МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
| На тему «Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України» Студент Науковий керівник Рецензент |
Робота допущена до захисту рішенням кафедри,
Протокол №…… від "……"……………… 2002року
| Завідувач кафедри | …………………… |
ЗМІСТ
МАГІСТЕРСЬКОЇ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
на тему:
«проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України»
С.
Вступ……………………………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Аналіз сучасного стану страхового ринку України
1.1. Учасники страхового ринку, характеристики й особливості……………………6
1.2. Споживачі страхових послуг, характер й особливості…………………………17
1.3. Аналітичний зріз…………………………………………………………………..23
Розділ 2. Економічна необхідність та сутність страхового ринку
2.1. Необхідність, економічний зміст та розвиток страхування…………………….31
2.2. Організаційна структура страхового ринку……………………………………..33
2.3. Державне регулювання страхової діяльності…………………………………...38
Розділ 3. Удосконалення правового регулювання та нагляду за діяльністю
На страховому ринку
3.1. Досвід функціонування страхових ринків зарубіжних країн…………………..44
3.2. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України……………….50
3.3. Напрями підвищення ефективності страхової діяльності в
в ринковому середовищі…………………………………………………………57
Висновки………………………………………………………………………………………………64
Список використаної літератури………………………………………………………………66
Вступ
Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.
Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.
Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна, транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.
Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із загальнодержавних бюджетних резервів.
Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито і платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.
Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.
Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття, підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових створених товариств і т.д.
В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики, яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.
Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують капіталовкладання і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко домінують сиючасні інтереси, що приводить до скорочення розробок довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.
Страхування науково-технічних, впроваднецьких ризиків підприємців при інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином, страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.
Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної правової бази, основу якої складає Закон України "Про страхування".
Метою даної дипломної роботі є освітлення стану і розвитку страхового ринку в Україні за останні роки, переважно за 1998-2001 роки.
Авіаційне страхове бюро
| Авіаційне страхове бюро (АСБ) створено у відповідності до Закону України "Про страхування" і статті 3 Повітряного Кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №561. Основними завданнями АСБ є: § координація діяльності національних страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків; § дослідження та прогнозування національного ринку страхових послуг у галузі авіації; § організація співробітництва з підприємствами, їх об'єднаннями та іншими організаціями, які експлуатують або обслуговують засоби авіаційного транспорту; § підготовка та внесення на розгляд державних органів пропозицій стосовно законодавчих та інших нормативних актів з обов'язкового авіаційного страхування, розроблення рекомендацій з методології здійснення відповідних видів авіаційного страхування; § сприяння впровадженню прийнятих у міжнародній практиці умов авіаційного страхування та форм уніфікованих полісів; § видання бюлетенів і довідників, проведення навчання, підвищення кваліфікації, організація конференцій, семінарів тощо; На сьогодняшній день членами АСБ є 52 страхові компанії, які працюють на ринку авіаційного страхування України. |
До 1999
88
82
113
97
92
99
Таблиця 4. Виробництво продовольчих товарів на душу населення України,
кг (дані Держкомстату України)
| Продовольчи види | 1998 | 1996 | 1997 |
| М’ясо, включаючи субпродукти 1 категорії (промисловий виробіток) | 18,6 | 14,9 | 11,0 |
| Ковбасні вироби | 5,4 | 4,2 | 4,1 |
| М’ясні напівфабрикати | 0,8 | 0,5 | 0,4 |
| Тваринне масло | 4,3 | 3,2 | 2,3 |
| Жирні сири (включаючи бринзу) | 1,4 | 1,2 | 0,9 |
| Продукція з незбираного молока (у перерахунку на молоко) | 25,1 | 17,9 | 13,0 |
| Маргаринова продукція | 2,1 | 1,7 | 1,7 |
| Цукро-пісок | 75,6 | 64,5 | 40,1 |
| Олія | 13,5 | 13,8 | 10,0 |
| Консерви, умовних банок | 28,0 | 19,8 | 22,4 |
| в т. ч.плодоовочеві | 20,1 | 12,0 | 15,3 |
| Хліб і хлібобулочні вироби | 79,8 | 67,5 | 60,2 |
| Кондитерські вироби | 6,1 | 5,5 | 6,4 |
| в т.ч. цукристі | 3,6 | 3,5 | 4,1 |
| Макаронні вироби | 4,3 | 3,4 | 2,8 |
| Мінеральні води, л | 3,2 | 2,9 | 4,2 |
| Безалкогольні напої, л | 7,2 | 7,0 | 8,4 |
| Сіль (видобуток) | 55,6 | 55,7 | 51,7 |
Дані таблиць 3 і 4 опосередковано свідчать про те, що зниження рівня виробництва продукції призводить до зменшення надходжень грошових коштів підприємств і порушень в забезпеченні населення основними продуктами харчування. Це обумовлює також втрату потенційних клієнтів для страховиків.
Така ситуація обумовлює різні тенденції в розвитку особистого, майнового та інших видів страхування. Наприклад, тенденція до
зростання кількості правопорушень і посягання на власність громадян (в рік відбувається до 500 тис. зареєстрованих злочинів) обумовлює бажання власників захистити її. Приватизація ж громадянами більше 2 млн. квартир (9% житлового фонду) дала підстави і для розвитку добровільного страхування квартир на випадок їх вимушеного ремонту залежно від різних ризикових ситуацій.
Розвиток страхування стимулюється також зростаючим попитом на захист від численних ризиків в умовах економічної нестабільності, яка супроводжується збільшенням аварійності на виробництві (125 тис. в рік, у тому числі 2,6 тис. із смертельними наслідками), травматизм на підприємствах (до 130 тис. в рік, у тому числі 27 тис. на смерть), зростанням злочинності і зниженням реального життєвого рівня мільйонів людей, особливо пенсіонерів при мізерних пенсіях. Задоволення цього попиту в нормальних умовах може стати прибутковою справою, а в ненормальних умовах стати справою сумнівного бізнесу, оскільки не будуть виконані зобов’язання перед страхувальниками.
Не останню роль в негативному ставленні страхувальників до страхування відіграє бажання страховиків якомога скоріше зібрати значний капітал за рахунок підвищення тарифів і не виплат страхового відшкодування. Наприклад, останнім часом добровільне особисте страхування стає непопулярним серед населення. Такий стан пояснюється певними причинами:
§ інфляція і невпевненість в майбутньому. Як правило договори по особистому страхуванню укладаються на тривалий строк — 3, 5, 10 і більше років. Між тим інфляція за лічені місяці зменшує страхові можливості в декілька разів;
§ невигідність роботи з населенням. Компанії віддають перевагу підприємствам, оскільки можливо заробити швидше і більше коштів без кропіткої роботи із страхувальниками і особливо з різними категоріями населення. Справа ще й і в тому, що особисте страхування відзначається складністю організації і вимагає численних статистичних розрахунків для правильного ведення тарифної політики.
Статистика свідчить, що в останній час кількість людей, які щорічно гинуть в дорожно-транспортних пригодах (ДТП), постійно зростає. У великих сумах при цьому обчислюються і матеріальні збитки. Разом з тим цей вид страхування вигідний не тільки потерпілим, а й страховикам. По-перше, потерпілі отримують надійну гарантію відшкодування певної частини збитків і позбавляються від різної бюрократичної тяганини, без якої не обходиться жодна судова процедура. Для них важливо також і те, що система передбачає функціонування Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Мета Моторного бюро — координація діяльності його членів в області страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, нанесені третім особам внаслідок ДТП на території України і за її межами, а також реалізація договорів. конвенцій і домовленостей з уповноваженими організаціями по страхуванню цивільної відповідальності власників транспортних засобів інших держав. Страховики (страхові компанії) можуть входити в Моторне бюро на правах повних або асоційованих членів.Для забезпечення виконання зобов’язань страховими організаціями-членами МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими в ДТП при Моторному бюро створені централізовані страхові резервні фонди: фонд страхових гарантій та фонд захисту потерпілих. В 2001 р. до складу Моторного бюро входило 75 страхових компанії, в тому числі такі відомі, як НАСК «Оранта», АСТ «Терен», АТ УСК «Гарант АВТО», АСК «ОСТРА-Київ», УА СТДВ «Росток», САСК «Скіф», САТ «Фантотум», УАСК-«АСКА», ЗАТ СП «Галінстрах», АСК «Енергополіс», АТ «УТСК», ВАТ СК «Скайд-Вест»,АСК «Карпати».
Для страховиків досить ефективно спрацьовує ідея транспортного страхування: страхові платежі набагато менше тих сум, які страховик повинен був би виплатити потерпілому, якби не було цієї системи страхування.
З розвитком економічних реформ транспортне страхування вантажів стає одним з динамічних елементів страхового ринку. Проте необхідно відзначити, що даний напрям страхової діяльності нині обслуговує в основному потреби імпортно-експортних операцій, тоді як більше половини вантажів, які перевозяться в межах України, власниками вантажів не страхуються. Крім того, щоб мінімізувати ризик, страховики пропонують широкий спектр додаткових послуг (охорона і діспетчерське супроводження вантажів в дорозі, установка за свій рахунок протиугінних пристроїв та надійних замків тощо). В 2001 р. страхуванням вантажів та багажу займалося 177 компанії.
Розвиток банківської системи і розширення сфери послуг клієнтам обумовили і появу клієнтів, бажаючих страхувати кредити і депозити та відповідно появу спеціалізованих страхових компаній по цих напрямах страхування. В 2001 р. страхуванням кредитів займалося 66 компаній, а страхуванням фінансових ризиків — 166 компанії. В різноманітності проблем, які хвилюють сьогодні населення, є страхування здоров’я на випадок хвороби. В 2001р. цим видом страхування займалася 204 страхових компаній.
Необхідною умовою розвитку будь-якого ринку виступає конкуренція і підвищення якості страхових послуг, що обумовлює суперництво страхових компаній у боротьбі за страхувальників та мобілізацію грошових коштів у страхові фонди, вигідне інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Крім того, конкуренція передбачає наявність на ринку достатньої кількості незалежно діючих продавців і покупців. Свобода вибору полягає в тому, що покупці в межах своїх фінансових можливостей можуть купувати страхові послуги в такому наборі, який найбільш вигідний для них, а продавці самі вибирають послуги, які вони можуть продати. Страхувальники повинні мати можливість для укладання договорів на будь-які види страхування на умовах більш повної відповідності їх інтересам і в будь-якій страховій компанії. Такий підхід до страхування стає стимулом для розробки і впровадження нових видів страхових послуг, удосконалення ведення страхової справи і підвищення якості страхових послуг і на цій основі діє можливість розвивати страховий ринок України до світового рівня.
Аналітичний зріз
З переходом народного господарства до ринкових відносин розпочався новий етап в розвитку страхового ринку, оскільки по суті була ліквідована державна монополія на проведення страхування. Практика підтвердила, що монополія на проведення страхування, як і будь-яка інша монополія не сприяє орієнтації на інтереси страхувальників, породжує відомчі інтереси, задоволення яких стає першочерговим завданням, приводить до бюрократизації страхового апарату, позбавляє його гнучкості і маневреності. До того ж підвищення фінансової стійкості страхових операцій і концентрації страхового фонду було можливим до певних меж. Негативним було те, що Держстрах надавав обмежений набір страхових послуг. Державне страхування орієнтувалося на задоволення потреб населення, в якого об’єкти страхування були обмежені: домашнє майно, життя, здоров’я, будівлі, транспортні засоби. При цьому найбільшого розповсюдження набуло страхування життя.
З реорганізацією системи Держстраху розпочали створюватись страхові організації недержавних форм власності, які почали займатись неофіційними видами страхування: страхування кредитів, комерційних і фінансових ризиків, біржових операцій. Почали розроблятися нові правила особистого і майнового страхування.
Негативним моментом монопольного проведення страхування було також і те, що Держстрах не завжди виконував свої страхові зобов’язання по захисту інтересів страхувальників, що завдало значну шкоду розвитку страхування і викликало недовіру страхувальників до цієї важливої справи. Тому нові страхові компанії України бажали розширити сферу послуг і укріпитися на страховому ринку, повинні зруйнувати існуючий стереотип про страхування і довести суспільству, що сучасний страховий бізнес не має нічого спільного із своїми попередниками.
Разом з тим розвиток страхових відносин обумовлює необхідність створення страхового ринку нового типу. Спочатку Укрдержстрах, як правонаступник Держстраху СРСР в Україні, у вересні 1993 р. був перетворений в Національну акціонерну страхову компанію «Оранта» і окремі компанії на базі старої системи. Одночасно інтенсивно розпочали створюватися і комерційні страхові компанії різного профілю. Динаміка чисельності страхових компаній в Україні характеризується такими даними: в 1990р.- 7, 1991р. -28, 1994р. — 616, 1995р. -655, 1996р. - 700, 1997р. — 241, 1998р. — 233, 1999р. — 254, 2000р. - 283, і на початок 2001р.- 328 компаній.
Як відомо, стан справ на страховому ринку, як правило, відображає загальну ситуацію в економіці держави. Досвід функціонування страхового ринку України показав, що швидке зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін в страховій сфері і перш за все наявності конкуренції страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкової кон’юнктури і конкурентного середовища та можливості в забезпеченні фінансової стійкості як самих страхових компаній, так і страхових операцій, які вони проводять. Тому не дивно, що кількість страхових компаній зменшилася в 1998 р. до 233 проти приблизно 700 різних страхових товариств і організацій, які функціонували з початкового періоду становлення страхового ринку. При цьому були й інші об’єктивні і суб’єктивні причини і особливо загальна економічна і фінансова криза та пов’язані з цим проблеми збитковості галузей народного господарства, невиплати заробітної плати і зубожіння населення та втрата довіри населення до продекларованих економічних і ринкових перетворень, в тому числі і до розвитку страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту населення. Крім того, необхідно звернути увагу і на те, що значним запізненням Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про страхування» (Постанова Верховної Ради України № 85/96-ВР від 7 березня 1996 р.), що також не сприяло нормальному розвитку страхового ринку в Україні. За даними Укрстрахнагляду, після набуття чинності даного Закону в перелік страхових організацій, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності та пройшли перереєстрацію, було включено лише 212 страхових організацій різних типів.
Кінець 90-х років характеризувався збільшенням валових показників страхових платежів, ростом кількості страховиків і їхньою спеціалізацією по видах страхування, розвитком перестрахувальних операцій як на внутрішньому (національному), так і на зовнішньому (світовому) страховому ринку (табл.5).
Таблиця 5. Динаміка розвитку страхового ринку України
| Показники по роках, тис.гр. | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
| Страхові премії | 144180 | 244360 | 317811 | 408401 | 789159 | 1164126 | 2136000 | 3030507 |
| Страхова премія на одного страховика | 232 | 373 | 454 | 1692 | 3387 | 4583 | 8122 | 9239 |
| Страхові виплати | 95414 | 144272 | 147311 | 129182 | 177845 | 360919 | 407000 | 424205 |
| Страхова виплата на одного страховика | 155 | 220 | 210 | 535 | 763 | 1421 | 1547 | 1293 |
| Рівень виплат, % | 66 | 59 | 46 | 32 | 23 | 31 | 19 | 14 |
| Сформовані страхові резерви | 49339 | 65216 | 92681 | 159838 | 447692 | 537041 | 959000 | 1185156 |
| Передано в перестрахування | - | 38295 | 55450 | 63060 | 238531 | 451169 | 918000 | 1429427 |
| Обсяг сплачених страхових фондів | - | 22573 | 64210 | 118656 | 150595 | 327872 | 51100 | 1036877 |
| Кількість страховиків | 616 | 655 | 700 | 241 | 233 | 254 | 263 | 328 |
Розвиток страхового ринку України за останні 8 років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався досить високими темпами (таблиця 6).
Таблиця 6. Темпи росту страхування в Україні
Показники по роках
Темп росту, %
Намітився ряд тенденцій, серед яких:
§ темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;
§ поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;
§ намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про привабливість для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.
Державна політика розвитку страхового ринку України супроводжувалася удосконаленням нормативно-правового забезпечення, збільшенням кількості страхувальників, упровадженням нових видів страхування і підвищенням надійності роботи страхових компаній і посередників, що знайшло своє підтвердження в прийнятті органами державної влади нових нормативно-правових актів і внесенні змін у діючі. Уперше на більш тривалий термін постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 року № 98 затверджена Програма розвитку страхового ринку України на період 2001(2004 року, що визначила основні напрямки розвитку страхового ринку і заходу щодо створення привабливого і доступного для страхувальників ринку страхових послуг, перетворення страхування в ефективну складову частину соціального захисту населення. Найважливішим етапом розвитку страхування стало прийняття в 2001 році Законів України «Про страхування» і «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».
За експертними оцінками, сьогодні в Україні застраховано лише 10% ризиків, тоді як у більшості країн цей показник складає 90-95%. Частка страхового ринку України в загальноєвропейському обсязі страхових послуг складає лише 0,05% - при тім, що в Україні проживає 7% населення Європи.
Незважаючи на номінальне зростання обсягів страхових платежів, частка страхового ринку в 2001 році склала лише 1,5% ВВП. При цьому для розвитих країн аналогічний показник складає 8-12%.
Таблиця 7.Частка страхування у ВВП
| Показники по роках | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
| Частка страхування у ВВП, % | 1,2 | 0,45 | 0,39 | 0,44 | 0,76 | 0,92 | 1,2 | 1,5 |
| Рівень інфляції, % | 501,1 | 281,7 | 139,7 | 110,1 | 117,7 | 116,9 | 125,8 | 106,1 |
| Дисконтна ставка НБУ,% | 252 | 105 | 40 | 35 | 60 | 45 | 27 | 12,5 |
| Курс дол. США/ грн. | 1,04 | 1,794 | 1,893 | 1,899 | 3,427 | 5,2189 | 5,4345 | 5,2985 |
В останні роки страховий ринок по темпах розвитку випереджає інші сектори економіки України. Це стало можливим завдяки ефективному задоволенню страховиками запитів одночасно двох категорій страхувальників: тих, хто хоче захистити свої засоби від ризиків, і тих, хто боре з непомірним податковим тягарем. При цьому попит на страхування як інструмент податкової оптимізації з кожним роком удосконалюється і залучає нових клієнтів. Таким чином, реальне страхування за різними оцінками складає 25-40% від загальних показників. Особливо висока частка "псевдострахування" у добровільному майновому страхуванні, оскільки витрати на страхування майна юридичних осіб відносяться на валові витрати, а розміри страхових тарифів за згодою сторін договору страхування застосовуються, як правило, з підвищувальним коефіцієнтом від 1 до 5 до базового. Непрямим підтвердженням цих негативних тенденцій є те, що темпи приросту в 2001 році страхових платежів по майновому страхуванню зросли до 50,25% (у 2000 році до 106,32%), а темпи приросту страхових виплат знизилися і склали відповідно 20,19% і 3,31%. Як не дивно, рівень виплат по обов'язковому недержавному страхуванню з кожним роком планомірно збільшується, а в 2001 році зафіксований навіть вище середньоринкового. Аналізуючи даної таблиці 8, можна зробити висновок, що реальне страхування стало утрачати свої позиції починаючи з 1998 року.
Таблиця 8. Рівень страхових виплат
|
Рік |
Усього |
Види страхування | ||||||
|
Добровільне страхування |
Обов'язкове | |||||||
| Майнове |
Відповідальність | Особисте (крім життя) | Життя | Не державне | Державне | |||
| Уровень выплат в % | ||||||||
| 1997 | 31,6 | 25,2 | 34,0 | 54,3 | 112,4 | 1,0 | 92,5 | |
| 1998 | 22,5 | 16,0 | 25,5 | 64,8 | 102,3 | 2,5 | 98,2 | |
| 1999 | 31,0 | 26,6 | 14,14 | 125,1 | 92,1 | 5,8 | 101,2 | |
| 2000 | 19,1 | 12,5 | 14,3 | 17,5 | 91,1 | 10,5 | 94,1 | |
| 2001 | 14,0 | 6,6 | 18,8 | 57,9 | 30,6 | 15,3 | 93,3 | |
Загальна (валова) сума страхових виплат, здійснених страховиками за 2001 рік, склала 424 млн. грн. У порівнянні із 2000 роком обсяги вказаного показника зросли лише на 17 млн. грн. (у 1,04 раза). Обсяг виплачених безпосередньо страхувальникам страхових сум/відшкодувань за 2001 рік склав 402,2 млн. грн., в тому числі страхувальникам-громадянам 210,3 млн. грн.
Структура страхових виплат за 2001р. 
| |
Структура страхових премій за 2001 рік
Загальний обсяг статутних фондів страховиків за станом на 31.12.2001р. склав 1036,8 млн. грн. і в порівнянні з аналогічним показником за станом на 31.12.2000р. зріс на 525,8 млн. грн. (у 2 рази). Власний капітал страховиків за станом на 31.12.2001р. склав 1924 млн. грн.
Розмір сформированих страхових резервів на початок 2001р. досяг 1184,2 млн. грн., що на 225,2 млн. грн. більше аналогічні показники на початок 2001р. (у 1,2 рази).
Отже в розвитку страхового ринку в Україні намітились позитивні тенденції, серед яких можна виділити такі:
§ темпи росту страхових платежів випереджають темпи росту страхових виплат;
§ має місце значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року по відношенню до зібраних за рік платежів;
§ намітилася тенденція до збільшення сплаченних статутних фондів.
В ринковому середовищі
Рентабельність страхових операцій, або показник рівня доходності, по страхових організаціях України, визначається відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів (доходів):
П
Рсо = ¾ х 100,
Д
де Рсо — рентабельність страхових операцій, %;
П — річна сума прибутку;
Д — доходи (річна сума надходжень платежів).
Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня рентабельності страхових операцій не повинен бути високим, оскільки в цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків. Становище регулюється двома шляхами: приведенням тарифів у відповідність до фактичного рівня збитковості страхової суми або зміною обсягів відповідальності по окремих видах страхування.
У страхуванні визначення собівартості страхових послуг — одне з досить складних і найменше висвітлених в економічній літературі питань. Зумовлюється це перш за все ризиковим (імовірнісним) характером руху і формування страхового грошового фонду. Наприклад, якщо підприємства сервісу заздалегідь знають розмір необхідних витрат, то страхові компанії, беручи на себе відповідальність згідно з договором, досить орієнтовно знають, скільки в кінцевому результаті обійдеться йому страхова послуга, тобто або в суму витрат на ведення справи, або набагато більшу суму з урахуванням обсягів виплат страхового відшкодування. При цьому собівартість страхових операцій являє собою сукупність всіх витрат страховика (включаючи відрахування в резервні фонди), які необхідні для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій і гарантії виконання зобов’язань перед страхувальниками.
Практика роботи страхових організацій показує, що в страховій діяльності зниження собівартості можливе шляхом, по-перше, зміцнення фінансової стійкості страхових операцій і, по-друге, відповідною економією управлінських витрат. Вважається, що найбільш перспективним в реалізації першого напряму є оптимізація страхового портфеля і використання можливостей регулювання ринку за допомогою правильно складеного страхового договору і умов його виконання. При цьому фінансова стійкість залежить перш за все від розміру і складу страхового портфеля та пов’язаною з цим можливістю територіальної розкладки збитків і визначення рівнів страхових тарифів. Це обумовлює і більш високі тарифи у малих страхових компаніях і змушує їх шукати відповідні ринкові ніші на страховому ринку. тобто займатися тими видами страхування, де менша конкуренція і виключені значні ризики.
Іншим напрямом роботи по зміцненню фінансової стійкості різних страхових компаній є оптимізація і конкретика ділового і правового змісту договору страхування. Наприклад, страховик може обумовити страхувальнику певні вимоги, спрямовані на зменшення ризику.
Досвід зарубіжних країн показує, що диференціація ризиків забезпечує більш стабільну ринкову позицію страховика за рахунок комбінування ризиків і стимулювання страхувальників до укладання комплексних договорів за рахунок деякого зниження тарифів. Відповідно при цьому тариф може бути нижчим, ніж при укладанні декількох договорів по одному ризику кожний. При укладанні цього договору економляться і витрати на ведення справи, тобто це взаємовигідна справа. Разом з тим зарубіжний досвід підтверджує, що реальну можливість зменшення ціни на страхові послуги дає участь страховика в комерційній діяльності, яка базується на характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, оскільки від моменту надходження платежів страховиків на рахунок страховика до їх виплати як страхового відшкодування проходить певний час, який визначається строком дії договору.
Крім того, страховик формує резервні фонди, кошти яких довгий час можуть не використовуватися. Це дає можливість страховику брати участь не тільки в комерційних операціях, а й у прямому інвестуванні, враховуючи при цьому мобільність наявних у нього коштів і кон’юнктури ринку.
Як відомо, під фінансовою стійкістю страхових операцій розуміється постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами страховика в цілому по страховому фонду. При цьому в основі забезпечення фінансової стійкості лежать перш за все оптимальні розміри тарифних ставок, а також достатня концентрація коштів страхового фонду, що дає можливість територіальної і часової розкладки збитку. Концентрація коштів страхового фонду досягається при неухильному зростанні числа страхувальників і застрахованих об’єктів.
У розвинутих країнах велика увага приділяється страховому маркетингу, який включає: вивчення ринку з метою визначення страхових потреб; формування на основі останніх страхових послуг; визначення ціни на страхову послугу (страхового тарифу) по кожному виду страхування та способи її виплати; роз’яснювальну роботу по діючих договорах і видах страхування; рекламу нових послуг, вибір конкретних страхувальників та організацію їх обслуговування.
Маркетинг розглядається як один з методів комерційної діяльності страхових компаній і дослідження ринку страхових послуг. Служби маркетингу створюються перш за все для гнучкого пристосування діяльності страхових компаній до змін економічної ситуації та кон’юнктури ринку. Разом з іншими службами відділи маркетингу створюють єдиний механізм управління процесами, спрямованими на задоволення попиту страхового ринку і отримання прибутку від страхових операцій.
Оскільки страхова діяльність постійно пов’язана з різними ризиками через фінансовий механізм, виникає необхідність управління ризиками і фінансовими відносинами між страховиками і страхувальниками, тобто організації ризик-менеджменту.
Основні правила, на підставі яких приймаються рішення в ризик-менеджменті, зводяться до забезпечення максимального виграшу, а стратегія базується на оптимальних результатах при раціональному співвідношенні між ризиком і величиною отриманого прибутку.
В великих страхових компаніях, таких як НАСК «Оранта», питаннями маркетингу, ризик-менеджменту і ділової стратегії займається Департамент економічного аналізу, до складу якого входять Управління економічного аналізу і зведеного планування, маркетингу та ділової стратегії, а в регіональних структурах (обласних дирекціях) — відділи зведеного планування і економічного аналізу.
Розвиток українського страхового ринку об’єктивно супроводжуватиметься хворобами росту, які на різних етапах були характерні для провідних страхових ринків зарубіжних країн. Це в першу чергу недостатній фінансовий потенціал українських страховиків, низька технологічність здійснення страхових операцій, відсутність нормального конкурентного середовища як фактора постійного підвищення якості страхових послуг. Виходячи з досвіду роботи в галузі страхування Європейськоі Організації Економічного Співробітництва і Розвитку в практиці вітчизняного страхування можна використати ряд найбільш важливих правил формування і регулювання страхових ринків і, зокрема:
* для забезпечення захисту споживача, захисту економіки в цілому, повинні бути встановлені відповідні в розумних межах регулюючі положення;
* страховики повинні допускатися на ринок, згідно з суворими ліцензійними критеріями;
* страхування є виключним видом діяльності страхового товариства;
* держава не повинна перешкоджати виходу на національний ринок іноземних страховиків;
* держава повинна установити чіткі межі правового поля для заключення страхових контрактів;
* держава повинна мати спеціальні законоположення щодо податкових пільг, звільнень, відрахувань в страховій області, зокрема, в пенсійному страхуванні, близькому до страхування життя;
* кожна держава повинна мати незалежний спеціалізований орган в справі нагляду за страховою діяльністю;
* страхові компанії, здійснюючи страхову діяльність, повинні мати достатній запас платоспроможності і працювати на адекватних тарифах;
* страхові посередники, які працюють на ринку, повинні бути зареєстровані за відповідними вимогами (за рівнем кваліфікації, рівнем капіталу і т.п.);
* обов’язкове страхування повинно здійснюватися в галузях, і в першу чергу в соціальній сфері, де страхові ризики мають масовий характер, а страхові фонди формуються достатньо великою кількістю страхувальників;
* на ринку страхування і перестрахування повинно бути чесне конкурентне середовище;
* держава повинна всебічно розширяти міжнародне співробітництво в області обміну інформацією про діяльність страхових компаній;
Цілком природньо, що становлення українського страхового ринку буде проходити з певними виключеннями з вищенаведених правил. Проте рівень прояву характерних рис цих правил на страховому ринку може бути мірилом інтегрованості українського ринку у світовий.
Позитивним прикладом цього може бути досвід роботи Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка розширює географію своєї діяльності і зміцнює зв’язки з великими страховими фірмами-партнерами з Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Росії, Молдови та інших держав. У процесі становлення до ринкових відносин НАСК «Оранта» враховує досвід європейських країн по страхуванню і визначила для себе чіткі стратегічні цілі, такі як:
§ розвиток та розширення всіх видів страхування завдяки впровадженню європейських та світових технологій;
§ реалізація страхових продуктів у прямій залежності від потреб ринку;
§ максимальний обсяг охоплення ринку, повне обслуговування потреб клієнтів, лідерство у питаннях зниження собівартості страхових премій;
§ побудова розгалуженої мережі індивідуального обслуговування, пошук та розробка нових видів страхування;
Стратегічна мета НАСК «Оранта» на перспективу полягає в тому, щоб бути партнером e світовому страховому бізнесі. Практично страховий ринок в Україні сформований і структурований як за наявністю страхових компаній і товариств за відповідним статутом і організаційними формами, так і за видами діяльності, що чітко визначили ринкові ніші і ринкові сегменти за цією ознакою, тобто по суті створилися окремі страхові ринки по конкретних видах діяльності.
В цілому можна констатувати, що практично вже створені організації і правові основи для формування ринкових відносин в страхуванні та розвитку ринків окремих страхових продуктів на різних рівнях. Проте потребується удосконалення в напрямі більш чіткої регламентації організаційно-економічних питань розвитку страхування та визначення фінансових результатів роботи страховиків.
В умовах ринкової економіки добровільне страхування стає пріоритетним і у зв’язку з цим на часі стоїть важлива проблема відродження довіри населення до страхування, як однієї з дієвих форм соціального захисту громадян і посилення уваги страховиків до населення, як основного партнера.
Одним з найважливіших напрямів розвитку і ефективного функціонування страхового ринку є забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності страховиків і страхувальників.
Важливим напрямом залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки в розвинутих країнах існує чітка національна система координації діяльності страхових організацій при провідній ролі держави у розробці програм і стратегії розвитку страхування, а також є позитивний досвід розвитку кооперативних страхових організацій.
Таким чином, основні напрями розвитку і ефективного функціонування національного страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням його організаційної структури.
ВИСНОВКИ
1. Досвід функціонування національного страхового ринку показав, що зростання кількості страхових компаній не означає якісних змін у страховій сфері. І перш за все в конкуренції з надання страхових послуг. Визначальними в умовах ринкової економіки для більшості страховиків стали проблеми їх адаптації до ринкового середовища та забезпечення своєї фінансової стійкості. як самих компаній, так і їх страхових операцій. Низька ефективність страхової діяльності пояснювалась також і іншими об’єктивними причинами і перш за все загальною економічною і фінансовою кризою та пов’язаними з нею проблемами збитковості галузей народного господарства, невиплатами заробітної плати і зубожінням населення, втратою довіри населення до економічних і ринкових перетворень, в тому числі і розвитку страхування.
2. Економічні інтереси страховиків та страхувальників найбільш повно реалізуються на страховому ринку, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин між суб’єктами ринку.
3. Основні напрями розвитку і функціонування страхового ринку нерозривно пов’язані зі створенням конкурентного середовища і вдосконаленням організаційної структури ринку. Національний страховий ринок представлений різними за статусом і організаційними формами страховими компаніями і товариствами, що є позитивним в діяльності на національному страховому ринку. Практично страховий ринок структурований по окремих видах страхових послуг.
4. В умовах ринкової економіки добровільне страхування є пріоритетним.
4. Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності залишається одним з першочергових завдань страхових компаній.
5. Важливим напрямом страхової діяльності залишається впровадження зарубіжного досвіду організації страхування і ефективного функціонування страхового ринку, оскільки страхові компанії в розвинутих країнах знають мають значний досвід ринкових перетворень, постійно оцінюють ризик і прогнозують страхові події, розробляють рекомендації по підвищенню ефективності роботи страховиків і страхувальників.
6. Основними вимогами до страхової діяльності залишається інформаційне забезпечення страхового ринку, удосконалення методології страхування та його економіки й організації, а також підготовка і перепідготовка кадрів.
8. В більш широкому плані в Україні по суті стоїть питання розвитку страхового захисту, як окремого напряму державного регулювання розвитку народного господарства, для чого необхідний подальший розвиток нормативно-правового забеспечення страхової справи.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.
2. Конституція України. - К.: Право, 1994, 1996. - 64 с.
3. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), – К.: МА «BeeZone», 2002 – 452 с.
4. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.
5. Акименко А.В. Развитие отечественного страхового рынка - шаг к укреплению национальной безопасности Украины // Финансовые услуги. - 1998. - № 5-6. - С. 58-60.
6. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 40-43.
7. Архипов А.П. Структура региональных страховых рынков // Финансы. - 1997. - № 3. - С. 44-48.
8. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.
9. Белоусов С. Страховой рынок нуждается в поддержке // Финансы. - 1997. - № 3. - С. 54.
10. Жиденко К. Правління Ліги обговорило зміни і доповнення до Закону. Україна-Business, № 35 від 6.10.99 р., 5 с.
11. Зальотов О. Проблеми інтеграції на страховому ринку України. // Финансовые услуги №1-2, 1999, 10-13 с.
12. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. - 321 с.
13. Клапкив М.С. Формы и сферы сочетания рынков //Финансовые услуги. -1997. - № 1. - С. 12-15.
14. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. - С. 103-111.
15. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. — 1997. - № 6. - С. 66-70.
16. Кривошпик Т.Д. Страхування майна громадян. Розділ в книзі “Страхування”: К., КНЕУ, 1998. – С. 303-326..
17. Лутак Н.Д. Пути интегрирования украинского страхового рынка в мировой // Финансовые услуги. - 1997. - № 1. - С. 20-24.
18. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок страхования — путь к развитию // Финансовые услуги. -1997. - № 3. -С. 8-12.
19. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1997 році. Україна-Business, №18 від 13.10.98 р. с.3. Огляд Укрстрахнагляду.
20. Про стан та тенденції розвитку страхового ринку України у 1998 році. Україна-Business, №15 від 14.05.99 р. с.2. та №17 від 28.04.99 р., с.2.
21. Страхування. Підручник (Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець, д-р екон. наук, проф. - К.: КНЕУ, 1998. - 528 с.
22. Субтеля М. Страховая индустрия Израиля: Клиенту предоставляется все. Украина-Business, № 5 от 11.02.98 г., 3 с.
23. Изменяя структуру управления, совершенствуя методы работы, «Оранта» становится компанией европейского уровня // Финансовые услуги. - 1998. - № 3-4. - С. 8-10.
24. Украинский сервер страхования «Insurance Online» www.uainsur.com
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
| На тему «Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України» Студент Науковий керівник Рецензент |
Робота допущена до захисту рішенням кафедри,
Протокол №…… від "……"……………… 2002року
| Завідувач кафедри | …………………… |
ЗМІСТ
Дата: 2019-07-30, просмотров: 207.
