Пройшовши через стінку шлунку та кишківника, лікарські препарати, перш ніж потрапити у системний кровообіг, через ворітну вену проникають у печінку, де вони піддаються метаболічним перетворенням під дією ферментів печінки. Тому дози деяких препаратів (пропранолол, аміназин, опіати) при їх прийомі через шлунково-кишковий тракт повинні бути більшими, ніж при внутрішньовенному введенні для досягнення необхідного ефекту.

Біотрансформація лікарських препаратів проходить у дві фази: 1-а фаза - окислення, гідроксилювання - це реакції, в результаті яких утворюються групи: - ОН, - СООН, - Н, - Н₂; 2-а фаза - з'єднання цих речовин з глюкуроновою кислотою, сульфатами, гліцином і утворенням водорозчинних кон'югатів, які легко виводяться з організму з калом і сечею. Таким шляхом видаляються естроген, прогестерон, наркотики, амідопірин, саліцилати, антибіотики та інші препарати.

Багато лікарських речовин після їх біотрансформації у печінці у вигляді метаболітів або в незміненому вигляді за допомогою активних транспортних систем екскретують у жовч.

Частина цих речовин виводиться з калом, інша, під дією ферментів та мікрофлори перетворюється на сполуки, які знову реабсорбуються плазмою крові та потрапляють у печінку, де вони проходять процес метаболічних перетворень.

Всмоктування у кишківнику

Основне всмоктування продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів відбувається у тонкому кишківнику. Білки всмоктуються у вигляді амінокислот, вуглеводи - у вигляді моносахаридів (глюкоза, фруктоза), жири - у вигляді гліцерину та жирних кислот. Всмоктуванню нерозчинних у воді жирних кислот допомагають водорозчинні солі жовчних кислот.

Всмоктування поживних речовин у товстій кишці незначне. Там всмоктується багато води, що необхідно для формування калу, у невеликій кількості глюкоза, амінокислоти, хлориди, мінеральні солі, жирні кислоти та жиророзчинні вітаміни A, D, Е, К. Речовини з прямої кишки всмоктуються так само, як і з ротової порожнини, тобто безпосередньо у кров, минаючи печінку. На цьому заснована дія живильних клізм.

Що стосується інших відділів травної системи, то речовини, що всмокталися у них, спочатку поступають по ворітній вені у печінку, а потім у загальний кровотік. Лімфовідтік від кишківника здійснюється по кишкових лімфатичних судинах у молочну цистерну.

Всмоктування поживних речовин залежить від величини всмоктувальної поверхні. Особливо вона велика у тонкій кишці, бо створюється за рахунок складок, ворсинок і мікроворсинок. Так, на 1 мм² слизової оболонки кишки припадає 30 - 40 ворсинок, а на кожен ентероцит - 1700 - 4000 мікроворсинок. Кожна ворсинка - це мікроорган, що містить м'язові скоротливі елементи, кровоносну та лімфатичну мікросудини і нервове закінчення. Перед мікроворсинками створене молекулярне сито, яке пропускає низько- та затримує високомолекулярні речовини.

Велику роль у всмоктуванні відіграють скорочення ворсинок: слабкі натщесерце, а за наявності в кишці хімуса активні (до 6 скорочень в 1 хвилину). У регуляції скорочення ворсинок приймає участь інтрамуральна нервова система (підслизове, мейснерівське сплетіння).

Екстрактивні речовини їжі, глюкоза, пептиди, деякі амінокислоти підсилюють скорочення ворсинок.

Механізми всмоктування

Для всмоктування у кишківнику мікромолекул - продуктів гідролізу поживних речовин, електролітів, лікарських препаратів - використовуються декілька видів транспортних механізмів:

1. Пасивний транспорт, що включає дифузію, фільтрацію і осмос.

2. Полегшена дифузія.

3. Активний транспорт.

Дифузія – рух речовин за градієнтом їх концентрації з кишки у кров і лімфу. Шляхом дифузії переносяться вода, віт. С, В₆, В₂ та багато ліків. Фільтрація заснована на градієнті гідростатичного тиску. Підвищення внутрішньокишкового тиску до 8-10 мм рт.ст. збільшує у 2 рази швидкість всмоктування з тонкої кишки розчину кухонної солі. Сприяє всмоктуванню збільшення моторики кишківника.

Переходу речовин через напівпроникну мембрану ентероцитів допомагають осмотичні сили. Якщо у травний канал ввести гіпертонічний розчин якої-небудь солі, то за законами осмосу рідина з крові та навколишніх тканин, тобто з ізотонічного середовища, буде проникати у бік гіпертонічного розчину, тобто у кишківник, і спричинюватиме очисну дію. На цьому заснована дія сольових послаблюючих засобів. За осмотичним градієнтом всмоктуються вода, електроліти.

Полегшена дифузія здійснюється також за градієнтом концентрації речовин, але за допомогою транспортних білків, без витрати енергії і швидше, ніж проста дифузія. Так переноситься фруктоза.

Активний транспорт здійснюється проти градієнта концентрації, за участю носія та вимагає витрати енергії. Як носій-транспортер найчастіше використовується Na⁺, за допомогою якого всмоктуються такі речовини, як глюкоза, галактоза, вільні амінокислоти, солі жовчних кислот, білірубін тощо. Шляхом активного транспорту всмоктуються також віт.В₁₂, іони кальцію. Гальмується активний транспорт при низькій температурі та дефіциті кисню.

Деякі високомолекулярні речовини транспортуються шляхом ендоцитозу (піноцитозу і фагоцитозу). Цей вид транспорту має значення при перенесенні у новонародженого білків, імуноглобулінів, вітамінів, ферментів грудного молока.

Деякі речовини, наприклад, вода, електроліти, антитіла, алергени можуть проходити через міжклітинні простори. Такий вид транспорту називається персорбцією.

Моторна функція кишківника

Моторика тонкої кишки

За рахунок рухової активності зовнішніх повздовжніх і внутрішніх циркуляторних м'язів тонкої кишки відбувається перемішування хімуса з соком підшлункової залози та кишки й просування хімуса по тонкій кишці. У тонкій кишці розрізняють декілька видів рухів: ритмічна сегментація, маятникоподібні, перистальтичні, тонічні скорочення.

Ритмічна сегментація забезпечується скороченням кільцевих м'язів. В результаті цих скорочень утворюються поперечні перехоплення, які ділять кишку (і харчову кашку) на невеликі сегменти, що сприяє кращому розтиранню хімуса та перемішуванню його з травними соками. Маятникоподібні рухи зумовлені скороченням кільцевих і повздовжніх м'язів кишківника. У результаті послідовних скорочень кільцевих і повздовжжніх м'язів відрізок кишки то коротшає і розширюється, то подовжується і звужується. Це приводить до переміщення хімуса то в один, то в інший бік, на зразок маятника, що сприяє ретельному його перемішуванню з травними соками. Перистальтичні рухи зумовлені узгодженими скороченнями повздовжнього та циркуляторного шарів м'язів. За рахунок ско-рочення кільцевих м'язів верхнього відрізка кишки відбувається витискання хімуса у нижню ділянку, що одночасно розширюється за рахунок скорочення повздовжніх м'язів. Перистальтичні рухи забезпечують просування хімуса по кишківнику. Всі скорочення відбуваються на фоні загального тонусу стінок кишки. Відсутність тонусу м'язів (атонія) при парезах робить неможливим будь-який вид скорочень. Крім того, протягом всього процесу травлення спостерігається постійне скорочення і розслаблення ворсинок кишки, що забезпечує зіткнення їх з новими порціями хімуса, покращує всмоктування та відтік лімфи.