При розподілі премій між членами виробничих підрозділів важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ). Коефіцієнт трудової участі – це узагальнена кількісна оцінка внеску кожного члена колективу в загальні результати праці. У КТУ враховуються продуктивність праці, складність та якість роботи, трудова дисципліна та ін.

Оплата праці в ватинній дільниці проводиться за кінцевим колективним результатом, за рік роботи підрозділу виплатили – 5280 грн. В підрозділі працює 5 чоловік. Дані про фактичні КТУ і кількість відпрацьованих днів наведені в таблиці.

Визначимо оплату праці працівників ватинної дільниці з врахуванням КТУ на прикладі Петренка А. П.:

Кількість КТУ-днів: 1,15*22 = 25,3 КТУ-днів;

Визначимо оплату за 1 КТУ-день: (5280/99,02) =53,32 грн.;

Таким чином визначаємо заробітну плату: 25,3*53,32 = 1349,00 грн.

Таблиця 8

Дані про фактичні КТУ та кількість відпрацьованих днів

Таблиця 9

Визначення заробітної плати

Встановлення матеріальної відповідальності.

У процесі виробничої, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємство бере на себе певні обов’язки. Вони обумовлені чинним законодавством, іншими нормативними актами, господарськими договорами тощо. Отже, підприємство повинно нести відповідальність за належне виконання своїх функцій і обов’язків згідно з установленими нормами і правилами господарювання. Основним видом діяльності підприємства є виробнича діяльність. Тобто виготовлення і збут продукції. Тому його відповідальність стосується передусім цієї важливої сфери.

Підприємство несе відповідальність за виконання зобов’язань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.

Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно взаємопов’язана, здійснюється на єдиній методичній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись тією чи іншою мірою до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.

Розглянемо методику розрахунку збитків на конкретному прикладі.

Унаслідок невиконання договору поставки матеріалів постачальником ватинний цех знизив випуск швейних виробів на 1,6 тис. шт. Ціна одиниці швейного виробу 3,00 грн., планові змінні витрати на їх виготовлення 2,3 грн. За не поставку цих виробів споживачеві підприємство заплатило штраф на суму 3000 грн. Крім цього, на підприємстві брак матеріалів зумовив простої. За які сплачено робітникам 2500 грн. Додаткова заробітна плата становить 10 %, відрахуванні на соціальні заходи – 37%. Обчислимо збитки для оформлення претензії щодо їх відшкодування контрагентом. Що порушив договір.

Збитки від зниження обсягу виробництва і продажу продукції:

Сума збитків = (3,00 – 2,30)*1600 +3000 = 4120 грн.

Збитки внаслідок вимушених простоїв:

Сума збитків = 2500*(1+10/100)(1+37/100) = 3767,50 грн.

Отже, загальна сума збитків становить: 4120 +3767,50 = 7887,50 грн.

6. Удосконалення внутрішньогосподарського механізму.

Визначення внутрішніх цін

Внутрішні ціни є важливим інструментом економічних відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом управління. В основі таких відносин лежить економічний інтерес, що реалізується через прибуток. Звідси виникає проблема визначення величини прибутку в ціні виробів, що виготовляються підрозділами. Вона стосується передусім цін на продукцію внутрішньокоопераційного призначення, що формується не на ринкових цінах, а на основі витрат. Ця проблема вирішується шляхом попереднього базового розподілу частини прибутку підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються ціни.

Так як, ЗАТ „Тетерів” є підприємством, яке орієнтується на виробництво, то внутрішні ціни виробничих підрозділів визначаються на основі витрат виробництва.

За базу розподілу частини прибутку підприємства беруться додані витрати, тобто витрати даного виробничого підрозділу та витрати допоміжних, обслуговуючих та забезпечуючи підрозділів, які співпрацюють з даним на договірній основі.

За основу розрахунків візьмемо виробництво ковдр у кількості 500 шт., у якому приймають участь такі виробничі підрозділи:

I механічна дільниця;

II ватинна дільниця;

III цех по випуску товарів широкого народного споживання.

Додані витрати цих підрозділів за відповідний період є наступними:

ДВ_I = 18100 грн,

ДВ_II = 15550

ДВ_IІІ = 25350 грн, грн.

А прибуток до розподілу – 50000 грн.

Спочатку необхідно обчислити коефіцієнт розподілу діленням частини прибутку від реалізації, яка підлягає розподілу між виробничими підрозділами на сумарні додані витрати виробництва:

К_р = П_р /ДВ_с ;

Звідси прибуток кожного підрозділу визначається добутком доданих витрат цього підрозділу на критерій розподілу

П = ДВ* К_р ;

Коефіцієнт розподілу дорівнює:

К_р = 50000/(25350+18100+15550) = 0,85;

П1 = 18100*0,85 = 15385 грн.

П2 = 15550*0,85 = 13217,5 грн.

П3 = 25350*0,85 = 21547,5 грн.

Внутрішня ціна одиниці продукції розраховується як сума собівартості всього обсягу продукції та прибутку підрозділу та поділеної на обсяг продукції.

Отже, маємо внутрішні ціни кожного підрозділу:

ВЦ _I =(18100 +1100+15385)/500= 69,17грн.

ВЦ _II =(15550+9550+13217,5)/500=76,64грн.

ВЦ _IІІ=(25350+19350+21547,5)/500=132,50грн.

Таким чином, такий підхід до формування прибутку та внутрішніх цін виробничих підрозділів дає змогу:

ˉ на рівні планування розподіляти між виробничими підрозділами частину прибутку підприємства від реалізації пропорційно доданим витратам, що встановлює пряму залежність валового та чистого прибутку підрозділів від результатів роботи підрозділу з виконання планових і договірних зобов’язань;

ˉ формувати планово-розрахункові ціни на продукцію підрозділів, що дає змогу впроваджувати елементи товарно-грошових відносин на внутрішньо фірмовому рівні.