Зміст і форми соціального аспекту формування ринку праці
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Ринок праці має у своїй структурі два аспекти – економічний і соціальний. У нашій роботі ми розглянемо соціальний аспект ринку праці і його складові: безробіття; демографічний аспект; гендерну асиметрію; міграцію; глобалізацію.

Безробіття є неминучим супутником ринкової економічної системи, і навіть в умовах ідеального управління воно не може бути ліквідоване. Метою і критерієм ефективності управління економікою та ринком праці, зокрема, є відповідність рівня безробіття природній нормі. Прагнення утримувати безробіття на нижчому за природну норму рівні загрожує інфляцією та зниженням ефективності економіки.Основний чинник безробіття в економічно розвинених країнах – науково-технологічний процес та запровадження нових технологій – впродовж 90-х років помітного впливу на скорочення попиту на робочу силу в Україні, як і в більшості країн перехідного періоду не здійснював. Пояснюється це передусім вкрай низькими інвестиціями і низьким рівнем запровадження сучасних технологій в економіку країни. [ 5, 51 ]Безробіття існує в 2 формах природному (фрикційне та інституційне) і вимушеному (технологічне, структурне та регіональне) (див.: додаток А). На відміну від природного безробіття, що як правило, є певною мірою добровільним і не призводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликає необхідність повних або часткових змін способу життя. [ 5, 59-62 ]Демографічний аспект. У комплексі передумов формування ринку праці розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси - головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення - не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці. Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

- чисельність населення країни (регіону), його динаміка, характер відтворення;

- розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;

- статевовікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої кваліфікації;

- структура зайнятості населення;

- національний склад населення;

- демографічна політика держави.

Збільшення питомої ваги міського населення й зростання соціально-економічної ролі міст називається урбанізацією. У деяких економічно розвинутих країнах світу цей процес майже завершився, і відсоток міського населення сягнув високих позначок і далі майже не підвищується. В Україні показник урбанізації становить 68%.Розселення й виробництво мають прямий та зворотний зв'язок. Довгий час домінуючим фактором було виробництво, яке зумовлювало певну систему розселення. І сьогодні сільське господарство й гірнича промисловість, наприклад, локалізують поселення. Але під впливом науково-технологічного прогресу великі міста "притягують" виробництво до себе. Зосередженість в містах науково-дослідних закладів, ВНЗ, великого контингенту висококваліфікованих фахівців сприяє розміщенню в них наукоємних виробництв, формуванню потужних інформаційних центрів. Подальший розвиток систем розселення веде до їх трансформації.Національний склад населення не відіграє вирішальної ролі в економіці, хоча деякі національні аспекти треба враховувати у певних економічних ситуаціях. До них відносяться: ступінь етнічної однорідності у країні, національні традиції у трудовій діяльності, рівень національної культури, спосіб життя, темперамент тощо. Залежно від демографічної ситуації у країні здійснюється певна демографічна політика - комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує ці процеси у потрібному напрямку.Гендерна асиметрія. В сучасних ринкових відносинах жінкам проблематично на рівних з чоловіками конкурувати на ринку праці. Цій категорії громадян без сумніву потрібна державна допомога – забезпечення всіх конституційних прав і гарантій. [10]

Існує неявний розподіл між чоловічою та жіночою зайнятістю, особливо по кадровій вертикалі. Жінкам здебільшого залишається конкурувати між собою в тих сферах діяльності, які вважаються чоловіками непрестижними та/або жіночими. Така неявна дискримінація носить назву професійної сегрегації, тобто нерівномірного розподілу жінок та чоловіків в економіці і на ринку праці. Під галузевою або професійною сегрегацією розуміється така структура зайнятості, коли жінки зайняті здебільшого в малооплачуваних професіях з наявністю "скляної стелі", яка заважає кар’єрному росту.

Крім того, недостатнє представництво жінок на керівних посадах в органах законодавчої та виконавчої влади, в бізнесі не дає їм змоги реально впливати на економічні перетворення, гальмує вирішення багатьох соціально-економічних питань, а також процес, спрямований на підвищення статусу жінок у суспільстві.

Водночас, сучасні процеси розвитку вимагають докорінних змін не тільки економічного чи політичного ладу, але й в менталітеті чоловіків та жінок. Особливо це стосується ринка праці, де і жінка і чоловік повинні мати можливість реалізувати своє право на праця та на отримання рівної винагороди за однакову працю. Для цього важливо неухильно втілювати положення конвенцій ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації та розробляти засади державної політики з урахуванням необхідності забезпечення рівних можливостей для участі жінок і чоловіків в політичному, економічному та соціальному житті.

Жіноче безробіття – це ще один аспект гендерного аналізу. Відомо, що жінки мають більше проблем як при звільненні, так і при працевлаштуванні. Незважаючи на те, що фактичні показники зареєстрованого та загального рівня безробіття у жінок навіть менші, ніж у чоловіків (8,4% та 9,6% відповідно згідно даних обстежень робочої сили), це скоріше обумовлено бажанням та необхідністю скорішого працевлаштування жінок. Жінки виявляють більшу активність у всіх заходах, що сприяють працевлаштуванню.

Для жінок існує багато обмежень на ринку найманої праці у вигляді більш високого рівня безробіття, нижчої порівняно з чоловіками заробітної плати, необхідності піклування за дітьми та інших сімейних обов’язків, які часто призводять до перерв у стажі роботи або його відсутності. Загалом, виділяються дві основні групи жінок з активною позицією на ринку праці. Перша – це група високоосвічених жінок, які мають високу кваліфікацію, менеджерські знання, володіють іноземними мовами, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом. Таких жінок з кожним роком з’являється все більше. Друга категорія – жінки, в основному, з середньою спеціальною або вищою освітою, які володіють певним досвідом роботи. Обидві групи мають можливість вийти на якісно новий соціальний щабель в бізнес ієрархії та в суспільстві за умови розвитку програм підтримки жіночого підприємництва.[10]

Міграція. Диференціація природних умов та особливості забезпечення природно-ресурсним потенціалом визначають основні напрями господарської спеціалізації регіонів і їх місце в державному поділі праці. Сформована галузево-територіальна структура виробництва є основою розвитку сфери прикладання праці. Розподіл населення по території, його статевовікова структура, професійно-кваліфікаційний склад, система розселення, що склалась протягом тривалого періоду є основним чинником формування пропозиції на ринку праці. Пропозиція формується працездатним населенням, яке пропонує роботодавцю свою здібність до праці в обмін на фонд життєвих благ. Її формують в основному особи працездатного віку, а також підлітки і пенсіонери, які працюють чи бажають працювати.

Слід зазначити, що не завжди місце проживання є місцем прикладання праці. Це визначається неузгодженістю структури попиту і пропозиції, недостатніми можливостями реалізації працересурсного потенціалу через недостатній рівень розвитку сфери прикладання праці, тощо. Наявність попиту за межами регіону стає причиною сезонних трудових міграцій на великі відстані. Зв’язки з працевикористання можуть проявлятись як в межах регіону чи області – регіональні (в більшості випадків маятникові), країни – міжрегіональні, так і на міждержавному рівні – міжнародні.

Починаючи з середини 90-их років трудові міграції в країни близького і далекого зарубіжжя набули масового характеру і за своєю інтенсивністю перевищили ті, що мали місце в дорадянський період. [11] Основними причинами такого явища були високий рівень безробіття та низький рівень доходів, характерні для більшості сімей країни. Якість життя, рівень доходів і добробуту прямо пов’язані з ситуацією на ринку праці, співвідношенням попиту і пропозиції. Процеси вивільнення і перерозподілу робочої сили визначають рівень доходів і формують структуру витрат населення, яке проживає в межах даної території.

Трудова міграція – процес переміщення населення з метою працевлаштування, який формується внаслідок дії складного комплексу економічних, політичних, професійних інших мотивів, пов’язаних з неможливістю задоволення відповідних потреб населення. Трудова територіальна мобільність зумовлена не тільки соціально-економічними, а й соціально-психологічними чинниками. До них належать особливості історичного розвитку території, традиції і звичаї населення. У зв’язку з відсутністю в українській статистиці точних даних щодо тимчасового відпливу працівників за кордон, стає неможливим визначення кількісних характеристик основних потоків зарубіжних міграцій. Саме достовірність інформації на офіційному рівні дає можливість з’ясувати суть проблеми, визначити напрями її вирішення. Це пов’язано з відсутністю законодавства, яке б регламентувало і визначало статус, права і обов’язки громадян, які є учасниками трудових міграцій.

Ключові моменти вирішення проблеми нелегальної трудової міграції та подоланні їх негативних наслідків полягають у розробці нормативно-правових документів, які б забезпечили можливість оцінки реальної ситуації на локальному, регіональному та загальнонаціональному рівні, сприяли впорядкуванню міграційних потоків як у західному, так і у східному напрямах. Прийняття цільових урядових рішень прискорить стабілізацію на окремих локальних, регіональних і національному ринку праці. Особлива увага має бути напрямлена на оцінку міграційних потоків для регіонального розвитку з позицій комплексно-пропорційного розвитку території, успішність якого визначає стабільність національного господарства. [12]

Глобалізація як процес планетарного масштабу розділила світ на дві частини: прихильників цього процесу, які стверджують, що він сприяє розподілу праці, ефективному розподілу ресурсів і їх використанню у світовому масштабі, що супроводжується зростанням продуктивності праці і зростанням життєвого рівня населення - і супротивників, які вважають, що ідея глобалізації - це завуальована установка Західного світу, очолюваного олігархами, на використання багатств всієї планети, експлуатацію більшої частини людства в своїх інтересах. Враховуючи, що загальні продажі 200 найбільших в світі корпорацій перевершують економічну потужність економік всіх країн на земній кулі, разом узятих, за винятком дев'яти самих могутніх, можна уявити, якими величезними капіталами і якими можливостями реального впливу на світовий ринок вони володіють. [13]

Глобалізація є однією з важливих проблем профспілок, що виливається в використанні можливостей Міжнародної організації праці - трибічного органу, об'єднуючого понад 150 країн світу, в гармонізації відносин між економічним і соціальним розвитком країн і глобальною економікою, забезпеченні основоположних принципів і прав у сфері праці, закріплених в Декларації МОП 1998 року. На жаль, пропозиції Федерації профспілок щодо дослідження стану справ у області праці в ТНК (транснаціональних компаніях) не одержали підтримки з боку координаторів МОП. Зате щосили розгортається кампанія по розробці нового Трудового кодексу.

Ще одна проблема, що вимагає уваги профспілок, - глобальний рух робочої сили.

Велика кількість неформально зайнятих, які при щонайменшому коливанні економічної кон'юнктури (неминуче слідство глобалізації) можуть бути звільнені, створює напругу на ринку праці. В той же час, ринкові механізми, які змогли б компенсувати втрату робочих місць, ще не працюють. Про це говорить той факт, що середня тривалість пошуку роботи складає майже 11 місяців.

Профспілки не можуть бути сторонніми спостерігачами процесів згортання системи соціального захисту, знищення національних виробничих комплексів, утворення наднаціональних структур. Обов'язок уряду кожної держави при рішенні питань глобалізації - розробляти і вживати конкретні, дієві заходи по попередженню негативних наслідків інтеграційних процесів.

 

Дата: 2019-07-31, просмотров: 261.