Рис. 1. Суть револьверного кредиту за кредитною карткою.
Доходи банки за цей кредит отримують із відсотків, що стягуються з торговельних підприємств за оплату торговельних рахунків, відсоткової суми за кредит і плати за картку.
Третя група кредитів, позички без розстрочки платежу, характерна тим, що погашення боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно. Ці кредити називаються бріджинг-позички. Це короткострокові кредити приватним особам або сім`ям на покриття поточних потреб в грошових коштах, які повертаються єдиною сумою в кінці терміну кредитування або ж на момент погашення боргової розписки позичальника. За даним кредитом можуть надаватися відносно невеликі суми з терміном погашення, як правило, в межах 30 діб, або іншого незначного періоду часу.
Крім вказаних кредитів, індивідуальним позичальникам надають також обліковий короткостроковий кредит (дисконт векселя), кредит з індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.
"Кредити, що надають фізичним особам вітчизняні банки (поки переважно установи Ощадного банку України) можна поділити на дві групи. Перша об’єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:
- на будівництво індивідуальних будинків із надвірними будівлями;
- на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
- на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних будинків;
- на будівництво надвірних будівель;
- на будівництво та купівлю садових будинків;
- на купівлю незаселених будинків у сільській місцевості;
- на капітальний ремонт садових будинків і будинків у сільській місцевості;
- на будівництво гаражів;
- на купівлю квартир і капітальний ремонт власної квартири;
- на початковий внесок до житлового або житлово-будівельного кооперативу.
До другої групи належать позики на нагальні потреби і під заставу цінностей та цінних паперів"[29, с.42-43].
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об`єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов`язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об`єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.
Строк освоєння кредитів, пов’язаних із будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом об’єктів, неповинен перевищувати 2-х років. Строк освоєння кредитів, наданих на придбання будинків, квартир тощо, не повинен перевищувати 2-х місяців.
Фізичні особи погашають кредити у терміни, встановлені строковим зобов’язанням, шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.
Динаміку надання позик можна простежити за табл. 1-3 [29, с.42-43]. Протягом 1993р. стрімко зросли обсяги наданих довгострокових і короткострокових позик (відповідно у 7,7 та 3,6 рази порівняно з 1992р.). Це пов'язано зі збільшенням граничної суми виданих кредитів, що в свою чергу зумовило значне зростання цін на товари та послуги. Водночас різко зменшилася кількість позичальників.
Табл. 1.
Довгострокові споживчі кредити, надані
Ощадним банком України
| Рік | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 |
| Обсяг наданих позик * | 44912 | 219872 | 3103592 | 24867910 | 31237337 | 9104454 |
| Кількість позичальників | 43827 | 16935 | 23211 | 12257 | 12741 | 10547 |
Введено в дію
житлових будинків шт
За участю кредитів
Ощадбанку кв.м
*Позики, надані у 1993-1994 роках, подано у млн. крб., у 1996-1998 роках – у гривнях.
Табл. 2.
Ощадним банком України
| Рік | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 |
| Обсяг наданих позик * | 35520 | 502008 | 7712487 | 43485809 | 41818590 | 20530147 |
| Кількість позичальників | 48188 | 65528 | 134709 | 49075 | 31451 | 16342 |
*Позики, надані у 1993-1994 роках, подано у млн. крб., у 1996-1998 роках – у гривнях.
У 1992-1993 роках серед споживчих кредитів Ощадного банку переважали довгострокові. Але з 1994 року ситуація різко змінилася: довгострокові позики становили вже лише 29,5%, а в 1995 році – 28,69%. Причиною тому – передусім високий рівень процентних ставок за споживчими кредитами, а також зростання цін на будівельні матеріали, різке погіршення платоспроможності позичальників, затримки заробітної плати через брак коштів на рахунках підприємств та організацій. Для банку дуже актуальним став ризик неповернення кредитів.
У 1996-1997 роках ситуація почала вирівнюватись на користь довгострокових кредитів, передусім завдяки зупиненню інфляції та зміцненню національної грошової одиниці. Це певною мірою знизило кредитний ризик у довгостроковому кредитуванні та дало змогу Ощадбанку збільшити у 1997 році обсяг наданих позик в 1,1 рази порівняно з попереднім роком. Кількість позичальників у 97 році порівняно з 96 роком також збільшилася.
Зростання простроченої заборгованості змусило банк застосовувати жорсткий контроль за наданням короткострокових позик на нагальні потреби. Тому у 1997 році кількість цих позик зменшилася порівняно з попереднім роком на 22581 (табл.2).
Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є: дострокове стягнення виданого кредиту у зв'язку з нецільовим використанням і відсутністю у позичальників коштів і майна, на яке може бути звернене стягнення; затримка з винесенням судами рішень про примусове стягнення заборгованості; збільшення платежів за позичками; тривалі затримки заробітної плати і зниження реальних доходів громадян.
На 01.01.98р. позики, надані фізичним особам, становили у структурі кредитного портфеля Ощадного банку України 21,7%. Аналіз споживчих позик свідчить, що найбільшою у кредитному портфелі споживчого кредитування є питома вага стандартних кредитів – 58%; кредити, що перебувають під контролем, становлять 22%, субстандартні – 5%, сумнівні – 8%, безнадійні – 7%
На 01.01.99р. позики, надані індивідуальним клієнтам, становили 20,5%. Аналіз кредитного портфеля свідчить про те, що питома вага стандартних кредитів має тенденцію до зниження, оскільки надання кредитів знизилося у зв'язку з кризовими явищами в економіці. В той же час частка кредитів, які перебувають під контролем, зросла. Інші групи кредитів залишилися без змін.
Цей аналіз свідчить, що нині кредитна ситуація в Ощадному банку України стабілізувалась і є задовільною навіть за критеріями банківських установ зарубіжних країн.
Табл.3.
РІК
Питома вага кредитів, %
Табл.4.
Табл. 5.
А. Місячний дохід
Заробітна плата за мінусом податків.
Допомога на дітей.
Пенсія.
Відсотки за вкладами і цінними паперами.
Інші доходи.
Усього доходів.
Б. Місячні витрати
Поточні витрати.
Страхові внески.
Обслуговування попередніх кредитів.
Квартплата.
Інші витрати.
Усього витрат.
В.Чистий дохід = (А-Б)
Місячна сума із обслуговування боргу визначається як сума відсотків за кредит плюс основний борг.
О = відсотки + основний борг
Платоспроможність позичальника оцінюється банками як добра, коли угоди із обслуговування боргу складають 60 і менше відсотків від чистого доходу позичальника.
Зарубіжні банки для встановлення розміру адекватного покриття ризику за споживчим кредитом використовуються також коефіцієнти, що характеризують фінансові можливості клієнтів.
К1 = Мінімальний розмір платежів для погашення позички ;
Доходи клієнта
К2 = Максимально допустимий розмір заборгованості.
Доходи клієнта
Значення забезпечення споживчого кредиту ( гарантія, порука і навіть договір застави ) оцінюється як вторинне джерело погашення боргу.
Після позитивної оцінки кредитоспроможності клієнта банк і позичальник розпочинають погодження умов кредитного договору. Банк зацікавлений в використанні мінімальної суми вільних кредитних ресурсів, яка б забезпечувала йому оптимальну ліквідність. Між тим строковість кредиту пов’язана з ризиком і коливаннями процентних ставок. В умовах зростання коньюктури ринку кредитних ресурсів банку невигідно заключати кредитні договори на тривалий час з фіксованою процентною ставкою по кредитам. Однак, надаючи, наприклад, довготривалий кредит, банк може залишати право у випадку зміни процентних ставок на грошовому ринку переукласти договір на нових умовах. Тривалий час пролонгації кредитів негативно відбиваються на ліквідності. А порушення термінів погашення кредитів може бути сигналом недоліків які постали в фінансовому стані позичальника.
Питання пов’язані з видачею позичок населенню, вирішуються на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальним позичальником з банком за місцем постійного проживання, за винятком кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцем знаходження будинку.
“Кредити під заставу, з урахуванням суми процентів за користування ними та витрат на оформлення, видаються у розмірах, що обмежуються вартістю заставленого майна, яке може бути надане позичальником (іншою особою) установі банку в забезпечення. Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує: 60% оціночної вартості житлових будинків та квартир; 40% оціночної вартості виробничих приміщень; 50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових автомобілів; 30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного обладнання, яке було у використанні; 60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання; 90% суми коштів на депозитному вкладі в установі Ощадного банку України. Термін кредиту на будівництво і купівлю житла не повинен перевищувати 10 років, інших об’єктів – не більше п’яти років”[5-, с.4].
Для одержання кредиту позичальник подає такі основні документи:
· індивідуальну заяву;
· паспорт або документ, що його заміняє;
· довідку з місця роботи (пенсіонер – пенсійне посвідчення) та інші документи для визначення кредитоспроможності;
· документи, що підтверджують забезпечення кредиту (гарантію, поруку, договір страхування або застави майна);
· документ, що підтверджує право на пільговий безпроцентний кредит;
Разом з тим, для одержання кредиту на будівництво індивідуального житлового будинку, позичальник подає:
· завірений у встановленому порядку витяг із рішення виконкому місцевої Ради народних депутатів про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошторисною вартістю, що завірений районним архітектором;
· на будівництво надвірних будівель – довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель;
· на будівництво, капітальний ремонт садових будиночків – довідку з Правління садівничого кооперативу про членство в ньому;
· на придбання квартири в житловому кооперативі – довідку про членство в житловому кооперативі.
Рішення про видачу кредиту приймає керівник банку після того, як кредитний працівник перевірить подані документи, визначить показники кредитоспроможності позичальника. Після одержання дозволу кредитний працівник укладає договір, оформляє строкове зобов’язання.
У кредитному договорі, по формі затвердженій Положенням Національного банку України “Про кредитування”, вказується статус обох сторін, мета і сума кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, величина відсоткової ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права і обов’язки обох сторін.
Кредитний договір складається на всю суму кредиту на строк користування позичкою в 2-х – 3-х примірниках і його підписують обидві сторони.
Довгострокові кредити можуть видаватися частинами таким чином, щоб розміри, строки сплати, відсоткова ставка за частково виданими сумами відповідали умовам кредитного договору.
Кредит, наданий частинами, може зараховуватись на безпроцентні рахунки. Це здійснюється на підставі переказів у такому порядку, як зарахування сум на рахунки за вкладами, з видачею ощадної книжки і оформленням необхідних документів.
Банк при довгостроковому кредитуванні населення приймає як форму забезпечення договір застави майна позичальника. Майно, прийняте під заставу, повинно бути застраховане за рахунок позичальника, договір завірений нотаріально.
Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але із нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі до тих пір поки не погаситься кредит і відсотки за користування ним.
| Фактична сума = Сума боргу * процентну ставку * кількість днів відсотків 365 * 100 користування кредитом |
Оформлення надання кредиту проводиться працівником кредитного відділу. Працівниками бухгалтерії, перевіряються документи, підписи і відкривається особовий (кредитний) рахунок позичальнику, а також проставляється номер особового рахунку позичальника на всіх примірниках кредитного договору. Операції безпосередньо по видачі грошових коштів – працівниками операційного відділу банка.
При використанні отриманого кредиту позичальник повинен дотримуватись встановленого терміну освоювання кредиту. Індивідуальні позичальники подають до банку документи, які підтверджують витрати і цільове використання кредиту.
Після виплати клієнту передбаченої умовами кредитного договору суми настає етап погашення боргу і сплати відсотків за користування кредитом. Звичайно погашення довгострокового кредиту і сплата відсотків по ньому здійснюється з наступного після отримання кредиту місяця і в подальшому здійснюється щомісячно або першого місяця кварталу платежами. Виключенням є кредити, які надані на будівництво індивідуального житлового будинку для постійного місця проживання, а також кредити фермерським господарствам. Їх погашення може розпочинатися після закінчення строків освоєння кредиту. Відсотки за користування позичкою погашаються, виходячи із фактичної суми відсотків за час користування кредитом.
Погашення кредиту здійснюється із власних коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв’язку, або перерахуванням сум із заробітної плати, стипендії, пенсії на підставі доручення позичальника бухгалтерії за місцем праці, відділу соціального захисту населення.
Готівку для погашення кредиту банки одержують за квитанціями чи за повідомленнями, у документах сума відсотків вказується окремо. Погашення заборгованості шляхом списання суми внеску із рахунку за вкладом здійснюється згідно з разовим дорученням у встановленому порядку.
При не надходженні від позичальників платежів в встановлені терміни суми не внесені в строк платежів перераховуються на рахунок прострочених кредитів з сплатою підвищених відсотків. При умові неможливості погашення позичальником кредиту в встановлений термін його сума стягується з поручителя.
При неможливості погашення позики безпосередньо позичальником і поручителем виникає ситуація, коли таку позику потрібно погашати банку. Для таких потреб в установах банків утворюються спеціальні страхові фонди на покриття кредитних ризиків. Чим більш ризиковану політику проводить банк, тим більший страховий резерв повинен він мати, використав для цього кошти з прибутку.
Конфліктні випадки при наданні кредитів населенню вирішуються через суд, куди може звернутись, як позичальник, так і кредитор при виникненні спірних випадків. До числа останніх можна віднести неможливість банку по різним причинам реалізувати заставу по кредиту для погашення заборгованості клієнта (різке знецінення цінних паперів, які були прийняті банком в забезпечення кредиту, загибель майна позичальника у випадку стихійного лиха і т.д.), шахрайство зі сторони позичальника, вибуття останнього з місця постійного проживання у невідомому напрямку, смерть позичальника і переведення його боргу на рідних померлого і т. п.
ІІ. УМОВИ ТА ПОРЯДОК НАДАННЯ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ НА ПРИКЛАДІ ЧФ КБ “ПРИВАТБАНК”
ТА ЧФ АТ “УКРІНБАНК”
2.1.АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПРИВАТНИХ ОСІБ
Процес кредитування пов'язаний з діями багаточисельних та різноманітних факторів ризику, які здатні спричинити непогашення кредиту в встановлений термін. Тому надання кредитів банк обумовлює вивченням кредитоспроможності клієнта, тобто вивченням факторів, які можуть спричинити їх непогашення .
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності заключається в визначенні здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі покрити заборгованість за кредитом, ступені ризику, який банк готовий взяти на себе; розмір кредиту, який може бути наданий при даних обставинах і, нарешті, умов його надання.
Метою аналізу кредитоспроможності приватних позичальників є оцінка кредитних ризиків, які дещо відрізняються від ризиків, що присутні при кредитуванні юридичних осіб. Більшість споживчих кредитів невеликі тому банки змушені збільшувати кількість позичальників, які мають різні особисті і фінансові характеристики, щоб покрити власні витрати на кредитування.
Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладенню з ним кредитного договору і дозволяє виявити фактори ризику, які здатні привести до непогашення виданого банком кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення кредитоспроможності клієнта є невід’ємною частиною роботи банку по визначенню можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту, визначення ймовірності повернення у відповідності з кредитним договором. аналіз кредитоспроможності клієнта дозволяє банку, своєчасно утрутившись у справи боржника, вберегти його від банкрутства, а при неможливості цього – оперативно призупинити кредитування.
Аналіз платоспроможності проводиться як по позичальнику так і по його поручителю. При цьому метод аналізу і документація така ж сама, як і при аналізі самого позичальника. В результаті проведеної роботи визначається можливості клієнта виконувати платежі на погашення основного боргу і відсотків за нього, а поручителя – виконувати їх у випадку неплатоспроможності основного позичальника.
Банк аналізує кредитоспроможність позичальника на основі таких основних документів:
· заявки на отримання кредиту;
· паспорт, на основі якого працівник банку визначає місце проживання по останній адресі, вік, сімейний стан і наявність дітей;
· довідки з місця роботи, де повинно бути вказано: середньомісячна заробітна плата, сума прибуткового і інших податків які щомісячно сплачує позичальник, стаж роботи на підприємстві, сума обов’язкових щомісячних відрахувань (аліменти, страхові внески);
· книжки по розрахункам плати за квартиру і комунальні послуги;
· документи які підтверджують прибутки по вкладах в банках і цінним паперам.
Заявка на кредит – це стандартна анкета, зміст і ступінь деталізації якої відповідають вимогам банку тієї чи іншої країни. Звичайно, всі заяви складаються із кількох змістовних частин і спеціальної графи, яка заповнюється банком.
Призначення заявки: офіційний запит клієнта на надання позичкових коштів; включає в себе дані про конкретну позику; отримання інформації про клієнта у відповідності з його анкетними даними.
Логічний підхід заключається в поперемінному виявленню з кредитної заявки найбільш суттєвих факторів і їх оцінці на основі принципів кредитування.
Ключовими факторами аналізу будь-якої заявки на отримання споживчого кредиту є характер позичальника і його кредитоспроможність.
Часто рішення по кредитній заявці приймається на основі практичного досвіду і деякого “інтуітивного відчуття”. Однак, як правило, цей практичний досвід є результатом послідовного застосування принципів раціонального кредитування в повсякденному житті.
На основі досвіду оцінки кредитного ризику споживчого кредитування, який використовується в своїй діяльності банками Франції, Германії, США комерційними банками України була розроблена методика оцінки кредитних ризиків по кредитам приватних осіб. В основі методики знаходиться техніка кредитного “скорингу”, яка адаптована до умов країни з перехідною економікою і масштабу цін України.
За допомогою цієї методики проводиться прийняття рішення по наданню споживчого кредиту на основі оцінки ризику приватних позичальників, а також оцінка ризику існуючого споживчого кредитного портфелю. Основним джерелом інформації для аналізу за даною методикою є дані про клієнта, які відображені в заявці на отримання споживчого кредиту.
Алгоритм опрацювання заявки передбачає декілька основних розділів для аналізу:
1.”Загальні дані”;
2.”Фінансові показники”;
3.”Характеристики кредиту”;
4.”Моральні якості”.
Питома вага кожного з розділів в загальному підсумку складає: 20, 25, 50 та 5% відповідно. Кожному з цих параметрів надається відповідна вага, який визначає його значення. В залежності від варіанту відповіді (який має за собою визначену бальну оцінку) по кожному з параметрів формується бальна оцінка шляхом множення ваги параметра на бальну оцінку варіанту відповіді.Сума усіх бальних оцінок параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків усіх розділів утворює загальний підсумок роботи алгоритму. Як підсумок по конкретному запиту встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичення балів приймається один з варіантів рекомендацій по прийняттю рішення:
1.Менше 40 балів – надання кредиту недоцільна (ризик більше 60%);
2.Від 40 до 60 балів – інформація потребує додаткового опрацювання (ризик від 40 до 60%);
3.Більше 60 балів – позитивна рекомендація по наданню кредиту (ризик менше 40%).
Розділ І. “Загальні дані”
Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень благоустрою, стабільність теперішнього стану, його перспективи, мотивації по використанню позичкових коштів. Найбільш благоприємним є вік позичальника в межах від 30 до 45 років.
Час проживання в даній місцевості характеризує ступінь “осідлості” позичальника, стабільність його зв`язків з зовнішнім світом. Термін проживання більше 10 років є найбільш благоприємний для кредитування.
Місце праці є значним фактором, який визначає фінансовий стан позичальника. Виходячи з поточного стану справ в Україні, праця на державному підприємстві пов`язана з нерегулярністю виплат, тому праця на приватному підприємстві або в фінансовій установі є найбільш прийнятним варіантом.
Посада, яку займає особа відображає поточний рівень прибутків. Чим вище службове становище, яке займає клієнт, ти вище його рейтинг.
Стаж праці на підприємстві знижує ризик преходу або звільнення . Найбільш бажаним є 7-ми річний стаж праці і більше.
Військова зобов`язаність підвищує ризик призиву на службу, або збори, які пов`язані з ліквідацією наслідків катастроф, стихійного лиха, яке може вплинути на виконання обов`язків по кредитній угоді.
Освіта (за ствердженням закордонних джерел) має безпосередній вплив на бажання брати кредити з усвідомленням тієї міри відповідальності, яка лягає на плечі позичальника.
Спеціальність по диплому характеризує рівень спеціальної підготовки працівника. В теперішній час найбільш оплачуваними є спеціалісти по фінансам, юристи та перекладачі.
Сімейний стан є визначаючим моментом в мотивації клієнта. Наявність дітей в сім`ї скріплює відповідальність особи, в тому числі і по зобов`язанням з банком-кредитором.
Розділ ІІ. “Фінансові показники”
Наявність пластикових карток свідчить про рівень благоустрою і позитивному імеджу власника.
Вид картки якісно доповнює попередній показник.
Наявність рахунків в установі банку дає можливість прослідити депозитну історію клієнта.
Наявність цінних паперів говорить про активність клієнта на фондовому ринку. Наявність ліквідних паперів дає додаткову можливість для збільшення, при умові необхідності, суми забезпечення кредиту.
Кредитна історія є важливим показником при прийнятті рішення про надання кредиту. Відсутність претензій по раніш наданим кредитам свідчить про високий рівень відповідальності і порядності позичальника.
Сальдо платіжного балансу, а також відношення суми щомісячних виплат за кредитом до сальдо платіжного балансу вказує на можливість позичальника погашати заборгованість виходячи з поточних грошових потоків. При від`ємному сальдо платіжного балансу, а також у випадку, якщо сума щомісячних вилат за кредитом перевищує 90% позитивного сальдо сімейного бюджету, кредитування є крайньо небажаним.
Володіння нерухомістю характеризує позичальника з точки зору його забезпеченності та стабільності.
Ринкова ціна нерухомості відображує рівень його забезпечення та стабільності.
Володіння автомобілем та його ринкова вартість має значення, аналогічної нерухомості.
Володіння фірмою характеризує позичальника з підприємницької точки зору. Ринкова ціна фірми оціночно відображає рівень досягнень позичальника в підприємництві.
Розрахунок питомої ваги суми кредиту в ринковій вартості майна відображає значимість кредита в житті позичальника, а, відповідно, і досвід управління такими грошовими потоками.
Розділ ІІІ. “Характеристика кредиту”
Термін користування кредитом відображує ризик, який пов`язаний з процесами, які можуть впливати на виконання своїх зобов`язань перед банком – позичальником. Чим менше проміжок часу, тим менш ймовірна зміна поточного фінансового стану позичальника.
Сума кредиту, яка запитується відображує в абсолютній величині ризик для банку, який пов`язаний з неповерненням суми кредиту.
Схема погашення характеризує адекватність реального використання кредитів меті, яка закладена в заявці. Для банку з точки зору ризиків найбільш прийнятним є графік щомісячного погашення як відсотків так і суми основного боргу.
Розділ ІV. “Моральні якості”
Комунікабельність відображає ступінь відкритості клієнта для спілкування.Обов`язковість характеризує потенційного позичальника з точки зору виконання взятих на себе раніше зобов`язань.Практичність свідчить про пристосування до реально існуючих зовнішніх факторів.
За даними заявки на отримання кредиту аналізуються також наступні фактори. Маржа. Дуже важливий розмір процентної ставки, під який банк надає кредит, комісійні, які будуть нараховуватися при просрочці.
Розмір кредиту. Кредитна заявка повинна точно обумовлювати розмір кредиту, який просить клієнт. Хоча це є очевидним, необхідно розглянути декілька важливих аспектів даного питання:
а) працівнику кредитного відділу не слід робити припущень відносно розміру наданого кредиту;
б) працівник кредитного відділу повинен упевнитися в тому, що клієнт не запитує надто багато, тобто більше, ніж йому необхідно для здійснення задуманих заходів.
в) працівник кредитного відділу повинен упевнитися в тому, що клієнт не запитує менше, ніж йому необхідно. В іншому випадку, можливо банку прийдеться надати клієнту додаткові кошти, щоб забезпечити повернення першого виданого авансу.
д) доля власних коштів клієнта повинна бути значною. Але вона залежить також від цінності забезпечення.
Умови погашення кредиту. Основна умова надання кредиту – висока ймовірність його погашення з відповідними процентами. Банк не надасть позики клієнту, який не має достатніх джерел погашення заборгованості, навіть при умові її доброго забезпечення. Забезпечення є гарантованим засобом, до якого вдаються тільки в тому випадку, якщо клієнт не в змозі розплатитися з банком. Отримання забезпечення – не є метою кредитування. Щоб перевірити здатність клієнта розрахуватися з банком, працівник банку повинен: підрахувати розмір платежу з урахуванням процентів і отримати підтвердження того, що джерело для погашення позики є достатнім.
Страхування ризику неповернення кредиту. Забезпечення є ще одним предметом обговорення при розгляді запиту про надання кредиту. Працівник кредитного відділу повинен мати на увазі, що забезпечення має вартість, яка може коливатися (наприклад акції), то існує ймовірність зменшення його ціни за той проміжок часу, на який виданий кредит. Існує безумовне правило, згідно якого вартість забезпечення повинна перевищувати розмір кредита на стільки, що, якщо його вартість зменшиться, коштів, які залишилися від реалізації, повинно вистачити на погашення заборгованості.
Нерухомість часто розглядається як добре забезпечення, однак ціна на неї також може коливатися. Навіть в умовах стабільного ринку, іноді доводиться зменшувати ціну товару, для того щоб прискорити його продаж. При продажі нерухомості банк несе торгові витрати. Якщо ж продаж забезпечення займе багато часу, це потягне за собою додаткові скриті витрати, оскільки банк не отримує прибуток з тих коштів, які були вкладені в забезпечення.
Важливо розуміти, що працівник кредитного відділу прирозгляді заявки повинен проявляти такт і гнучкість. Однак це не означає, що він повинен йти на поступки клієнту. Він повинен приймати рішення в інтересах банку, намагатися видобути прибуток для банку. Він є професійним фінансовим радником, найнятим для вирішення комерційних питань, і не повинен приймати половинчатих рішень. Заявку на кредит необхідно розглядати з урахуванням її достоїнств та недоліків. Якщо вона не є приємлемою, потрібно пояснити клієнту обставини відмови і що, на думку банку, потрібно зробити для того, щоб банк змінив своє рішення.
На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників в динаміці) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) визначається клас надійності позичальника:
Клас А – (стандартний кредит) позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від цінних паперів та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди; виконуються всі умови кредитного договору та вимоги банку щодо надання фінансової та іншої інформації.
Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави дозволяє погасити борг по кредиту та відсотки на умовах примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.
Клас Б – (під контролем) фінансовий стан позичальника добрий або дуже добрий, але немає можливості підтримувати його на цьому рівні протягом тривалого часу (зміна місця роботи позичальника, що привело до зменшення його доходів, зменшеннядоходів від володіння цінними паперами). Позичальник не завжди відвертий у стосунках з банком щодо пояснення фінансового стану, іноді надається недостовірна інформація. Кредит використаний за цільовим призначеням та виконуються всі умови кредитного договору.
Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Вартість застави покриває основну суму боргу по кредиту і відсотках, в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення) враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.
Клас В – (субстандартний кредит) фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення (зміна місця роботи, хвороба позичальника або членів сім`ї та інше). Невиконання умов кредитного договору (несвоєчасна сплата процентів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше).Позичальник несвоєчасно надає інформацію банку про фінансовий стан, або відмовляється надати її взагалі. Вся документація стосовно застави повна і має позовну силу. Проте вартість застави не може покрити основну суму боргу по кредиту і відсотків в разі примусового продажу (протягом трьох місяців від дати вилучення), враховуючи витрати на вилучення та продаж, нестабільність цін.
Клас Д, Г – (сумнівний, безнадійний кредити) фінансовий стан позичальника незадовільний (втрата місця роботи, відсутні джерела погашення позики, втрата застави). Невиконання умов кредитного договору (припинення сплати відсотків, використання кредиту не за цільовим призначенням, невиконання умов щодо належного зберігання заставленого майна та інше). Позичальник залишив Україну або його місцеперебування невідоме. Застави немає або документи по оформленню застави не мають позовної сили.
Потрібно уникати кредитів наступних видів: бланкові кредити; позик під гарантію; позик, які забезпечені неліквідним майном або майном поручителя, повне право якого викликає сумнів; позик для закупівлі нерухомості з метою її перепродажу.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Наіональним банком України було встановлено порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
При класифікації за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими розраховується резерв за врахованими векселями, факторингом, гарантіями, враховується тільки строк погашення позичальником простроченої заборгованості, а саме:
стандартна – заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами, ще не настав;
сумнівна – заборгованість за опротестованими векселями зі строком прострочки не більше 30 днів; заборгованість за факториноговими операціями (за основним боргом чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком становить не більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами;
безнадійна – заборгованість за опротестованими векселями зі строком прострочки не більше 30 днів; заборгованість за факторинговими операціями (основним боргом, чи черговим платежом) та за гарантіями, виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов`язань зі строком більше 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами.
На підставі класифікації позик комерційний банк створює резерв щодо кожної групи кредитів. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву:
- стандартні кредити – рівень резерву складає 2% ;
- кредити під контролем – рівень резерву складає 5%;
- субстандартні кредити – рівень резерву 20%;
- сумнівні кредити – рівень резерву 50%;
- безнадійні кредити – рівень резерву 100% [4-, с.9].
Наведемо приклад аналізу кредитоспроможності клієнта комерційним банком (Черкаської філії АТ “Укрінбанк”). До банку зверyлась приватна особа яка має наступні фінансові характеристики згідно даних таблиці 6.
Табл. 6.
Платіжний щомісячний баланс сім ` ї
(усередненні показники за останні 3 місяці)
| Фінансові характеристики | грн. |
| Заробітна плата (сім`ї) | 1300 |
| Соціальні виплати (пенсії, допомоги, аліменти і т.ін.) | – |
| Дивіденди по акціям, цін. паперам, депоз. вкладам | – |
| Прибутки від додаткового заробітку | 200 |
| Видатки на комунальні послуги | 70 |
| Видатки на життєво необхідні потреби | 300 |
| Витрати на освіту, витрати на відпочинок | – |
| Видатки на інше | 200 |
| Аліменти | – |
Інші характеристики клієнта, в тому числі і соціальні, проаналізовані за даними заявки на отримання кредиту /додаток 1/ та за даними техніко-економічного обгрунтування повернення кредиту /додаток 2/.
Подані клієнтом дані були перевірені банком і відповідають дійсності.
На основі наведених характеристик соціального та фінансового стану клієнта, а також оцінки фінансового стану, яка проводилась по поручителю (поручитель – юридична особа, яка має розрахунковий рахунок в установі Черкаської філії АТ “Укрінбанк”). Банк робить висновок, що позичальник має здоровий фінансовий стан та достатні джерела доходів (постійну роботу, доходи від додаткового заробітку та ін.) для обслуговування боргу протягом терміну дії кредитної угоди.
Банком проводиться розрахунок суми боргу, яку повинен сплатити клієнт за час дії кредитної угоди установі банку (основний борг + відсотки за користування кредитом). За кредитною угодою банк надає кредит в розмірі, обумовленої суми 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) за відсотковою ставкою 60%.
За умовами кредитного договору погашення заборгованості проводиться позичальником у вигляді щомісячних внесків до установи банку. За рахунок внесків відбувається погашення рівними частками суми боргу та відсотків за коритування кредитом.
При погашенні основої суми кредиту рівними частками, суму виплачених процентів можна визначити за формулою:
| І = D g np +1 |
| p 2 |
де I – сума виплачених відсотків;
D – сума кредиту;
n – кількість років;
p – кількість платежів на рік;
g – річна ставка відсотків по кредиту.
Сума боргу, яку потрібно буде сплатити позичальнику можна визначити за формулою:
S = D + I ,
де S – загальна сума боргу.
А розмір щомісячного внеску становитиме:
| R = S |
| np, |
де R – розмір щомісячного внеску.
В даному випадку сума виплачених процентів за користування кредитом складає:
| І = 6000 * 0,6 * 12 +1 = 1950 (грн.) |
| 12 2 |
Сума боргу буде становити: 7950 грн. Розмір щомісячного внеску дорівнює (7950/12) 662,5 грн.
Якщо сума, що вноситься позичальником буде недостатньою для погашення визначеної щомісячної суми кредиту і нарахованих відсотків, то в першу чергу установою банку будуть погашатися відсотки за користування кредитом, а сума що залишилась буде направлятися на погашення основного боргу.
Кредитний працівник розраховує коефіцієнт кредитоспроможності фізичної особи за формулою:
К кс = Сума місячного платежу ≤ 0,24;
Сума місячного доходу
В даному випадку цей коєфіцієнт становитиме:
К кс = __662,5 грн___ ≤ 0,44;
1500 грн.
Також кредитний працівник розраховує питому вагу витрат клієнта до його місячного доходу:
Питома вага = Сума місячного платежу + Сума місячних поточних витрат ≤ 0,5.
витрат Сума місячного доходу
В даному випадку питома вага витрат буде дорівнювати:
Питома вага = 662,5грн. + __570грн._____ ≤ 0,8.
витрат 1500грн.
За даними вищенаведених розрахунків можна зробити висновок, що у позичальника досить високий коефіцієнт кредитоспроможності (0,44), а також питома вага витрат клієнта до його місячного доходу, цей показник складає 0,8.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ
Обов`язковою умовою надання кредиту є його забезпечення (рис.2)
у письмовій формі письмовий договір
від третьої особи- (цінні папери, рухоме і
поручителя нерухоме майно, цінності)
Рис.2. Забезпечення кредиту
ЗАСТАВА.
Правові основи застави майна визначаються Законом України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 року, а також ст.ст.181-190 ЦК України.
Застава – це спосіб забезпечення зобов`язань по кредитному договору, в силу яких банк має право в разі невиконання їх, одержати задовільнення з вартості заставленого майна в порядку, визначеному в договорі застави або згідно чинного законодавства.
Предметом застави може бути високоліквідне майно, що належить позичальнику на праві власності, а також майнові права за винятком випадків, що передбачені ст.4 Закону України “Про заставу”.
Оформлення договору застави /додаток 3/ проводиться в момент укладання кредитного договору між банком і позичальником (майновим поручителем).
В договорі вказується заставлене майно, його вартість, право володіння або користування, місцезнаходження, строк зобов`язань по кредитному договору.
До договору застави оформлюється оціночна опись заставленого майна де вказується найменування, вартість, кількість, марка, модель, рік випуску, місцезнаходження.
Договір застави повинен бути нотаріально завірений в тих випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти, товари в обороті або в переробці.
Якщо договір застави на ці види майна не буде нотаріально завірений такий договір не буде мати юридичної сили. Арбітражний суд не прийме позов по такому договору.
Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є необов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.
Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20 Закону України “Про заставу”.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70% вартості заставленого майна.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках, коли договір застави посвідчений нотаріально.
ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ.
Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196 Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей 191,194,196 цього Кодексу.
Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або частині, що визначена в договорі.
Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору.
Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.
Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК України/.
В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поручительства.
При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/.
ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.
Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між гарантом і банком боржника і містити слідуюче:
-предмет договору;
-межі відповідальності гаранта;
-реквізити сторін;
-права і обов`язки сторін;
-відповідальність сторін;
-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного виконання гарантійного зобов`язання і інш.);
-порядок розгляду спорів;
-строк дії договору;
-реквізити сторін.
Дія гарантійного договору припиняється:
а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;
б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.
У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку, передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.
Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах трьохмісячного строку позової давності.
У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з поручителя (гаранта).
Існування схожих засобів забезпечення зобов`язань по кредитах гарантії та поруки, дає можливість вибору банку на свій розсуд застосувати один із них.
Але порука, на відміну від гарантії, більш детально регламентована ЦК України і надає для кредитора більш широкі можливості для захисту своїх майнових прав.
Тому при існуванні двох схожих видів забезпечення зобов`язання, вибір слід залишати за порукою, а гарантією користуватися в виняткових випадках.
На сьогоднішній день досить актуально постає проблема забезпечення необхідного рівня ліквідності об`єктів застави, яка пов`язана з необхідністю зниження рівня ризиків у кредитній політиці банків. Велика частина кредитного портфеля банків – це прострочені та пролонговані кредити (споживчий кредит теж не є винятком).
Відсутність обгрунтованої ефективної системи визначення обсягу кредиту від вартості об`єкта застави, а також забезпечення необхідного рівня його ліквідності сьогодні є важливою проблемою, яка потребує вирішення.
Розглянемо деякі основні теоретичні положення, на яких базуються подальші міркування і висновки, що стосуються даної проблеми:
· немає необхідності користуватися поняттям “заставна вартість”;
· разом із поняттям “ринкова вартість” необхідно також користуватися поняттям “ліквідаційна вартість”, оскільки воно найбільше відповідає меті визначення вартості об`єктів застави;
· слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об`єкта застави. Причому варто пам`ятати, що ліквідаційна вартість завжди менша за ринкову.
“Справедлива ринкова вартість – найбільш вірогідна ціна, за яку об`єкт може бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об`єкта повинен бути при цьому розумно довгим”. “Розумно довгий період реалізації об`єкта – період реалізації об`єкта за умови, що він запропонований за справедливою ринковою вартістю на відкритому ринку, який є прийнятно довгим із точки зору типового продавця, або типовий період реалізації такого типу активів, якщо він є близьким до вищезгаданого”[0].
Як пояснюють тлумачні словники, вартість об`єкта – це міра корисності або здатності задовольнити якусь потребу, тобто поняття суб`єктивне залежне від багатьох факторів. У зв`язку з цим необхідно уточнити, що чітке визначення вірогідної вартості, як ринкової так і ліквідаційної, можливе за умови наявності сформованого ринку подібних об`єктів та за наявності певного попиту на них. Слід зауважити, що ринок формує об`єктивну (незалежну від окремого суб`єкта ринку) вартість об`єкта залежно від поточної кон`юктури.
Тому пропонується використовувати як базу для розрахунку обсягу кредиту, що надається, ліквідаційну вартість об`єкта застави. Ліквідаційну вартість можна було б визначити як вартість, за якою об`єкт застави міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації об`єкта був би коротшим від терміну, при якому реалізація застави здійснювалася б за його ринковою ціною (“довгий” період реалізації).
Можна припустити, що чим коротший відносно “довгого” періоду (tд) час, протягом якого бажано реалізувати об`єкт, тим менше можливостей продати товар за його ринковою вартістю (Ср) і тим більша вірогідність того, що ліквідаційна вартість (Сл) буде меншою за ринкову та відповідно різниця між ними (/\1) – більшою. І навпаки, за наявності резерву часу продавець має більше можливостей знайти покупця, готового придбати цей товар за вищою ціною, найближчою до його ринкової вартості (Ср).
Співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості, а також відповідних їм періодів експозиції ринку відображено на рисунку 3.
“Довгий” період реалізації можна поділити на два періоди:
tд = /\t1+ /\t2 ,
де /\t1 – час від моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави (tзс) до моменту реалізації об`єкта застави за ліквідаційною вартістю (tрл); /\ t2 – час від моменту можливої реалізації об`єкта застави за ліквідаційною вартістю (tрл) до моменту можливої реалізації об`єкта застави за ринковою вартістю (t/д) у випадку “довгого” періоду реалізації застави (tд).
З вище наведеного можна дійти висновку, що відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю товару (/\1) залежить насамперед від фактора часу.
Рис.3.Співвідношення рівнів ринкової (Ср) та ліквідаційної (Сл) вартості об ` єкта застави та відповідних їм періодів експозиції ринку
Базовими умовами методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта (Сл) є його ринкова вартість (Ср) та “довгий” період його реалізації (експозиції) на ринку (tд).
В основу запропонованого методу розрахунку ліквідаційної вартості об`єкта покладено принцип беззбиткової реалізації об`єкта застави за ціною, нижчою, ніж його ринкова вартість.
Суть принципу така: збитки, які виникають при реалізації об`єкту застави за ціною, нижчою, ніж його ринкова вартість, повинні бути компенсовані доходами від розміщення грошових коштів, одержаних у меншому обсязі при реалізації цього об`єкту, але раніше.
Графічно положення цього принципу відображено на рисунку 4. Продавець, прагнучи отримати в результаті продажу застави суму, що відповідає її ринковій вартості (Ср), може отримати її за рахунок таких складових: суми, яка відповідає ліквідаційній вартості (Слj) у момент часу tрлj, та доходу від розміщення цієї суми протягом періоду, що дорівнює різниці між t/д та tрлj. При цьому найнижчий рівень суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкту в умовах реалізації сформульованого вище принципу, визначається рівнем прибутковості операцій із розміщення грошових коштів.
Рис.4. Графічне представлення “принципу беззбиткової реалізації
об ` єкту застави за ціною, нижчою, ніж її ринкова вартість”
Отже, у даному випадку, величину /\1 можна вважати такою, що дорівнює доходу від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкта застави.
Вищезазначене у загальних рисах можна відобразити у загальних рисах за формулою:
Ср = Слj+ /\1j.
Дохід від розміщення суми, яка відповідає ліквідаційній вартості об`єкту застави у момент часу tрлj (Слj), можна розрахувати:
а) для випадку нарахування простих відсотків
/\1 = Слj (( і / m ) * n * m);
б) для випадку нарахування складних відсотків
/\1 = Слj ((1 + і / m )n*m -1),
де n – кількість років; m – кількість періодів нарахування відсотків протягом року; n*m – кількість періодів нарахування відсотків за весь строк; і – річна відсоткова ставка.
Тоді:
а) для випадку нарахування простих відсотків
Ср = Слj ( 1+ ( і / m ) * n * m);
Ср
Слj = ––––––––––––––––––––––;
( 1 + ( і / m ) * n * m);
б) для випадку нарахування складних відсотків
Ср = Слj ( 1 + і / m )n*m ;
Ср
Слj = ––––––––––––––––––––––.
( 1 + і / m ) n*m
Зазначимо, що для спрощення практичного застосування запропонованого методу визначення ліквідаційної вартості об`єктів ринкова вартість розглядається як постійна, еластичність попиту не враховується, а величина /\t1 вважається рівною нулю.
Наведені формули дають змогу визначити співвідношення ліквідаційної та ринкової вартості об`єктів застави. Множина цих співвідношень як функція двох змінних (і – річної відсоткової ставки та tд – “довгого” періоду експозиції об`єкта застави на ринку) відображена на рисунках 5 і 6.
Для зручності практичного застосування запропонованого методу визначення ліквідаційної вартості об`єктів застави складено у таблиці 7 та 8, які відображають ліквідаційну вартість як частку від ринкової для випадків нарахування простих та складних відсотків (залежно від річної відсоткової ставки та періоду експозиції товару на ринку).
Рис.5. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості
об ` єкта при нарахуванні простих відсотків
Рис.6. Можливі співвідношення ринкової та ліквідаційної вартості
об ` єкта при нарахуванні складних відсотків
Табл. 7.
Ліквідаційна вартість об ` єкта застави у відсотках до ринкової його вартості
у разі нарахування простих відсотків
| t д , діб | і, % | річних | ||||||||
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | |
| 30 | 99,17 | 98,36 | 97,56 | 96,77 | 96,00 | 95,24 | 94,49 | 93,75 | 93,02 | 92,31 |
| 60 | 98,36 | 96,77 | 95,24 | 93,75 | 92,31 | 90,91 | 89,55 | 88,24 | 86,96 | 85,71 |
| 90 | 97,56 | 95,24 | 93,02 | 90,91 | 88,89 | 86,96 | 85,11 | 83,33 | 81,63 | 80,00 |
| 120 | 96,77 | 93,75 | 90,91 | 88,24 | 85,71 | 83,33 | 81,08 | 78,95 | 76,92 | 75,00 |
| 150 | 96,00 | 92,31 | 88,89 | 85,71 | 82,76 | 80,00 | 77,42 | 75,00 | 72,73 | 70,59 |
| 180 | 95,24 | 90,91 | 86,96 | 83,33 | 80,00 | 76,92 | 74,07 | 71,43 | 68,97 | 66,67 |
| 210 | 94,49 | 89,55 | 85,11 | 81,08 | 77,42 | 74,07 | 71,01 | 68,18 | 65,57 | 63,16 |
| 240 | 93,75 | 88,24 | 83,33 | 78,95 | 75,00 | 71,43 | 68,18 | 65,22 | 62,50 | 60,00 |
| 270 | 93,02 | 86,96 | 81,63 | 76,92 | 72,73 | 68,97 | 65,57 | 62,50 | 59,70 | 57,14 |
| 300 | 92,31 | 85,71 | 80,00 | 75,00 | 70,59 | 66,67 | 63,16 | 60,00 | 57,14 | 54,55 |
| 330 | 91,60 | 84,51 | 78,43 | 73,17 | 68,57 | 64,52 | 60,91 | 57,69 | 54,79 | 52,17 |
| 360 | 90,91 | 83,33 | 76,92 | 71,43 | 66,67 | 62,50 | 58,82 | 55,56 | 52,63 | 50,00 |
Табл. 8.
Ліквідаційна вартість об ` єкта застави у відсотках до ринкової його вартості
у разі нарахування складних відсотків
| t д , діб | і, % | річних | ||||||||
| 10 | 20 | 30 | 40 | 50 | 60 | 70 | 80 | 90 | 100 | |
| 30 | 99,17 | 98,36 | 97,56 | 96,77 | 96,00 | 95,24 | 94,49 | 93,75 | 93,02 | 92,31 |
| 60 | 98,35 | 96,75 | 95,18 | 93,65 | 92,16 | 90,70 | 89,28 | 87,89 | 86,53 | 85,21 |
| 90 | 97,54 | 95,16 | 92,86 | 90,63 | 88,47 | 86,38 | 84,36 | 82,40 | 80,50 | 78,65 |
| 120 | 96,73 | 93,60 | 90,60 | 87,71 | 84,93 | 82,27 | 79,71 | 77,25 | 74,88 | 72,60 |
| 150 | 95,94 | 92,07 | 88,39 | 84,88 | 81,54 | 78,35 | 75,32 | 72,42 | 69,66 | 67,02 |
| 180 | 95,14 | 90,56 | 86,23 | 82,14 | 78,28 | 74,62 | 71,16 | 67,89 | 64,80 | 61,86 |
| 210 | 94,36 | 89,07 | 84,13 | 79,49 | 75,14 | 71,07 | 67,24 | 63,65 | 60,28 | 57,10 |
| 240 | 93,58 | 87,61 | 82,07 | 76,93 | 72,14 | 67,68 | 63,54 | 59,67 | 56,07 | 52,71 |
| 270 | 92,80 | 86,18 | 80,07 | 74,45 | 69,25 | 64,46 | 60,03 | 55,94 | 52,16 | 48,66 |
| 300 | 92,04 | 84,76 | 78,12 | 72,04 | 66,48 | 61,39 | 56,73 | 52,45 | 48,52 | 44,91 |
| 330 | 91,28 | 83,37 | 76,21 | 69,72 | 63,82 | 58,47 | 53,60 | 49,17 | 45,13 | 41,46 |
| 360 | 90,52 | 82,01 | 74,36 | 67,47 | 61,27 | 55,68 | 50,64 | 46,10 | 41,99 | 38,27 |
Безумовно, у кожному конкретному випадку визначення ліквідаційної вартості об`єкта застави потребує індивідуального підходу, щоб врахувати всі суттєві фактори, які впливають на її розмір.
Ефективне застосування даного методу потребує лише достовірних вихідних даних, кваліфікованого прогнозування кон`юктури ринку, добра орієнтація у ринковій ситуації, використання минулого досвіду, щодо реалізації об`єктів застави.
Розглянемо на прикладі дію даного методу, якщо маємо наступні вихідні дані:
Об`єкт застави: автомобіль
Об`экт застави оцінено в сумі: 20000 грн.;
Кредит наданий терміном: на 1рік;
Кредит надано за відсотковою ставкою 70% (з нарахуванням простих відсотків);
Кредит наданий у сумі: 10000 грн.;
Сума відсотків за користування кредитом: 7000 грн.;
Загальний борг позичальника становить: 17000 грн.;
За умовами кредитної угоди клієнт повинен вносити щомісячні платежі в сумі 1416,67 грн. Позичальником на протязі двох місяців сплачена сума боргу становить 2833,33 грн. Далі умови кредитного договору були порушені, наступний внесок не був здійснений. Заборгованість була прострочена 40 діб. Залишок боргу склав – 14166,67 грн., позичальник не має змоги сплатити решту боргу установі банку.
За прострочені дні несплати боргу (40 діб) установою банку була нарахована пеня в сумі 0,5% за кожний прострочений день, що склало 2833,33 грн.
Судові витрати банку склали – 1657 грн.:
- виконавчий надпис – 2% від суми – 340 грн.;
- судовий виконувач – 5% від суми – 850 грн.
- сума судовому виконувачу – 467 грн.
Інші видатки установи банку – 932,85 грн.
Загальний борг позичальника перед установою банку складає 19589,85грн.
При умові, якщо банк буде реалізовувати об`єкт застави за ринковою вартістю на протязі 3-х місяців. А також надасть кредит, за рахунок отриманих коштів від продажу об`єкта застави за ліквідаційною вартістю, при відсотковій ставці 70% , то ліквідаційна вартість автомобіля становитиме (за даними таблиці 7, ліквідаційна вартість об`єкта застави до ринкової його вартості становить – 85,11), тому:
Сл = 19589,85*85,11 = 16672,92грн.
100
Ліквідаційна вартість автомобіля – 16672,92 грн. На протязі наступних 3-х місяців банк зможе відшкодувати понесені втрати в повному обсязі надав кредит на 3 місяці за відсотковою ставкою 70%.
БУХГАЛТЕРСЬКІ ОПЕРАЦІЇ
Рис. 7. Кредити, надані комерційними банками
Юридичним і фізичним особам
Табл. 9.
За галузями економіки
| ГАЛУЗЬ | млн.грн. | % |
| Промисловість | 2846 | 37 |
| Торгівля | 2369 | 31 |
| Сільське господарство | 313 | 4 |
| Будівництво | 210 | 3 |
| Транспорт | 202 | 3 |
| Фізичні особи | 454 | 6 |
| Інші | 1240 | 16 |
| Всього: | 7634 | 100 |
На сьогоднішній день в Україні з`являються нові види надання споживчих кредитів. Це, насамперед, здійснення кредитування молодих сімей, яке проводить банк “Аркадо” спільно з холдинговою компанією Київміськбуд. Перші 114 молодих сімей вже отримали минулого року пільгові молодіжні кредити. Враховуючи низький рівень платоспроможності переважної частини молодих сімей, кредити надаються строком на 30 років (з міського бюджету м.Києва виділено 5 млн. грн.) [30,с.16-17].
Забезпеченням даного кредиту виступає куплене житло. Тобто, житло переходить у власність молодої сім`ї після повної сплати нєю боргу за придбаним кредитом.
Нинішнього року Київська міська адміністрація планує збільшити обсяги ще на 20 відсотків. А у 2001 році довести їх до 1 млн.кв.м. [30, с.16-17].
Ця система кредитування дає змогу значно розширити коло громадян, які будують житло, за рахунок осіб з порівняно невисокими статками. Доходи молодих сімей на початку низькі, але з часом зростатимуть.
В останні роки в Україні установи банків почали застосувавити банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так і за її межами.
Банківські пластикові картки можуть бути: власні – видані приватній особі, яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні – видаються юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник даного підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком підприємства.
В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових взаємовідносин банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та кредитові.
Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися картрахунком в межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної схеми полягає в тому, що операція яка здійснюється по даній картці в той же день проводиться через банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта. Якщо ж сума покупки перевищує залишок на рахунку, то операція не проводиться.
Кредитна банківська пластикова картка – як правило передбачає, що на картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і строків сплати заборгованості.
У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:
- сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду (25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);
- продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).
Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те, що він доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу.
Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний ліміт, розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його щомісячного прибутку.
Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в межах зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення кількості дебетних і кредитних карток також 80% до 20% [32, с.76].
Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних платіжних систем у цілому в Україні становить близько 20 млн.грн. щомісячно і має тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65% обсягу всіх операцій, Eurocard / Mastercard – 30%, інших систем (American Express, Diners Club) – 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з картками зосереджено у Києві, решту 20% – в обласних центрах [32, с.76].
В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками зможе набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки, зростання виробництва та підвищення добробуту населення.
ВИСНОВКИ
Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад, акцій, облігацій тощо).
По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.
По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують фізичні особи.
По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в наслідок їх накопичення.
По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.
По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.
По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.
Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі.
Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991р
3. Положення Національного банку України "Про кредитування"
Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.
4. Положення Національного банку України “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління Національного банку України №122 від 27.03.98р.
5. Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування громадян України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку України від 2 березня 1999р. Протокол №8.
6. Цівільний кодекс України.
7. Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и статистика. 1994. – 124с.
8. Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.
9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-тельское бюро ВНV, 1994. – 362с.
10. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996. – 180с.
11. Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. – 172с.
12. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”. Тернопіль "Економічна думка" ,1998. – 86с.
13. Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы и статистика", 1998. – 464с.
14. Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. – 298с.
15. Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський банківський коледж, 1998. – 85с.
16. Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів: “Центр Європи”, 1997. – 312с.
17. Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208с.
18. Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.
19. Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.
20. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”, 1993. – 304с.
21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. – М.: “Дело Лтд”, 1995. – 768с.
22. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К.: “Лібра”, 1998. – 344с.
23. Словарь банковских и финансовых терминов. Институт экономического развития при Всемирном банке. Государственная финансовая академия России. Т.1, 2. 1993.
24. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. – М.: ИНФРА – М, 1995. – 272с.
25. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка України. – 1999. – №6. с. 23-26.
26. Меджибовська Н.С. Дати кредит – і не збанкрутувати. // Вісник НБУ.– 1996. – №5. с.35-38.
27. Наумчева О.А., Никитюк Н.В. Процентная политика в сфере потребительского кредита. // Деньги и кредит. – 1991. – №2. с. 58-60.
28. Наумчева О.А. Банковская стратегия и обслуживание населения в США. // Деньги и кредит. – 1992. – №2. с.66-70.
29. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні. // Вісник НБУ. – 1999. – №2. с.42- 43.
30. Полиця М. "Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для людей". // Фінансова консультація. – 1999. – №25-28. с.16-17.
31. Саутенков В.В. О кредитах населению. // Народный депутат. – 1992.– №12. с.119-123.
32. Семешко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в Україні: стан, проблеми та перспективи. // Фінанси України. – 1998. – №10. с.74-80.
33. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки кредитного риска физических лиц. // Деньги и кредит. – 1998.– №2. с. 34-36.
34. Шафранова А. Пластиковые карточки как средство платежа.// Баланс. – 1998. – №39. с. 43- 49.
І. СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
"Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання"[3-, с.1].
"Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору"[3-, с.5].
В усіх країнах споживчий кредит виступає системою грошових відносин, пов'язаною з тимчасовим перерозподілом вільних коштів юридичних і фізичних осіб.
Споживчий кредит набрав найбільшого розвитку в умовах загальної кризи капіталізму (головним чином після 2-ї світової війни 1939 – 1945) в зв’язку з різким посиленням невідповідності між ростом виробництва та обмеженістю платоспроможного попиту населення .
В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первісна участь власними коштами в кредитній операції, або ж в більш жорсткому режимі кредитування.
Кредит в економіці країни виконує такі функції:
1. Розширює ринок збуту товарів;
2. Прискорює процес реалізації товарів і отримання прибутку;
3. Стимулює ефективність праці;
4. Забезпечує скорочення витрат обігу:
- пов’язаних з обігом грошей;
- пов’язаних з обігом товарів.
Кредит має велике значення в скороченні витрат, пов’язаних з обігом товарів та металевих грошей. Завдяки тому, що споживчий кредит прискорює реалізацію товарів, скорочуються витрати на пакування та зберігання товару. Економія ж на витратах обігу металевих грошей досягається:
- розвитком системи безготівкових розрахунків. На основі розвитку кредитів і банків з’являються можливості проведення розрахунків без участі наявних грошей шляхом переводу грошових коштів з рахунку позичальника на рахунок кредитора;
- збільшення швидкості обігу коштів. За допомогою кредиту вільні грошові кошти і заощадження розміщуються їх власниками в банки, а останні шляхом надання кредитів пускають їх обіг. Обіг коштів прискорюється також тим, що купівля товарів в кредит виключає необхідність попередньо накопичувати коштів, а борг може оплачуватися зразу ж після отримання доходу. Таким чином кредит і кредитна система зводять до мінімуму резерв коштів як купівельного і платіжного засобів у кожної окремої фізичної і юридичної особи;
- заміною металевих коштів кредитними–банкнотами. По мірі того, як з розвивається кредит і банки, металеві гроші все більш заміщуються кредитними грошима, забезпечуючи велику економію на витратах які пов'язані з обігом грошей. Починаючи з першої світової війни, в більшості капіталістичних країн, а з періоду світової економічної кризи 1929 – 1933р.р. в усіх країнах металеві гроші перестали виконувати функції засобів обігу і платежу.
Споживчий кредит стимулює ефективність праці. Отримуючи заробітну плату, яка є недостатньою для купівлі за готівковий розрахунок ряду товарів, вчасності товарів тривалого споживання, людина має можливість купувати дані товари в кредит або брати кредит під їх купівлю. Згодом, кошти за ці товари повинні бути виплачені, тому кожний, хто взяв в кредит, намагається протриматись на соєму робочому місці як можна довше, тобто на більш довгий проміжок часу.
Отже, споживчий кредит прискорює реалізацію товарів широкого вжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попит населення, підвищує його життєвий рівень.
"Суб’єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредиторів виступають комерційні банки, ощадні каси й асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства й організації. Між банками і населенням може існувати посередник, наприклад торговельна організація"[16, с. 158 ].
"Об’єкти кредитування – це затрати, пов’язані із задоволенням потреб населення для купівлі товарів в особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво і підтримку нерухомості"[16, с. 158].
Дата: 2019-07-30, просмотров: 333.
