Характеристика таламуса та гіпоталамуса,їх функції
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Таламус або талямус — ділянка сірої речовини у верхній частині проміжного мозку хордових тварин. Таламус є симетричною, розміщеною обабіч міжпівкульної серединної лінії, структурою, складеної з двох однакових половинок. Він розміщений між структурами великого мозку, зокрема корою, та структурами середнього мозку. Серединна поверхня обох половинок таламуса є водночас верхньою боковою стінкою третього шлуночка головного мозку.

Таламус виконує декілька важливих фізіологічних функцій. Зокрема, саме таламус відповідає за передання сенсорної та рухової інформації від органів чуття (за винятком інформації від органів нюху) до відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку. Таламус також відіграє важливу роль у регуляції рівня свідомості, процесів сну та неспання, концентрації уваги.

Таламус складається із системи мієлінізованих ламел, що розділяють ядра таламуса — кластери тіл нейронів. Часто в складі таламуса виділяють аллоталамус (10% об'єму) і ізоталамус.

Таламус утворює бічні сторони шлуночка. Він майже повністю сформований із сірої речовини. У ньому налічують майже 40 ядер.

Ядра таламуса розділяють на 3 основні групи:

· Перемикальні (релейні) ядра. Передають сенсорну інформацію від органів чуття до кори великих півкуль головного мозку. Отримують нервові закінчення від конкретного органу та передають сигнали до функціонально специфічної зони кори.

· Асоціативні ядра. Отримують нервові закінчення з кори та знову передають інформацію до асоціативних зон кори.

· Неспецифічні ядра. Утворюють синаптичні контакти з різноманітними зонами кори.

За іншою функціональною класифікацією виділяють 5 груп ядер таламуса:

· Сітчасте та інтраламінарні ядра, які відповідають за стан неспання та ноцицепцію.

· Чутливі ядра, які сприймають інформацію від органів чуття.

· Ефекторні ядра, пов'язані з руховими функціями та формуванням мови

· Асоціативні ядра, що беруть участь у когнітивних функціях

        Лімбічні ядра, що впливають на настрій та мотивацію

Таламус перш за все відповідає за перерозподіл інформації, що поступає від органів чуття, за винятком нюху, до кори головного мозку. Коли інформація потрапляє на ядра таламуса, там відбувається її первинна обробка. Вважається, що таламус активно залучений у процес пам'яті.

1. Збір, аналіз та передача до кори кінцевого мозку (ККМ) важливої сенсорної інформації.

2. Зв'язує регуляцію внутрішніх органів (гіпоталамус), сомато-сенсорну систему (відчуття тіла), формування емоцій (лімбічна система) з ККМ.

3. Інтегрує різні асоціативні зони кори.

4. Через таламус відбувається реалізація програми довільних рухів.

Гіпоталамус— невелика область в проміжному мозку, що включає в себе велику кількість груп клітин (понад 30 ядер), які регулюють нейроендокринну діяльність мозку і гомеостаз організму.

Гіпоталамус пов'язаний нервовими шляхами практично з усіма відділами центральної нервової системи, включаючи кору, гіпокамп, мигдалеподібне тіло, мозочок, стовбур мозку і спинний мозок. Разом з гіпофізом гіпоталамус утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему, в якій гіпоталамус управляє виділенням гормонів гіпофіза і є центральною сполучною ланкою між нервовою і ендокринною системою.

Гіпоталамус виділяє гормони і нейропептиди і регулює такі функції, як відчуття голоду і спраги, терморегуляцію організму, статеву поведінку, сон і неспання (циркадні ритми). Дослідження останніх років показують, що гіпоталамус відіграє важливу роль і в регуляції вищих функцій, таких як пам'ять і емоційний стан, і тим самим бере участь у формуванні різних аспектів поведінки.

Гіпоталамус чутливий до таких факторів як:

· Світло: тривалість дня та фотоперіод для регуляції циркадного та сезонного ритмів;

· Нюхові стимули, включно з феромонами;

· Стероїди, включаючи годанальні стероїди та кортикостероїди;

· Нервові імпульси, що надходять, зокрема від серця, шлунку та від репродуктивних органів;

· Автономне подразнення;

· Стимули, які надходять з кров'ю, включаючи лептин, ґрелін, ангіотензин, інсулін, слизові гормони, цитокіни, плазмову концентрацію глюкози та осмотичну концентрацію розчину тощо;

· Стрес;

· Мікроорганізми, що призводять до підвищення температури тіла.

В свою чергу гіпоталамус впливає на

· проекції нервів та

· гормони ендокринної системи.

Діяльність гіпоталамуса регулює гіпофіз. Гіпоталамус і гіпофіз утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему — типовий приклад тісного взаємозв'язку нервового і гуморального способів регуляції функцій організму.

Функції гіпоталамуса:

1. Інтеграція всіх вегетативних функцій;

2. Регуляція ендокринної системи;

3. Забезпечення інстинктивних потреб (голод, спрага, статевий потяг);

4. Участь в емоціях (страх, гнів);

5. Регулювання ритмів ендокринних секрецій та ритму активності;

6. Інтеграція вегетативних функцій з усіма складними реакціями організму.

Функції

Життєдіяльність організму можлива при підтримці важливих життєвих параметрів, таких як температура тіла, кислотно-лужний баланс, енергетичний баланс і т. д., в невеликому діапазоні близько своїх оптимальних фізіологічних значень. Здатність організму зберігати сталість внутрішнього середовища навіть при великих змінах зовнішніх умов забезпечує виживання організму і виду в цілому і називається гомеостазом. Гіпоталамус регулює функції автономної нервової системи та ендокринної системи, необхідні для підтримки гомеостазу, за винятком автоматичних дихальних рухів, ритму серця і кров'яного тиску. Гіпоталамус також бере участь в організації поведінки, яке потрібно для виживання організму і популяції в цілому у відповідь на зміну внутрішнього середовища організму в різних умовах зовнішнього середовища, і пов'язаний з такими функціями, як пам'ять, емоції, поведінка спрямована на добування їжі, розмноження, турбота про потомство та ін, Гіпоталамус отримує інформацію про хімічний склад і температуру крові і спинномозкової рідини безпосередньо завдяки тому, що гематоенцефалічний бар'єр в області гіпоталамуса проникний, а перивентрикулярна зона безпосередньо контактує з третім шлуночком. Гіпоталамус також інтегрує сигнали від різних ділянок мозку і органів чуття. Різні центри та системи нейронів у гіпоталамусі відповідають за реакції автономної нервової системи, нейроендокринну діяльність і поведінкові реакції, що забезпечують гомеостаз.

Управління автономними реакціями здійснюється за допомогою зв'язків гіпоталамуса з центрами, розташованими в довгастому мозку, мосту і середньому мозку.

Гіпоталамус керує діяльністю ендокринної системи людини завдяки тому, що його нейрони здатні виділяти нейроендокринні трансмітери (ліберіни і статини), що стимулюють або пригнічують вироблення гормонів гіпофізом. Іншими словами, гіпоталамус, маса якого не перевищує 5 % мозку, є центром регуляції ендокринних функцій, він об'єднує нервові та ендокринні регуляторні механізми в загальну нейроендокринну систему. Гіпоталамус утворює з гіпофізом єдиний функціональний комплекс, в якому перший відіграє регулюючу, другий — ефекторну роль.

Дата: 2019-07-30, просмотров: 221.