Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.
Покупцем товару "робоча сила" на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.
Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця — інтересам працівника.
Ринок робочих місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю вакансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.
Необхідними аспектами функціонування ринку праці є також організація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.
Одним з цікавим фрагментів у формуванні ринку праці, є переманювання цінних та кваліфікованих спеціалістів. До останнього часу для українського ринку праці це було звичайною справою. Для багатьох зустріч з хедхантерами (head-hunter "мисливець за головами", підбирає працівників на відповідальні посади для великих компаній, відбирає найбільш здібних випускників ВНЗ, переманює працівників фірм) була своєрідним засобом дізнатися свою теперішню ціну на ринку праці та підставою лишній раз нагади керівництву про перегляд зарплатні. Однак, у світлі останніх подій все змінилося. Криза на світових фондових біржах водночас сприяла охолодженню розігрітого до межі кадрового питання. [ 8, 30 ]
Залишившись без джерел фінансування, багато компаній, що працюють на Україні, вирішили зачекати з реалізацією нових проектів та розширенням бізнесу. Вже зараз в багатьох компаніях, чий бізнес пов’язаний з фінансами та нерухомістю можна спостерігати масове скорочення кадрів.
Найбільші звільнення прогнозують на металургійних підприємствах. Ще вчора цю галузь називали хребтом національної економіки. Тепер цей хребет перебитий. [ 8, 31 ]
Результатом фінансової кризи, за прогнозом рекрутенгових агенцій, буде те, що в найближчі півроку на ринку праці з’явиться багато безробітних спеціалістів. Близько 150 українських компаній вже заявили про необхідність оптимізації своїх витрат, яке в майбутньому виллється у звільнення "зайвих" співробітників. Слідом за банкірами до виходу слід готуватися страховим агентам, будівельникам, ІТ-спеціалістам, юристам і працівникам важкої промисловості.
Жахлива перспектива. В Міністерстві праці та соціальної політики не знають навіть, що робити з 10 тис. звільнених, вже не кажучи про півмільйонну армію безробітних. Центри зайнятості мінімум на рік стануть самою витратною статтею в державному бюджеті країни. [ 9, 36 ]
Кінець 2008 року стане тяжким випробуванням для багатьох компаній. Виживуть найбільші гравці, які приймають ряд необхідних, частіше радикальних заходів, щодо подолання кризи. Багато компаній погубила відсутність досвіду роботи в умовах кризи та обвального падіння фондового ринку. Навіть самі заслужені компанії ніколи не працювали при такому падінні біржового індексу. Такого падіння просто ніколи не було. [ 9, 37 ]
Але не зважаючи на критичну ситуацію, найбільш комфортними галузями для роботи залишаться фармацевтична та телекомунікаційна галузі. На цих ринках попит на фахівців зовсім не зменшився навіть зараз. [ 8, 32 ]
Таким чином, українська економіка та ринок праці в значній мірі може відчути на собі негативні наслідки світової кризи. Безумовно це треба розуміти та приймати ефективні рішення. [ 8, 42 ]
Ринок праці в Україні нині знаходиться тільки на завершальній стадії першого етапу його формування – фрагментарного ринку. На фоні роздержавлення економіки виникає потреба активного державного втручання в економічні процеси з метою формування господарського порядку, запобігання хаосу і безладдю. Не останню роль тут відіграє податкова політика держави, яка повинна бути підпорядкована плану перспективного розвитку України як в економічній, так і в політичній сферах. Зрозуміло, що процес формування ринку праці може і повинен спиратись на досвід інших країн, де цей ринок збудований, а їх економічна модель найбільше відповідає тій, що будує Україна. Але, як показує світовий досвід, теорія ринкової економіки, кожна країна повинна мати свою власну модель ринку праці та політику регулювання ринковими процесами. Адже вихідні умови як внутрішні, так і зовнішні для кожної країни свої.
Дата: 2019-07-31, просмотров: 280.