Переклад об'єктного предикативного інфінітивного звороту

В українській мові немає звороту, що відповідає звороту “об'єктний відмінок з інфінітивом”, і він перекладається українською мовою додатковим підрядним реченням, що вводиться сполучниками що, щоб, як, підмет якого відповідає іменнику у загальному відмінку (або займеннику у об’єктному відмінку) англійського звороту, а присудок відповідає інфінітиву цього звороту:

We know electrons to travel from the cathode to the anode. – Ми знаємо, що електрони переходять від катода до анода [28, c.53].

Uncle Podger wanted us to help him. – Дядя Поджер хотів, щоб ми допомогли йому [28, c.54].

She felt her heart beat with joy. – Вона відчула, як радісно забилося її серце [28, c.56].

The Government expected the workers to take the increase easy. – Уряд розраховував, що робітники спокійно поставляться до підвищення витрат [28, c.57].

I have a particular service I want you to do to me...– Я маю певне завдання, яке я хочу, щоб ти виконав для мене [28, c.57].

Дієслово to get з Complex Object має значення примушувати.

This story was told to get him go to the station. – Цю історію розповіли, щоб змусити його піти на станцію [40, c.249].

При перекладі комплексу “складний додаток” нерідко буває необхідно залучення сполучної ланки між дієсловом-присудком і інфінітивним комплексом:

I, for, my part, have known a five-pound note to interpose and knock up a half century's attachment between two brethren. – Що стосується мене, то я знав випадок, коли п’ятифунтовый квиток став між братами й зруйнував піввікову прихильність [22, c.34].

Можливий варіант: Мені довелось бути свідком того, як...

Like other things, it (the football) is sometimes said to have been introduced by the Romans. – Іноді говорять, що футбол, як і багато чого іншого, був привезений в Англію римлянами [40, c. 255].

Або інший варіант:

Футбол, як іноді стверджують, подібно багатьом іншим нововведенням, був привезений в Англію римлянами [40, c. 256].

При перекладі українською мовою заперечення часто переноситься в підрядне речення, якщо в англійському реченні присудок головного речення має заперечну форму:

The preliminary talks are not expected to last more than two weeks. – Вважають, що попередні переговори будуть тривати не більше двох тижнів [50, c. 110].

 Якщо цю конструкцію вжито в підрядному реченні (зазвичай в підрядному означальному), тоді неозначено-особове речення при перекладі виступає як вставне речення:

A step which he is expected to make is an attempt to come to a mutually-beneficial agreement. – Заходів, яких, як вважають, він збирався вжити, є спробою дійти взаємовигідної згоди [50, c. 112].

В окремих випадках конструкція називний відмінок з інфінітивом може перекладатися простим реченням:

Much greater economic tasks were seen to lie ahead. – Передбачалися значно важливіші економічні завдання [50, c. 110].

Коли ж цей комплекс має приєднувальну функцію, в українській мові буде сурядне речення:

Не was a very nice fellow. You had only to say you wanted some thing for him to give it to you [74, c.34]. – Він був дуже славний малий: слід було тільки попросити його, і він ладен був віддати вам усе, що завгодно [40, c.34].

Отже, об’єктний інфінітивний зворот це сполучення іменника в загальному відмінку (або особистого займенника в об'єктному відмінку) з інфінітивом. Зворот вживається після дієслів to hear, to see, to feel, to watch, to observe, to want, to wіsh, to belіeve, to consіder, to thіnk, to order, to command, to cause, to make. Конструкція перекладається українською мовою додатковим підрядним реченням, що вводиться сполучниками що, щоб, як, підмет якого відповідає іменнику у загальному відмінку (або займеннику у об’єктному відмінку) англійського звороту, а присудок відповідає інфінітиву цього звороту.

 

2.3 Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот (The Subjective Infinitive Construction)

 

Суб'єктний предикативний інфінітивний зворот – це сполучення іменника в загальному відмінку (або займенника в називному відмінку) у функції підмета з інфінітивом як другої частини складеного дієслівного присудка. Службову частину цього присудка становлять в основному дієслова у формі пасивного стану, що примикають до інфінітива, такі, як to see бачити, to say сказати, to think думати, to suppose припускати, to believe вважати, думати, to find знаходити, вважати, to know знати, to make змушувати й т.д.:

All bodies are known to possess weight [61, c.74].

В суб'єктному інфінітивному звороті інфінітив позначає дію або стан особи (або предмета), позначеного іменником (або займенником) у складі цього звороту [61, c.75].

Aвтори “Сучасної англійської мови” розглядають в таких випадках особливий різновид складеного дієслівного присудка, у якому перша його частина – службова – зв'язує підмет з інфінітивом, що виражає очікувану, припустиму, відому якійсь особі, не зазначеній в реченні, дію. Дана побудова синтаксично подільна й утворює не зворот, а двоскладне речення, у якому інфінітив пов'язаний з підметом як значеннєва частина складеного дієслівного присудка [12, с.169].

Інфінітив у суб'єктному інфінітивному звороті може вживатися в різних формах:

1. Інфінітив у формі Іndefіnіte виражає дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

2. Інфінітив у формі Contіnuous виражає тривалу дію, одночасну із дією дієслова в особовій формі.

3. Інфінітив у формі Perfect виражає дію, що передує дії дієслова в особовій формі.

4. Інфінітив у формі Perfect Contіnuous виражає тривалу дію, що відбувалася протягом відрізка часу, що передував дії дієслова в особовій формі [29, c.19].

 

Дата: 2019-05-29, просмотров: 142.