Крем’яний інвентар

Найчисленнішою численною категорією артефактів на поселеннях волинської неолітичної культури є крем’яні вироби. Сировиною для них був місцевий жовновий кремінь, виходи якого на поверхню відомі на Поліссі в багатьох місцях. Він має здебільшого світло-сіре, темне або коричневе забарвлення. Недостачі кременю на Волинському Поліссі не було, що могло мати вплив на розміри і, частково, форму виробів. Місцем початкової та подальшої обробки цього матеріалу були безпосередньо поселення, житла або короткочасні стоянки. Крем’яний інвентар різних поселень ВНК умовно ділимо за морфологічними ознаками на дві групи: яніславицького типу (Д. Телегін відносить його до рудоострівського варіанту дніпро-прип’ятської культури, пам’ятки якого поширювались і на Волинь) [Колосов, Телегін, 1978, с. 32; Телегін, 1978а, с. 98; Телегін, 1982, с. 170] і типу Вижівка (Балаховичі, Оболонь, Вижівка).

Яніславицька культура виокремлена на території Польської низовини в 1965 році [Рrahistoria... 1979, s. 378–379]. Пізніше з’ясувалося, що подібні пам’ятки поширюються й на Поліську низовину басейну Прип’яті та Понімання. Весь цей ареал Л. Кольцов запропонував об’єднати в яніславицьку культурну область у складі культур яніславицької, максимоніс та пам’яток Полісся, на сході якого Л. Залізняком виділена рудоострівська культура [Зализняк, 1984, с. 97–99]. Це явище дослідник об’єднує в яніславицьку культуру, котра охоплювала басейни Вісли, Німану, Прип’яті аж до Дніпра, і в межах якої виокремлює чотири локальні варіанти [Залізняк, 1998, с. 187].

На основі численних матеріалів розкопок та зборів встановлено, що найдавніші неолітичні стоянки Українського Полісся мають виразний яніславицький крем’яний інвентар [Залізняк, 1998, с. 217]. Тобто яніславицька мезолітична культура у V тис. до н. е. перейшла в неолітичну, керамічну фазу. За даними цього дослідника, в басейні Прип’яті виявлено близько 30 яніславицьких пам’яток, серед них – Непірець, Рудня Озерянська, Рудня, Сенчиці [Залізняк, 1998, с. 185].

Крем’яні вироби яніславицької традиції (або рудоострівського варіанту дніпро-прип’ятської культури) включають ортогнатні нуклеуси для одержання правильних пластин, аморфні скребки, переважно на відщепах, косі вістря донецького та яніславицького типу, сформовані в мікрорізцевій техніці, мікрорізці як побічні відходи цього виробництва, трапеції, трикутники, а також відзначаються слабким розвитком макролітів [Телегін, 1982, с. 172–175; Телегин, 1978, с. 35–57; Охріменко, Телегін, 1982, с. 76; Теlеgin, 1980, s. 316; Телегін, 1976, с. 21–45]. Загалом вироби з кременю яніславицької культурної області, на думку Д. Нужного, відрізняються «високим рівнем розвитку технології платівчастого розколювання з одноплощинних ортогнатних торцевих нуклеусів невеликих розмірів» [Нужний, 1992, с. 54]. Найчисленнішою категорією знарядь у таких комплексах є аморфні скребачки, ретушовані пластини, небагато кутових та бокових різців на відщепах, рубальні знаряддя у вигляді транше [Нужний, 1992, с. 54, 55; Skubicka, 1987, s. 6–7]. Основними культуровизначальними виробами в комплексах яніславицької традиції є косі наконечники стріл. Головна відмінність між донецькими та яніславицькими косими вістрями полягає в оформленні основи – в останніх вона має ретушну підправку. Л. Залізняк розрізняє три види яніславицьких вістер: з природною, зламаною та ретушованою основою [Зализняк, 1978, с. 94]. Останні на Західно-Волинському Поліссі виявлені в таких пунктах: хутір Коник, Гораймівка, Шепель, Оболонь (обидва біля с. Мала Осниця), Новосілки, Балаховичі, Балаховичі-ІІ, Семки, с. Заслуччя в басейні Стиру та Горині, Нетішин [Савчук, 1979, с. 54], Кричильськ – басейн Горині, с. Мельники (озеро Перемут), Хабарище, Залухів – у Поприп’ятті. Крім того, із зламаною основою – в Маюничах, Великому Мідську, Осовій [Охріменко, Телегін, 1982, с. 68, 69]. Лише на стоянці Рудня-І а-б у двох майже не з’єднаних скупченнях поблизу р. Горинь знайдено 105 екземплярів яніславицьких вістер з ретушованою базовою основою [Нужний, 1992, с. 175].

У результаті багаторічних досліджень Л. Залізняк дійшов висновку, що яніславицькі вістря поширені в західній частині Полісся. У верхів’ях Прип’яті та на Волинському Поліссі вони мають ретушовану основу, що є характерною ознакою вістер яніславицької культури Польської низовини, а це дає підставу включати окреслений регіон в зону поширення яніславицьких пам’яток і провести кордон між яніславицькою та рудоострівською культурами приблизно по басейну Случі [Зализняк, 1984, с. 99].

Крем’яна індустрія яніславицького вигляду відзначена на стаціонарно досліджуваних поселеннях волинської неолітичної культури (див. табл. 2) – хуторі Коник [Охріменко, Середюк, 1988, – С. 85–93] та Новосілки.

Таблиця 2

Крем’яні вироби поселень волинської неолітичної культури

(відсотки подано від загальної кількості кременів)

Сторонніми в комплексі крем’яних виробів поселення хутір Коник були два свідерські верболисті наконечники стріл та два підчовнуваті нуклеуси, що належать до фінального палеоліту. Решта кременів та кераміка становлять єдиний неолітичний комплекс. Серед кременів є два одноплощинні нуклеуси для зняття пластин. Останні складають значну частку збірки: 18% – без додаткової обробки та 11% – з обробкою. Частина цих виробів використовувалась, імовірно, як ріжучі знаряддя, а окремі могли слугувати вкладенями до складних ножів, дротиків тощо. Більші мають довжину 4–6 см, решта – середніх розмірів. Вкладені мають крайову або бічну притуплюючу ретуш. Решта пластин підправлена притуплюючою або загострюючою чи нерегулярною ретушшю. Відщепи також становлять значну частку в комплексі (55%), а з додатковою обробкою – 9,8%. Мікроліти в колекції представлені окремими екземплярами. Частка мікролітів становить 3% загальної кількості знарядь (див. табл. 3). Скребки на пластинах складають лише 0,1%, а на відщепах – 8% від кількості знарядь. Різців мало – 3%. Вони теж формувалися на відщепах. Макролітичні вироби – сокирки невеликих розмірів та нерозвинених форм – їх 1,3%. Трикутники та фігурні кремені в колекції відсутні.

Подібними показниками відзначається й комплекс крем’яних знахідок поселення Новосілки. Пластини тут теж більших розмірів – 4–7 см, а ширина окремих досягає 2 см. Частка пластин без обробки – 18%, а з додатковою обробкою – 11%. Відходів виробництва – відщепів – багато, але з додатковою обробкою частка їх значна – 10,2% (див. табл. 3). Серед мікролітів більш чисельними є мікрорізцеві сколи – 0,2%, трапеції – 0,2%, яніславицькі вістря та їх уламки – 0,3%, трикутник лише один. Загальна ж частка мікролітів від кількості знарядь – 0,8%. Скребки на відщепах кількісно переважають знаряддя на пластинах (0,1% та 8%), але загалом кількість цих знарядь невелика. Скребки мають різноманітні форми – крайові на відщеповидних пластинах, підокруглі та аморфні, властиві саме цій культурі (Рис. 102, 34, 35).

Різців мало (3%). Вони теж виготовлялися на відщепах. їх можна віднести до бокових та серединно-бокових.

Таблиця 3

Відсоткове співвідношення основних типів крем’яних виробів неолітичних поселень Волинського Полісся (відсотки подано від загальної кількості знарядь)

Отже, частина пам’яток волинської неолітичної культури має виразні крем’яні комплекси яніславицького типу (поселення Новосілки, Коник, Хабарище та інші). Вони, безперечно, сформувалися на місцевій мезолітичній основі яніславицької культури.

Інша кременеобробна традиція більш повно представлена двома поселеннями, про які вже згадувалось, – Оболонь та Вижівка. Перше з них має значну колекцію неолітичної багато декорованої кераміки, інше позбавлене її. Але якщо порівняти крем’яні вироби з цих двох пунктів, можна помітити певну подібність у морфології знарядь. Навіть статистично обидва комплекси схожі – частка знарядь на пластинах та відщепах в кожному з них майже однакова: для Оболоні – 40% та 56%, а для Вижівки – 16,8% та 16,6%.

 У той час, як на поселенні Вижівка лише в одному житлі виявлено багато макролітів (52), в пункті Оболонь їх відомо лише кілька і формувалися вони не крутими боковими сколами, як у Вижівці, а пологими з різних боків. Заготовка підбиралася з природних кременів, близьких за формою до сокирок. Більшість нуклеусів на обох пам’ятках одноплощинні. На поселенні Вижівка зібрано також чимало трапецій.

Неолітичні зміни (або перехід до «керамічного мезоліту») відбувалися і на сусідніх з Волинським Поліссям територіях. Роль яніславицького субстрату там теж була значною. Як вважає Л. Залізняк та деякі інші дослідники, гжебикова (півночі Польщі) та німанська (Білорусі) неолітичні культури виникли також на яніславицькому пізньомезолітичному підґрунті басейнів Прип’яті, Німану, Західного Бугу [Залізняк, Балакін, 1985, с. 41–49].

Оскільки гжебикові пам’ятки Польщі дещо пізніші від ВНК, а поселення півдня Білорусі менш вивчені, для порівняння візьмемо крем’яні комплекси поселень Житомирського та Київського Полісся, які належать до дніпро-донецької неолітичної культурної спільноти. Ця територія була зоною поширення рудоострівських мезолітичних пам’яток. За даними Д. Телегіна, рудоострівському варіантові дніпро-прип’ятської мезолітичної культури притаманна мала кількість ортогнатних нуклеусів, різців та макролітів [Телегін, 1982, с. 172]. За підрахунками Л. Залізняка, рудоострівська культура відрізняється від яніславицької Польської низовини більшою часткою яніславицьких трикутників – (23±9%) від кількості мікролітів та косих вістер з ретушованою основою – (8±3%). Скребки яніславицької традиції – різноманітні, аморфні на відщепах, рудоострівської – кінцеві на відщепах та пластинах. Велику роль в останній відіграють різці [Зализняк, 1984, с. 99–100]. І все ж крем’яні комплекси неолітичних пам’яток Волинського Полісся мають певну специфіку, що може пояснюватися двома причинами: 1) пізнішим неолітичним часом (середній період ВНК) поселень Новосілки та Коник порівняно з яніславицьким мезолітом; 2) певною периферійною віддаленістю від яніславицьких пам’яток Польської низовини, що могло проявитись у господарській специфіці і кількісних змінах у складі знарядь. Так, наприклад, на названих пам’ятках ВНК немає яніславицьких чотирикутників, дуже мало трикутників, нечисельними є й трапеції (Новосілки – 2% від кількості знарядь, Коник – 1%), яніславицькі вістря (відповідно 2% та 1%). Крім того, не така значна частка скребків (відповідно 27% та 8,1%).

Отже, крім крем’яних комплексів з яніславицькою традицією (Новосілки, Коник, Перемут, Крушники та інші) є й інвентар іншої традиції, яка могла існувати на Поліссі з часів мезоліту. Це такі пам’ятки як Вижівка. Колекція виявлених тут крем’яних виробів походить із заглибленого великого житла площею близько 40 м і вирізняється домінуванням знарядь на відщепах над виробами на пластинах. Мікроліти представлені виключно трапеціями (високими, часто асиметричними) на відщепах, значним є переважання скребків над різцями. Серед скребків домінують вироби на відщепах неправильної форми. Різці (бокові та кутові) теж виготовлялися на відщепах. На площі житла та поряд знайдено 52 макроліти – трапецієподібні сокирки з формуючим бічним сколом робочої частини та з оббивкою без сколу [Залізняк, Охріменко, 1985. – С. 92–95] . Пам’яток з дещо подібним крем’яним інвентарем на Західному Поліссі є кілька. Це повністю розкопане неолітичне поселення Оболонь в середній течії Стиру, Балаховичі, а також, можливо, деякі матеріали з розвіяних дюн біля сіл Хабарище та Залухів (інша частина кременів має яніславицькі ознаки). Крім того, до подібного типу належить неолітична пам’ятка, виявлена В. Пясецьким у гирлі р. Злобич у Коростенському районі Житомирщини [Залізняк, Пясецький, 1980, с. 75–82], де відкрито 60 м2 площі із залишками житла та кількома заглибленнями біля нього, неолітичною керамікою ранішого та пізнішого вигляду, крем’яними виробами. Пам’ятка Балаховичі розкопувалася на площі 40 м2. Одержаний тут чистий крем’яний комплекс (кераміки не виявлено), на жаль, не є повним – відсутні мікро- та макроліти. Неолітичне поселення Оболонь відносимо до середнього періоду ВНК. Тобто хронологічний діапазон існування пам’яток типу Вижівка може бути значним – від мезоліту до середнього неоліту. Не виключено, що до цього ж типу пам’яток може належати і неолітичне поселення у гирлі р. Гнилоп’ять [Неприна, 1969, с. 134–139]. За даними Д. Телегіна та О. Титової, києво-черкаській культурі притаманні знаряддя, виготовлені в техніці двобічної обробки (сокири, трикутні вістря стріл тощо), трапеції, трикутники, наконечники яніславицького та донецького типів. Крем’яні сокири характерні для півночі Київщини та Південного Сходу Білорусі [Телегин, Титова, 1998, с. 13]. Для Черкащини ж Д. Телегін відзначив майже повну відсутність сокир при мікролітичності кременю [Телегін, 1968, с. 84]. Мікролітичність загалом характерна для ранніх неолітичних пам’яток києво-черкаської культури. В середньому та пізньому періодах з’являються ножі, скребки, ретушери на масивніших відщепах та пластини, а також лінзоподібні в перетині сокири [Титова, 1985, с. 8, 9]. На Черкащині, Київському, Житомирському Поліссі у неоліті, напевно, переважали традиції яніславицької та кукрекської мезолітичних культур [Залізняк, 1998, с. 175; Гаскевич, Гавриленко, 2000, с. 93].

Для пам’яток східнополіської культури характерні такі культуровизначальні мисливські знаряддя як трапеції, верболисті черешкові, яніславицькі, трикутні наконечники стріл, а також трикутники (пам’ятки Загорини, Новосілки-ІІ, Юревичі-VІ). Але, як зауважує В. Ісаєнко, чисті крем’яні комплекси раннього неоліту тут не відомі [Исаенко, 1976, с. 45, 51–53].

Західнополіському варіантові німанської культури властивий макролітичний крем’яний інвентар. Тут наявні сокири, тесла, які все більше вдосконалюються в наступні періоди, трикутні наконечники стріл, більш масивні знаряддя на пластинах та відщепах – скребки, скобелі, деревообробне приладдя [Исаенко, 1976, с. 60–62].

У північніших комплексах кременю німанської культури так само наявні макролітичні вироби (сокири, струги, тесла, масивніші скребки, різці), але є й яніславіцькі вістря, трикутники, пластини з притупленим ретушшю краєм. Тобто крем’яне виробництво могло мати двояку генетичну підоснову: яніславицьку та іншу – макролітичну [Чарняўскі, 1979].

Отже, в неолітичних комплексах Середнього Подніпров’я та Східного Полісся в ранньому неоліті присутні крем’яні вироби яніславицького та кукрекського виду, на Західному Поліссі – яніславицького та типу Вижівка. Зона ж проживання населення німанської культури відзначається макролітичним та яніславицьким інвентарем. Свідероподібні верболисті наконечники в неолітичних матеріалах випадкові. їх час – фінальний палеоліт.

Названим комплексом властиві одноплощинні нуклеуси (прямоплощинні, клиноподібні), трапеції як єдиний вид мікролітів, переважання скребків над різцями, наявність середніх та великих пластин, сокир-макролітів (Вижівка, Злобич).