Пошуки добре збережених слідів жител епохи неоліту є актуальним завданням, проте пов’язані з певними труднощами. Справа в тому, що більшість неолітичних поселень розташовувалася на піщаних дюнах [Археология..., 1987, с. 82, 111; Вarta, 1959, s. 241–258], які руйнувалися під час пізніших заселень (наприклад Оболонь), вибирання піску для будівництва (Вижівка, Новосілки, Великий Мідськ) або знищувалися видувами внаслідок пониження рівня ґрунтових вод (Залухів, Хабарище).

Питання житлобудівництва в неоліті Полісся залишається маловивченим у зв’язку з відсутністю необхідного обсягу матеріалів. Але подальші дослідження допомогли б пролити світло на побут, демографію, культуру загалом. Одержані за останні роки планіграфічні дані з поселень та стоянок ВНК Вижівка, Оболонь, Новосілки, Стрічено, Вовче, Крушники дають змогу зробити деякі попередні узагальнення.

Під час цих розкопок увага приділялася вогнищам, розташуванню каменів, крем’яних знарядь. Фіксація знахідок на плані житла робилася за допомогою різних умовних позначок (С-скребок, Р-різець, Т-трапеція, Х-кераміка тощо). Відомо, що скребки були жіночими знаряддями, а різці, сокири, наконечники стріл, мікроліти використовувалися чоловіками. Все це дає змогу достатньо точно відтворити інтер’єр помешкання – місця роботи, відпочинку, приготування їжі.

Залишки унікального, напевно літнього, об’єкта розміром 6x4,2 м виявлено північніше с. Хабарище Ратнівського району, неподалік озера на підвищенні 150x200 м. Зорієнтований він по лінії північний захід – південний схід, фіксувався за залишками «цеглин» торфу, з яких складений, та вільхових жердин товщиною 5 см, укопаних по зовнішньому периметру на відстані 15–20 см одна від одної. Всередині житла шар піску темніший. З південного боку будівлі знайдено залишки вогнища діаметром 30x40 см та уламки неолітичного посуду. В зв’язку з пониженням рівня ґрунтових вод ця невисока (до 0,5 м) дюна почала роздерновуватися та розвіюватися, як наслідок, оголилися залишки нижньої частини неолітичного житла. Поблизу розміщені рештки ще двох подібних, але гірше збережених жител [Охріменко, 2001, с. 63–64].

Погано збережений об’єкт ВНК було виявлено в урочищі Вовче біля с. Майдан-Липно Маневицького району Волинської області. На його площі знайдено комплекс крем’яних знарядь, уламки горщика, дрібні фрагменти кісток, залишки великого вогнища діаметром близько 3 м, яке опущене в материк на 0,7–0,8 м. Поряд було ще одне вогнище поперечним перерізом 0,2 м. Загальна його площа могла становити 30 м2.

Пам’ятку біля с. Галина Воля Старовижівського району можна інтерпретувати як унікальне поселення періоду докерамічного неоліту. Тут досліджено залишки однієї підчотирикутної споруди, плавно заглибленої в материк. У її вцілілій частині виявлено рештки більших і менших вогнищ. Усередині об’єкта зібрано численні дрібні фрагменти кісток, трапеції, скребки, різці, нуклеуси, багато тесел. Знахідки, в т. ч. однотипні, розташовані на площі житла рівномірно. Вціліла площа споруди становить понад 40 м2 [Залізняк, Охріменко, 1985, с. 97].

На поселенні ВНК Новосілки-Стрічено (Маневицький район) виявлено залишки трьох споруд. Усього ж їх могло бути на поселенні 4–5. У першій з них, окрім кераміки та знарядь з кременю, зафіксовано чотири вогнищеві ями, що могли слугувати для приготування їжі в горщиках. Залишки другої становили собою лінзу заповнення житла довжиною 2,5 м. У ній було вогнище діаметром 0,5 м. Залишки ще одного житла простежувалися на площі 5x8 м. Тут знайдено яніславицькі наконечники, мікрорізцеві сколи, трапеції, скребки, різці, пластини, дрібні кістки, фрагменти тонкостінної кераміки з домішкою трави в тісті, а також вогнищева заглибина діаметром 0,3 м та глибиною 0,15 м.

Експедиція Л. Залізняка на правому березі р. Уж в урочище Прибір Христинівський навпроти с. Христинівка Народицького району Житомирської області в 70-ті рр. виявила неолітичне поселення, назване Крушники. В 1984 р. у східній його частині Г. Охріменко проводив незначні рятівні розкопки (5x6 м).

Вірогідно, тут був розташований житловий об’єкт, у якому виявлено три ями, за межами розкопаної ділянки знахідки майже не траплялися. Стратиграфія в розколі була така: 5–10 см займав темно-бурий шар гумусу, під ним залягав шар підґрунтя коричневого кольору (10–15 см), далі йшов світліший материковий пісок. На межі квадратів 5а та 5б виявлено ямку діаметром 0,4 м, глибиною 0,2 м. У ній був гумусований пісок, дрібні вуглинки. Вона дещо розширювалася в східному напрямку. Аналогічна, але менших розмірів, ямка була в квадраті 4 д. її глибина досягала 0,6 м від рівня денної поверхні. Можливо, перша з них слугувала для приготування їжі в горщику, обкладеному палаючим вугіллям, друга ж була заглибиною від стовпа.

У південній частині розкопу на пам’ятці Крушники відрита велика яма підокруглої форми. По довгій вісі вона мала 1,5 м, по короткій – 1,3 м. Глибина її нижче гумусу – 0,8 м. В її сірувато-попелистому заповненні, крім дрібних вуглин, було небагато кераміки та кременів.

На площі цієї споруди добуто 430 одиниць кременю, в т. ч. 67 пластин без повторної обробки, 44 знаряддя: пластинка з притупленим ретушшю краєм, трапеція, уламок вістря яніславицького типу тощо. В розкопі знайдено також розвали двох горщиків середніх розмірів.

Отже, можна вважати, що поселення Крушники мало невеликі розміри – приблизна його площа 30 м². Дещо видовжене розміщення знахідок може вказувати на його чотирикутну форму. Витягнуте воно було по лінії північ-південь паралельно до течії ріки. В південній частині житла містилася велика заглиблена вогнищева яма, яка давала змогу «понижувати» вогонь від стелі і сприяла його концентрації та кращому утриманню тепла. Вірогідно, що так могло бути сплановане лише зимове житло. На це вказують і основні знаряддя: жіночі скребки для обробки шкір та ножовидні пластини для розрізування м’яса, шкір, чищення риби, а також чоловічі знаряддя: різці, наконечник стріли, розміщені поряд із вогнищем. Тобто це тепле освітлене місце було «центром» домашнього виробництва. Приблизно по центру концентрувалися розвали двох посудин. Вірогідно, там сім’я споживала страву.

Із західного боку від розвалу № 2 – ямка для невеликого вогнища діаметром близько 0,4 м. У ній, напевно, і готувалася в горщиках страва. Ямки і розташовані поряд розвали посудин виявлені також на пам’ятках Балаховичі (Бригада), Новосілки (Стрічено). Показово, що протилежний до великого вогнища бік об’єкта майже не містив знахідок. Не виключено, що тут був вхід.

Виявлена в західній частині ямка від стовпа може свідчити, що ця будівля, ймовірно, була стовповою, чотирикутною. Стіни її могли бути зроблені з очерету чи лози. Можливо, очеретяною була і стріха. Порівняно мала площа житла вказує на те, що тут проживала невелика родина.

Поселення ВНК у багатих мисливськими та рибальськими угіддями місцях могли бути постійними або сезонними [Гладких, 1989, с. 19; Зализняк, 1989, с. 82, 84; Залізняк, 1990, с. 4; Балакин, Нужный, 1990, с. 95]. Переміщення неолітичного населення відбувалося, можливо, у зв’язку з міграціями об’єктів полювання або після висихання водойм у посушливий період [Nogaj-Chachaj, 1991, s. 40; Черниш, 1973, с. 58; Непріна, 1982, с. 4]. На Волинському Поліссі виявлені місця як тимчасового перебування мисливців та рибалок, часто розміщені в заплавах та низинах (Мульчиці-ІІ, Мульчиці-ІІІ, Боровно-ІІ, Мала Глуша, Люб’язь-П), так і тривалого (Новосілки, Оболонь, Вижівка), можливо зимові, розміщені на вищих сухих дюнних пагорбах. Складалися вони здебільшого з 3–5 жител площею 24 м² (Хабарище), 30 м² (Крушники), 40 м² (Вижівка, Новосілки), в кожному з яких могла проживати мала чи велика сім’я. Враховуючи, що тривалість життя в той час була невелика, в основному, це були малочисельні родини, які мали житла відповідних розмірів. Кількість жителів поселення могла становити 20–35 осіб [Зализняк, 1990а, с. 80].

Привертає увагу така характерна деталь, як відсутність на поселеннях ВНК кам’яної обкладки навколо вогнищевих скупчень, у той час, як на Лівобережжі Прип’яті, в ареалі поширення німанської культури [Залізняк, 1997, с. 75], ця особливість простежується. На західному березі озера Люб’язь у Любешівському районі Волинської області в уроч. Лядина-ІІІ, в місці затоплення водою знайдено камені, почорнілі від вогню, та інші залишки поселення німанської культури. Під час розкопок на поселенні Русакова-ІІ над р. Шчара М. Чернявський виявив рештки вогнищ із каменями невеликих розмірів, що мали сліди обпалення [Чарняускі, 1979, с. 9].

Варта уваги ще одна особливість: в окремих житлах виявлено по два вогнища – велике та мале (Вовче, Крушники). Великі вогнищеві заглиблення мають діаметр від 3 м (Вовче) до 1,5x1,3 м (Крушники), 0,5 м (Новосілки). Припускаємо, що вони використовувалися не лише для обі­грівання приміщення в зимовий період, а й для приготування (запікання) м’яса. Малі ж ямки в поперечному перерізі мають 0,2–0,4 м (Новосілки, Вижівка, Крушники) та незначну глибину – 0,15–0,3 м. Біля них концентруються розвали горщиків.

Отже, житла ВНК ділимо на легкі сезонні курені та довгочасні чотирикутні споруди. їх розміри – від 28 до 40 м². Стіни останніх можливо робилися з очерету, лози та глини, інколи – торфу (Хабарище), покрівля – з очерету.