Значно більше випадає опадів в екваторіальній частині Південної Америки, що, зрештою й визначає те, що тут тече найбільша річка світу – Амазонка. Її довжина разом з притокою Укаялі становить близько 6600 км. Проте, більш вражаючою є водність – 220 тис. м³/с, що в 130 разів більше за Дніпро.

     Особливістю річки є й те, що вона повноводна упродовж майже усього року. Це пояснюється тим, що річковий басейн (його площа – 7 млн км²) розташований у двох півкулях. За цих умов опадів випадає більше, то в одній, то в іншій. Більше опадів, як уже зазначалося,  випадає у грудні–лютому. Тому невдовзі – березні–травні водність стає найбільшою. 

     Другою відомою річкою Південної Америки є Парана, водозбір якої розташований південніше Амазонки. Парана відома ще й тим, що тут ще донедавна була найпотужніша ГЕС світу – “Ітайпу”.   

     Третя відома річка – Оріноко. Розташована на півночі. На одній із її приток розташований найвищий водоспад світу – Анхель (1054 м).

     Найвідоміше озеро – Тікікака. Лежить в Андах на висоті 3800 м.

     Население Америки приблизно дорівнює 400 млн осіб, у тому числі в Бразилії трохи більше половини. Особливістю населення є дуже змішений расовий склад. Більшість населення є мулатами, метісами та самбо.

     У більшості країн державною є іспанська мова, у Бразилії – португальська.

     Вважається, що корінне населення Америки – індіанці – заселили Америку, порейшовщи Берінгову протоку 40–60 тис. років тому.

     Більшість країн Південної америки належать до групи країн, що розвиваються. До слова, розвиваються досить стрімко. Так, недавно Бразилія за обсягом ВВП випередила Велику Британію.

     Найбільшими містами є Сан-Паулу та Буенос-Айрес.

Австралія

     Як частина світу має назву “Австралія та Океанія”. Має найменшу площу з-поміж інших частин світу – вона становить 8,5 млн км². Окрім материка, до частини світу належать острови Нова Гвінея та Нова Зеландія.

     Назва “Австралія” походить від латинського слова “Південний”. Окрім цієї назви, досить поширена ще й така – “Зелений континент”.

     Вважається, що Австралію, точніше – північну її частину, відкрив голандський мореплавець Віллєм Янсзон у 1606 р. Як і належить, відкриті землі він назвав Новою Голландією. Пізніше кілька відкриттів здійснив його співвітчизник Абель Тасман. На його честь, зокрема, названо великий острів, що відокремлений Бассовою протокою.

     Зазначимо, що голандцями відкриті землі не освоювалися. Згодом тут з’явилися англійці. Так, у 1770 р. значну частину берегів дослідив Джеймс Кук. Першу британську колонію Новий Південний Уельс було засновано в 1788 р. Серед перших переселенців переважали заслані. 1 січня 1901 р. розкидані колонії об’єдналися у федерацію – Австралійський Союз.

     Як материк, Австралія має кілька заток і півостровів. Найбільшою є Велика Австралійська затока на півдні та затока Карпентарія на півночі. На півночі розташований півострів Арнемленд, на північному сході – Йорк. Уздовж північно-східних берегів тягнеться найдовший у світі Великий бар’єрний риф.

     Австралія – досить низька чстина світу – її середня висота – 350 м. Найбільшу висоту має Великий Вододільний хребет. У південній його частині розташована г. Косцюшко заввишки 2228 м (за іншими даними – 2230 м). Цікавим є факт того, як цю гору так названо. Прясненням є підкорення вершини польським альпіністом у 1840 р. Гору названо на честь національного героя Польші – Костюшка.  

     Австралія перебуває в межах чотирьох кліматичних поясів: від субекваторіального на півносі до пмірного на о. Тасманія.

     Неподалік г. Костюшко бере початок р. Муррей. Вона приймає притоку Дарлінг, що також бере початок на Великому Вододільнму хребті.

     В Австралії є одне відоме озеро – Ейр. Є безстічним. Рівень води у ньому є нижчим рівня моря – приблизно мінус 15 м. 

     Більша частина континенту є безстічною, насамперед через невелику кількість опадів. На значній території поширені пустелі: Велика піщана, Вкторія, Сімсон. Окрім пустель, значні площі займають саванни.

     Ізольованість Австралії визначила особливість її рослинного і тваринного світу. Більшість видів рослин і тварин є ендемічними. Єдиний виняток – птахи, але й серед них кількість ендемічних видів близька до половини.

     Найвідомішим австралійським деревом є евкаліпт. З тварин найвідомішими є сумчасті, зокрема кенгуру та коала. Останні харчуються виключно листям евкаліпту. В Австралії є страуси, зокрема, страус ему. Дивною твариною є качконіс – ссавець, що відкладає яйця. На півночі зустрічаються крокодили.

     На самому материку розташована лише одна країна – Австралія. Досить багато країн розташовано на островах.

     Океанією вважається велика частина островів у Тихому океані. Виділяють Меланезію, Мікронезію, Полінезію та Нову Зеландію.

     Найбільшими островами є Нова Гвінея та Нова Зеландія, на які припадає 85 % площі. Досить великими островами є Соломонові, Фіджі, Гавайські. Деякі острови належать великим державам, деякі є самостійними. До останніх належать Папуа–Нова Гвінея, Фіджі.

     Населення країни Австралія становить близько 23 млн осіб, Океанії – 15 млн. Острови здебільшого населяють папуаси.

Антарктида

Найхолодніша частина світу, майже повністю вкрита кригою.

Антарктиду відкрито останньою. Найчастіше роком відкриття вважають 1820-й. У цьому разі пальму першості віддають російській експедиції Фадея Бллінсгаузена і Михайла Лазарєва. Це пояснює, що навколо Антарктиди зустрічається чиамало російських назв.

У 1841 р. біля берегів Антаррктиди побував Джеймс Росс, якому належить відкриття вулкану Еребус та шельфового льодовика, що нині має його ім’я – Росса.

Драматичною виявилася боротьба між норвежцями та англійцями за підкорення південного полюса. Першими – 14 грудня 1911 р. – його досягла команда Руаля Амундсена. Англійці, яких очолював Роберт Скотт, запізнилися на 1 місяць і назад не повернулися.

Площа Антарктиди – 14 млн км². Ця площа не є постійною – взимку (червень-серпень) зростає, влітку – зменшується. Насправді земля в Антарктиді являє собою скупчення островів, вкритих величезною льодовою шапкою. Площа суші – близько 10 млн км².

Товща криги в Антарктиді сягає 4,8 км, середня становить 2,5–2,8  км. У цій товщі зосереджено 80 % усієї прісної води на Землі та 90 % води льодовиків.

В Антарктиді є й кілька величезних озер, вкритих кригою.

На деяких прибережних ділянках криги немає. Звичайно там скелі, інколи вкриті тундровою рослинністю. Спостереження, що виконуються в Антарктиді, показують, що там теплішає – плоша ділянок з рослинністю зростає.

Найхарактернішими тваринами є пінгвіни і тюлені. Деякі види тюленей, зокрема морський леопард, полюють за меншими. Найбільшими за розмірами є морські слони. Багато в Антарктиді і птахів, що можуть літати.

Інколи Антарктиду поділяють на дві частини: Західну та Східну, причому східна займає дві третини загальної площі. До західної належить так званий Антартичний півострів, який ніби є продовженням Анд. Продовженням півострова є кілька островів: Південні Шетландські та Південні Оркнейські.

Видіяляють два величезні шельфові льодовики: Росса та Ронне, кожен з яких відповідає площі Франції. Є й менші шельфові льодовики, зокрема, Шеклтона.

В Антарктиді налічується близько 40 постійно діючих станцій. Перша запрацювала в 1950 р. Досить багато їх з’явилося в 1956–1957 рр. До них, зокрема, належить “Амундсен-Скотт” на Південному полюсі. Запрацювала в 1956 р. Спочатку була зроблена у товщі криги. У 1957 р. тут проведено першу зимівлю. Нинішня станція незрівнянно більша за першу. Дозволяє прийняти до 200 осіб. Для її створення було виконано близько 1000 рейсів. У 1957–1958 рр. через Антарктиду, зокрема через Південний полюс і станцію пройшла перша британська трансантарктична експедиція.

Найбільшим поселенням в Антарктиді і водночас полярною станцією є “Мак-Мердо”. Тут мешкає близько 1200 осіб. Вважається неофіційною столицею Антарктиди. Розташована біля льодовика Росса і водночас біля будиночка, який спорудив Р. Скотт у 1902 р.

Відомою російською станцією є “Восток”, на якій виміряно  температуру повітря бизько мінус 90 ⁰С. З інших станцій можна згадати ще одну російську “Беллінсгаузен”, французьку “Дюмон–Дюрвіль”.

Нині найбільше станцій в Антарктиді мають Аргентина та Росія, дещо менше – США, Австралія та Чилі. 

Є в Антарктиді й українська станція, яка має назву “Академік Вернадський”. У 1996 р. придбана у Великої Британії за символічну ціну – один фунт стерлінгів. Отже, станцію фактично подаровано.

Станція розташована на острівці Галіндез поблизу Антарктичного півострова на широті 65 ⁰.

Перщу експедицію було перекинуто на південь літаком, дві наступні – українським судном “Ернст Кренкель”. Останнім часом використовується літак, який з України та складом зимовиків прямує в Аргентину. Там наймається судно, яке завантажується паливом та продуктами харчування. Звичайно це робиться у січні–лютому, коли в південній півкулі літо.

Після того, як судно уходить, на станції залишаються лише зимувальників – близько 12 осіб. З-поміж них найбільше метеорологів. До складу зимувальників належать також гляціолог, геофізик, фахівець у сфері техніки. Є також зв’язківець, лікар, кухар. 

Важлива умова життєзабезпечення станції – наявність електроенергії. Її виробляє постійно діючий електрогенератор. Загалом їх на станції три: один перебуває в роботі, другий – у ремонті, третій – у резерві.  

Зимувальники є чоловіками. Лише в другій експедиції було четверо жінок.  

Той факт, що станція розташована на острові, досить далеко від центру Антарктиди, визначає те, що тут досить м’який клімат. У січні температура повітря становить близько 0 ⁰C, у липні – мінус 20 ⁰C.

Досить часто до берегів Антарктиди підходять туристичні судна. Інколи туристи з’являються і на полярних станціях, зокрема українській. Одного разу навіть навідався Білл Гейтс.

Найбільшою вдачею для туристів вважається побачити те, як відколюється айсберг.

У 1979 р. у мами–аргентинки народилася перша в Антарктиді дитина.