1Статутний фонд - сума вкладів засновників та учасників господарського товариства (в Цивільному кодексі України на позначення даного поняття використовується термін "статутний (складений) капітал"). Може вноситися як грошовою часткою так ТМЦ.

Статутний фонд ПП «Таблетка» сформований за рахунок внесених коштів його засновників в розмірі 10000000 грн. по 5000000 кожен.

Можливі джерела формування статутного капіталу:

- кошти засновників

- кредити з банків

- позики в інших фізичних і юридичних осіб

- інвестиції

Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (п. 37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. № 87 (зі змінами та доповненнями).

Для бухгалтерського обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 (зі змінами та доповненнями), призначено рахунок 40 «Статутний капітал». Слід зазначити, що сальдо рахунку 40 завжди повинно відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в статутних документах.

Водночас заборгованість засновників по внесках до статутного капіталу відображається на рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Таким чином, перший запис з формування статутного капіталу здійснюється за дебетом рахунку 46 та кредитом рахунку 40 на зафіксовану в статутних документах суму статутного капіталу. Наступні записи відображають фактичне внесення майна до статутного капіталу: Дт 10, 11, 12, 20, 28, 311 тощо – Кт 46.

До рахунків 40 та 46 повинні бути аналітичні дані щодо розміру внеску, заборгованості по кожному інвестору (засновнику). Як правило, такі дані наводяться в реєстрах обліку, де враховується рух коштів на цих рахунках.

Згідно зі ст. 86 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92, п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242 (зі змінами та доповненнями), та п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246 (зі змінами та доповненнями), первісною вартістю активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів), внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості таких активів. Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Мінфіну України від 07.07.99 р. № 163 (зі змінами та доповненнями)). Фактично справедлива вартість тотожна ринковій вартості.

Якщо вартість майна, що вносить один із учасників до статутного капіталу, перевищує його частку, сума перевищення обліковується на субрахунку 422 «Інший вкладений капітал». Наприклад: створено ТОВ, де декілька учасників, розмір частки у статутному капіталі одного з них – 10 % у сумі 25000 грн. За домовленістю між учасниками товариства цим учасником буде внесено до статутного капіталу легковий автомобіль вартістю 30000 грн. Тоді різницю в сумі 5000 грн. буде враховано на рахунку 422.

При внесенні до статутного капіталу майна оформляються первинні документи, призначені для відповідного майна:

акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № ОЗ-1) – для об'єктів основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів;

накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма № М-11) – для запасів;

акт довільної форми тощо із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів первинного документа, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями), – для нематеріальних активів.

Середовище підприємства

1 Мікросередовище фармацевтичного підприємства

Мікромаркетингове середовище фармацевтичної фірми формують фактори, які мають безпосереднє відношення до самої фірми та її споживачів і значною мірою залежать від впливу фірми, тобто є відносно контрольованими.

До них відносяться фактори внутрішнього середовища фармацевтичного підприємства: вище керівництво, фінансова служба, служба НДДКР, матеріально-технічного забезпечення, виробництва та бухгалтерії, а також постачальники, конкуренти, маркетингові посередники, споживачі і контактні аудиторії.

Вище керівництво формулює цілі та завдання фармацевтичного підприємства, визначає загальну стратегію і тактику. Фінансова служба займається пошуком та використанням грошових засобів. Відділ НДДКР відповідає за розроблення ефективних і безпечних лікарських засобів, служба матеріально-технічного забезпечення надає необхідні лікарські субстанції та допоміжні речовини. Виробничий відділ відповідає за випуск лікарських засобів необхідної якості і необхідної кількості. Бухгалтерія веде облік доходів і витрат. І всі ці підрозділи працюють як єдине ціле, щоб забезпечити споживачам лікарські засоби з високими споживчими властивостями та задовольнити їх потреби.

Постачальники - юридичні та фізичні особи, які забезпечують фармацевтичне підприємство та його конкурентів ресурсами, необхідними для виробництва конкретних лікарських засобів.

Постачальники поділяються на постачальників матеріалів, капіталу і трудових ресурсів.

Маркетингові посередники - юридичні та фізичні особи, які допомагають фармацевтичній фірмі просувати, розподіляти та реалізовувати лікарські засоби та вироби медичного призначення на ринку.

До них належать:

• торговельні посередники;

• фірми-спеціалісти з питань організації руху лікарських засобів і виробів медичного призначення;

• агентства, які надають маркетингові послуги;

• кредитно-фінансові установи.

Фармацевтичному підприємству необхідно ретельно вивчати потреби і тісно співпрацювати із своїми споживачами, адже максимальне задоволення потреб цільової групи споживачів - це кінцева мета підприємства з маркетинговою орієнтацією.

Фармацевтичне підприємство може діяти на таких типах клієнтурних ринків:

• споживчий ринок - окремі особи чи сім'ї, що купують лікарські засоби для задоволення особистих потреб;

• ринок виробників - організації будь-якої форми власності, що купують лікарські субстанції та допоміжні речовини для виробництва готових лікарських засобів;

• ринок посередників - організації будь-якої форми власності, які купують лікарські засоби та вироби медичного призначення для подальшого їх перепродажу з метою отримання прибутку;

• ринок організацій-споживачів - організації будь-якої форми власності, які купують лікарські засоби та вироби медичного призначення для їх подальшого використання тими, хто їх потребує.

• ринок державних установ - урядові організації, які купують лікарські засоби та вироби медичного призначення для роз'язання різного роду соціальних проблем і завдань та виконання урядових програм тощо.

Конкуренти - це юридичні чи фізичні особи, що змагаються за досягнення ідентичної мети: володіння широким асортиментом лікарських засобів, ринками тощо.

Крім міжфірмової конкуренції, існують інші види конкуренції:

• бажання-конкуренти - бажання, які споживач може прагнути.

• продуктово-родові конкуренти - різноманітні шляхи задоволення конкретного бажання (наприклад, схуднення можна досягнути немедикаментозним чином (спорт, дієта), а також за допомогою лікарських засобів, що мають анорексигенну дію).

• продуктово-видові конкуренти - лікарські засоби однієї фармакотерапевтичної групи, які здатні задовольнити конкретне бажання покупця (для лікування артеріальної гіпертензії застосовують лікарські засоби, що належать до чотирнадцяти фармакологічних груп).

• марки-конкуренти - різноманітні марки одного і того самого лікарського засобу, що їх виготовляють підприємства.

Контактні аудиторії - установи, заклади, асоціації та групи людей, які виявляють реальний чи потенційний інтерес до фармацевтичного підприємства і впливають на його здатність досягти визначених цілей.

Контактні аудиторії можна поділити на дві групи

· контактні аудиторії, які наділені контрольними функціями. Податкова адміністрація, прокуратура, санітарно-епідеміологічна та інші служби, банки, кредитні установи зобов'язані контролювати той чи інший бік діяльності фірми згідно з власним статутом.

· контактні аудиторії, які не мають таких контрольних функцій: громадські організації, науково-дослідні інститути, лабораторії, преса,.

· Внутрішні контактні аудиторії, які складаються з власних працівників фармацевтичного підприємства, також потребують уваги до себе.

Макросередовище фармацевтичного підприємства

Розрізняють шість основних факторів макросередовища фармацевтичного підприємства або, як їх ще називають, факторів опосередкованого (непрямого) впливу на діяльність організації.

До них відносяться наступні фактори:

· демографічні (стосується зміни чисельності та густоти населення, рівня народжуваності та смертності, віку, співвідношення статті населення, роду занять, міграції тощо),

· економічні(купівельна спроможність споживачів залежить від умов оплати праці, зміни цін, заощаджень населення, умов одержання кредитів) ,

· науково-технічні (своєчасне врахування нових тенденцій і напрямів забезпечує фармацевтичному підприємству нові можливості розширення його діяльності),

· політичні (державні установи та структури, закони, які мають вплив, контролюють і обмежують діяльність фармацевтичних підприємств),

· природні (проблема забезпечення повного збирання і своєчасної утилізації, знешкодження та/або видалення відходів фармацевтичної галузі при дотриманні екологічно безпечного поводження з ними)

· культурні.

Місце розташування

В якості місця розташування підприємства позначають те місце, на якому знаходяться його приміщення (адміністративні будівлі, виробничі цехи, склади, магазини, філії та ін.) Якщо ці приміщення розподілені по різних місцях, то підприємство має кілька місць розташування, але тоді частішеговорять про «фірму», представленої багатьма підприємствами. У зв'язку з цимпідприємство можна визначити:

• як окреме господарство у ринковій економіці, інакше, наприклад, насоціалістичному підприємстві, яке слід принципом отримання прибутку

(див. розділ 1);

• як «впорядковане ціле", яке може бути розподілено за різними місцях розташування (виробничих майданчиків). При цьому в правовому відношенні підприємство розглядається як єдине ціле.

У деяких галузях вибір місця розташування підприємства не є вільним, а пов'язаний з певними матеріальними передумовами (наприклад, вугільні шахти, ГЕС). Всі підприємства, які не підпадають під такого роду обмеження, вільні у виборі свого розміщення, тобто вони можуть знайти собі місце, яке їм здається найбільш сприятливим. Тому прийняття рішення з приводу даної проблеми не зовсім просте, тому що кожне розглядається місце має свої переваги і недоліки.

Підприємство, яке шукає нове місце, тому має надходити наступним чином: а) визначається, яким мінімальним вимогам розташування в кожному випадку має відповідати (наприклад, щодо кліматичних умов, транспортних шляхів, робочої сили);б) досліджуються місця, які задовольняють цим мінімальним вимогам

( «Можливі місця розміщення»);в) визначаються для кожного з можливих місць розміщення ймовірні витрати і результати виробництва;г) вибирається те місце, яке імовірно виявляє найбільшу прибуток, що залежить від фактора розташування підприємства (вірогідні результати, ймовірні витрати, які залежать від місця розташування).

Підприємство повинно вибрати те місце розташування, де залежні від нього результати найбільшою мірою перевищують відповідні витрати.

Основна проблема при цих міркуваннях полягає в тому, що не залежать від місця розташування витрати, ні відповідні результати точно оцінити не можна; в майбутньому можливі великі відхилення від очікуваних оцінок, тому вибране місце може виявитися неоптимальним. Але з цього випливає, що вибір місця розташування - це проблема прийняття рішення в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків з оптимістичними та песимістичними вартісними оцінками.

При виборі місця розташування підприємства «Таблетка» його засновники проаналізували безліч факторів і обрали м. Погребище Вінницької області, враховуючи такі його переваги:

1. Місто розташоване в географічному центрі України.

2. Через місто проходить автомобільна траса міжрегіонального значення «Київ-Умань»

3. Відстань від обласного центру м. Вінниці 68км.

4. В місці розміщена залізнична станція «Ржевуська» яка відноситься до «Південно-Західної» залізниці внаслідок чого має пряме сполучення з великими залізничними вузлами.

Підприємство орієнтується на Вінницьку область та деякі сусідні області:

Київська, Житомирська, Хмельницька. Основний конкурент - «Дарницький фармацевтичний завод»