Технічній творчості учнів притаманний інтегральний характер. Іншими словами, творча технічна діяльність являє собою комплексну пізнавально-перетворюючу діяльність, яка складається із множини взаємозв’язаних компонентів, таких, як теоретичні дослідження, експерименти, вирішення технічних завдань, побудова моделей та пристроїв, їх випробування. Завдяки цій діяльності учні набувають поглиблених знань про навколишній світ, переконуються в правильності своїх міркувань, які в процесі технічної діяльності підтверджуються або ж спростовуються, набувають важливих практичних умінь та навичок.

Матеріальне втілення задуму – невід’ємна фаза творчого процесу. Тому керівник гуртка повинен завжди памятати, що якісне вирішення цієї проблеми має неабиякий позитивний вплив на становлення творчої особистості.

Одним з головних чинників підвищення ефективності проведення гурткових занять з техніки є відбір об’єктів конструювання. Вказаний етап є надзвичайно важливим у підготовці до заняття. І ось чому. Програма кожного технічного гуртка передбачає строго визначений об’єм знань та умінь. Цей об’єм розподіляється за окремими заняттями, причому об’єм нової інформації повинен бути доступним для розуміння учнів. Після цього підбирається об’єкт праці, в процесі виготовлення якого можна було б найкращим чином сформувати знання та вміння передбачені програмою. При цьому керівнику гуртка приходиться враховувати наявний матеріал та обладнання. Необхідно також, при відборі об’єктів конструювання, враховувати інтереси і здібності школярів. Робота над об’єктами конструювання пов’язана з застосуванням ряду трудових операцій. Всі вони повинні бути передбачені тематикою гуртка. Окрім того, слід дотримуватись оптимального співвідношення часу, який затрачається на виконання кожної з цих операцій.

Таким чином, при відборі об’єктів конструювання, керівник гуртка опиняється перед необхідністю враховувати цілий ряд вимог.

Однією із перших розробок відбору виробів для трудового навчання була система К. Ю. Цируля 31, в основу якої закладено 18 положень. Незважаючи на недоліки даної системи, зумовлені об’єктивними причинами, вона містить ряд позитивних вимог, таких як корисність предметів, розвиток самостійності, почуття прекрасного, поступове ускладнення конструкції виробів та технології їх виготовлення, які і в даний час не втратили своєї значимості.

Спробу сформувати узагальнені критерії відбору об’єктів праці зробило багато авторів методичних посібників і дослідників проблем трудового навчання та виховання. Так Д. О. Тхоржевський виділяє наступні критерії:

 вироби повинні бути суспільно корисними:

 технологія виготовлення виробів повинна складатись із операцій, передбачених навчальною програмою;

 робота повинна бути посильною для учнів (з огляду точності виготовлення) і вкладатись, в заплановані на виготовлення, норми часу;

 за признеченням та особливостями конструкції вироби повинні бути доступні розумінню учнів.

В. М. Аридін 2 вважає, що при відборі об’єктів конструювання, керівник гуртка повинен виходити з таких міркувань:

 доступність розуміння учнями принципу роботи;

 розуміння суті технологічних операцій при виготовленні виробу;

 можливість виготовлення за відведений навчальний час;

 освітня та виховна цінність виробу;

 наявність необхідних матеріалів та обладнання.

Г. Є. Левченко акцентує увагу на такі функції об’єктів праці: комплексність, технологічність, типовість трудових операцій, різноманітність, політехнічна спрямованість виховання, естетичність, трудоємкість, різноскладність, безпечність 17.

Е. В. Рихвк пропонує наступні критерії:

 суспільнокорисний характер виробу;

 наявність необхідних матеріалів та обладнання у навчальних майстернях;

 відповідність технології виготовлення вимогам програми та здібностям учнів;

 наявність варіативності в конструкційних та технологічних вирішеннях;

 емоційний та виховний вплив виробу на особистість школяра.

Стосовно практичної роботи гуртківців, то "при відборі об’єктів конструювання важливо враховувати не лише якість готових виробів, час, затрачений при цьому, кількість технологічних операцій, але й те, яка відносна питома вага самостійності школяра, які творчі елементи проявляє він, які емоції і почуття збуджує у нього виготовлення даного виробу..." 24.

У методичному посібнику "Суспільнокорисна продуктивна праця учнів" авторів В. В. Корольковського та В. Д. Симоненка приведені наступні критерії відбору об’єктів для суспільнокорисної продуктивної праці:

 відповідність програмі трудового навчання;

 забезпечення виховних та розвиваючих функцій;

 спадковість у виготовленні виробів;

 поєднання посильної і необхідної складності при виготовленні виробу;

 поєднання педагогічної мети та доцільності об’єкту праці для народного господарства;

 розвиток творчих потенцій у процесі трудової діяльності учнів;

 дотримання вимог безпеки праці.

    Виходячи із теоретичного аналізу літератури, нами розроблені узагальнені критерії відбору об’єктів конструювання для занять технічних гуртків:

тематична доцільність – забезпечує засвоєння учнями конкретної суми знань і умінь, передбачених програмою гуртка;

раціональність технології – забезпечує виготовлення виробів з високими експлуатаційними якостями, при незначних затратах праці, коштів та матеріалів;

доступність виготовлення - вказує, що виготовлення об’єкту конструювання повинно відповідати реальному рівню підготовки учнів, виходячи з їх вікових та психофізіологічних особливостей;

політехнічна спрямованість - сприяє ознайомленню з технологічними особливостями сучасного виробництва, формуванню навичок роботи з ручними та електрофікованими інструментами;

естетичність - сприяє формуванню у школярів художнього смаку, розвитку акуратності, точності, оптимальних трудових рухів;

економічність - забезпечує раціональне використання метеріалів, інструментів та обладнання;

товарність - характеризує суспільнокорисну значимість виробу.

Виконання всіх розглянутих вище вимог до відбору об’єктів конструювання залежить від багатьох факторів:

 стану матеріально-технічної бази школи;

 чисельного складу та рівня підготовленості учнів;

 соціального оточення школи;

 інтенсивності та якості співпраці школи і базового підприємства;

 творчої роботи педагогічного колективу школи;

 виховних традицій школи.

На основі розроблених критеріїв, керівник гуртка проводить відбір об’єктів конструювання. Це є досить відповідальний етап у підготовці до проведення занять.

Керівники технічних гуртків інколи намагаються спрямовувати практичну діяльність гуртківців на виготовлення виробів по замовленню різних підприємств, організацій. В такому випадку досягається продуктивний характер праці учнів. Не вдаючись до детального аналізу позитивного впливу на процес економічного виховання школярів (учні безпосередньо на практиці ознайомлюються з такими економічними категоріями як виробниче замовлення, термін виконання, контроль якості, матеріальне стимулювання, норма виробітку тощо), відзначимо, що не менш важливо ознайомити учнів з місцем і призначенням цих виробів у реальному житті. Тоді можна не лише ставити перед учнями вимоги щодо виготовлення виробів, а й обгрунтовувати їх. Зрозуміло, праця учнів стане від цього більш усвідомленішою, що позитивно вплине на якість роботи.

Головна особливість гурткових занять, їх принципова відмінність від уроків загальноосвітніх дисциплін, полягає в організації і орієнтації учнів на виробничу працю здійснювану в системі практичних робіт.

Процес технічного конструювання повинен сприяти формуванню в учнів політехнічних знань і трудових умінь, вихованню працьовитості та наполегливості.

Конструкції, які можна рекомендувати для виготовлення гуртківцями першого року навчання, повинні бути достатньо простими, одночасно і достатньо уніфікованими, технологічними у виготовленні. Таким чином, при їх повторенні, гуртківці змогли б вивчити на практиці закони електротехніки (коли мова йде про радіоелектронний напрям технічних гуртків), правила монтажу типових деталей, оволодіти прийомами раціонального розміщення функціональних вузлів тощо.

Однією з форм організації практичних робіт гуртківців першого року навчання є фронтальний метод. Пропонуючи виготовити певну конструкцію за поданою схемою, керівник, повинен поставити перед кожним гуртківцем індивідуальне завдання: самостійно розробити монтжну схему виробу, запропонувати варіанти удосконалення конструкції тощо. Такий підхід до організації практичних занять стимулює і розвиває творчий потенціал учнів.

Як було зазначено, вироби повинні мати практичне застосування. Було б недоцільним, щоби гуртківці монтували їх задля одного лише навчального тренування, оскільки такі заняття значно послабили б інтерес школярів до даного виду діяльності.

Ускладнення практичних робіт доцільно проводити поступово, враховуючи при цьому набуті теоретичні знання та практичні навички гуртківців, їх вікові особливості.

Організація проведення практичних занять з гуртківцями другого року навчання дещо відрізняється від першого. Тут здебільшого використовують індивідуально-групові форми організації практичних занять. Гурток розбивають на ланки по два-чотири учні в кожній. Кожна така ланка отримує конкретне завдання для творчої роботи. Керівник більше уваги приділяє індивідуальній роботі з кожною ланкою по конструюванню, виготовленню та налагодженню виробів.

Розприділення тематики практичних робіт проводиться на одному з перших занять на початку начального року. Гуртківців ознайомлюють з призначенням та принципом роботи рекомендованих конструкцій і надають право самостійного вибору тематики розробки. Спільно з керівником, гуртківці розробляють технологію виготовлення як окремих вузлів і деталей, так і виробу в цілому.

Робота по виготовленню об’єктів конструювання створює добру основу для системного формування політехнічних знань, розвитку трудових навичок учнів, сприяє формуванню відповідальності за доручену справу, виробляє акуратність в роботі та наполегливість в досягненні мети. Оптимальний відбір об’єктів конструювання забезпечує необхідні передумови для успішного вирішення основних завдань навчально-виховного процесу.

Таким чином об’єкти конструювання виконують роль тематичного і методичного засобу навчання, сприяють формуванню в учнів відповідних трудових знань та умінь, виробленню естетичних смаків.

Працюючи над створенням технічних об’єктів учні цілеспрямовано вивчають:

 загальну будову виробу (складові частини, їх характеристики, призначення та застосування);

 принцип роботи;

 процес роботи;

 суттєві ознаки конструкції (типові вузли та механізми, способи їх зєднання тощо).

На прикладі цих же об’єктів праці, гуртківці, в політехнічному аспекті, вивчають технологію їх виготовлення:

 суть технологічного процесу;

 загальний характер технології (питання технологічного процесу-операції, призначення та застосування);

 суттєві ознаки технологічного процесу.

Підвищення рівня теоретичної підготовки, необхідної для вирішення трудових завдань, здійснюється на основі:

 поглибленого вивчення принципу роботи та призначення об’єктів праці, в тому числі інструментів, приспосіблень тощо;

 свідомого оволодіння трудовими вміннями, розкриття їх характеру та способів удосконалення.

Реалізація політехнічного принципу навчання, підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки створюють міцну основу для розвитку творчих здібностей учнів.

Зрозуміло, практично неможливо досягнути того, щоби кожен об’єкт конструювання, однаковою мірою, враховував усі перелічені критерії. Тому важливіше добитися того, щоб кожний виріб учнів відповідав би двом-трьом вимогам, з запропонованого переліку, а в цілому, комплект об’єктів праці, для кожної вікової групи, охоплював би всі напрямки навчання та виховання.