Об’єкти дослідження.

Об’єктом дослідження є полімерні матеріали, які використовуються для виготовлення виробів контактуючих з харчовими продуктами.

Предметом дослідження є дослідження якості полімерного посуду. Якість полімерних матеріалів можливо визначити за допомогою проведення досліджень, які відповідають нормативним документам.

Якість товару розуміють як сукупність споживчих властивостей, що визначають ступінь його придатність для використання за призначенням.

Таким чином, якість залежить від властивостей товару. Тобто даючи оцінку якості товару, потрібно знати не тільки його властивості, але й умови використання. Отже, якість товару тісно пов’язана з використанням і повністю проявляється тільки у процесі експлуатації.

Якість для кожного виду виробу є непостійною. Вона є відносною категорією і змінюється з розвитком науки, техніки та попиту покупців. На якість стадії розвитку виробництва якість товару досягає оптимального рівня, я через деякий час появляється товар того ж виду більш вищої якості, відповідно змінюються і вимоги споживачів.

Нормативними документами при визначенні якості виробів з пластмаси є галузеві стандарти, технічні умови на конкретні вироби, ГОСТи та ДСТУ на методи випробування:

· ДСТУ 2406 – 94 «Пластмаси, полімери і синтетичні смоли. Хімічні назви. Терміни та визначення»;

· ДСТУ 2425 – 94 «Пігменти та наповнювачі неорганічні. Терміни та визначення»;

· ДСТУ 2437 – 94 «Вироби із пластмас. Дефекти. Терміни та визначення»;

· ДСТУ 2887 – 94 «Пакування та маркування. Терміни та визначення»;

· ДСТУ 2925 – 94 «Якість продукції. Оцінка якості. Терміни та визначення»;

· ГОСТ 14359 – 69 «Пластмассы. Методы механических испытаний. Общие требования»;

· ГОСТ 12020 – 72 «Пластмассы. Методы определения стой кости к действию химических сред»;

· ГОСТ 19927 – 74 «Пластмассы. Методы определения показателей преломления»

· ГОСТ 22648 – 77 «Плстмассы. Метод определения гигиенических показателей»;

· ГОСТ 4650 – 80 «Пластмассы. Метод определения водопоглащения»;

· ГОСТ 11262 – 80 «Пластмассы. Метод испытания на растяжение»;

· ГОСТ 21207 – 81 «Пластмассы. Метод определения воспломеняемости»;

· ГОСТ 15973 – 82 «Пластмассы. Метод определения золы»;

· ГОСТ 16782 – 83 «Пластмассы. Метод определения хрупкості при изгибе»;

· ГОСТ 26359 – 84 «Полиэтилен. Метод определения содержания летучих веществ»;

· ГОСТ 9.715 – 86 «Материалы полимерные. Методы испытания на стойкость к воздействию температуры»;

· ГОСТ 9.049 – 91 «Материалы полимерные и их компоненты. Методы лабороторных испытаний на стойкость к воздействию плесневых грибов» та ін.

За складом хімічних та фізико-хімічних властивостей пластмаси та вироби з них повинні задовольняти вимоги стандартів. Виконання їх гарантується заводами-виробниками, однак необхідна перевірка ступеня виконання цих вимог товарознавцями. Особливо ретельно і всебічно піддаються перевірці вироби із нових пластмас і нової конструкції, в тому числі імпортні вироби.

У цих випадках встановлюють правильність зробленого виробу виду та складу пластмаси для даного виробу і раціональність його конструкції. Вироби мають бути виготовлені тільки з тих пластмас і такого забарвлення, що передбачені технічними умовами на ці вироби, а показники хімічних та фізико-хімічних властивостей виробів мають відповідати передбаченим нормам ГОСТу та ТУ на ці вироби.

При розпізнаванні матеріалу виробу відзначають колір, прозорість, гнучкість, запах, характер зламу, здатність до розм’якшення при нагріванні та інші особливості. Пластмаси з термоактивних смол при нагріванні до 100-120 0С зберігають свою твердість, тоді як багато жорстких термопластів розм’якшуються. Прозорими є вироби переважно виготовлені із полі метилметакрилату, полістиролу, поліпропілену, полікарбонатів, із цих же пластмас виготовлені вироби напівпрозорі та зовсім прозорі.

Багато зовнішніх ознак виробів, що вирізняються, обумовлені методом їх виготовлення (сліди від литника, шви і т. д.). Деякі з них трохи спотворюють форму, але вони неминучі і не можуть бути основою для браку (за умови, якщо шви добре оброблені).

Залежно від призначення виробів їх випробовують на стійкість до дії холодної та гарячої води, хімічних реагентів, а також до дії світла, тепла, вогню, морозу та інших атмосферних впливів. Іноді визначають мікробіологічну стійкість, оскільки не всі пластмаси стійкі до дії мікроорганізмів.

Забарвлені пластмасові вироби досліджують на стійкість забарвлення під час тертя. Це здійснюється в результаті санітарно-хімічних випробувань, щоб не допустити до складу пластмас, що застосовуються для виробів харчового призначення, фізіологічно шкідливих складових частин.

Важливими показниками фізико-хімічних властивостей пластмас є щільність, твердість, ударна в’язкість, теплостійкість, морозостійкість, водопоглинення, діелектричні характеристики та ін. За величиною цих показників визначають умови транспортування і зберігання виробів, розробляють відповідні заходи догляду за ними, оцінюють можливості їх застосування у тих або інших умовах використання.

Пластмасові вироби призначені для контакту з харчовими продуктами виробляють одним сортом. Сортним вважаються ті вироби, які повністю відповідають вимогам галузевих стандартів і придатні для використання за призначенням. Вироби повинні мати блискучу, гладеньку, рівномірно пофарбовану поверхню, без плям, раковин, залишків облою, тріщин і т. ін.. Допускається матовість поверхні, якщо це обумовлено фасоном або малюнком. Форма і розміри виробів повинні відповідати затвердженим зразкам-еталонам і технічному опису.

Для кожного окремо взятого виробника характерні ті чи інші види дефектів і виявляються вони більшою або меншою мірою.

Методи дослідження

Методи дослідження виробів із пластмас поділяються на хімічні, фізичні, фізико-хімічні та мікробіологічні.

Хімічні методи.