Тільки після ознайомлення керівництва й фахівців підприємства з вимогами ISО 14001 [1] і попередньої оцінки екологічного стану підприємства можна приступати до розробки системи менеджменту охорони навколишнього середовища.
Модель цієї системи представлена й описана в ISО 14001 [1]. Модель має форму спіралі, що символізує вимогу до поліпшення стану навколишнього середовища й постійний підйом на більше високу ступінь (рис. 2.1).
Рисунок 2.1 - Модель системи екологічного менеджменту охорони навколишнього середовища
Вимоги, що втримуються в ISО 14001 [1], призначені для застосування у всіх організаціях незалежно від їхньої галузевої специфіки, розміру, географічних, соціальних і культурних умов, а також форм власності.
Стандарт не встановлює твердих вимог до екологічної ефективності, крім зобов'язань відповідати застосовуваним законодавчим актам і регламентам і постійно поліпшувати систему. Швидкість і розмах цього процесу визначає сама організація з обліком технічних, економічних і інших можливостей [23].
Перший «блок» моделі - Екологічна політика (тобто підприємство повинне усвідомлювати - до чого воно прагне, які його стратегічні цілі й пріоритети).
Відповідальність за визначення й реалізацію Екологічної політики лягає на вище керівництво.
Відповідно до ISО 14001 [1] Екологічна політика повинна:
– відповідати характеру, масштабу й впливам на навколишнє середовище діяльності організації, її продукції або послуг;
– включати зобов'язання відносно постійного поліпшення навколишнього середовища й запобігання її забруднення;
– включати зобов'язання відносно відповідності належному природоохоронному законодавству й регламентам, а також іншим вимогам, які поширюються па організацію;
– створювати основи для встановлення цільових і планових екологічних показників і їхнього аналізу;
– бути документально оформленої, доведеної до відомості персоналу організації й зрозумілої йому;
– періодично аналізуватися на придатність;
– бути доступної громадськості.
В Екологічній політиці вище керівництво повинне підтвердити свою прихильність справі охорони навколишнього середовища й обов'язково забезпечувати адекватними ресурсами досягнення поставлених цілей.
У тексті Екологічної політики варто уникати декларацій і нездійсненних цілей.
Другий «блок» моделі - Планування (тобто визначення, «як домогтися результатів»).
Ціль планування - створення умов для реалізації Екологічної політики.
Для розробки плану варто почати наступні дії:
– ідентифікувати екологічні аспекти й оцінити їхній вплив на навколишнє середовище;
– ідентифікувати вимоги законодавчих актів і інші вимоги, що поширюються на підприємство;
– розробити цільові й планові екологічні показники;
– розробити програму (програми) менеджменту охорони навколишнього середовища.
При плануванні необхідно встановити (згідно із Екологічною політикою) систему пріоритетів і черговість виконання завдань відповідно до гостроти проблем. Плани повинні бути конкретними, а результати - вимірними.
Ідентифікація екологічних аспектів є постійним процесом, що визначає минуле, дійсне й потенційно можливе (позитивний або негативне) вплив діяльності організації на навколишнє середовище. Цей процес може охоплювати також ідентифікацію впливу на здоров'я, безпеку й оцінку екологічного ризику.
Доцільно оцінювати розміри впливу кількісно, наприклад:
– масштаб впливу,
– тривалість впливу,
– інтенсивність (твердість) впливу,
– імовірність події та ін.
Визначення аспектів взаємодії з навколишнім середовищем повинне здійснюватися з урахуванням результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок і «попередньої історії» організації. При цьому необхідно враховувати:
– нормальний стан виробництва;
– ненормальний стан виробництва;
– екстрені ситуації, аварії.
Приклади впливу на навколишнє середовище:
– контрольовані й неконтрольовані викиди в атмосферу;
– контрольоване й неконтрольоване скидання забруднених вод;
– відходи;
– забруднені землі;
– шум, запахи, пил;
– використання сировини й природних ресурсів;
– територіальні особливості впливу;
– зміна ландшафтів;
– рекультивація земель і ін.
Організація повинна встановити й скласти перелік обов'язкова законодавчих актів і вимог, які на неї поширюються, і визначити потенційні можливості для поліпшення своєї діяльності й розвитку, оцінювати стан і відповідні досягнення конкурентів.
Організації повинні відслідковувати вимоги законодавчих актів і інші, стосовні до них вимоги, а також зміни в зазначених документах. Ці відомості необхідно вчасно повідомляти відповідним службам і окремим працівникам.
У випадках, коли зовнішні нормативи не відповідають потребам організації або їх не існує, варто розробити внутрішні критерії результативності (ефективності), наприклад в областях:
– передача інформації про навколишнє середовище;
– готовність до аварійних ситуацій у навколишнім середовищі й реагування на них;
– поінформованість і навчання в області охорони навколишнього середовища;
– вимір і поліпшення стану навколишнього середовища;
– зменшення ступеня ризику при здійсненні процесів;
– запобігання забруднення й ресурсозбереження;
– зміна в процесах;
– управління небезпечними матеріалами;
– організація збору й утилізація відходів;
– водокористування (наприклад стічні води, зливові, ґрунтові);
– управління якістю повітря;
– раціональне використання енергії;
– транспортування та ін.
Цільові й планові екологічні показники розробляються керівництвом вищої ланки при участі відповідних служб, але вони повинні бути доведені до персоналу всіх підрозділів.
Вони формуються відповідно до Екологічної політики й зобов'язаннями по запобіганню завдання збитків навколишньому середовищу.
При визначенні цільових і планових показників необхідно враховувати законодавчі й інші вимоги, можливі впливи на навколишнє середовище, технології, виробничі умови, фінансові можливості організації, наміру зацікавлених партнерів.
Програма менеджменту охорони навколишнього середовища повинні передбачати ресурси для їхнього виконання й періодично переглядатися (бажано щорічно). Після досягнення чергового результату й планування нового необхідно оцінювати, наскільки змінилися вимоги, економічні можливості підприємства, ресурси й ін.
Третій «блок» – Впровадження й функціонування системи менеджменту охорони навколишнього середовища – передбачає гармонізацію різних видів діяльності (див. рис. 2.1 і 2.2).
При цьому передбачається:
– розподіл обов'язків;
– забезпечення необхідними ресурсами;
– забезпечення погодженої участі всіх працівників організації;
– підвищення рівня компетентності персоналу;
– підтримка в робочому стані внутрішніх і зовнішніх зв'язків;
– документування системи й управління документацією;
– забезпечення управління операціями (процесами);
– забезпечення готовності до аварійних ситуацій.
Успішне впровадження й функціонування системи можливо тільки при участі всіх співробітників організації.
Помилково вважати, що вся відповідальність за охорону навколишнього середовища лягає тільки на екологічну службу
Четвертий «блок» - Проведення перевірок і коригувальної дії.
Необхідно підтверджувати результативність системи, для чого проводяться моніторинг і відповідні виміри.
Місця проведення перевірок і строки включаються в плани перевірок.
Використовувані вимірювальні кошти піддаються спеціальному контролю й перевіркам.
У системі передбачені коригувальні й попереджуючі дії, пропорційні важливості проблем і розмірні виявленим впливам на навколишнє середовище.
Всі невідповідності повинні бути ідентифіковані й зареєстровані. Необхідно мати коло осіб, що володіють повноваженнями й несуть відповідальністю за роботу з невідповідностями. При цьому можуть бути ухвалені рішення:
– зупинити виробничий процес;
– почати дії по усуненню невідповідностей;
– одержати особливі дозволи у відповідних регіональних служб;
– сповістити місцеві влади (при аварійних випадках);
– увести в дію аварійний план;
– увести в дію коригувальні заходи щодо конкретних невідповідностей.
Кожне ухвалене рішення реєструється.
Рисунок 2.2 - Модель системи екологічного менеджменту, побудована на базі моделі ISO 9001:2001
Організація повинна вести реєстрацію даних, дотичних:
– виконання законодавчих вимог;
– ліцензій і дозволів;
– екологічних аспектів і пов'язаних з ними впливів;
– підготовки кадрів;
– експлуатації, контролю й перевірок вимірювального встаткування;
– експлуатації, контролю роботи виробничого встаткування;
– аварій, особливо з наслідками для навколишнього середовища, і мер, початих для їхньої ліквідації;
– скарг громадськості й прийнятих по них мер;
– результатів внутрішніх і зовнішніх перевірок;
– даних моніторингу.
Всі види реєстрації повинні заноситися до реєстру «Реєстрація даних з питань охорони навколишнього середовища» з конкретними відомостями по кожному внесеному до реєстру документу.
Необхідно періодично проводити внутрішні аудити системи управління навколишнім середовищем.
П'ятий «блок» - Аналіз із боку керівництва.
Періодично вище керівництво повинне аналізувати систему менеджменту охорони навколишнього середовища для визначення:
– результативності системи;
– можливих потреб у зміні політики, цілей і інших елементів системи у зв'язку зі змінами економічних, соціальних, екологічних і інших факторів.
До цієї роботи не можна ставитися формально або, що ще гірше, - приховувати фактичний стан справ. Адже екологічні злочини вже завдали страшної шкоди багатьом регіонам [24].
Дата: 2019-05-29, просмотров: 234.
