Запахводи зумовлений присутністю летких пахучих речовин, які потрапляють у неї∙з грунту природним шляхом, зі стічними водами або у процесі водопідготовки. За характером запах поділяють на дві групи:

ü запах природного походження, зумовлений процесами життдіяльності і відмирання живих організмів (табл.6);

ü запах штучного походження, зумовлений деякими домішками промислових стічних вод; його характеризують за запахом хімічних речовин: фенолу, хлорфенолу, камфори, бензину, хлору тощо.

Характер запаху води і його інтенсивність визначають органолептично при температурах 20 і 60 ⁰С.

Смак визначають органолептично лише у питній воді при температурі 20 ⁰С під час відбору проби. Розрізняють солоний, кислий, солодкий і гіркий смак. Усі інші види смакових відчуттів називаються присмаками.

Колірність води визначають візуально або фотоколориметрично шляхом порівняння інтенсивності забарвлення проби досліджуваної∙води з інтенсивністю забарвлення стандартних розчинів, які імітують колір природної води.

Прозорість залежить від кольору води і вмісту в ній зважених частинок та колоїдів органічного і неорганічного походження. Вода може бути прозорою або мутною. Прозорість характеризують товщиною стовпа води, через який можна прочитати шрифт з висотою літер 4 мм. Вода, яка відповідає стандарту за мутністю, повинна мати прозорість не менше 30 см. Опалесценція води не допускаться.

Вміст зважених частинок визначають у воді, мутність якої∙не відповідає вимогам стандарту. Зваженими називають частинки, які залишаються на фільтрі після фільтрування певної кількості досліджуваної∙води. Їх вміст визначають висушуванням осаду на фільтрі при

105 ⁰С до постійної маси.

Органолептична оцінка води

Прилади і реактиви: водяна баня; термометр; конічні колби на 250-350 см³ з притертими корками; годинникове скло; склянка.

Порядок виконання роботи:

Визначення запаху.У колбу відбирають 100 см³ досліджуваної води з температурою 20 ⁰С. Колбу закривають корком, вміст декілька раз перемішують за допомогою обертальних рухів, відкривають колбу і визначають характер (табл.6) та інтенсивність запаху, яку оцінюють за показником розбавлення (табл.7).

Таблиця 6

Класифікація запаху води їпершої∙групи

У колбу відбирають 100 см³ досліджуваної води, накривають її годинниковим склом і підігрівають воду до температури 50-60 ⁰С. Після цього вміст колби декілька разів перемішують за допомогою обертальних рухів, зсувають скло і швидко визначають характер та інтенсивність запаху води.

Визначення смаку і присмаку.У рот набирають малими порціями воду (10-15 см³) і, не ковтаючи, смакують її 3-5 с. Відзначають смак і присмак води та оцінюють їх інтенсивність (табл. 3).

Таблиця 7

Оцінка інтенсивності запаху води

Таблиця 8

Оцінка інтенсивності смаку води

Визначення колірності води

Прилади і реактиви: фотоелектроколориметр (ФЕК); водяна баня; мірні колби на 1000 і 100 см³; градуйована піпетка на 5 см³; піпетка на 1 см³; бюкси; Н₂SO₄ (1.84 г/см³); K₂Cr₂O₇; СоSO₄·7H₂O.

Порядок виконання роботи

У мірній колбі на 1000 см³ у дистильованій воді розчиняють 0.0875 г K₂Cr₂O₇, 2.0 г СоSO₄·7H₂O і 1 см³ Н₂SO₄ (1.84 г/см³). Об'єм розчину доводять до мітки при температурі 20 ⁰С і одержують основний стандартний розчин N1, колірність якого становить 500 . Для приготування основного стандартного розчину N2 у мірний колбі ємністю 1000 см3 при 20 ⁰С доводять дистильованою водою до мітки 1 см см³ Н₂SO₄ (1.84 г/см см³). Робочі стандартні розчини, які використовують для побудови калібрувального графіка (шкали колірності), одержують змішуванням основних розчинів у мірних колбах мністю 100 см³ згідно з такими даними:

Оптичну густину робочих стандартних розчинів (D_і) вимірюють фотоколориметрично при довжині хвилі світла 413 нм у кюветі з товщиною робочої грані 50 мм у порівнянні з дистильованою водою, з якої фільтруванням через мембранний фільтр N4 вилучено зважені частинки. За визначеними значеннями Dі i будують калібрувальний графік залежності оптичної густини розчину від його колірності.

Досліджувану воду фільтрують через мембранний фільтр, аналогічно вимірюють оптичну густину і за графіком визначають колірність. Якщо вона перевищу 70 , то пробу досліджуваної води розводять дистильованою водою і враховують кратність розведення при визначенні колірності.

Визначення прозорості води

Прилади і реактиви: скляний градуйований циліндр з відшліфованим дном; мірний циліндр.

Порядок виконання роботи

Воду добре перемішують і наливають у скляний градуйований циліндр з відшліфованим дном на висоту понад 30 см. Циліндр встановлюють у штативі на відстані 4 см над шрифтом. Воду зливають невеликими порціями і з точністю до 0.5 см визначають висоту стовпа (прозорість), при якій можна читати літери.

За результатами аналізу роблять висновок про відповідність досліджуваної води вимогам стандарту за мутністю.