Функціональна асиметрія мозку – це складна властивість мозку, що відображає розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями. Формування і розвиток цього розподілу відбувається в ранньому віці під впливом комплексу біологічних та соціокультурних факторів. Функціональна асиметрія півкуль є однією з причин існування у людини певної структури психіки.

У результаті досліджень було встановлено, що:

· o ліва півкуля оброблює інформацію послідовно в міру надходження;

· o права - працює відразу з кількома входами одночасно, паралельно.

Імовірно, цим пояснюється той факт, що такий спосіб мислення як інтуїція, "прозріння", - функція саме правої півкулі.

Ліва й права півкулі відрізняються за здатністю сприймати довкілля, оцінювати його, запам'ятовувати. Так, наприклад, у людей з розщепленим мозком виявлено міжпівкулеве розходження в здатності сприймати й відтворювати геометричні фігури. Права півкуля легко справляється з цим завданням, і людина лівою рукою малює порівняно правильно уявлювані фігури. Водночас ліва півкуля з таким завданням справляється з великими труднощами, тобто в неї практично немає здатності до образного оцінювання довкілля. Разом з тим ліва півкуля легко оперує словами, вирішує логічні завдання, на що права нездатна ленні за допомогою комп'ютера можна зафіксувати в мозку співналаштованість нервових центрів, об'єднання їх для виконання того або того типу розумового процесу (мал. 182). Як видно з малюнка, фокус взаємодії, топографія їх специфічні для кожного типу виконуваної розумової операції. Під час абстрактно-вербальних процесів (б) зона мозку активується в лобових частках зліва, а під час образного мислення - у тім'яній ділянці справа. Тут чітко виявляється функціональна асиметрія участі другої і першої сигнальної системи.

Зазначені уявлення про функції мозку, його лівої і правої половини здебільшого збігаються з уявленнями про можливість виділення розумового й художнього типу людей. Підґрунтя логічного способу мислення - ліва півкуля, а образного, інтуїтивного - права.

Більша частина людства - праворукі й лише 5-12% є ліворукими. Але варто пам’ятати, що й праворукі та ліворукі - це не однорідні групи. Серед них виділяють:

· сильно ліворуких (лівшів, тобто, тих в кого ведучими є ліва рука, нога, та в яких спостерігається лівобічна сенсорна асиметрія);

· ліворуких (в яких ведучою є ліва рука, а решта компонентів латерального профілю мають правобічну асиметрію);

· амбідекстрів (в яких не виражена функціональна асиметрія, тобто немає домінуючої руки, ноги, та не виявлено сенсорної асиметрії; такі люди добре володіють як лівою, так і правою рукою) – ними часто стають перевчені лівші;

· праворуких (людей з правою мануальною асиметрією, але з різними співвідношеннями сенсорної асиметрії та асиметрії ніг);

· сильно праворуких (правшів, які мають правобічний латеральний профіль).

Результати численних психофізіологічних досліджень дають змогу виділити такі принципові відмінності мозкової організації психічної діяльності праворуких та ліворуких.

1. Функціональна амбілатеральність. У правшів має місце виразний асиметричний тип церебрального міжпівкульного забезпечення психічних функцій. У лівшів мозкова міжпівкульна організація психічної діяльності набуває більш симетричного, амбілатерального, більш дифузного й, водночас, менш упорядкованого характеру. При цьому вони являють собою (на відміну від правшів) гетерогенну, низкопрогнозовану групу. Тільки у лівшів у дорослому віці зустрічається двостороння (в обох півкулях) представленість якого-небудь психологічного фактора. Це багато в чому й визначає одну з базових передумов їхнього компенсаторного потенціалу.

2. Дифузність і відносна роз'єднаність. У лівшів видозмінюється й внутрішньопівкульна організація психічних процесів. У правшів вона характеризується досить твердою співвіднесеністю конкретних психологічних ланок, факторів з конкретною зоною передніх або задніх відділів мозку. Але тут ми маємо справу з внутрішньопівкульною функціональною недиференційованістю, дифузністю. Іншими словами, певна зона мозку, що незмінно актуалізує в правшів свій специфічний внесок у протікання відповідної психічної функції, у лівшів може бути пов'язана з абсолютно іншим фактором. Так, наприклад, скроневі мовні області можуть не включатися у забезпечення мовної діяльності, надаючи це (повністю або частково) іншим зонам мозку. Одночасно вони можуть проявляти свою активність у тій області психічної діяльності, з якою ніколи не асоціюються в правшів.

3. Автономія гемісфер мозку. Винятковою рисою є тенденція до відносної функціональної роз'єднаності, автономії правої й лівої півкуль мозку. Відносна функціональна автономія півкуль мозку відбивається на поряд з вже зазначеними характеристиками - функціональною міжпівкульою амбілатеральністю, недиференційованістю та внутріпівкульною дифузністю.

4. Недостатня диференційованість підкірково-кіркових відношень. Унікальною характеристикою мозкового забезпечення психічної діяльності лівшів є специфічна саме для них картина взаємодії між кірковими й підкірковими системами мозку. У правшів вони функціонують, як правило, у послідовному, реципрокному, асинхронному режимі: більша активність підкірки інваріантно призводить до меншої активності кори (насамперед її лобових відділів) і навпаки. У лівшів може спостерігатися досить часта картина одноразової, синхронної включеності підкіркових і кіркових систем мозку в забезпечення того або іншого психічного акту.