ПРАВОЗНАВСТВО
Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять
( Для студентів денного відділення всіх спеціальностей )
Х Е Р С О Н 2013
Правознавство. Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять ( для студентів денного відділення усіх спеціальностей) / Ю.О. Ватуля. - Херсон, ХНТУ, 2013 - 48 с.
Рецензент :
----------------------------------
----------------------------------
Затверджено на засіданні
кафедри політології і права
Протокол №___ від _________2013 р.
Завідувач кафедри : Ф.Г.Семенченко
Відповідальний за випуск : Момоток О.М.
ã Ватуля Ю.О., 2013 All right reserved.
ПРАВОЗНАВСТВО
Методичні вказівки для підготовки до семінарських занять
( Для студентів денного відділення всіх спеціальностей )
Х Е Р С О Н 2013
План
1. Держава: визначення та ознаки. Історичні типи держави.
2. Функції держави і форми.
3. Теорії держави.
4. Право : поняття і основні ознаки.
5. Джерела, система та галузі права.
6. Правова поведінка та юридична відповідальність.
Держава є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби та інтереси. Держава є особливою організацією, яка характеризується тим, що вона є:
1) всеохоплююча;
2) територіальна;
3) єдина;
4) офіційна;
5) універсальна;
6) верховна;
7) централізована.
Згідно з класифікацією суспільно-економічних формацій все розмаіття держав в історичному контексті поділяється на держави рабовласницького, феодального, буржуазного та сучасного типів.
Розрізнюють функції держави за формами і методами їх здійснення.
За соціальним значенням державної діяльності функції поділяються на:
а) основні таб)додаткові.
За сферами діяльностідержави її основні функції поділяються на:
а) внутрішні функції та зовнішні
З точки зору тривалості їх здійснення у часі державні функції поділяються на:
а) постійні функції та тимчасові.
Форми держави:
Сучасна юридична наука вважає, що поняття “форма держави” складається з трьох складових:
1. форма державного правління;
2. форма державного устрою;
Форма державного режиму.
Окремі автори дають іншу класифікацію.
Теорії держави.
Теологічна теорія. Патріархальна теорія. Договірна теорія. Іригаційна теорія. Насильницька теорія. Фашистські ідеї державності. Марксистська теорія. “Національна” та норманська теорії виникнення державності у східних слов’ян. Теорія правової держави. Теорії “національної держави” і “держави нації”.
Теорія правової держави, теорія “держави загального благоденства”, теорія еліт, доктрина технократії, теорія соціалістичної держави.
Право.
У нормативному розумінні право — це система особливих соціальних норм, що характеризується формальністю, визначеністю, формулює права і обов'язки, які встановлюються (санкціонуються), гарантуються і охороняються державою.
Ознаки права :
· загальнообов’язковість та нормативність;
· вираженість права в законах або інших нормативних актах, що визнаються державою;
· право діє через дозволенність, через суб’єктивне право;
· державна забезпечуванність.
Характерні риси права:
А) Консерватизм;
Б) Формалізм;
В) Символізм.
 |
Система права
Система публічного права Система приватного права
Конституційие Цивільне
Адміністративне Сімейне
Фінансове Трудове
Кримінальне Земельне
Екологічне Міжнарод.приватне
Кримінально-процесс.
Цивільно-процессуал.
Міжнарод. публічне
Поділ права на публічне (jus publicum) і приватне (jus privatum) визнавали уже в Древньому Римі. Римський юрист Ульпіан говорив: публічное право є тє, яке відноситься до стану римської держави, приватне – яке відноситься до користі окремих осіб.
Поділ права на публічне і приватне означає юридичне визнання сфер суспільного буття, втручання в які державі юридично заборонено або обмежено законом.
Необхідно пам’ятати, що абсолютного приватного і абсолютного публічного права не існує. Межа між ними є умовною.
С и с т е м а п р а в а
Подарське,подат-
Кове, митне та ін.
Норма права –загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлене і охороняється державою. Це правило надає учасникам суспільних відносин суб’єктивні юридичні права і накладає на них суб’ктивні юридичні обов’язки.
Види правової норми: регулятивні, охоронні,спеціалізовані.
Норма права складається з гіпотези, диспозиції та санкції.
Правова поведінка
Основними рисами правової поведінки є :
а) соціальна значущість :
б) вираженість зовні у формі діяння (дії або бездіяльності):
в) свідомо-вольовий характер:
г) регламентованість правовими нормами:
д) властивість зумовлювати юридичні наслідки.
Отже, правова поведінка – це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим чи іншим чином регламентуються нормами права і обумовлюють правові наслідки.
Правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів : поведінки правомірної і протиправної (правопорушення).
Юридична відповідальність.
Це вид соціальної відповідальності. Вона характеризується такими ознаками :
1.зовнішнім характером,
2.застосуванням лише за здійснення правопорушення:
3.зв’язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів:
4.визначеністю у нормах права.
Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв’язок з правом і державним примусом.
Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб’єктів, які скоїли правопорушення і зобов’язані зазнати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права.
Види юридичної відповідальності:
· Кримінальна;
· Адміністративна;
· Цивільна;
· Дисциплінарна відповідальність
? Питання для самопідготовки :
1.Як Ви розумієте вислів : держава - це офіційна організація.?
2. Чому у порівнянні з рабовласницькою та феодальною типами держав в назві "сучасна держава" не вказується на її класову природу?
3. За яких умов виникає держава?
4. Наведіть приклади країн, де існує (існувала) дуалістична та теократична монархії.
5.Якою республікою є Україна: президентською, парламентською, змішаною ? Чому?
6.Поясніть конституційне положення про те, що Україна є демократичною республікою.
7.Якою республікою є ФРН ?
8.Чим відрізняються поняття "устрій" і "режим" ? Дайте визначення.
9.Поясніть, як право пов'язане з іншими соціальними явищами - державою, економікою, культурою та ін.
10. Як Ви розумієте національний характер права ?
11. В чому виражається консерватизм права ?
12. Чим відрізняється публічне право від приватного ?
13. Визначіть поняття: гіпотеза, диспозиція, санкція.
14.Чи може правова поведінка бути виражена у формі бездіяльності ?
@ Тематика рефератів
1.Поняття та ознаки держави.
2. Походження держави.
3.Внутрішні та зовнішні функції держави.
4.Сучасні монархії.
5.Поняття та ознаки права.
6.Джерела права: загальна характеристика.
7.Поняття правовідносин.
Література
1. Алексеев С.С. Теория права.-М., 1995.
2. Васильев А.М. Правовые категории.-М.,1976.
3. Гегель Г. Философия права.-М., 1990.
4. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб./ за ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер,1998.
5.Історія держави і права України. Курс лекцій.-К.: Вентурі,1996.
6.Козлихин И.Ю. Идея правового государства: история и современность.-М.:1993.
7.Кампо В. Українські реформи: політика і право.- К.: Основи,1997.
8.Конституція України. Матеріали до вивчення..- К.:Либідь,1997.
9.Молдован В.В., Мелащенко В.Д. Конституційне право. Опорні конспекти. Словник - довідник.-К.: Юмана,1996.
10.Котюк В.О. Теорія права.-К.: Вентурі,1996.
11 Котюк В.О. Основи держави і права.-К.:Вентурі,1998.
12.Правознавство. Навч. посіб./ за ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком Інтер, 2001.
13.Скиба В.И., Горбатенко В.П., Туренко В.В. Вступ до політології. Розд.ХУ1.- К.: Основи,1996.
14.Орзих М.Ф. Право и личность.-К.- Одесса, 1978.
15.Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности.-К.,1985.
16. Франк С.Л. Духовные основы общества.- М.,1992
2 Семінарське заняття 2
Тема 2: Конституційне право України.
Мета заняття: Оволодіти знанням про основні права, свободи і обов’язки громадян України. Визначити засади виборчої системи. Ознайомитись з теріторіальним устроєм України. Знати систему органів державної влади і місцевого самоврядування.
План
1. Права, свободи і обов’язки громадян та гарантії їх дотримання.
2. Референдуми. Виборче право и виборча система.
3. Територіальний устрій України.
4. Громадянство.
5. Система органів державної влади і місцевого самоврядування.
Конституційне (державне) право України – це система правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна єдність українського суспільства як цілісної соціальної системи. Ці відносини виступають як базові в політичній, соціально-економічній, духовній та інших сферах життєдіяльності суспільства.
Конституційне право – це багатопланова категорія, яка розглядається в трьох аспектах:
1) як галузь права в національній правовій системі,
2) як наука, що вивчає конституційно-правові норми та правовідносини й інститути, які формуються на їх основі,
3) як навчальна дисципліна, яка базується на досягненнях і даних науки.
Права людини в порівнянні з правами громадянина приорітетні, оскільки права людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій країні. Основне право громадянина – це його можливість здійснювати певні дії для задоволення своїх життєво важливих матеріальних і духовних інтересів, встановлених державою і закріплених у Конституції та інших нормативних актах.
В Конституції України визначено такі групи основних прав:
1. громадянські;
2. політичні;
3. соціальні;
4. екологічні;
5. культурні;
6. сімейні.
Основні права нероздільно пов’язані з обов’язками. Основний обов’язок громадянина України – це встановлені Конституцією вид і міра його необхідної обов’язкової поведінки.
Гарантії забезпечення прав, свобод людини – це умови і засоби, які сприяють реалізації кожною людиною і громадянином прав, свобод і обов’язків, закріплених Конституцією України.
Референдум – це голосування населення всієї держави, або певної його частини з
метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.
Конкретні питання, пов’язані з референдумом регламентуються Законом України “Про всеукраїнський та місцевий референдуми” (1991 р.).
Виборча система – це встановлений законодавствм порядок формування представницьких органів держави. Всі норми права, які регламентують цей порядок складають виборче право.
Джерелами його є: Конституція України, Закони України: “Про вибори народних депутатів України” (2006), “Про вибори Президента України” (2004), ”Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів” (2010),
Закон України “Про вибори народних депутатів України” (2006) передбачає такі види виборів:
· чергові;
· позачергові;
· повторні;
· проміжні.
Територіальний устрій – це територіальна організація, система відносин між державою (її централізованою владою) і територіальними складовими (населенням і його громадами).
Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Всі суб’єкти рівні як між собою, так і у відносинах з центральною владою.
Громадянство України – постійний правовий зв’язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов’язках.
Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України “Про громадянство України” (1997 р.).
В Україні існує єдине громадянство.
Укази про прийняття громадянства України та припинення громадянства видає Президент України.
Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Місцеве самоврядування в Україні є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.
s Питання для самопідготовки.
1. Чому Конституція є Основним Законом України?
2. Чому конституційне право є провідною галуззю права України?
3. Визначіть різницю між поняттями “референдум”, ”голосування”, ”плебісцит”.
4. В чому полягає специфіка територіального устрою України?
5. Доведіть на прикладі системи органів державної влади і місцевого самоврядування її відповідність засаді поділу влади.
6. В чому полягає різниця між поняттями “державний устрій” і “територіальний устрій” ?
1Тематика рефератів
1. Джерела конституційого права України.
2. Основні засади конституційного ладу України.
3. Сучасна виборча система в Україні.
4. Автономна Республіка Крим як невід’ємна складова частина України.
5. Свободи людини і громадянина.
6. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і перспективи досконалення.
7. Зміни в Конституції України
8. Військова служба в Україні.
9. Практика реалізації прав людини в Україні.
10. Територіальний устрій України.
1 Література
1. Конституція України (Основний закон).- К.,1996.
2. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів” від
11.07.2002, № 93-1У.- (Станом на 27.05.2002).- Х.: Ксилон, 2002.
3. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від18.10.2001.- № 2766-
111.
4. Указ Президента України “ Про організацію з підготовки законопроектів про
внесення змін до Конституції України та виборчих законів” від 03.10.2002.- №895-
2002..
5.Конституція України. Матеріали до вивчення..- К.: Либідь, 1997.
6.Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій.- К.: МАУП, 2000.-
216 с.
7. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник.- К.:
Юрінком Інтер, 2001.- 464 с.
8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посіб.-
К.: Юрінком Інтер, 2003.-336 с.
9. Конституція незалежної України: У 3-х кн.-Кн.1.- Документи, коментарі, статті.-
К.:Укр. правнича фундація, 1995.-380 с.
10. Конституційне право України: підручник для студентів вищих навчальних
закладів/ За ред. Ю.М.Тодики, В.С.Журавського.- К.: Ін Юре,2002.
11. Коментар до Конституції України: Наук.- популярне вид.- К.: Ін-т законодавства
Верховної Ради України,1996.-376 с.
12. Кравченко В.В. Конституційне право України : навчальний посібник.-К.: Атіка,
2000.
13.Правознавство.Підручник/Авт.кол.С.Е.Демський, В.С. Ковальський, А.М.Колодій.
За ред. В.В. Копєйчикова.-7-е вид.- К.: Юрінком Інтер,2003.-736 с.
14 Місцеве самоврядування в Україні.Зб. норм. актів.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 448 с.
15.Молдован В.В., Мелащенко В.Д. Конституційне право. Опорні конспекти. Словник
- довідник.-К.: Юмана,1996.
16.Муніціпальне право України: Підручник.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-352 с.
17.Основи Конституційного права України: Підручник За ред. В.В.Копейчикова.-
Стер.вид.- К.:Юрінком Інтер, 2001.-288 с.
18. Савенко М. Конституційний контроль за виборами і референдумами // Віче.-1999.-
№1.
19.Стеченко Д.М. Іноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник.- К.:
Вища школа, 2002.-254 с.
20.Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная
дисциплина.-Х.,1998.
21.Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики.-Х., 2000.
22.Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика.-
Х.,2001.
23. Хрестоматія з правознавства.Навч.посіб./Уклад. Л.О.Лоха, О.Д. Наровлянський.-
К.: Юрінком Інтер, 2003.-736 с.
Семінарське заняття 3
2 Тема :Трудове право України.
Мета заняття: Визначити поняття та систему трудового права України, охарактеризувати джерела трудового права України, місце Кодексу законів про працю в системі трудового права України.
Засвоїти основні положення колективного та трудового договорів. Знати порядок прийняття на роботу та ознаки трудової дисципліни.
План
1. Трудове право: визначення, джерела.
2. Колективний і трудовий договори. Контракт.
3. Порядок прийняття на роботу. Робочий час.Відпустки.
4. Трудова дисципліна та матеріальна відповідальність.
Трудове право — окрема галузь права України, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю.
Основними видами джерел права є нормативно-правові акти, правові звичаї, судові (адміністративні) прецеденти, а також міжнародні договори (договори нормативного змісту).
Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною базою, яка й визначає основне джерело трудового права — нормативно-правові акти. До них відносять Конституцію України, Закони України, укази й розпорядження Президента України, постанови й розпорядження
Кабінету Міністрів України, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди.
Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України..
Порядок прийняття на роботу
Порядок прийняття на роботу — це процедура юридичного оформлення трудових відносин, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Для укладення трудового договору працівник має надати такі документи: заяву про прийняття на роботу (для укладення трудового договору в письмовій формі, скажімо, контракту, подання заяви не потрібно), паспорт або інший документ, що посвідчує особу (свідоцтво про народження), трудову книжку, а за її відсутності — довідку з місця проживання (виконкому, держадміністрації, домоуправління) про останнє заняття, військовий білет (для військовозобов'язаних).
Окрім цього, власник або уповноважений ним орган може запросити працівника надати інші документи, подання яких передбачене законодавством.
Робочий час.
Законодавство передбачає такі видиробочого часу: нормальна і скорочена тривалість робочого часу; неповний робочий час; ненормований робочий день.
Тривалість робочого часу за нормального робочого тижня не може перевищувати 40 годин. Це є загальна норма, яка не залежить від кількості робочих днів на тиждень.
Підприємства та організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу.
Деякі категорії працівників мають скорочені (неповні) обсяги робочого часу. До них, зокрема, належать неповнолітні: працівникам віком від 16 до 18 років установлюється 36 годин на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учні віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень.
До того ж працівники можуть мати неповний робочий час.
Трудова дисципліна
Трудову дисципліну характеризують такі чинники: чесна й сумлінна праця; своєчасне й точне ви конання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу); підвищення продуктивності праці; поліпшення якості продукції; виконання технологічної дисципліни; додержання вимог охорони праці;
дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії; збереження та зміцнення власності підприємств, установ, організацій.
План
1.Сщціальне забезпечення і соціальний захист.
2,Пенсійне забезпечення в Україні.
3. Соціальний захист населення України.
4.Страхування.
Соціальне забезпечення визначається як система державних і суспільних заходів із матеріального забезпечення громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших встановлених законодавством випадках.
В систему соціального забезпечення в широкому розумінні цього поняття входить і державне соціальне страхування робітників та службовців, яке здійснюється зі спеціальних фондів, що створюються з внесків підприємств і установ.
Поряд із державними формами соціального захисту існує соціальний захист коштом громадських організацій.
Пенсійне забезпечення.Усі питання, пов’язані з пенсійним забезпеченням, регулюються конституційними нормами, Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 5.11.1991 р. з відповідними доповненнями і змінами та іншими законами.
Систему пенсійного забезпечення складають: 1.державне пенсійне забезпечення 2. комерційне пенсійне забезпечення.
Державні пенсії поділяються на : трудові, за віком, з інвалідності, на випадок втрати годувальника, за вислугу років, соціальні.
Закон передбачає і такий вид пенсій якдодаткова,що виплачується особам, які уклалидоговоридобровільного страхування. Згідно з чинним законодавством кожна працююча людина повинна бути в системі державного пенсійного страхування.
Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. (Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 19.12.1996 р.)
Для систематичного обстеження осіб, які постраждали, Міністерством охорони здоров’я України організується єдиний облік таких осіб і ведетьсяДержавний реєстр.
Соціальний захист ветеранів війни (Закон України “Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р.).
Соціальний захист ветеранів праці та інших громадян похилого віку (Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.1993 р.),
Соціальний захист сім’ї та дитинства (Закон України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 21.11.1992 р.), Соціальний захист військовослужбовців і співробітників ОВС України та ін.
План
1. Предмет і система адміністративного права. Джерела адміністративного права України.
2. Державна служба і державні службовці. Види та принципи державної служби.
3. Функції і форми державного управління.
4 Адміністративні правопорушення.
Адміністративне право являє собою окрему галузь права України, що покликана регулювати особливу групу суспільних відносин.
Предмет регулювання адміністративного права охоплює коло однорідних суспільних відносин, до яких відносимо:
• управлінські відносини, в межах яких безпосередньо реалізуються завдання, функції та повноваження виконавчої влади;
• управлінські відносини внутрішнього організаційного характеру, що склались у процесі діяльності інших органів державної влади;
• управлінські відносини, що виникають за участі суб'єктів місцевого самоврядування;
• управлінські відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.
Отже, адміністративне право є окремою галуззю права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.
План
1. Поняття та види норм цивільного права. Види і функції цивільного права.
2.Цивільні правовідносини.
3. Право власності. Право інтелектуальної власності.
4. Договір. Успадкування : поняття і види.
5 Успадкування в Україні.
Норма цивільного права — це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обороту, встановлене їх угодою, актом законодавства або таке, що витікає з положень натурального права.
Джерелами приватного (цивільного) права визнаються: договори, акти цивільного законодавства, звичаї (правила ділового обороту, правила соціального співжиття і т.ін.).
Цивільне право - одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому.
Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно - правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.
На регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р., Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р. та ін.
Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України (наприклад, Указ Президента України "Про тимчасове Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18.09.1992 р.), постанови й розпорядження Уряду України (постанова Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18.11. 1994 р.), а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України.
Центральне місце в системі цивільного законодавства належить Цивільному кодексу України, прийнятому Верховною Радою України 16 січня 2003 року і введеному в дію з 1 січня 2004 р.
Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, у якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається з шести книг. Всього в Кодексі 90 глав, які об’єднують 1308 статей.
Функції цивільного права.
До основних функцій цивільного права відносять:
· регулятивну ;
· охоронну;
· компенсаційну;
· превентивно-виховну.
Захист цивільних прав
Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи. Воно виходить із конституційного положення;"Права і свободи людини і громадяниназахищаються судом"(ст. 55 Конституції України).
У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства.
П л а н
1. Сімейне право: визначення, джерела.
2. Умови і порядок одруження.
3. Особисті немайнові права і обов’язки подружжя.
4. Особиста приватна власність и загальна спільна власність подружжя.
5. Особисті немайнові і майнові права і обов’язки батьків і дітей.
6. Шлюбний договір.
7. Припинення шлюбу.
8.Усиновлення. Опіка і піклування. Патронат.
Сімейне право – окрема галузь права України, яка регулює відносини між подружжям відносно порядку і умов шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку и умов припинення шлюбних відносин; відносин між батьками і дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки і піклування.
Джереламисімейного права є Конституція України (ст.51), Сімейний кодекс України (Із змінами 2007 р.), постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок укладання шлюбного контракту» від 16.06.1993 р.
Сімейний кодекс України прийнятий 10.01.2002 р. (Вступив в силу з 1.01.2003 р.). Складається з 7 розділів та 22 глав. Всього в ньому 292 статті. Кодекс базується на засадах рівності подружжя, розбудови сімейних відносин на добрій волі чоловіка і жінки, всебічної охорони материнства і дитинства, виховання відповідальності перед сім’єю і т.ін.
Шлюб і сім’я за сімейним законодавством.
Сім’я– це первинна й основна комірка (чарунка) суспільства.
Сім’ю складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом і які мають взаємні права і обов’язки. Права члена сім’ї має одинока особа.
У ст.51 Конституції України говориться: Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожна з осіб має рівні права й обов'язки в шлюбі і родині.
Шлюбний договір.
Укладається в письмовій формі і нотаріально завіряється.
Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя, визначає майнові права й обов'язки, але не особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між батьками і дітьми.
Однобічна зміна умов шлюбного договору не допускається.
Сторони можуть відмовитися від раніше укладеного договору, подавши заяву нотаріусу.
У випадку неможливості виконання одним з подружжя умов договору, той подає до суду із проханням про розірвання договору.
Припинення шлюбу.
Шлюб припиняється:
· внаслідок смерті одного з подружжя чи оголошення його померлим;
· внаслідок його розірвання;
· якщо один з подружжя помер до вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу;
· якщо один з подружжя помер у день вступу в силу рішення суду про розірвання шлюбу.
Шлюб розривається органом РАГС за спільною заявою подружжя, що не мають дітей після закінчення одного місяця з дня подачі заяви незалежно від наявності між подружжям майнових суперечок.
Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Усиновлення.
Це прийняття усиновителем у свою родину особи на правах дочки чи сина здійснене на підставі рішення суду.
Усиновленим може бути тільки дитина. У виняткових випадках за рішенням суду може бути усиновлена повнолітня особа, що не має матері, батька чи позбавленого їхнього піклування.
Дитина, якого не забрали з родильного будинку батьки, родичі може бути усиновлена через два місяця від дня народження.
Усиновителем може бути повнолітня дієздатна особа старша усиновленого не менше, ніж на 15 років.
Опіка і піклування.
Опіка, піклування встановлюється над дітьми, що залишилися без батьківського піклування.
Опіка встановлюється над дитиною, що не досягла 14 років, а піклування – над дитиною від 14 до 18 років.
Опікуном, попечителем може бути повнолітня дієздатна особа.
Патронат.
За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка залишилась сиротою на виховання в родину іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату, розмір якої визначається за домовленістю з органом опіки і піклування.
? Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення родини, шлюбу.
2. Чи є родиною 16-літня мати і її однорічний син?
3. У яких інших органах, крім органу РАГС, може бути зареєстрований шлюб?
4. Чи зобов'язані чоловік і дружина розірвати шлюб, якщо один з них визнаний
нездатним до зачаття?
5. У яких випадках шлюб розривається органом РАГС, а в яких – рішенням суду?
6. Визначите різницю між опікою і піклуванням.
7. Визначите різницю між опікою і піклуванням, з одного боку, і патронатом – з
іншої.
8. Чи може бути розірваний шлюб, якщо один з подружжя присуджений до
позбавлення волі терміном на 3,5 роки ?
9. Які права й обов'язки батьків і дітей встановлює законодавство
України?
@Тематика рефератів.
1. Шлюбний договір в Україні.
2. Умови і порядок укладення шлюбу.
3..Умови і порядок розірвання шлюбу.
4. Права й обов'язки батьків і дітей за законодавством України.
5. Умови і порядок встановлення опіки, піклування і патронату.
6. Демографічна політика в Україні на початкку ХХ1 століття.
План
1. Кримінальне право : поняття, предмет.
2.Кримінальна відповідальність: поняття, ознаки, форми. Звільнення від кримінальної відповідальності.
3. Злочин. Обставини, що виключають суспільну небезпеку або протиправність діяння.
4.Покарання. Звільнення від покарання.
5. Правоохоронна діяльність в Україні: поняття, характеристика.
6.Правосуддя в Україні: ознаки, принципи, завдання. Конституційний суд України.
7.Нотаріат.Прокуратура.Адвокатура в Україні.
9. Міліція. Служба безпеки в Україні.
Поняття "кримінальне право" прийнято розглядати у двох його значеннях:
1) позитивне (об'єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кримінальному кодексі України (Кодекс прийнято 5.04.2001.)
2) кримінальне право як галузь юридичної науки про вітчизняний чинний кримінальний закон і судову практику його застосування, про його історію і теорію.
Злочин.
Новим Кримінальним кодексом України у визначенні поняття злочину вказано на три його ознаки:
а) суспільну небезпеку;
б) забороненість кримінальним законом;
Дата: 2016-10-02, просмотров: 162.
