Отже значний вплив, як позитивний так і негативний,на платіжний баланс має зовнішньоторговельні зв’язки між Україною та Російською Федерацією. Росія є найважливішим торгівельно-економічним партнером України, незважаючи на те, що зовнішня торгівля між країнами має тенденцію до зменшення. Якщо в 2004 році експорт України до Росії становив понад чверть усього експорту товарів, у 2008 - 23%, то у 2009-17,8%. Протягом останніх п'яти років частка Росії в українському товарному імпорті невпинно скорочувалася (з 48% до 37%). Оскільки протягом 2006 – 2009 років вартість імпорту стабілізувалася на рівні 5,8 – 5,9 млрд. дол., то приріст загального імпорту в Україну, який мав місце у цей час, відбувся не за рахунок імпорту з Росії, Україна залишається залежною від імпорту з Росії більшою мірою, ніж від експорту в Росію, проте залежність від імпорту зменшується швидше, ніж залежність від експорту.

Стабільний розвиток українсько-російських економічних і торгових відносин є важливим чинником, що гарантує стабільний і передбачуваний економічний розвиток, енергетичну безпеку і, значною мірою, політичну стабільність на всьому євразійському просторі.

Протягом останніх чотирьох років Україна фактично захистилася від участі у регіональних інтеграційних проектах за участю Росії, що дозволяло зберегти власний економічний суверенітет і продовжувати курс на економічну інтеграцію з ЄС. Однак намагання України будувати відносини з РФ, у тому числі економічні, на двосторонній основі негативно сприймається у Російський Федерації.

Важливою характеристикою сучасного стану відносин між Україною та РФ є значний вплив політичного чинника на розвиток українсько-російського економічного співробітництва.

Зовнішньоекономічний контекст, в якому відбувається розвиток українсько-російських економічних відносин, наразі значною мірою формується під впливом світової фінансово-економічної кризи. Беручи до уваги значну економічну взаємозалежність, а також експортно орієнтований характер економік України і Росії, сучасна фінансово-економічна криза може мати відчутний негативний вплив на двосторонню торгівлю. Основними чинниками цього є:

-   зменшення попиту на продукцію, що становить основні статті взаємного експорту й імпорту в результаті гальмування темпів економічного зростання в обох країнах;

-   значне подорожчання імпорту як наслідок високої інфляції та швидкої девальвації національної валюти, що особливо відчутно в Україні;

-    ризик введення з боку уряду РФ додаткових обмежень доступу української продукції на російський ринок з метою підтримки національної економіки у кризових умовах.

На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) становила у 2007 р. 27,12 %.

Серед усіх країн-торговельних партнерів України на РФ приходиться 25,7 % усього експорту товарів і 27,8 % усього імпорту. У 2009 р. експорт товарів в Росію перевищив 12,6 млрд дол., а імпорт склав більше 16,8 млрд. Негативне сальдо для України склало більше 4,2 млрд дол.

У структурі українського товарного експорту в Росію провідні позиції займає продукція машино- і приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %). Аналізуючи статистику за 2007-2009 рр. слід відзначити позитивну динаміку зростання обсягів експорту практично всієї номенклатури товарів.

В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки (46,8 %), продукція машино- і приладобудування (біля 20 %), чорні метали і вироби з них (9,3 %).

Продукція обробної промисловості України, зокрема з високим ступенем переробки, має порівняно високий попит на території Росії та країн СНД. Отже, Росія є споживачем українських промислових товарів, тоді як решта світу – української сировини та напівфабрикатів. Як наслідок, експорт українського машинобудування та споживчих товарів залежить насамперед від попиту в Росії, тому в інтересах України зберегти цей попит, чому, безперечно, сприятиме створення в СНД зони вільної торгівлі. Однак попит на українські товари в Росії та СНД більш нестабільний, ніж у ЄС.

Аналізуючи структуру товарної торгівлі між Україною і Росією можна зробити висновок, що український експорт є більш диверсифікованим, а частка продукції з високим ступенем обробки у ньому більша, ніж в імпорті з Росії.

Практично за всіма товарними групами, що становлять основну частину українського експорту в Росію (у тому числі продукції машино- і приладобудування), Україна має позитивне сальдо. Виключенням тут є лише наземні транспортні засоби (крім залізничних), де негативне сальдо становить 362 млн дол., прилади й апарати – 56 млн дол. відповідно, а також деяка хімічна продукція.

Протягом 2004 – 2009 років темпи зростання українського експорту в Євросоюз жодного разу не були негативними і лише в 1999 дорівнювали нулю. Водночас експорт до Росії протягом 2002—2004 років зменшувався майже на 20% щорічно, у 2005 збільшення становило 48%; а у 2006 – темпи знизилися до +5%.

У минулому році, за попередніми підрахунками, український експорт до Росії знову зменшився на 13%. Імпорт протягом 2005-2008 років зменшувався і з Росії, і з ЄС майже однаковими темпами. Проте в останні три роки імпорт з Росії є стабільним, а імпорт з ЄС щороку зростає. Відповідно роль ЄС у зовнішній торгівлі України зростає, а Росії – зменшується. Більше того, послідовно скорочується частка Росії у торгівлі України з країнами СНД. Так, протягом 2002 – 2006 років частка Росії в імпорті України з країн СНД становила 80-90%, а у 2007 – 2009 роках вона різко зменшилася до 65 – 70%.

Таблиця 2.6.

Показники динаміки торгівлі товарами України з Росією,

тис. дол. США

Таблиця 2.7.

Показники динаміки торгівлі послугами України з Росією,

тис. дол. США

Сировинний характер імпорту з Росії визначається переважанням у його структурі енергетичних матеріалів (46,8 %). Водночас велике значення для Української промисловості має імпорт кольорових металів, на які приходиться біля 3 % усього імпорту з РФ.

 Під впливом світової фінансової кризи та спричиненого нею падіння виробництва в обох країнах, обсяги двосторонньої торгівлі впали. Серед номенклатури товарів найбільшого удару зазнала продукція чорної металургії, хімічної галузі та деякі сільськогосподарські товари. Водночас впровадження Росією масштабних інфраструктурних проектів для підтримки національної економіки дає певні шанси українській машинобудівній галузі (особливо важкому машинобудуванню) зберегти високі обсяги замовлень на свою продукцію з боку російських партнерів.

Протягом 2009 р. зберігалася тенденція зростання обсягів торгівлі товарами між Україною і Російською Федерацією, яка сформувалася в останні роки. За даними Держкомстату в січні-жовтні 2009 р. експорт товарів до Російської Федерації збільшився у порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. на 36,5 % та становив більше 14 млрд дол. Імпорт товарів досяг майже 17,8 млрд дол. і збільшився у порівнянні з січнем-липнем 2007 р. на 30,2 %.

У сфері торгівлі послугами Росія також виступає основним торгівельним партнером України. За підсумками 2009 р. експорт послуг в РФ склав 37,7 % від усього експорту послуг, а імпорт, відповідно – 14 %. Позитивне сальдо у торгівлі послугами з Росією склало у 2009 р. більше 2,7 млрд дол. Високе позитивне сальдо у торгівлі послугами з Росією дозволяє Україні значною мірою компенсувати традиційно від’ємне сальдо товарної торгівлі.

У структурі торгівлі послугами провідні позиції займають транспортні послуги (74,4 % – всього експорту до Росії та 51,2 % імпорту), а також ділові, професійні і технічні послуги (9,8 % і 20,8 % відповідно). Це підтверджує значення ефективного використання транзитного потенціалу України, яка забезпечує транспортування як енергоносіїв, так й інших товарів між Сходом і Заходом континенту.

 Завдяки транзиту Україні вдається зберігати позитивний баланс торгівлі послугами. Транзит енергетичних матеріалів, особливо газу й нафти, протягом 2007 – 2009 років становив 86% у загальній структурі вантажопотоків. Майже весь вантажопотік забезпечує Росія: близько чотирьох п'ятих вантажопотоку з Росії – це енергоносії, що надходять до Європи українськими трубопроводами.

 Територією України здійснюється переважна частина поставок природного газу з Росії на європейський ринок (90%) та значна частина нафти. Експансія Росії на українському енергоринку посилюється, оскільки через Україну пролягає найбільш економічно вигідний і натепер практично єдиний шлях в Європу для російських енергоносіїв.

Енергоекспорт для Росії – це питання життєздатності держави і, значною мірою, її геополітичної могутності. Більше половини надходжень до російського бюджету припадає на надходження від експорту енергоресурсів. Потенціал Росії в розвитку експорту енергоносіїв до Європи ще довго залишатиметься вагомим. Нагадаємо, що в Російській Федерації зосереджено понад 38% розвіданих світових запасів газу, 13% нафти, 12% вугілля, величезний потенціал гідроенергетичних ресурсів, з якого використовується лише п'ята частина. Тому Росія так активно домагається спільного управління газовими магістральними мережами України і не тільки газовими, але нещодавні події , які відбуваються стосовно відносин між Україною та Росією погіршились, що в майбутньому , на мою думку , буде відображено на платіжному балансі нашої країни.

Підсумовуючи аналіз стану торгівельних українсько-російських відносин, слід зазначити, що для РФ Україна є 5-м за значенням торгівельним партнером. Частка України в загальному торговому обороті Росії за 2009 р. склала 5,6 %. За цим показником Україну випереджають лише Німеччина (9,5 %), Нідерланди (8,5 %), Китай (7,2 %) та Італія (6,4 %).

Існування перепон, що ускладнюють розвиток двосторонньої торгівлі має об’єктивні економічні причини. Певна тотожність української та російської економік у деяких галузях і схожість номенклатури товарів, що пропонуються країнами на зовнішніх ринках, робить їх природними конкурентами. Через це, зокрема, виникають питання доступу товарів на взаємні ринки.

Використання як Україною, так і РФ інструментів захисту інтересів внутрішнього ринку. Зокрема, за інформацією українського уряду, наразі на ринку Російської Федерації у відношенні українських товарів діють 8 захисних заходів, та проводиться ще 3 розслідування. Зі свого боку, Україна застосувала антидемпінгові заходи та проводить розслідування до 12 російських товарних груп.

Ефективність двостороннього договору про створення зони вільної торгівлі, підписаного ще у 1993 р., характеризується встановленням низки виключень і обмежень на певні категорії товарів, що оформлені відповідними протоколами. Фактично повноцінної зони вільної торгівлі між Україною і Росією сьогодні не існує.

Негативно впливає на двосторонню торгівлю застосування Росією експортного мита на газ, нафту і газовий конденсат, що експортуються до України. Це ще більше ускладнює проблему значного дефіциту торговельного балансу України з Росією, що зумовлено імпортом енергоносіїв.  

Крім Російської Федерації Україна має експортно-імпортні відносини з країнами СНД такими як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргистан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан та інші. Відповідно до показників відбувається скорочення по всім статтям (див. тбл. 2.7.).

Таблиця 2.8.

Динаміка експорту-імпорту товарів за

країнами світу (2006-2009 рр.), тис. дол. США

Найбільш активно операції по експорту та імпорту товарів відбуваються між Україною та Білоруссю, Казахстаном й Молдовою.

Більш ефективними показниками по експорту-імпорту послуг є торгівля України з Білоруссю, Грузією, Молдовою та Казахстаном (див. тбл. 2.6.).

Таблиця 2.9.

Динаміка експорту-імпорту послуг за

країнами світу (2006-2009 рр.), тис. дол. США

Експортні мита застосовуються Росією у торгівлі з усіма країнами, що не є членами Митного союзу ЄврАзЕС. Беручи до уваги, що вступ України до Митного союзу є неактуальним, оскільки він суперечить її стратегії на побудову зони вільної торгівлі з ЄС, можна стверджувати, що в найближчій перспективі вирішення зазначеної проблеми є малоймовірним.

У зв’язку зі вступом України до СОТ і лібералізацією торгівлі з країнами-членами цієї організації, Росія висловила стурбованість можливістю зростання експорту Україною до Росії дешевих імпортних товарів. Тому можна очікувати застосування РФ додаткових заходів щодо захисту російського ринку. Під нові обмеження може потрапити м’ясна продукція, рослинна олія, цукор, спирт, а також деякі промислові товари, у тому числі продукція авіаційної промисловості, кольорової металургії, меблі.

Таким чином необхідно зробити наступні висновки:

Виходячи з проведеного аналізу платіжного балансу України слід зазначити про його незбалансованість та не повну забезпеченість необхідними фінансовими ресурсами.

Спостерігається скорочення показників по більшості основним статтям платіжного балансу. В результаті кризових явищ відбулось зниження світового попиту та цін на ринках, що призвело до скорочення обсягів експорту товарів та послуг. Імпорт скоротився внаслідок послаблення обмінного курсу та зниження внутрішнього попиту та в результаті відбулось зменшення дефіциту поточного рахунку.

В балансі доходів відбулось зменшення надходжень, що обумовлено скороченням оплати праці українських громадян за кордоном. Недовіра іноземних інвесторів щодо українських позичальників, девальваційні очікування обумовили значне від’ємне сальдо по фінансовим рахункам, а також обсяги інвестування.

Аналіз платіжного балансу Росії показав зменшення розмірів поточних та фінансових операцій внаслідок погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури й втрати довіри іноземних інвесторів.

Скорочення відбулось по таким статтям як рахунок поточних операцій; імпорт товарів та послуг; експорт послуг – внаслідок зниження ділової активності; оплата праці, що призвело до зниження використання праці іноземних працівників і скорочення доларового еквіваленту їх заробітної плати.

Внаслідок падіння відсоткової ставки на міжнародних фінансових ринках скоротилися інвестиційні доходи, а через вибачення органами державного управління заборгованості іноземним державам сальдо рахунку операцій з капіталом є негативним.

Існує як негативний так і позитивний вплив зовнішньоторговельних зв’язків між Україною та Росією на платіжний баланс. Внаслідок світової фінансової кризи та падіння виробництва в обох країнах, обсяги двосторонньої торгівлі впали.

РОЗДІЛ ІІІ