Транспортне господарство – призначене для перебійного постачання вантажів до складів зберігання вантажів під час транспортування, а також переміщення сировини і матеріалів до робочого місця.
В процесі функціонування транспортного господарство передбачає вирішення таких задач:
1. Створення чіткої системи внутрішнього транспортування вантажів відповідно до організаційного рівня виробничого процесу.
2. Визначення потреб ресурсів для запланованого функціонування внутрішнього транспорту.
3. Погодження виробничих і транспортних задач.
4. Транспорт за призначенням поділяється на зовнішній, міжцеховий, внутрішньо цеховий.
Види зовнішнього транспорту проводять на основі техніко – економічних розрахунків. Для цього порівнюють варіанти зовнішніх перевезень існуючими видами транспорту і вибирають той де приведені витрати мінімальні.
Se + Eн * К → мін.
Se – сумарні щорічні експертні витрати по варіантах.
Eн – нормативний коефіцієнт капіталовкладень.
К – сумарні капіталовкладення по варіантах.
Міжцеховим транспортом у більшості випадків виступає автомобільний та електротранспорт. Сфери застосування окремих видів транспорту наведені у таблиці.
Таблиця 11.
Сфери застосування автомобільних і енергетичних транспортних засобів.
Вид транспортного засобу | Данні з транспортування (відстань) |
Універсальні автомобілі, автомобілі-самоск. Автомобілі тягачі, електро – тягачі Автонавантажувачі, електронавантажувачі | Понад 2000м 400…. 2000м 150….400м |
Використовуючи дані таблиці і конкретні умови виробництва вибираємо вид міжцехового транспорту і розраховуємо кількість транспортних засобів для забезпечення вимог виробництва.
Для нашого прикладу підбираємо автонавантажувачі і електронавантажувачі.
Розрахунок їх кількості для річного обсягу перевезень знаходимо у такій послідовності:
· визначаємо час руху протягом одного рейсу:
t рух. =
t рух. = » 3 хв
е – дальність транспортування (230 км);
V – швидкість транспортування, м/год;
· визначаємо тривалість рейсу:
tрейсу = tрух + tвант – розв.
tрейсу = 3 + 25 = 28 хв.
tвант – розв. – тривалість вантажно – розвантажувальних робіт, хв.
· визначаємо кількість рейсів, які може зробити вантажник за одну робочу зміну:
Фт – фактичний час роботи протягом зміни.
· визначаємо обсяг продукції, що перевезе один погружчик:
Qод = Кр ∙ q
q = 130 кг.
Qод = 130 ∙ 17 = 2210 кг.
q – середня вантажопідйомність за один рейс, кг.
· визначаємо загальну кількість вантажопідйомників:
Qзм =
К =
Qзм – обсяг перевезень за одну робочу зміну;
К – кількість погружчиків на виробничу програму;
Фк – корисний фонд робочого часу (199 зм).
Таблиця 12.
Розрахунок обсягу перевезень міжцеховим транспортом.
Складові виробів | Загальна кількість на виробничу програму | Питома вага, кг. | Річний обсяг перевезень, кг Qр |
Деталі кріплення | 98941 | 0,8 | 79152,8 |
Симетричні деталі | 31384 | 2,3 | 72183,2 |
Корпусні деталі | 294 | 250 | 73500 |
Площинні деталі | 23167 | 13 | 301171 |
Фігурні деталі | 9981 | 27 | 269487 |
Всього | 795494 |
Висновок: проаналізувавши організацію транспортного господарства для підприємства визначили, що для забезпечення вимог виробництва нам необхідні автонавантажувачі і електронавантажувачі, річний обсяг перевезень якими становить 795494 кг.
Дата: 2019-07-30, просмотров: 181.