Посуд волинської культури, порівняно з керамічними виробами суміжних територій та культур (німанською, гжебиковою, східнополіською, києво-черкаською), вирізняється певними особливостями технології, орнаментики [Титова, 2001, с. 166–176]. Він є чи не найголовнішим розпізнавальним матеріалом при її визначенні [Залізняк, 1997, с. 66; Охріменко, 1995, с. 304–306].

Керамічні вироби, зібрані в довоєнні роки, на жаль, не збереглися. Основна кількість наявних матеріалів виявлена в останні двадцять років. Вони походять зі стаціонарно досліджуваних пам’яток (Оболонь, Стрічено, Коник, Крушники) та зборів. Порівняно з Подніпров’ям, волинські неолітичні пам’ятки мають меншу кількість керамічного матеріалу. На поселеннях, як правило, вдається виявити кілька сотень фрагментів, а на розвіяних дюнах – у кращому разі – десятки. Тому загальна кількість фрагментів посуду цієї культури на сьогодні становить до 1000 одиниць.

Форми керамічних виробів, елементи орнаменту та й власне появу посуду на Західному Поліссі слід, напевно, пояснювати впливами буго-дністровської культури [Даниленко, 1969, с. 96 (Рис. 54, 72)]. Впродовж існування волинської неолітичної культури основним типом посуду був горщик середньої величини. Різноманітність форм керамічних виробів (горщиків) невелика – це були конусоподібні з прямими стінками вироби (І тип – Новосілки), біконусовидні – верхня частина звужувалася до середини (II тип – Шепель), яйцеподібні (III тип – Вовче), профільовані (IV тип – Новосілки, Нобель, Великий Мідськ), прямостінні, широко відкриті (V тип – Славута) (Табл. 4). Існує думка, що профільовані S-подібні вироби з’явилися в неоліті Понімання під впливом культури лійчастого посуду [Чарняўскі, 1979, с. 57]. Ми вважаємо, що це спостереження може стосуватися й посуду волинської культури, хоч знайдена Л. Залізняком біля с. Омит верхня частина ранньонеолітичного профільованого виробу вказує, що S-подібні горщики були тут і раніше. Можливо, під впливом південних землеробських культур, наприклад лінійно-стрічкової кераміки, з’явились окремі вироби овальної форми (тип VI – Вітковичі) . Із названих вище пунктів Шепель та Омит належать до раннього етапу ВНК.

Таблиця 4

Загальна характеристика кераміки ВНК

Усі керамічні вироби цієї культури (включно з пізнім періодом) мали гостре (Новосілки, Оболонь, Славута), округле (Великий Мідськ, Нобель), шпичасте (Мульчиці, Лютинськ, Коник) дно (див. табл. 4). Не виключено, що останні з’явилися тут як далекий відгомін культури ертебелле. Інколи придонна частина стінок горщиків значно товстіша. Кераміка ж нарвського типу округлодонна [Чарняўскі, 1979, с. 54].

Таблиця 5

Загальна характеристика кераміки неолітичних культур Прип’ятського Полісся

На думку В. Ісаєнка, для Західного Полісся епохи неоліту характерні два основні типи керамічного посуду: присадкуваті, широкогорлі посудини та високі, плавно профільовані [Исаенко, 1978, с. 42; Исаенко, 1963, с. 46–52] (Табл. 5).

Горщики ВНК переважно невеликі: виріб із Славути має діаметр вінець майже 12 см, а висоту – 14–15 см; із Шепля – відповідно 12 та 20, з Новосілок перший – 12 та 17, другий – 10,6 та 15,5; із Великого Мідська – 12 та 18,5; із Віткович – 16 та 15,5 см. Горщик з останнього пункту дуже подібний за формою до кухонних виробів КЛСК, лише позбавлений плоского дна – нагадує зрізану кулю (Додаток 26). Виріб з Мідська має невисокий яйцеподібний тулуб і легко розгорнуті вінця (Додаток 27). Інший, аналогічний за формою, прикрашений насічками та ямковим орнаментом. Ще один графічно реставрований виріб із цього поселення, підокруглий. Посудина зі Славути – широко відкрита, прямостінна, як можна здогадуватись із фрагментів, має зрізану зверху яйцеподібну форму. Своєрідністю відзначається і горщик з Нобеля: у ньому при яйцеподібному тулубі, округлому дні дещо розхилені високі вінця. Він подібний до горщика з Мостви [Телегін, 1968, с. 92]. Більшою або меншою профільованістю відзначаються вироби з поселення Оболонь (див. табл. 2).

Отже, можна вважати, що на більшості поселень Прип’ятського Полісся горщики були домінуючим виробом і мали форму конуса, біконічну або профільовану. Окремі вироби – округлі. Ці ж особливості, в основному, відзначені нами й у виробах ВНК.

 Передусім треба зауважити, що кераміка ВНК, як і поселення, поділена нами на три періоди – ранній, середній, пізній. Однією з особливостей, що вирізняють її з-поміж інших синхронних та сусідніх поліських неолітичних культур, є тонкостінність. Часто вироби мають стінки завтовшки 4–5 мм. Дуже рідко вони досягають товщини 1 см. Для прикладу подаємо розміри стінок кераміки з кількох поселень: Розничі – 3–6 мм, Тросне – 4–8 мм, Шепель – 5–7 мм, Новосілки – 5–7 мм, Оболонь – 6–7 мм, Мідськ – 5–8 мм, Сенчиці – 9–11 мм (див. табл. 5). За спостереженням В. Даниленка, «для кераміки старшого етапу (ДДК) властиве використання товстостінного посуду з гребінцевим орнаментом, для молодшого – тонкостінного з накольчастим орнаментом» [Даниленко, 1969, с. 31].

Іншою важливою специфічною особливістю кераміки ВНК є її однобарвність та добрий випал черепка, внаслідок чого всередині немає темної смуги: він весь коричневий, часто світло-коричневий, золотисто-жовтий, рідко – рожевий. Темно-коричневі вироби трапляються лише на пізньому етапі.

Приблизно половина знайденої неолітичної кераміки має розчеси віхтем або гребінцем на внутрішній, зовнішній або на обох поверхнях. Цей звичай зберігався в усі періоди, таке згладжування стінок посудин поширюється і на стжижовську кераміку ранньобронзового віку. Зовнішнє оформлення посуду волинської культури різне: стінки часто нерівні від відбитків вигорілих рослин (Мульчиці, Шепель, Мідськ). Є й вироби з досить добре прогладженою поверхнею (Балаховичі), можливо ангобованою (Грузятин, Вовче). Часто кераміка раннього та середнього етапу має на поверхні чіткі відбитки трави, але разом з тим помітне вирівнювання її лощилом (Оболонь, Новосілки, Нобель).

Основною в посуді ВНК є домішка в глиняну масу рослинності, піску, шамоту, жорстви. Інших складових не помічено. Іноді домішка до глиняної маси готувалася з одного-двох компонентів: із трави та шамоту, трави-піску, жорстви-рослинності. Д. Телегін писав, що вивчення особливостей технічної домішки у глиняному тісті кераміки має винятково важливе значення для розуміння шляхів її складання та подальшого розвитку [Телегін, 1968, с. 163].

Зміна ж технічної домішки, поява нової орнаментації, форми посуду може вказувати на етнічні перегрупування. На ранньому етапі домішка трави була значною, в наступних вона стає меншою, в пізньому періоді – ледь помітна. Шамот додавався рідко (Шепель, Оболонь, Балаховичі), особливо в ранньому та середньому періодах, а в пізньому збільшується домішка жорстви (Щитинська Воля, Вітковичі). Вироби зі значною домішкою піску в глиняній масі мали менше рослинності, добре прогладжувались або залощувались, інколи ангобувалися (Кухітська Воля, Вовче).

Міцність посуду ВНК різна. Рання кераміка досить крихка і швидко псується на поверхні грунту. Пізня – міцніша. Яким способом виготовлявся посуд, зрозуміти важко – місця стику джгутів майже непомітні. Випалювалися горщики, напевно, на відкритому вогні й рівномірно з усіх боків. Напрямок довгих травин у тісті виробів завжди горизонтальний (Великий Мідськ). Можливо, використовувалася коротка або посічена трава.

Розмір горщиків, технологія виготовлення визначалися, очевидно, призначенням, але майже скрізь вони були середніх розмірів. Мабуть, посуд використовувався для приготування страви невеликій родині, бо його ємність становить 1–2, рідше – кілька літрів.

Орнаментацію кераміки волинської неолітичної культури можна вважати значним мистецьким явищем того часу [Титова, 2001, с. 174]. Легкий горщик золотистого кольору майже завжди мав один-два чи декілька елементів декору, що залежало, можливо, від призначення або інших причин. У верхній частині вироби прикрашалися наколами або проколами з одного чи обох боків. Нижче наносили суцільний – до дна – декор з одного елемента орнаменту (Славута, Крушники) або кількох (Великий Мідськ, Нобель), іноді розріджений окремими полями (Розничі, Красносілля). Але форма, декор, розміри відзначалися архітектонічною та естетичною довершеністю. Найбільш уживаним елементом декору кераміки ВНК були гребінцеві відтиски, які наносили, очевидно, спеціальним орнаментиром (табл. 6). Найчастіше він має вигляд паралельних горизонтальних стрічок, які покривали верхню або середню частину виробу. Ці стрічки робили у три, рідше – у два або чотири зубці. Інколи відбитки наносились у вигляді полів, які нагадують чотирикутник або вертикальні гірлянди. Орнамент із вертикальних або нахилених насічок з’являється у середньому періоді.

Аналіз орнаментів з таких ранньо- та середньонеолітичних поселень як Розничі, Шепель, Сенчиці, Новосілки, Оболонь, Великий Мідськ, Славута, Тросне, Кухітська Воля, Балаховичі-І, Балаховичі-ІІ свідчить, що на кераміку наносився орнамент у вигляді гребінцевих відтисків, сітчастий, або ж з «копитець», ліній, насічок, ямок та вм’ятин.

Таблиця 6

Основні елементи орнаментації кераміки ВНК та КЧК (у %)

Серед чотирнадцяти реконструйованих систем орнаментації кераміки ВНК у більшості випадків бачимо наколи або проколи під зрізом вінця, в окремих випадках – відтиски гребінця або вм’ятини по зрізу вінець (Балаховичі, Великий Мідськ, Новосілки), декор верхніх частин посудин (Балаховичі, Омит, Великий Мідськ). Найбільш декорованим є горщик з Нобеля: він прикрашений «копитцями», сітчастою штриховкою, рядами наскрізних проколів у середній частині.

Орнаментація, форми посуду, технологія виготовлення волинської неолітичної культури частково мають, можливо, південне походження. Так, тонкостінну конусоподібну кераміку з рядами отворів під краєм вінця бачимо в групі Тісадоб Угорщини [Титов, 1980, с. 201, рис. 121]. Гребінцевий «кардіумний» орнамент водночас відтисками нахиленої палички, укладеними в ряди, відомий з кераміки Базькового острова (буго-дністровська культура). Тут є й відтиски по зрізу вінець [Даниленко, 1969, с. 66, рис. 2, 4, 8]. Гребінцевий орнамент відомий з пам’яток Центральних Балкан (Оцтаки – Магула) в культурі передсескло [Даниленко, 1969, с. 200, рис. 144] та, звичайно, в культурах дніпро-донецької спільноти, до яких належить і ВНК.

Прийом прогладжування гребінцем поширювався на Подніпров’ї і використовувався носіями ДДС раннього етапу, його знаходимо і на горщику буго-дністровської культури з поселення Шиманське [Даниленко, 1969, с. 106, рис. 69]. Сам же гребінцевий орнамент, на думку Д. Телегіна, міг виникнути на Подніпров’ї, в середовищі ДДС раннього етапу, і звідти проник на територію Волинського Полісся та в ареал поширення населення БДК [Телегін, 1968, с. 170].

На думку дослідників, культури дніпро-донецької спільноти мали в різні періоди дещо відмінні елементи декору. В. Даниленко відзначав, що між періодами гребінцевої та накольчастої кераміки треба виокремити період лінійно-прогладженої [Даниленко, 1969, с. 31]. Підкреслюючи відмінність кераміки києво-волинської групи від черкаської, Д. Телегін називав ранішими гребінцевий та лінійний орнаменти, а пізнішими – з насічок, наколів, лунок [Телегін, 1968. – С. 91].

На окремі горщики у середню їх частину наносили ряди наскрізних отворів (Нобель, Новосілки).

Меншою мірою використовувався декор з тонших або грубіших ліній, відомий і на кераміці БДК, КЧК. їх наносили горизонтально, вертикально або похило (Осова, Мняково, Новосілки). В окремих випадках від широких горизонтальних смуг униз навскіс прокреслювали короткі відрізки (Омит). Цей мотив пізніше часто використовується при оздобленні кераміки тшинецько-комарівської культури (ТКК) [Охріменко, Гусаревич, 1998, с. 47–51; Berezanskaja, Таras, 1998, s. 2]. Можливо, ці лінії були ідеограмами розораного поля. Заштрихований ромб, який використовувався носіями ТКК, означав, за А. Голаном, розоране поле [Голан, 1992, с. 87], як і трикутник, що міг позначати поле. У нижній частині виробів ВНК часто бачимо сітчасте штрихування, яке, можливо, імітувало плетені ємності. На фрагментах посудини з Комарова (початок середнього періоду ВНК) є шнуровий орнамент, який потім бачимо на виробах культур лійчастого посуду, кулястих амфор, шнурової кераміки.

Отже, основними елементами орнаменту кераміки ВНК є гребінцеві відтиски – 20,5% у Новосілках, 42,4% в Оболоні (для києво-черкаської культури, за даними О. Титової, 34,2%), прямі лінії – відповідно 12,8% та 3,8% (у КЧК – 18,4%) [Титова, 1992, с. 113] (див. табл. 4), «копитця» – 15,4% та 4,5%, похилі насічки 7,7% та 22,8%, «сітка» – 12,8% та 11,4% (остання у КЧК – 5,9%). Основу зональності декору становлять горизонтальні ряди.

Територіально близькими матеріалам ВНК на Прип’ятському Поліссі є матеріали німанської (НК) (західнополіський варіант) та східнополіської (СПК) культур. При порівнянні кераміки НК, СПК з волинською неолітичною бачимо самобутні риси останньої (див. табл. 5). Розглянемо спочатку особливості технології. Зріз вінця у виробах НК та СПК часто хвилястий від відтисків, чого у виробах ВНК не помічено. Основним типом виробів у трьох культурах були горщики, хоча в різні періоди їх форма змінювалася: у ВНК переважаючими типами були конусоподібні, біконусоподібні, яйцеподібні, прямостінні, профільовані при гострому, округлому, рідко – шпичастому дні. На Лівобережжі Прип’яті, в зоні поширення НК, горщики були присадкуваті, гостродонні з прямими вінцями [Исаенко, 1976, с. 42], вироби східнополіської культури широкогорлі з гофрованим краєм (діаметром близько 40 см, висотою 35 см). Горщики ВНК мали менші розміри, були стрункіші. Вироби ВНК відзначалися тонкостінністю порівняно з виробами СПК, іншою барвою, ніж у НК, відсутністю домішки черепашок, вапняку (див. табл. 5). Названі культури різнилися й декоруванням. У виробах ВНК відсутні прямокутні вдавлення (є лише в матеріалах з Оболоні), ялинкові композиції, відтиски текстилю, розмочаленої палички, як у кераміці НК, дужки, «гусенички», ялинкові композиції, як у виробах СПК.

Отже, за формами виробів, кольором, технологією виготовлення, технічними домішками, орнаментикою, розмірами керамічні вироби волинської неолітичної культури дещо різняться від кераміки німанської та східнополіської культур, так само, як і від києво-черкаської [Телегин, Титова, 1998, с. 24] (див. табл. 4, табл. 5).

При порівнянні посуду ВНК з виробами КЧК можна помітити відмінність їх форм і, якщо перші – часто біконічні або профільовані, то для виробів КЧК характерні «великі, широко відкриті гостродонні, рідко плоскодонні горщики та малі круглодонні миски» [Титова, 1993, с. 103]. Останні відомі і серед виробів східнополіської культури – Юревичі [Исаенко, 1976а, Рис. 38, 19–21]. Вироби ж ВНК середніх розмірів; плоскодонних та мископодібних виробів не виявлено. Якщо порівняти декор ВНК та КЧК, то можна зауважити риси і подібності, і відмінності, насамперед у оформленні зрізу вінець:

1) у виробах ВНК невідома така пізня риса КЧК як комірцеве оформлення;

2) в обох культурах під зрізом наносилися глибші наколи або проколи ззовні, зсередини чи з обох боків. За нашими підрахунками, на матеріалах шести пам’яток ВНК найчастіше робилися заглибини ззовні (див. табл. 6) – 73%, зсередини значно менше – 27%. В окремих випадках наколи робилися з обох боків (Оболонь – 20% від усіх вінець, виявлених тут). Переважання зовнішніх наколів простежуємо і на посуді КЧК;

 3) в окремих виробах ВНК та КЧК видно відтиски по зрізу вінець (наприклад, для КЧК з пам’ятки Борщів) [Костенко, Титова, 1988, Рис. 3, 2, 6, 7]. Для ВНК цей прийом є рідкісним (Балаховичі та деякі інші пам’ятки). Для кераміки КЧК, за даними О. Титової [Титова, 1992, с. 111], характерна велика частка орнаментованих фрагментів – 75%, для ВНК, за нашими підрахунками, значно менша – 33,8%. При порівнянні зональності нанесення декору теж помітні значні відмінності. Горизонтальними рядами в КЧК прикрашено 40,5%, вертикальними – 18%, а у ВНК – відповідно 94% та 6%. Характерно, що такі елементи декору як гребінцеві відтиски використовувалися в обох культурах найчастіше: ВНК – 27%, КЧК – 34,2% [Титова, 1992, с. 117-118] (див. табл. 4). На другому місці за кількістю у ВНК – ряди насічок – 19,8% (хоча в різні періоди їх частка неоднакова), які у КЧК менш уживані, хоч відомі в Гринях, Пустинці, Бортничах [Телегін, 1968, Рис. 45, 5, 37, 1, 42, 12]. Подібним до насічок є декор із дужок, нанесених заокругленим орнаментиром. Він є рідкісним серед керамічних матеріалів обох культур. У ВНК цей декор трапляється рідко, на пам’ятках, розташованих ближче до середньої течії Прип’яті, і є наслідком впливів німанської або східнополіської культури, інколи його бачимо і на кераміці КЧК (Бовсуни) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 33, 2]. Можливо, він теж походить з ареалу БДК. Елементом декору, який використовується порівняно часто, є менші та більші ямки: для ВНК його частка становить 17,5%, а для КЧК – 9,5%. Часто використовується при оздобленні у ВНК і т. зв. сітчастий елемент декору – 16,7% проти 5,9% у КЧК. Він, як і лінійний, був одним із найулюбленіших у населення лівобережжя Прип’яті, східнополіської та німанської культур, а в НК Понімання використовувався рідко [Чарняўскі, 1979, с. 135, 136]. В зоні Поприп’яття досить популярними були відтиски «копиток» (М. Чернявський). Цей орнамент часто використовувався в НК, СПК. У ВНК він становить 9,8%, в КЧК майже не знаний. Хоч подібні відтиски відомі в БДК, цей прийом у Поприп’ятті є, ймовірно, самостійним винаходом, як і проколи та наколи під вінцями. Невідомий у матеріалах ВНК і лапчастий орнамент, ряди відтисків розмочаленим орнаментиром, так само, як ряди трикутних, чотирикутних відтисків (як з хутора Тетерівського). Немає тут також орнаментики з ялинкових, кутових композицій, характерних для Київського Полісся, а також Надпоріжжя (Сурський острів) [Телегин, Титова, 1998, Рис. 10, 16].

Отже, у великому ареалі поширення пам’яток дніпро-донецької етнокультурної спільноти, у т. ч. волинської неолітичної [Телегин, 2001, с. 3], як і німанської культур, елементи декору були подібні – гребінець, ямки, лінії, сітка, насічки, – але на різних територіях у різних культурах їх набір та частота використання були неоднаковими, так само, як більший чи менший ступінь декорування. На наш погляд, процент орнаментованості зростав у пізніші періоди і залежав від способу життя, побутових умов, ступеня осілості. Припускаємо, що у населення ВНК, де переважало мисливство, тобто більш рухливого, орнаментика була менш розвинена. Там же, де населення більше займалося рибальством і вело переважно осілий спосіб життя (наприклад, Юревичі біля озера Литвин), кількість кераміки значна, вона декорована.