Виробнича програма підрозділів основного виробництва – це сукупність продукції певної номенклатури і асортименту, яка має бути виготовлена у плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією та виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства та його підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються в порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу. У плановому завданні кожного цеху враховуються поставки продукції цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива заміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми цехів можна подати так:

N в = N п + N с + N н – N ф ,

Де Nв – плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному цеху;

Nп – поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

Nс – поставка виробів на склад готової продукції;

Nн, Nф – відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу.

Наприклад, в 2005 року планувалася: 

поставка ватину ватинною дільницею на склад готової продукції – 200 тис. м, а цеху по випуску товарів широкого народного споживання потрібно було поставити 5 тис. м ватину. Крім цього слід довести фактичну величину ватину у незавершеному виробництві (36 тис.м) до нормативної (80 тис.м). Трудомісткість 100 м ватину: 5,2 машино-годин, 2,4 людино-години. Кількість обслуговуючих виробників складає 5% від кількості основних робітників. Необхідна кількість ремонтників розраховується виходячи з того, що на один ремонтник може обслуговувати за зміну 5 станків. Протягом року підприємство працювало 252 дні у дві зміни по 8 годин. Втрати робочого часу працівниками складають 4%, коефіцієнт використання режимного фонду складає 0,94, а коефіцієнт виконання норм 1,0.

Отже:

1) Плановий випуск =200000+5000+80000-36000=249000 (м)

2) Максимальний фонд робочого часу 1 обладнання = 252*8*2 = 4032 маш-год

3) Ефективний фонд робочого часу 1 обладнання = 4032*0,94=3790,08 маш-год

4)Необхідна кількість обладнання = (2490*5,2)/3790,08 = 3,4 = 3 од. обл.

5) Ефективний фонд робочого часу 1 працівника = 252*8*0,96 = 1935 люд-год

6) Необхідна кількість основних працівників = (2490*2,4)/(1935*1,0) =3,09 = 3 чол.

7) Необхідна кількість обслуговуючих робітників = 11* 0,05 = 1 чол.

8) Необхідна кількість ремонтників = 3/5=0,6 = 1 чол.

Планування виробничої собівартості

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової продукції. Планування собівартості здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.

§ Виробнича собівартість – це всі витрати, пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг.

Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства ці витрати мають плануватись так, щоб вони відшкодовуватись за рахунок доходу від продажу виготовленої продукції.

Собівартість є одним з двох основних елементів, з яких складається ціна на товар.

Розглянемо приклад планування виробничої собівартості продукції ЗАТ „Тетерів”(Табл. 1.).

Візьмемо за приклад Ватин артикул 6В1 – 300.

Дане підприємство при плануванні до виробничої собівартості включає:

1. сировину;

2. повернені відходи;

3. допоміжні матеріали – шпагат та препарат ОС-20;

4. електроенергія;

5. основна з/плата основних виробничих робітників;

6. нарахування на соцстрах – 39,14% від основної з/плати;

7. утримання та експлуатація обладнання – вартість карда стрічки та голок;

8. цехові витрати, що включають в себе:

ˉ амортизацію

ˉ усю іншу з/плату

ˉ нарахування на з/плату

ˉ газ

ˉ воду

ˉ комунальний податок

ˉ зв’язок

ˉ оплату відряджень

ˉ податок на землю

ˉ санстанцію

ˉ поштові витрати

ˉ плату за кредит

ˉ пожежне обслуговування

ˉ мило

ˉ молоко

При чому адміністративні витрати, витрати на збут, витрати на соціальні потреби та плату за кредит підприємство включає до цехових витрат.

Цехові витрати на 1000 м ватину знаходимо:

(ЦВ/ЗВ)*1000=(79206/249000)*1000=318,10 грн., де

ЗВ – загальний випуск ватину.

9. Загальнофабричні витрати – відсутні.

Таким чином маємо заплановану виробничу собівартість ватину 6В1 – 300 (Розрахунок здійснюється на 1000 м. ):

ВС = 1296,91+1,44+88,03+168,93+66,12+206,26+318,10 = 2145,79 грн.

Враховуючи те, що продукція є однорідною, має однакову споживчу якість та складність виготовлення, калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції. Отже, виробнича собівартість одного м ватину 6В1 – 300 дорівнює:

Со = 2145,79/1000 = 2,15грн.

 Таблиця 1

Звітна калькуляція собівартості товарної продукції – ватину за 2005 рік по ЗАТ „Тетерів”