжний баланс. Платіжний баланс країни - це сума усіх трансакцій, які мають місце між резидентами країни і резидентами  інших країн. Платіжний баланс характеризує співвідношення між валютними надходженнями в країну і її платежами за кордоном. Статі платіжного балансу покликані відображати всі зовнішньоторговельні операції країни з зовнішнім світом.

Виходячи з розглянутої множини чинників впливу на платіжний баланс, можна зробити висновок, що досягнення щорічної збалансованості валютних надходжень у країну з її виплатами іншим країнам є надзвичайно складним завданням. Тому жодна держава світу не намагається його вирішити, оскільки не існує безпосередньої загрози порушення економічної стабільності при певній невідповідності вхідних і вихідних потоків валюти. Так, при довгостроковому пасивному сальдо платіжного балансу, необхідно для покриття дефіциту іноземної валюти використовувати офіційні резерви і тим самим зменшувати їх обсяги. Так, як ці резерви не є безмірними, то країна, щоб виправити ситуацію, повинна вводити різноманітні протекціоністські заходи для обмеження імпорту і стимулювання експорту. В результаті дефіциту платіжного балансу можлива зміна курсової вартості національної валюти.

В основному розгортання світової економічної кризи за даними 2008-2009 років не оминула зовнішньоекономічної діяльності України і безпосередньо принесла досить негативні явища в економіку країни.

Розглянувши платіжний баланс України та Російської Федерації видно, що більшу частину формування експортних операцій України спрямовано саме на Росію та країни СНД. Стосовно відносин з Російською Федерацією можна сказати, що за останній час ситуація склалась більш напружена та гостра за рахунок незлагодженої роботи Українського уряду. Це виходить з ціни на газ, експортно-імпортних відносин які є стратегічними та важливими для нашої держави тому, що Росія – «історичний брат» України та стратегічний партнер з усіх питань. Згідно з Проектом Державного бюджету на 2009 рік основними пріоритетами бюджетної політики буде фінансування програм соціального характеру та активна розбудова інфраструктури. Негативний вплив на економічний розвиток можуть мати такі фактори, як прискорення інфляції поточного року, подальше зростання цін на енергоносії, погіршення кон’юнктури на міжнародних ринках основних товарів українського експорту та деякі інші чинники.

Сьогодні платіжний баланс всебічно вивчається фахівцями в області міжнародних економічних відносин як джерело найважливішої інформації, що розкриває особливості участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами і капіталами.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. - К.:АртЕк, 2008. – с.187-232.

2. Козик В.В., Павлова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – Л.: Львівська політехніка,2007. – 267 с.

3. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка: Навч. посібник. – К.: ВІПОЛ, 2008. – с.51-57.

4. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2007. - 948 с.

5. Пищик П. В. Регуливование платежного баланса и проблема мароэкономического развития // Деньги и кредит. – 2009. - №8. – с. 38-43.

6. Румянцев А.П., Климко Н.Г., Міжнародна економіка: - К.: Знання, 2008. – 447с.

7. Рут Франклін Р., Філіпенко А.С. Міжнародна торгівля та інвестиції. - К.: Основи, 2006. – С.389-415

8. Пузакова Е.П. Мировая экономика и международные экономические отношения. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2008

9. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552с.

10.  Иванов Н. О новых рекомендациях МВФ по платежному балансу // Вопросы экономики. 2009. - № 9. –С.84-94.

11.  Потемкин А. Платежный баланс России за 2008 г. // Внешняя торговля. – М., 2009. - № 6. – С. 10-17.

12.  Шенаев В.Н. Деньги, валюта и платежный баланс России. – М., 2009. –117 с.

13.  Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность: - М.: МТ - Пресс, 2007

14.  Международные экономические отношения / Под ред. Б.М. Смитиенко. – М.: ИНФРА-М, 2008

15.  Современная внешнеэкономическая деятельность. Под ред. д.э.н. Б.М. Смитиенко - М.: МГУП, 2009.

16.  «Платіжний баланс України основні тенденції та їх економічне значення» Хоменко Т., №4 2009 ст. 14-28 // Банківська справа.

17.  Жаліло Я.А., Покришка Д.С., Головач В.Б, Молдован О.О. Динаміка зростання та ризики нестабільності економіки України в 2008 році - К.: НІСД, 2008.- 41 с.

18. Науково-аналітичний щоквартальник: «Стратегічні пріоритети» №3 (4). - 2008.

19.  Шевчук В.О., Атаманчук З.А. «Монетарні ефекти платіжного балансу і ремонетиризація української економіки». – 2009. ст. 67-75

20.  Міжнародні валютно-фінансові відносини : підручник / С. Я. Боринець. 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2008. - 583с.

21. Газета "Коммерсантъ" № 180/П (3997) от 06.10.2008 года

22. www.rg.ru

23. http://www. bank. gov.ua

24. http://www.imf.org

25. http://www.ukrstat.gov.ua

26. http://www.cbr.ru