Становлення України як самостійної, незалежної і демократичної держави не могло не обумовити створення і розвиток страхового ринку. Процес демонополізації економіки, який охопив усі галузі народного господарства, одразу ж позначився і на такий сфері суспільних правових відносин, як страхування. Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку України на ринкових засадах.

       За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

       Страховий ринок – частина фінансового ринку, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Формується попит і пропозиція на нього.

       Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства.

       Необхідними атрибутами страхового ринку є його учасники та товар, який купують і продають на цьому ринку. Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці страхових послуг, посередники, а також їх асоціації.       

 В якості покупців страхової послуги постають страхувальники. Закон України “Про страхування” говорить: «Страхувальниками можуть бути юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками угоди страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України». Таким чином, потенційний покупець виходить на страховий ринок для купівлі страхової послуги, що підходить йому за якістю і ціною. Купівля підтверджується фактом укладання угоди страхування, після чого покупець стає страхувальником.

Організаційна структура страхового ринку може бути представлена так:

1 страховики, які безпосередньо реалізують страхові послуги шляхом укла­­дан­­ня договорів страхування;

2 так звані “страховики для страховиків” – перестраховики, які беруть на себе частину великих ризиків за відповідну винагороду. Такі організації можуть як займатися виключно перестрахуванням, так і поєднувати страхову та перестрахувальну діяльність;

3 страхові агенти та страхові брокери;

4 різноманітні об’єднання страховиків;

5 Міністерство фінансів України.

       1. На початку 2002 року на страховому ринку України діяло 328 страховиків. Розподіл їх за формою власності дуже нерівномірний.

       Як видно з таблиці 1 для українського ринку страхування найбільш прийнятною організаційно-правовою формою є акціонерна форма. Так на початок 2000 року таких страховиків було 249, а вже через два роки – 275 (ріст 10,4%), виросло також за цей період кількість товариств із додатковою відповідальністю з 11 до 31 відповідно (281,8%). Таке різке збільшення товариств із додатковою відповідальністю пов'язано з більш ліберальним законодавством України стосовно цієї організаційно-правової форми, у тому числі відсутність вимог реєстрації в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

                                            Таблиця 1. Розподіл страховиків за формою власності

Акціонерне страхове товариство – це тип компанії, яка створюється і діє зі статутним капіталом, поділеним на певну кількість часток – акцій. Оплачена акція дає право її власникові на участь в управлінні товариством і отримання частини прибутку у формі дивідендів.

       У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма накопичення статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії багатьох юридичних та фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при обгрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика втрата відносно невеликих внесків до компанії не потягне за собою банкрутства самих акціонерів.

       Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й досі.

По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час стримувалося низькими вимогами до розміру статутного фонду страховика і відсутністю розвиненого ринку цінних паперів.

       По-друге, як уже зазначалося, українське законодавство не передбачає можливості створення страхової компанії у вигляді ТОВ.

       Закрите акціонерне товариство лише формально відрізняється від ТОВ. До речі, у законодавстві ряду країн компанії, створені на акціонерних засадах, розглядаються як різновид страховиків з обмеженою відповідальністю. За своїми зобов’язанями ТОВ відповідає майном, до складу якого входять внески членів. Відповідальність кожного акціонера також обмежується лише вартістю акції.

       По-третє, статус закритого товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що може відповідати інтересам засновників.

       По-четверте, процедура створення закритого акціонерного товариства істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.

       2. Перестрахування – це страхування особливого виду. Зміст його полягає у передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику, тобто перестраховику. Страховика, котрий безпосередньо працює з страхувальниками щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають “прямим страховиком”, або страховиком, що передає ризики. Процес передачі частини взятих на себе ризиків іншим страховикам з метою створення такого страхового портфеля, який би забеспечував стійкість і рентабельність страхових операцій, називають перестрахуванням. При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з узятими на себе забов’язаннями з перестрахування. Відносини страховиків із перестраховиками регулюються договорами, що укладаються між ними.

       3. Як у страхових, так і в перестрахувальних операціях іноді потрібні посередники. Страхові агенти та страхові брокери – страхові посередники,- через яких страховики здійснюють страхову діяльність. Закон України “Про страхування “(ст.14) визначає їхні функції таким чином:

    Страхові агенти- громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

       Страхові брокери – громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

4. Страховикам, як і іншим суб'єктам підприємництва, притаманне почуття єдності для рішення загальних питань і захисту своїх інтересів. Різні союзи, асоціації, ліги підприємців існують у багатьох галузях народного господарства.

       Можливість створення і порядок реєстрації об'єднань страховиків передбачені ст.12 Закону України «Про страхування».

       В Україні створені наступні об'єднання страховиків:

1. Ліга страхових організацій України

2. Авіаційне страхове бюро

3. Моторне (транспортне) страхове Бюро України

4. Морське страхове бюро України

5. Українське медичне страхове бюро

Найбільш впливовим і відомим об'єднанням українських страховиків є Ліга страхових організацій України.        

Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) була заснована в 1992 році, як добровільне, недержавне, неприбуткове об'єднання страхувальників. Остаточно робота зі створення ЛСОУ була довершена в 1994 році на першому з'їзді страхувальників України.

Основними завданнями Ліги страхових організацій України є:

§ сприяння розвитку страхового ринку;

§ захист прав та інтересів учасників ринку страхових послуг, що є членами Ліги;

§ сприяння формуванню та вдосконаленню правової бази страхової діяльності;

§ сприяння реалізації антимонопольного законодавства в сфері страхової діяльності;

З метою ефективного виконання статутних завдань Ліга страхових організацій України здійснює  наступні функції:

§ співпрацює з органами державної влади та управління щодо вироблення напрямків вдосконалення страхової діяльності;

§ забезпечує своїх членів кваліфікованими методичними, методологічними та інформаційно-консультаційними послугами та допомогою у всіх справах, що стосуються страхової діяльності;

§ створює з відповідними учбовими закладами центри і курси підготовки та перепідготовки кадрів;

§ співпрацює з засобами масової інформації, готує інформаційні бюлетені та інші матеріали;

§ координує діяльність учасників ринку страхових послуг у сфері спільних інтересів членів Ліги;

§ залучає представників членів Ліги до участі у заходах, що проводяться органами державної влади та управління з метою подальшого розвитку страхової діяльності в України;

§ здійснює координацію розроблення типових правил страхування.

За роки свого існування це об‘єднання досягло значних успіхів і користується авторитетом та повагою серед страхових компаній, органів державної влади та організацій - партнерів Ліги страхових організацій України.

Авіаційне страхове бюро