Сьогодні в Україні більшість населення не може собі дозволити купувати товари тривалого користування за рахунок поточних доходів. Майже половина працездатного населення має доходи, які не перевищують прожиткового мінімуму. Для цих категорій людей, а також пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених громадян придбання товарів тривалого користування стає неможливим.
У цих умовах актуальність набуває вироблення концепції розвитку споживчого кредитування в Україні в умовах ринкової економіки. Ці проблеми розробляли вчені-економісти в минулому для умов функціонування планової економіки. Модель споживчого кредиту, яка склалася раніше в Україні, виявилась не пристосовною для умов ринкової економіки, а це вимагає логічного обгрунтування, теоретичного опрацювання проблеми розвитку споживчого кредиту.
Орієнтація на ринкові відносини передбачає нове розуміння споживчого кредиту, різноманітну економічну роль партнерів у процесі кредитування, зміни схеми їх стосунків. Новим у системі взаємин є участь товаровиробників, будівельних фірм у відтворюючому процесі, охоплюючи процес реалізації товарів. Споживчий кредит повинен пом`якшити кризу неплатежів у народному господарстві.
Вивчення системи кредитування фізичних осіб є необхідним, перш за все, стосовно завдань, які стоять перед комерційними банками. Активна робота комерційних банків у галузі обслуговування приватних осіб є необхідною умовою зміцнення ресурсної бази, розширення ринків їх успішної конкурентної боротьби з небанківськими фінансово-кредитними закладами. При цьому мова повинна йти не тільки про вдосконалення техніки кредитування і розширення видів кредитних послуг, але і про вироблення цілого комплексу нових принципів стосунків банків з фізичними особами. Тому особливо актуальним є вивчення закордонного досвіду і його творче використання стосовно умов вітчизняної економіки, що матиме позитивну роль і допоможе уникнути істотних помилок у побудові моделі економічного механізму стосунків партнерів у процесі кредитування.
За даними рисунку 7 та таблиці 9, видно, що кредити які надають комерційні банки фізичним особам скаладають 6% від загального об`єму наданих кредитів (За станом 01.07.98р.) [26, с.35-38].
Рис. 7. Кредити, надані комерційними банками
Юридичним і фізичним особам
Табл. 9.
Структура кредитного портфеля комерційних банків
За галузями економіки
| ГАЛУЗЬ | млн.грн. | % |
| Промисловість | 2846 | 37 |
| Торгівля | 2369 | 31 |
| Сільське господарство | 313 | 4 |
| Будівництво | 210 | 3 |
| Транспорт | 202 | 3 |
| Фізичні особи | 454 | 6 |
| Інші | 1240 | 16 |
| Всього: | 7634 | 100 |
На сьогоднішній день в Україні з`являються нові види надання споживчих кредитів. Це, насамперед, здійснення кредитування молодих сімей, яке проводить банк “Аркадо” спільно з холдинговою компанією Київміськбуд. Перші 114 молодих сімей вже отримали минулого року пільгові молодіжні кредити. Враховуючи низький рівень платоспроможності переважної частини молодих сімей, кредити надаються строком на 30 років (з міського бюджету м.Києва виділено 5 млн. грн.) [30,с.16-17].
Забезпеченням даного кредиту виступає куплене житло. Тобто, житло переходить у власність молодої сім`ї після повної сплати нєю боргу за придбаним кредитом.
Нинішнього року Київська міська адміністрація планує збільшити обсяги ще на 20 відсотків. А у 2001 році довести їх до 1 млн.кв.м. [30, с.16-17].
Ця система кредитування дає змогу значно розширити коло громадян, які будують житло, за рахунок осіб з порівняно невисокими статками. Доходи молодих сімей на початку низькі, але з часом зростатимуть.
В останні роки в Україні установи банків почали застосувавити банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так і за її межами.
Банківські пластикові картки можуть бути: власні – видані приватній особі, яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні – видаються юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник даного підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком підприємства.
В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових взаємовідносин банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та кредитові.
Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися картрахунком в межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної схеми полягає в тому, що операція яка здійснюється по даній картці в той же день проводиться через банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта. Якщо ж сума покупки перевищує залишок на рахунку, то операція не проводиться.
Кредитна банківська пластикова картка – як правило передбачає, що на картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і строків сплати заборгованості.
У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:
- сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду (25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);
- продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).
Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те, що він доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу.
Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний ліміт, розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його щомісячного прибутку.
Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в межах зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення кількості дебетних і кредитних карток також 80% до 20% [32, с.76].
Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних платіжних систем у цілому в Україні становить близько 20 млн.грн. щомісячно і має тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65% обсягу всіх операцій, Eurocard / Mastercard – 30%, інших систем (American Express, Diners Club) – 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з картками зосереджено у Києві, решту 20% – в обласних центрах [32, с.76].
В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками зможе набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки, зростання виробництва та підвищення добробуту населення.
ВИСНОВКИ
Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).
По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.
По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.
По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок їх накопичення.
По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.
По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.
По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.
Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.
Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р
3. Положення Національного банку України "Про кредитування"
Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.
4. Положення Національного банку України “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління Національного банку України №122 від 27.03.98р.
5. Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування громадян України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку України від 2 березня 1999р. Протокол №8.
6. Цівільний кодекс України.
7. Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и статистика. 1994. – 124с.
8. Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.
9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-тельское бюро ВНV, 1994. – 362с.
10. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.
11. Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. – 172с.
12. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”. Тернопіль "Економічна думка" ,1998. – 86с.
13. Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы и статистика", 1998. – 464с.
14. Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. – 298с.
15. Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський банківський коледж, 1998. – 85с.
16. Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів: “Центр Європи”, 1997. – 312с.
17. Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208с.
18. Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.
19. Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.
20. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”, 1993. – 304с.
21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. – М.: “Дело Лтд”, 1995. – 768с.
22. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К.: “Лібра”, 1998. – 344с.
23. Словарь банковских и финансовых терминов. Институт экономического развития при Всемирном банке. Государственная финансовая академия России. Т.1, 2. 1993.
24. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. – М.: ИНФРА – М, 1995. – 272с.
25. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка України. – 1999. – №6. с. 23-26.
26. Меджибовська Н.С. Дати кредит – і не збанкрутувати. // Вісник НБУ.– 1996. – №5. с.35-38.
27. Наумчева О.А., Никитюк Н.В. Процентная политика в сфере потребительского кредита. // Деньги и кредит. – 1991. – №2. с. 58-60.
28. Наумчева О.А. Банковская стратегия и обслуживание населения в США. // Деньги и кредит. – 1992. – №2. с.66-70.
29. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні. // Вісник НБУ. – 1999. – №2. с.42- 43.
30. Полиця М. "Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для людей". // Фінансова консультація. – 1999. – №25-28. с.16-17.
31. Саутенков В.В. О кредитах населению. // Народный депутат. – 1992.– №12. с.119-123.
32. Семешко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в Україні: стан, проблеми та перспективи. // Фінанси України. – 1998. – №10. с.74-80.
33. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки кредитного риска физических лиц. // Деньги и кредит. – 1998.– №2. с. 34-36.
34. Шафранова А. Пластиковые карточки как средство платежа.// Баланс. – 1998. – №39. с. 43- 49.
Дата: 2019-07-30, просмотров: 292.
