Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Вступ
Навчаючи дітей початковій математиці ми забезпечуємо підготовку мислення учнів до оволодіння прийомами мислення, що застосовуються в математиці, готуємо їх до засвоєння найважливіших понять (число, фігура, вираз, рівняння, функція, величина, алгоритм, координати); сприяємо реалізації завдань виховання в учнів загальнолюдських цінностей.
Повноцінна математична підготовка учнів загальноосвітньої школи є необхідна умова науково-технічного і соціального прогресу суспільства; від її якості безпосередньо залежать прискорення, науково-технічний, виробничий, економічний і оборонний потенціал нашої країни.
Реалізація цих можливостей передбачає добру методико-математичну підготовку вчителя. Вона забезпечується вивченням курсів математики і методики викладання математики в тісному зв'язку з предметами психолого-педагогічного циклу на основі наукового світогляду.
Кібернетики стверджують, що, незважаючи на велику різноманітність конкретних проявів процесів керування в живій природі, техніці, економіці, педагогіці, процеси ці здебільшого в своїй основі мають універсальний характер і здійснюються за загальною схемою.
Таке розуміння дає підстави стверджувати, що функції учителя повинні визначатися з урахуванням вимог загальної теорії керування, які для навчального процесу можна сформулювати так:
1) визначити мету навчання;
2) встановити вихідний стан керованого процесу (пізнавальної діяльності учнів);
3) визначити програму дій, яка передбачає основні перехідні стани процесу навчання;
4) забезпечити систематичний зворотний зв'язок “учитель-учень” і “учень-учитель” в процесі навчання;
5) забезпечити переробку даних зворотного зв'язку і на їх основі виробити коректуючий вплив на процес навчання і реалізувати його.
Ці вимоги є той алгоритм, за яким учитель повинен програмувати структуру свого заняття. Здійснення цих вимог можливе завдяки опорі на специфічні знання, що відбивають особливості керування процесом засвоєння
Таким чином, згідно четвертій і п'ятій вимогам загальної теорії керування, необхідною умовою ефективності керування пізнавальною діяльністю учнів на уроці є ритмічність і надійність реалізації внутрішнього і зовнішньою зворотного зв'язку. На основі цих даних учитель встановлює неузгодженість (розбіжність) між фактичними і еталонними знаннями і вносить необхідні зміни в методику викладання нового матеріалу.
Отже, учитель повинен знати, як учень засвоює ту чи іншу тему, а тому вміти всіма можливими способами, методами і засобами здійснювати контроль за роботою кожного учня і на кожному уроці.
В процесі роботи використовувалися такі методи дослідження
1. Теоретичні вивчення психолого-педагогічної і кібернетичної літератури по темі дослідження; теорія розвиваючого навчання; аналіз і узагальнення результатів експерименту з метою вироблення практичних рекомендацій з методики використання стандартизованого контролю знань.
2. Емпіричні: цілеспрямоване спостереження за навчальною діяльністю учнів в природних умовах уроку з метою визначення робочої гіпотези; спеціальні завдання і бесіди з учнями і учителями (анкетне опитування), спрямовані на виявлення нових форм і засобів контролю знань, умінь і навичок; педагогічний експеримент, що передбачає перевірку ефективності стандартизованого контролю знань, умінь і навичок; вивчення і узагальнення досвіду передових учителів, що застосовують стандартизований контроль; узагальнення власного досвіду викладання математики в початкових класах.
Наукова новизна і теоретична значимість роботи полягає в розробці методичних вимог до контролюючих пристроїв і дидактичних матеріалів до них на основі сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, методики викладання математики, нових інформаційних технологій.
Розроблено прості контролюючі пристрої, пристосування, контролюючі дидактичні матеріали, які можуть бути корисними методичними рекомендаціями для класоводів.
Висновок
Метою досліду було проаналізувати стандартизовану систему технічного і дидактичного контролю і розробити методи використання стосовно до різних типів уроків, які забезпечують ефективність навчання математики в початкових класах.
Ефективне навчання математики передбачає систематичний контроль за розумовою діяльністю і можливостями учнів, розвитком у них певних навичок мислення, формування уявлень і понять, якістю засвоєння ними попереднього навчального матеріалу.
Так як вчитель за браком часу не в змозі забезпечити систематичну перевірку знань, умінь і навичок у чнів з різних питань програми, то використання усного і письмового контролю дасть змогу прискорити зворотній зв”язок і всебічно перевірити знання, вміння і навички учнів.
Систематичне готування учнів до уроку в результаті щоурочної перевірки знань привчить дітей до сумлінної праці і підвищить рівень активності учнів на уроці.
Велику роль в навчанні мають самостійно виконанні учнями домашні завдання, що необхідно добре організувати та спланувати вчителеві.
Використання тестів, завдань з вибірковою формою відповідей, дозволяє вирішити одразу декілька питань: оцінка достатньо великої кількості учнів, швидкість перевірки, об”єктивність оцінки результатів виконаної роботи.
Стандартизований контроль знань значно підвищує можливості вчителя при перевірці знань, автоматизує зворотній зв”язок по широкому колу питань теми і долає недоліки існуючої системи оцінювання результатів навчання.
Вступ
Навчаючи дітей початковій математиці ми забезпечуємо підготовку мислення учнів до оволодіння прийомами мислення, що застосовуються в математиці, готуємо їх до засвоєння найважливіших понять (число, фігура, вираз, рівняння, функція, величина, алгоритм, координати); сприяємо реалізації завдань виховання в учнів загальнолюдських цінностей.
Повноцінна математична підготовка учнів загальноосвітньої школи є необхідна умова науково-технічного і соціального прогресу суспільства; від її якості безпосередньо залежать прискорення, науково-технічний, виробничий, економічний і оборонний потенціал нашої країни.
Реалізація цих можливостей передбачає добру методико-математичну підготовку вчителя. Вона забезпечується вивченням курсів математики і методики викладання математики в тісному зв'язку з предметами психолого-педагогічного циклу на основі наукового світогляду.
Кібернетики стверджують, що, незважаючи на велику різноманітність конкретних проявів процесів керування в живій природі, техніці, економіці, педагогіці, процеси ці здебільшого в своїй основі мають універсальний характер і здійснюються за загальною схемою.
Таке розуміння дає підстави стверджувати, що функції учителя повинні визначатися з урахуванням вимог загальної теорії керування, які для навчального процесу можна сформулювати так:
1) визначити мету навчання;
2) встановити вихідний стан керованого процесу (пізнавальної діяльності учнів);
3) визначити програму дій, яка передбачає основні перехідні стани процесу навчання;
4) забезпечити систематичний зворотний зв'язок “учитель-учень” і “учень-учитель” в процесі навчання;
5) забезпечити переробку даних зворотного зв'язку і на їх основі виробити коректуючий вплив на процес навчання і реалізувати його.
Ці вимоги є той алгоритм, за яким учитель повинен програмувати структуру свого заняття. Здійснення цих вимог можливе завдяки опорі на специфічні знання, що відбивають особливості керування процесом засвоєння
Таким чином, згідно четвертій і п'ятій вимогам загальної теорії керування, необхідною умовою ефективності керування пізнавальною діяльністю учнів на уроці є ритмічність і надійність реалізації внутрішнього і зовнішньою зворотного зв'язку. На основі цих даних учитель встановлює неузгодженість (розбіжність) між фактичними і еталонними знаннями і вносить необхідні зміни в методику викладання нового матеріалу.
Отже, учитель повинен знати, як учень засвоює ту чи іншу тему, а тому вміти всіма можливими способами, методами і засобами здійснювати контроль за роботою кожного учня і на кожному уроці.
В процесі роботи використовувалися такі методи дослідження
1. Теоретичні вивчення психолого-педагогічної і кібернетичної літератури по темі дослідження; теорія розвиваючого навчання; аналіз і узагальнення результатів експерименту з метою вироблення практичних рекомендацій з методики використання стандартизованого контролю знань.
2. Емпіричні: цілеспрямоване спостереження за навчальною діяльністю учнів в природних умовах уроку з метою визначення робочої гіпотези; спеціальні завдання і бесіди з учнями і учителями (анкетне опитування), спрямовані на виявлення нових форм і засобів контролю знань, умінь і навичок; педагогічний експеримент, що передбачає перевірку ефективності стандартизованого контролю знань, умінь і навичок; вивчення і узагальнення досвіду передових учителів, що застосовують стандартизований контроль; узагальнення власного досвіду викладання математики в початкових класах.
Наукова новизна і теоретична значимість роботи полягає в розробці методичних вимог до контролюючих пристроїв і дидактичних матеріалів до них на основі сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, методики викладання математики, нових інформаційних технологій.
Розроблено прості контролюючі пристрої, пристосування, контролюючі дидактичні матеріали, які можуть бути корисними методичними рекомендаціями для класоводів.
Розділ 1. Суть основні риси, дидактичні можливості стандартизованого контролю знань
Вивчення початкового курсу математики в школі вимагає від учителя і учнів активного відношення до математики. В зв'язку з цим уроках використовуються елементи програмованого опитування, що активізує розумову діяльність учнів і підвищує інтерес до математики.
Одним із шляхів успішної реалізації автоматизованого зворотного зв'язку є так званий стандартизований контроль знань, умінь і навичок. Актуальність запровадження стандартизованого контролю зумовлюється тим, що він значно підвищує можливості вчителя при перевірці знань, автоматизує зворотний зв'язок по широкому колу питань теми і долає недоліки існуючої системи оцінювання результатів навчання.
При стандартизованому контролі вивільняється час учителя, а також з'являється реальна можливість частіше контролювати роботу кожного учня тобто підвищити частоту зворотного зв'язку.
Стандартизований контроль може бути використаний безвідносно до того як проходить навчання: шляхом використання посібників чи викладання традиційним способом. Впровадження стандартизованого контролю дає вчителю можливість одержати відомості про глибину засвоєння тих чи інших питань курсу без значних витрат часу на бесіду з учнями або перевірку письмових робіт; розв'язувати складні методичні питання; глибше вникати в психологію учнів, аналізувати причини труднощів, що виникають при засвоєнні навчального матеріалу, і вживати заходи по їх усуненню. При традиційних формах навчання про помилку, допущену в письмовій контрольній роботі, учень дізнається з деяким запізненням.
До цих дій відносяться:
1) встановлення, чи є відповідь учня правильною і повною;
2) оцінка знань;
3) оголошення учневі, чи правильна його відповідь і яка оцінка йому поставлена.
Якщо б на кожному уроці всі учні опитувались і праця їх пізнання належне оцінювалась, то це привчало б учнів до систематичної праці, стало б стимулом до повсякденного самостійного поповнення знань, сумлінної підготовки до кожного уроку.
Успіх учителю буде забезпечений, якщо зворотний зв'язок (контроль знань) буде замкнутим, тобто учень буде зразу знати, де він помилився, як правильно дати відповідь на поставлене завдання.
Ефективне навчання математики передбачає систематичний контроль за мислительною діяльністю і можливостями учнів, розвитком у них певних структур мислення, формування уявлень і понять, якістю засвоєння ними попереднього навчального матеріалу. При цьому учитель повинен пам'ятати, що:
1) початкове навчання - фундамент всього подальшого навчання;
2) прогалини в знаннях і особливо недоліки розвитку мислення на початковому етапі навчання важко відновлюються в подальшому (потім важко переучувати).
Таким чином, навчання - це взаємопов'язана діяльність учителя і учня, орієнтована на досягнення навчаючих і розвиваючих цілей.
Зараз існують об'єктивні причини, які вимагають удосконалення методів навчання, автоматизації і механізації навчального процесу, підсилення контролю знань.
Серед них слід визначити такі:
1. Ріст обсягу наукової інформації, зокрема, в програмах з математики
В наш час обсяг знань зростає дуже швидко - за оцінками вчених він подвоюється кожні 8 років. А це вимагає постійного удосконалення методів навчання, впровадження в педагогічний процес автоматизації і механізації, наукової організації педагогічної праці, підсилення зворотного зв'язку.
2. Недостатня частота зворотного зв'язку між учителем і учнем (недосконалість контролю знань).
Керована система "учитель - учень" ефективно функціонує тоді, коли зв'язок між об'єктами системи встановлюється постійний і прямий зворотній зв'язок. при традиційних методах навчання часто здійснюється прямий зв'язок (від учителя до учня) і значно рідше - зворотний прямий (від учня до учителя). шляхом опитування на уроці учитель може проконтролювати роботу лише деякої частини учнів. Крім того треба взяти до уваги, учитель, при великій кількості учнів в класі, без допомоги спеціальних засобів фізично не в змозі одержати інформацію від кожного учня в будь-який момент навчання, дізнатися, правильно чи неправильно він засвоює кожну порцію матеріалу, що саме в даному питанні йому не зрозуміло, своєчасно реагувати на прогалини в його знаннях.
Кожен учень має потребу в постійній увазі і безперервним спостереженням за його роботою.
Якщо учень зробив помилку і її ніхто не виправив, він до неї "звикає" і повторює її багато разів; ця помилка закріплюється в свідомості, стає звичною, і її важко виправити. Якщо учень одразу дізнається, що він засвоює матеріал правильно, то це різко підвищує його увагу і зацікавленість до навчання.
Тільки оперативний контроль одразу за всіма учнями дає можливість учителю встановити кінцевий результат навчання - успішність кожного учня (зовнішній зворотний зв'язок), а учневі перевірити самого себе (внутрішній зворотний зв'язок). На допомогу цій справі приходять групові контролюючі пристрої.
3. Складність поєднання колективних форм організації навчальної роботи з індивідуалізацією навчання.
Проводячи урок традиційними методами, учитель зв'язує учнів єдиним об'ємом матеріалу, єдиними формами викладу, єдиним часом вивчення. Педагогічні дослідження свідчать про те, що темп засвоєння навчального матеріалу учнями, які добре встигають, приблизно в три рази вище, ніж у тих, що відстають. Якщо врахувати, що учні відрізняються один від одного темпераментом, ступенем уважності і підготовленості, якістю пам'яті і т.п., то стає очевидним, що індивідуалізація процесу навчання може стати важливим фактором підвищення ефективності навчального процесу.
Велика кількість матеріалу і обмеженість в часі при існуючій методиці навчання позбавляє учителя можливості враховувати індивідуальні особливості учнів, примушує його орієнтуватися на учня з середньою успішністю. Це призводить до того, що сильні учні недовантажуються, а слабкі не встигають стежити за ходом міркувань учителя.
Для усунення цієї невідповідності потрібно розв'язати питання про те, які розділи слід вивчати на колективних заняттях, а які індивідуально і які потрібно використати для цього способи контролю (які контролюючі пристрої)
4. Складність керування самостійною роботою учнів
Важливим завданням навчання в школі є прищеплення учням навичок і умінь самостійної роботи. Самостійна робота - один із основних засобів підвищення якості знань учнів, бо пізнання в кінцевій інстанції - це процес самостійного формування мислення.
Принцип самостійності в роботі учнів повинен проходити червоною ниткою через усі форми навчально-виховної роботи, починаючи з пояснення учителя і закінчуючи практичними роботами учнів. Слід чітко і раціонально визначити, скільки часу необхідно відводити для кожної теми, для роботи з учителем, а скільки на самостійну роботу. При організації самостійної роботи необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів. Традиційна система навчання не дає можливості успішно організувати таку самостійну роботу, бо при роботі з тридцятьма учнями вчитель не зможе дати учневі належного підкріплення, вчасно виправити його помилку, пояснити місця, що викликають складність тощо.
Передові учителі шкіл розробляють навчальні матеріали і диференційовані завдання для різних груп учнів класу, використовують прості навчальні пристрої, успішно організовують самостійну роботу і домагаються високих результатів.
5. Недостатня активізація розумової діяльності учнів на уроці При традиційній організації процесу навчання частина учнів на уроці не досить активно працює. Коли вчитель пояснює, а також при опитуванні не всі учні уважні, деякі просто не слухають.
Якщо учителя озброїти груповими контролюючими пристроями, які примушують кожного учня водночас відповідати на завдання, то непродуктивних затрат часу не буде.
Актуальність теми підсилюється ще й такими міркуваннями.
Найбільша необхідність удосконалення навчального процесу відчувається в систематичному одержанні зворотного зв'язку. Звичайний контроль дає неповний затриманий зворотний зв'язок, а нам потрібний оперативний, щоб зразу впливати на хід засвоєння знань учнями.
Учитель фізично не може за короткий час без спеціальних "помічників" сприйняти і проаналізувати сигнали зворотного зв'язку, які надходять від усіх учнів. Це ускладнює для учителя завдання визначення ступеня розбіжності системи "учитель - учень", що в свою чергу погіршує його можливості в керуванні процесом навчання. Недосконалість контролю знань приводить до того, що елемент стихійності в навчанні ще досить великий. Часто учитель за браком зворотного зв'язку не може визначити, чи правильно переробляється в свідомості учня повідомлена йому інформація, а це приводить до неправильного формування знань, умінь і навичок в окремих учнів. Справедливо вважають, що одна з причин неуспішності - несвоєчасний, епізодичний облік знань, недостатність контрольно-перевірочних операцій.
Експерименти свідчать про те, що вчитель повинен набагато більше давати підкріплень учням, ніж це йому вдається зробити при традиційних методах контролю, без спеціальних "помічників". Якби на кожному уроці учнів опитували, праця їх пізнання оцінювалась, це привело б до систематичної роботи, щоденного самостійного поповнення знань, старанної підготовки до кожного уроку.
Розширення каналу зворотного зв'язку на виході, застосування учителем технічних засобів зворотного зв'язку (ТЗЗ) і паралельних прийомів контролю - важливий резерв поліпшення умов управління процесом навчання і підвищення успішності. Учителю легко керувати самостійним здобуттям знань і навчальною діяльністю учнів, якщо він може одержати по каналу оперативного зворотного зв'язку достовірні відомості від кожного учня про те, як він розуміє матеріал, що вивчає.
Систематичний контроль потрібний:
а) для керування навчальною діяльністю учнів, корегування процесу навчання;
б) для використання таких видів стимулювання діяльності учнів, як свідоме і сумлінне ставлення до навчання, моральне заохочення.
Щоб забезпечити замкнутість контролю, потрібно його здійснювати в три етапи:
1) одержати від усіх учнів вихідні відомості про їхні фактичні знання, уміння і навички (виявляти рівень розумового розвитку);
2) порівняти вихідні дані (це робить учитель або машина) з еталонною відповіддю і визначити розбіжності між ними;
3) досягти усунення розбіжності між учнівськими і еталонними відповідями за допомогою роз'яснень помилок, зміною методики навчання тощо.
Здійснення цих трьох етапів реалізує принцип замкнутості зворотного зв'язку.
За традицією знання учнів на уроках контролюються здебільшого усній і письмовій формах. Проте ні в усній, ні письмовий контроль знань не дають учителю в будь-який момент навчання оперативних відомостей про якість сприймання нового матеріалу всіма учнями. Так недоліком усного опитування є те, що відповідають не всі, а окремі учні (контроль послідовний, причому опитування проводиться час від часу несистематично). Як правило, контроль проходить при низькій активності учнів і забирає багато часу. До того ж чимало розумової енергії і часу витрачає на запитання і відповіді одного учня. Письмовий контроль знань дає відомості про засвоєння матеріалу кожним учнем, але він не відбиває рівня розвитку розмовних навичок, вимагає від учителя значних витрат часу і праці на добір вправ та на перевірку письмових робіт. Крім того, про результати письмової роботи учитель і учні дізнаються з великим запізненням (коли гострота інтересу зникла). Письмовий зворотний зв'язок - це затриманий зв'язок і, отже, не включається безпосередньо в процес навчання, а тому мало на нього впливає. Письмові контрольні і самостійні роботи не можна щоденно виконувати, тому що їх перевірка трудомістка.
З попереднього випливає, що традиційні методи контролю не завжди забезпечують такий контроль, який необхідний для успішного керування навчальною діяльністю учнів. Слід відзначити, що традиційна система контролю - найслабша ланка навчального процесу в школі і, отже, потребує вдосконалення на базі нових прогресивних методів і технічних засобів контролю знань.
Дослідженнями встановлено, що зворотний зв'язок між учителем і учнями буде дійовим, масовим і систематичним, глибоким і повним якщо усний і письмовий контроль поєднати з третім - стандартизованим (автоматизованим) контролем знань (СКЗ), тобто таким, що замінює функції вчителя за контролем знань різними пристроями, друкованими і письмовими матеріалами і т.п. Комплексне використання усного письмового і стандартизованого контролю значно розширює можливості керування навчально-виховною роботою, підвищує коефіцієнт корисної дії педагогічної роботи, усуває недоліки традиційної системи навчання.
Якщо урок проводиться за вище описаною структурою (п'ять етапів пізнавальної діяльності учнів) і комплексно використовуються різні види контролю, то у свідомості учня автоматично закріплюється алгоритм, за яким він самостійно зуміє розв'язати інші задачі, які поставить перед ним життя. А це означає, що учитель виконує своє важливе завдання при навчанні - розвивати в учня культуру наукового самостійного мислення, вміння володіти методами одержання і застосування знань.
З попереднього випливає, що проблема удосконалення змісту, методів і засобів перевірки знань, умінь і навичок досить актуальна.
Предмет досліду:
визначення впливу використання стандартизованого контролю на ефективність навчання при вивченні математики в початкових класах.
Об'єкт досліду є процес навчальної діяльності учнів і учителя, спрямований на поліпшення успішності учнів з початкової математики.
Досліджуються питання методики контролю знань учнів при навчанні математики в початкових класах, спрямованої на підвищення активізації пізнавальної діяльності учнів і досягнення належного рівня знань, умінь і навичок у відповідності з вимогами програм.
Комплексне використання усного, письмового і стандартизованого контролю знань учнів розширює можливості керування навчальною роботою, підвищує коефіцієнт корисної дії педагогічної роботи, усуває недоліки традиційної системи навчання, підвищує якість знань, умінь і навичок учнів, забезпечує індивідуалізацію навчання, розвиває активність і самостійність і тим самим створює сприятливі умови для успішного керівництва процесом засвоєння.
Переваги стардантизованого контролю і доцільність його широкого засвоєння в навчальному процесі обумовлюється такими його можливостями:
1. Пред'явлення до всіх учнів однакових (стандартизованих) вимог учитель в процесі контролю, що забезпечується застосуванням однакової кількості й однакової складності контрольних завдань, однакових засобів реалізації контролю і єдиного для всіх критерію оцінки успішності.
2. Широка автоматизація найважливіших функцій контролю (аналізу відповідей учнів, виведення оцінок, відображення, опрацювання та реєстрації результатів контролю).
3. Ефективна реалізація паралельного способу проведення контролю з оперативним використанням результатів контролю для керування навчальним процесом. Обов'язковою умовою здійснення цієї можливості є застосування індивідуальних технічних засобів контролю, що автоматизують функції аналізу відповідей учнів.
Багаторазове відтворення контролю в стандартних умовах з будь-якою кількістю учнів. Під стандартизованим контролем розуміють такий контроль, в якому чітко визначені і матеріально забезпечені однакові для всіх учнів об'єктивні умови: мета, засоби і способи контролю, критерії оцінки успішності.
Для дидактичної реалізації стандартизованого контролю особливе значення мають програми-завдання - комплект спеціально підібраних навчаючих і контролюючих вправ, які дають можливість разом із засобами контролю автоматизувати зворотний зв'язок і в поєднанні з традиційним контролем всебічно перевірити знання, уміння і навички всіх учнів з конкретної теми.
Програми-завдання - це новий вид вправ з вибірковою або конструктивною формою відповідей (вони є добрим доповненням до традиційних), які дають можливість за допомогою засобів контролю забезпечити автоматизований зворотний зв'язок і самоконтроль учнів.
Головна функція програм-завдань - це діагностика стану знань і умінь учнів, результати якої повинні сприяти керуванню процесом навчання, засвоєння певних знань.
Успіх і ефективність стандартизованого контролю залежить від якості контролюючих програм-завдань. За своїм змістом програми-завдання повинні бути такими, щоб стимулювати, розвивати активність учнів, творче мислення, вони повинні примушувати учнів міркувати, сприяти якісному засвоєнню матеріалу, тобто не просто відтворювати дану інформацію, а активно перероблювати її. Якщо учням даються різні варіанти контрольних завдань, то слід, особливо при підсумковому контролі, порівнювати ці варіанти за ступенем їх складності.
При складанні програм необхідно скласти групу питань (завдань) так щоб по відповідях про них можна було б судити не тільки про ступень засвоєння цього матеріалу в цілому. Необхідно, щоб вправи вимагали короткої відповіді, були конкретними і чіткими, бездоганними в стилістичному відношенні. Якщо при традиційному опитуванні учень, який не зрозумів даного питання, може звернутися до вчителя за поясненням то при програмованому контролі він не може цього зробити. Програми-завдання повинні бути різноманітними за змістом, включати питання теоретичного і практичного характеру, різні задачі та вправи, які сприяли б засвоєнню теоретичного матеріалу і виробляти в учнів уміння та навички застосовувати математичні знання на практиці
Контролюючі програми можуть бути складені за лінійною або розгалудженою схемою. Більшість програм мають лінійну схему, і кожне наступне завдання, дане учневі, не залежить від того, чи правильно виконано попереднє. Такі програми легко складаються.
Однак в ряді випадків, особливо при поточному контролі доцільно користуватися розгалуженою схемою, при якій кожне завдання залежить від того, як учень виконав попереднє завдання (правильно чи ні, а в останньому випадку вибір залежить від характеру допущеної помилки). Користуючись такими програмами можна більш точно оцінити рівень знань учнів, виявити не тільки "ступінь незнання", а й причини допущених помилок. В цьому випадку час на контроль витрачається більш економно і раціонально, враховуються індивідуальні розбіжності учнів
Кожна програма-завдання з тієї чи іншої теми повинна ставити мету, перевірити в учнів певні уміння та навички або їх комплекс.
При стандартизованому контролі кожному учневі даються вправи з вибірковою або конструктивною формою відповідей, які він виконує, як правило, письмово, а для вчителя зазначає кінцевий результат учитель вигляді числа, елементарного виразу, номера відповіді тощо
Найбільш повне визначення знань учнів забезпечується при застосуванні конструктивних відповідей. Самостійне конструювання відповіді на запитання - це складніша за своєю структурою діяльність, ніж розпізнавання її серед інших, близьких до неї, але неправильних відповідей. Вона більше відповідає цілям навчання і більш дає для засвоєння понять, формування вмінь оперувати ними. Складання відповідей - надійніший показник успіхів учнів в навчанні, ніж їх вибір. Однак практично вони можуть застосовуватися тільки в окремих випадках, тому що автоматизувати контроль при використовуванні конструюємих відповідей дуже важко.
Тому найбільш часто користуються вибірковим типом відповіді, який більш легко реалізується порівняно з іншими типами. Таку відповідь легко ввести в контролюючий пристрій і оцінити його правильність. Вибіркова форма відповіді може застосовуватися з метою уточнення, шліфування здобутих учнями знань. Ця мета досягається тоді, коли для вибору визначаються близькі, але неправильні або менш правильні відповіді. Такий їх вибір потребує попереднього вивчення типових помилок, що трапляються в учнів при розкритті змісту засвоюваних понять і оперуванні ними. При збільшенні кількості альтернатив, з яких доводиться вибирати правильну відповідь надійність їх підвищується.
Стандартизований контроль здійснюється систематично і фронтально, є активною формою повторення і закріплення навчального матеріалу Він дозволяє вчителю оперативно коректувати хід поточного навчання, тобто, якщо вчитель з'ясує, що учні недостатньо засвоїли матеріал, він приймає відповідні заходи, вести процес засвоєння знань необхідним руслом, вимагає для перевірки правильності виконання завдання порівняно невеликої виграти часу і праці.
Стандартизований контроль дає найкращий ефект в процесі навчання, коли він буде оперативним і органічно включатиметься в процес пізнання, йдучи безпосередньо за поданням навчальної інформації або здобуванням учнями її самостійно.
Практика показує, що перевірку знань постійного і специфічного матеріалу, гнучкості і творчості мислення, здатності вільно викладати свої думки слід виконувати за допомогою усного і письмового опитування, а найстійкіший і найтиповіший матеріал (що наполегливо і неодноразово повторюється), набуття умінь і навичок - за допомогою стандартизованого контролю.
Якщо навіть через недосконалість програм-завдань чи засобів автоматизації результати контролю не досить точно відображають дійсний рівень засвоєння матеріалу, вони будуть засобом активізації учнів, засобом корекції методики викладання, дадуть можливість оперативно виявляти відстаючих і своєчасно надавати їм допомогу.
При достатній кількості стандартизованих опитувальних матеріалів та засобів автоматизації є можливість оперативно проводити контроль під час уроків, практичних занять та після вивчення кожної теми (тематичний контроль)
Доведено, що витрати часу учителя на стандартизований контроль скорочуються в три - чотири рази в порівнянні із звичайним опитуванням. Крім того підвищується якість підготовки учнів до уроків, значною мірою зростає їх активність та організованість під час самостійного опрацювання матеріалу.
Стандартизований контроль як засіб раціоналізації праці вчителя і розширення його можливостей при правильному поєднанні з традиційним контролем допомагає інтенсифікувати діяльність учнів, дає змогу розширити можливості керування навчально-виховним процесом.
Для успішної організації стандартизованого контролю потрібно розв'язати два взаємно пов'язані завдання:
а) скласти якісні контролюючі завдання (картки-тести);
б) доцільно автоматизувати функції контролю.
Таким чином стандартизований контроль охоплює всі основні питання теми (а не окремі, як це буває при усному опитуванні), він є ефективним засобом виявлення та вимірювання результатів навчання, знижує вплив суб'єктивних якостей вчителя (особливої думки його на рівень знань учнів) на виставлення оцінок, дає змогу більш об'єктивно виявляти відмінність у підготовці учнів, значно підвищує продуктивність праці вчителя і його можливості в керуванні навчально-виховним процесом.
Крім цього стандартизований контроль дає найбільший ефект, коли він поєднується з традиційними методами контролю. Виконання програм-завдань повинно займати лише частину навчального часу, що відводиться за планом на опитування учнів і на закріплення матеріалу учитель вигляді вправ (приблизно 50%).
Дата: 2019-07-30, просмотров: 198.