Другий блок забезпечує приймання, переробку та зберігання інформації різної модальності (зорова, слухова та ін.). Третій блок - програмування - виконує функцію регуляції і контролю діяльності та порівняння ефекту дії з початковими намірами. Всі три блоки беруть участь у психологічній діяльності людини, в регуляції її поведінки, причому кожен виконує свою функцію. Порушення хоча б одного з них призводить до порушень психічної діяльності. Так, ненормальна робота першого блоку здатна викликати нестійкість уваги, швидку виснажливість, сонливість, байдужість або сильне занепокоєння. Порушення роботи другого блоку спричиняє відхилення у прийманні та переробці інформації різної модальності. Порушення третього блоку призводить до дефектів поведінки людини у сфері організації її дій: цільові дії замінюються інертними стереотипами, безглуздими повтореннями рухів, не зумовлених заданою метою.

Отже, визначальною функцією вищої нервової діяльності людини є забезпечення єдності організму та умов життя. Іншими важливими її властивостями є пластичність, здатність швидко й тонко змінюватись відповідно до мінливих умов життя.

Установлено, що психічні функції людини певним чином розподілені між правою та лівою півкулями головного мозку. Обидві півкулі здатні отримувати й переробляти інформацію у вигляді як образів, так і слів, але існує функціональна асиметрія головного мозку - різний ступінь виявленості тих чи інших функцій у лівій і правій півкулях.

Обидві півкулі зумовлюють, як уже зазначалося, два види свідомості, які у свою чергу зумовлюють два типи мислення, - формально-логічний, аналітичний тип мислення й емоційно-образний, інтуїтивно-чуттєвий тип мислення. Коли ми міркуємо логічно, намагаючись прийти до певного рішення, ми використовуємо ліву півкулю; коли дозволяємо нашим передчуттям вести нас до креативного способу вирішення, ми використовуємо праву півкулю мозку, яка у нас поки що слабо розвинена або не розвинена зовсім, оскільки загальноосвітня школа орієнтована переважно на ліву півкулю. Ігноруючи праву півкулю, ми "саботуємо" роботу свого інтелекту, адже почуття сприймають інформацію, за допомогою яких розум здатен краще організовувати і реорганізовувати цю інформацію. Коли працює весь мозок - приходять інстинкт та інтуїція - ключові механізми правої півкулі, які набагато ближчі до нашого "Я", ніж розум; власне кажучи, інстинкт, відчуття та інтуїція - це і є те, що насправді належить нам, все інше - похідне від інтелекту (детальніше див. підрозд. 5.4). Отже, для того щоб зійти з протореної стежини і знайти новий спосіб вирішення проблеми, треба подолати обмеженість лівої півкулі і всіляко розвивати й використовувати творчу уяву правої півкулі, оскільки джерело проблем міститься в лівій півкулі, яке відповідає за логічне мислення.

Переважання формально-логічного мислення збіднює людину, позбавляючи її не тільки радості сприйняття навколишнього світу у всій багатоманітності, а й задоволення від відчуття себе нерозривною частиною цього невичерпно багатого світу. Таке мислення створює передумови для постійних конфліктів як зі світом, так і з самим собою. Справа в тому, що логічне мислення за своєю природою альтернативне, воно не визнає амбівалентних відносин - одночасного сприйняття і відображення напівтонів між білим і чорним, проміжних варіантів між "так" і "ні", між любов'ю і ненавистю, які взаємно живлять одна одну, керовані відчуттям самозбереження. Воно внаслідок своєї нетерпимості призводить до помилок під час застосування до основних життєвих проблем. "Хай твоє "так" завжди буде так, і хай твоє "ні" завжди буде ні" - ось основний принцип логічного мислення. Такий тип мислення не допускає, що в найголовніших, визначальних питаннях життя (свобода волі, мотивація певних вчинків, наприклад) всі раціональні аргументи можуть залишатися по один бік, а інтуїтивне знання по інший, що одне не заперечує і не знецінює інше, оскільки істина цілісна, неподільна, і шукати себе треба обабіч істини. У здорової, гармонійно розвинутої людини в нормальних умовах здатність до виокремлення себе зі світу, до логічного мислення і встановлення однозначних зв'язків гармонійно врівноважується здатністю до встановлення зв'язків багатозначних. Людина здатна до широкого використання образного мислення, завдяки якому забезпечується інтеграція зі світом не на раціональному, а на безпосередньо-чуттєвому рівні. Таке мислення відіграє ключову роль в інтуїції і творчому осяянні, забезпечує нові несподівані, нетривіальні підходи до вирішення проблеми, можливості пошуку, оскільки воно принципово неальтернативне (за принципом і те, і те, на відміну від альтернативного - або те, або те).