Екологічні та фізико-географічні характеристики умов проростання
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Зона займає північну частину України, її райони входять в склад восьми областей. Тут розміщується приблизно 13 – 14% посівних площ озимої пшениці України. В зерновому зони її площі складають в середньому біля 40%.

Успіх виробництва зерна озимої пшениці в зоні визначається особливостями клімату і ґрунтового покриву, представленого великою кількістю ґрунтових різноманітностей.

Клімат помірний і вологий, повністю придатний для вирощування великих врожаїв озимої пшениці. Зона є практично безпечною щодо вимерзання посівів. Тут можливі пошкодження озимини переважно від притертої льодової кірки, особливо в північно-східних районах від застоювання талої води і інших явищ. В цілому ж загибель і пошкодження озимих за зимовий і ранньовесняний періоди в Поліссі порівняно невеликі.

Деякі проблеми в вирощуванні високих врожаїв озимої пшениці в зоні пов’язані з низькою родючістю ґрунту і основних елементів живлення.

Слабка водостримуюча здатність легких за механічним складом ґрунтів в умовах нерівномірного розприділення осадів обумовлює нестійкість запасів води і ґрунтову посуху з усіма небажаними для росту і розвитку рослин наслідками. На продуктивність озимої пшениці негативно впливає підвищена кислотність ґрунтів, а також будь-яке порушення водно-повітряного режиму.

Із всього різноманіття ґрунтів найбільш придатними для озимої пшениці є сірі лісові, чорноземи опідзолені, а з дерново-підзолистих ґрунтів, які складають основну частину ґрунтового покриву, - супіщані і суглинисті з врахуванням складу ґрунтів в ґрунтовому покриві необхідно встановити граничну масу посівних площ озимої пшениці, величина якого в озимому коливається в зоні в дуже широких межах (від25% до 80%).

Не дивлячись на низьку родючість поліських ґрунтів, освоєння науково обґрунтованої системи землеробства, що включає хімічну меліорацію (вапнування) ґрунтів, освоєння сівозмін, застосування органо-мінеральної системи удобрень, зональної системи обробітку ґрунту і інші її елементи дозволяють на окультурених ґрунтах отримувати 30 – 35 ц/га зерна озимої пшениці, а при інтенсивній технології і більше.

Так в 2002р. в Чернігівській області середній урожай озимої пшениці з інтенсивного поля (82 тис. гектарів) складав 32,2 ц/га і був на 9,7 ц/га більший, ніж при звичайній технології в 2003 – 42,9 ц/га (138,9 тис. гектарів), або на 14,4 ц/га більше, ніж з решти площі. В Житомирській області середній врожай з інтенсивного поля в 2002р. (108 тис. гектарів) складав 33,7, перевищуючи врожай з решти площі на 15, 3 ц/га, в 2003 – відповідно 40,7 (133,9 тис гектарів) і 14,3 ц/га.[1.87]

В Львівській області середній урожай озимої пшениці з інтенсивного поля складав в 2002р. (118 тис. гектарів) 38,4 ц/га, в 2003 (120,7 тис гектарів) 43,2, перевищивши урожай з іншої площі, відповідно12,4 і 13,8 ц/га.

Великі і стабільні врожаї озимої пшениці отримує КСП „Дружба” Бродовського району Львівської області, розміщений в зоні Малого Полісся на дерново-підзолистих ґрунтах. В цьому господарстві середній урожай пшениці склав в 2002р. 49,6ц/га, більше 50ц/га зерна зібрали у 2003р.

Посіви озимої пшениці в Поліссі необхідно розміщувати переважно в сівозмінах з люпином і льоном. Кращими попередниками для цієї культури є багато – трави, люпин на зелену масу, картопля ранніх і скороспілих сортів, льон, а в західних районах і кукурудза на силос.

В дослідах лабораторії сівозмін УНДІЗ урожай озимої пшениці сорту Миронівська 61 на дерново-підзолистому супісчаному ґрунті склав середньому за 1981-84рр :після удобреної гноєм картоплі(30т/га) – 31,2т/га, льону – 30,3; люпину на силос – 28,5, вівса – 26,8, озимої пшениці – 24,1 і ячменю – 23,9 ц/га.

Як видно з наведених даних, розміщення озимої пшениці після стерневих попередників небажане, але за необхідності їх використання найкращим є овес. Це підтверджують і результати досліджень Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції(Любинецький Н.Н., Бакун А.І., 1983).

При розміщенні озимої пшениці після кукурудзи на силос її масу бажано збирати не пізніше ніж за 20 - 25 днів до посіву озимої пшениці в оптимальні сроки. При скороченні цього інтервалу урожай зменшиться на 3 – 5 і більше центнерів з гектару.

Обробіток ґрунту. На Поліссі найбільший і стійкий урожай озимої пшениці забезпечує переорювання як ефективний спосіб боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками, що сприяє кращому засвоєнню добрив. Після зернобобових культур, стерневих попередників і інших культур, які рано звільнюють поле, ефективним є двофазний обробіток ґрунту. В цьому випадку переорюванню передує лущення на 8 – 10 см. або дискування на 6 – 8 см. Ці роботи проходять за 8 – 10 днів до основного обробітку.

При переорюванні після кукурудзи на зелений корм і силос бажано використовувати ярусні плуги для кращого заорювання залишків. В цьому випадку переорюванню передує лущення поля в двох напрямках.

При скороченні періоду від збирання кукурудзи до посіву, а також в посушливі роки на незасмічених площах добре приводити плоскорізний або поверхневий обробіток дисками разом із голчастими або звичайними боронами і кілково-шпоровими катками для підготування ґрунту до посівного стану.

Ефективність переорювання багато в чому залежить від сроку його проведення і глибини.

Після стерневого попередника, за даними УНДІЗ, найкращі результати забезпечило переорювання за 45 – 30 днів до посіву. Врожаї сорту Поліська 90 в цьому випадку за 2001 – 2002 рр. Складали в середньому 40,2 ц/га і 39,7 ц/га, за 15 днів – 38,6, а переорювання перед посівом – 36,6 ц/га. В посушливі роки ефективніше передпосівне лемішне лущення, ніж пізнє переорювання.

Глибину переорювання встановлюють в залежності від сили орного шару, попередника і стану ґрунту. Після багаторічних трав орють найглибше, щоб найбільш повно заробити кореневі залишки, на дерново-підзолистих ґрунтах – на глибину орного шару, на сірих лісових, чорноземах опідзолених і лугових ґрунтах – на 23 – 25 см., після льону, люпину на зелену масу, картоплі, стерневих попередників – на 18 – 20 см., а при меншій силі орного шару – на його глибину.

Після кукурудзи на силос, по даних УНДІЗ (Майронівський А.С.,1984), глибину переорювання можна змінити до 13 – 15 см. В перевищенні з урожаєм при звичайному переорюванні (18 – 20 см.) збільшення кількості зерна від зменшення глибини обробітку складало 2,1 при урожай 36,6 ц/га, при плоско різному обробітку (18 – 20 см.) – 3,7, поверхневому (4 – 5 см.) – 7,9 ц/га і нульовий (посів) – 8,6 ц/га. При оранні без перекидання пласта і поверхневому обробітку ґрунту в результаті зменшення швидкості всмоктування води збільшується утворення на полях льодової кірки, що призводить до збільшення загибелі рослин.

Всі оброблені площі зберігаються до посіву озимої пшениці в чистому від бур’янів стані і розпушеною поверхнею ґрунту.

Передпосівний обробіток ґрунту – культивація на глибину заорювання зерен з одиночним боронуванням.

Удобрення. Озима пшениця добре відкликається на органічні і особливо на мінеральні добрива. В Поліссі вона використовує післядію органічних добрив, так як їх вносять під просапні культури – картоплю і кукурудзу. Тому під озиму пшеницю використовують в основному мінеральні добрива, дози яких диференціюються в залежності від родючості ґрунту, попередника, рівня насиченості сівозміни добривами і сорту.

За даними Волинської ГОСХОЗ (Барнаш З.С. Котвицький Б.Б.,1984р.) на фоні після дії органічних добрив (14 т/га) і вапнування, максимальний урожай озимої пшениці – 44,1 ц/га забезпечувався при внесенні під її посіви повного добрива в нормах

В дослідах IЗУААН за 1995 – 1996 середня надбавка урожаю сорту Поліська 90 після стерневого попередника від допосівного внесення повного добрива і весняного підживлення  склала 10.7 ц/га.

Зазвичай дози мінеральних добрив збільшують при розміщенні посівів на межи родючих грунтах, після непарових попередників і під сорти, більш стійкі до вилягання. Під озиму пшеницю сорту Миронівська 61 дози добрив складають 40 – 60 кг/га азоту, фосфору і калію, а для Поліської 90, Киянки, Іллічівки, Донецької 48, Крижинки – 60 – 80 кг/га. Для покращення якості зерна дози азоту можуть бути збільшені для першого сорту до 80, інших – до 100 – 120 кг/га.

Рівень ефективності мінеральних добрив в зоні залежить від сроків їх внесення. Фосфорні і калійні добрива в повній дозі вносять під основний обробіток грунту, азотні в підвищеній кількості – частинами, за 2 – 3 прийоми. За даними ІЗУААН (1996 – 1997рр) при одноразовому внесенні азоту 120 кг/га урожай озимої пшениці Поліська 90 склав 50,9 ц/га, а при перенесенні 2/3 його з основного добрива на 2 підживлення 52,6 ц/га. При цьому вміст білка в зерні збільшувався на 1,4 і клейковини на 2,2 %.

При інтенсивній технології вирощування озимої пшениці, як і інших зернових культур, значення вапнування в зоні як засобу підвищення родючості кислих і слабо кислих ґрунтів, підвищення ефективності добрив, продуктивності культури і охорони навколишнього середовища від забруднення рухомими формами поживних речовин, особливо азотом і пестицидами зростає. Тому вапнування є важливою умовою інтенсифікації землеробства. [7.67]

Сроки сівби. В західних областях України – Рівненській, Волинській, Львівській оптимальні сроки висіву припадають на перші дві декади вересня.

Сіяти пшеницю необхідно лише в оптимальні строки, інакше в рослин буде низька зимостійкість, сильніше пошкодяться шкідниками і хворобами (ранні посіви), знижують свою життєздатність і продуктивність (ранні і пізні посіви).

Сорти інтенсивного типу (Миронівська 61, Поліська 70, Іллічівська, Щедра Полісся і ін.) в порівнянні з пластичними сортами (Миронівська 808) відрізняються більш вузьким періодом оптимальних сроків висіву, що приходять на другу половину календарних сроків. Наприклад для сорту Поліська 70 за даними ІЗУААН, вони припадають з 5 – 10 вересня. Урожаї зерна в ці сроки досягли в дослідах за 1979 – 1981рр. 42,5 і 41,5 ц/га, а при посіві 1 вересня зменшились відповідно, на 3 – 2 ц/га ; 15 – на 6 – 5 ; 5 – 7,5 і 25 вересня – на 13,4 – 12,4 ц/га.

До того ж ранні сроки висіву різко погіршують якість зерна озимої пшениці, особливо його білковість, а пізні –виповненість і інші показники.

Норми висіву. Важливим елементом структури урожаю є кількість продуктивного стеблестою на площі. Для отримання хорошого урожаю озимої пшениці і збору повинно бути не менше 500 – 600 колосоносних стебел на 1 . Цю густоту забезпечують приблизно такі норми висіву: Миронівська 61 – 4.5 – 5.0 млн/га, Поліська 90 – 4.5 – 5.0 млн/га, Донецька 48 – 4.0 – 4.5 млн/га по чистих удобрених парах, 4.5 – 5.0 по зайнятих парах і 5 – 5.5 млн/га по непарових попередниках; Крижинка – 5 – 5.5 млн/га, Альбатрос Одеський 4.5 – 5 млн/га. Норми висіву в господарствах уточнюють в залежності від умов, що складаються. Зазвичай меншу кількість насінин висівають на більш родючих землях, після парових попередників, і на добре удобрених площах і, в тому числі, при інтенсивній технології озимої пшениці. На засмічених, запущених ділянках, при нестачі води в грунті і у випадку запізнення з посівом норми посіву збільшують на 0.5 – 1 млн/га схожих насіння.

 

Дата: 2019-05-29, просмотров: 106.