РОЗДIЛ І. ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГIЗМУ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

РЕФЕРАТ

Выпускная квалификационная работа: Гончарова О. С. «Художественный психологизм ранних повестей О. Кобылянской». — ГОУ ВПО «Донецкий национальный университет». — Донецк, 2019.

 

Цель работы заключается в том, чтобы выяснить основные художественные особенности психологической структуры ранних повестей      О. Кобылянской.

Данная работа может быть использована учителями, школьниками, студентами специальностей филологического направления.

62 страницы, 64 первоисточника.

Ключевые слова: психологизм, психологический портрет, психологический пейзаж.

ABSTRACT

Final qualifying work:  Goncharova O. S. «The artistic psychologism      of O. Kobylyanskaya's early stories» — Donetsk National University. — Donetsk, 2019.

Purpose — to find out the main artistic features of the psychological structure of O. Kobylyanskaya's early stories.

This work can be used by teachers, schoolchildren, students of specialties of philological direction.

62 pages, 64 original sources.

Key words: psychologism, psychological portrait, psychological landscape.

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Тема нашої роботи «Художнiй психологiзм раннiх повiстей О. Кобилянської» є дуже актуальною для дослідження, оскільки на сьогодні у літературознавстві немає повноцінних розвідок про психологізм у ранніх творах О.Кобилянської.

Мета дослідження – з'ясування провідних художнiх особливостей психологічної структури раннiх творiв Ольги Кобилянської.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

1) розглянути змістове наповнення поняття «психологiзм»;

2) висвітлити проблеми психологiзму художнього твору в українському літературознавстві;

3) опрацювати критичні матеріали, пов’язані з творчістю О. Кобилянської;

4) дослідити психологiзм у ранній творчості автора;

5) проаналізувати жанрово-стильові особливості раньої творчості Ольги Кобилянської.

Об'єктом дослідження є повiстi Ольги Кобилянської: «Людина», «Царiвна».

Предметом дослідження є психологiзм (жанрово-стильова специфіка, характер конфлікту, система персонажів, настроєва партитура тощо) повiстей О. Кобилянської.

Практична значимість основних положень та результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані студентами при підготовці курсових і дипломних робіт з теорії літератури; стати матеріалом для спецкурсів, спецсемінарів і факультативів, присвячених вивченню творчості О. Кобилянської в навчальних закладах різних типів.

Структура дипломної роботи: анотацiя, вступ, два розділи, висновки і список використаної літератури.

РОЗДIЛ І. ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГIЗМУ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

 

 

Що таке психолог i зм

Психологізм (грец. psych – душа; лат. lohos – слово, вчення;) – передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками.

Зачатки психологізму спостерігаються уже у творах усної народної творчості, де вони проявляються через художній прийом психологічного паралелізму. Цей фольклорний прийом творчо використовувався потім письменниками, починаючи з доби сентименталізму, як у прозі так і в поезії. У літературі сентименталізму зображення внутрішнього світу людини стає обов'язковим, але письменники-сентименталісти внутрішнє намагалися передати через зовнішні ознаки: щоб відобразити наприклад, радість людини, описувався радісний вираз її обличчя. Опис почуттів був загальним, йому не вистачало глибини. Романтичний психологізм глибший, але він охоплював лише зображення сильних, яскравих почуттів, найтонші їх відтінки залишилися поза межами уваги романтиків.

Лише з розвитком реалістичного напрямку в літературі психологізм отримує свої справжні якості. Для реалізму характерний раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів). Цілком нової якості набув психологізм модерністської літератури. Модерністи визнавали інтуїтивний шлях пізнання поруч із логічним, вони осереджувались на внутрішньому світі людини та суб'єктивних враженнях героя. Для їх психологізму характерна пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я».

Найбільші можливості щодо виявлення психологізму надає проза. У творах Ф. Достоєвського, Л. Толстого, Ч. Діккенса та Г. Флобера психологізм набув такої властивості, як «діалектика душі».  

Це не просто глибоке і правдиве зображення внутрішнього світу персонажів, це його зображення в процесі розвитку з урахуванням усіх піднесень та падінь духу.

У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літера­туру в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності. В українській літературі психологізм притаманний творчості М. Хвильового, В. Підмогильного, драматургії Л. Костенко.

 

 

Висновки до розділу І

 

Взаємини «пейзаж – людина» у прозовій творчості Ірен Роздобудько будуються за принципами так званого психологічного паралелізму – контрастного протиставлення або зіставлення картин природи з душевним емоційним людським станом. Пейзаж у письменниці здебільшого становить собою певний художній простір, у якому розвивається сюжетна дія. При цьому авторка за допомогою наскрізної деталі, найчастіше якоїсь однієї зорової, слухової або ж кольорової ознаки, надає просторовому образові ту чи ту емоційну тональність, що відповідає художнім завданням того чи іншого твору.

Художнє дослідження людини виконало величезний шлях від схематичною типізації до складних образів. Кожен письменник має індивідуальним стилем і системою поетичних прийомів для створення яскравих образів.

Стан теорії художнього психологізму сьогодні відображає проблеми не тільки сучасного українського літературознавства, а й стан сучасної психологічної науки. «Сучасні психологи лише зрідка звертаються до літературознавчих праць, а то й зовсім не помічають їх у міждисціплінарному об’єднанні традиційних наук, які здавна вивчають людину, з науками новими: ергономікою, семіотикою, аксіологією, евристикою, характерологією тощо». Проте, коли поєднується літературний матеріал з психологічним досвідом, то виникають безпрецедентні по своїй суті праці, як, наприклад, праця Карла Леонгарда «Акцентуйовані особистості», в якій класифікація типів особистостей досліджена на матеріалі творів російських класиків. Залишається сподіватись, що ближчим часом з’явиться щось подібне на матеріалі української літератури, тим паче, що початок таким дослідженням уже покладено.

Певне пожвавлення культурного життя як сприяло, так і ускладнювало методологію дослідження психологізму, що було об’єктивним наслідком довготривалого «усамітнення» психології та літературознавства.

Разом з тим, все очевиднішою ставала необхідність розмежування сфер психоаналітичних досліджень та естетико-художніх, про що писав ще засновник глибинної психології Карл Густав Юнг: «Тільки та частина мистецтва, що охоплює процес художнього образотворення, може бути об’єктом психології, але в жодному разі, не та, що являє собою суть мистецтва взагалі».

 

Висновки до розділу ІІ

 

Ольга Кобилянська своєю повiстю стверджує, що жiнка – неповторна особистiсть, яка має право вибору, можливiсть чинити так, як пiдказує їй серце. Вона – людина!

Образ автора повісті «Царівна» – «це індивідуальна словесно-мовленнєва структура, яка пронизує весь лад художнього твору і визначає взаємозв’язок і взаємодію всіх його елементів», що, власне, й створює неповторність мистецького таланту Ольги Кобилянської.

Взагалі, «Царівні», як і багатьом творам О. Кобилянської, властива якась втаємниченість, яка насамперед створюється самою формою повісті – найщирішою сповіддю авторки щоденника. І від того, що читач втаємничується у цю сповідь, стає якось незвично й цікаво. З другого боку, це відчуття передають мовні засоби (свого часу їх, мабуть, першою підмітила Леся Українка, яка в листах до О. Кобилянської любовно називала її хтось, хтосічок чорненький, себе – хтось білий); прислівники («Колись-то вечором відбулася у нас нарада»). Та й сама зав’язка повісті настроює на те, що має щось статися: «Я родилася 29 падолиста... Старі люди і сонники кажуть, що цей день – день недолі».

Ольга Кобилянська вдало втілила у своїх творах образ сильної особистості, яка попри несприятливі обставини не занепадає духом, а прагне до самоствердження. Ідеї, сформульовані Кобилянською в художніх творах, значною мірою заповнили дефіцит у царині професійного психологічного знання.

У мові творів Ольги Кобилянської об’єктивний світ перестає бути візуальним змалюванням окремих картин природи та явищ, а стає образом-символом. Аналіз слова-образу ліс свідчить про особливе авторське розуміння цього слова, зокрема дійової особи, набуття додаткових символічних значень, образ лісу пов'язаний з різними персонажами твору, їх долею; ліс – це реальний простір, де живуть персонажі; а також уособлення самотності.

 

 

ВИСНОВКИ

Для дослідження психологічної проблематики твори «Людина» і «Царівна» вибрані не випадково, саме через ці повісті якнайкраще прослідковується позиція О.Кобилянської в суспільстві.

В «Людині», а ще більше в «Царівні» особисте щастя героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.

Перші класичні повісті О. Кобилянської «Людина» й «Царівна» започаткували новий етап української прози. Це був, по-перше, опис життя середнього класу, а, по-друге, – психологічна проза, в якій внутрішній сюжет відігравав більшу роль, ніж зовнішній. Вона обстоювала певні нові ідеї, зокрема емансипації та фемінізму. «Нова жінка» О. Кобилянської – людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі.

В опозицію «сильні жінки – слабкі чоловіки», на думку С. Павличко, трансформовано філософські погляди Ф. Ніцше. «Кобилянську вабила романтична надлюдина, – зазначає дослідниця, – але в баченні письменниці вона була, безсумнівно, жінкою». «Негативність» чоловічих персонажів постає, передусім, з їх безхарактерності, слабкості волі.

Чоловічі характери у більш пізніх повістях О. Кобилянської, написаних у 1910-х роках, саме так втілюють цю слабкість натури. Але тут з'являється ще один аспект – ця слабкість пов'язується з традиційною українською старосвітністю, патріархальщиною і консерватизмом.

Героїням О. Кобилянської властива певна закономірність у лінії поведінки. Вони, з одного боку, прагнуть істинного, вільного кохання, а з іншого – бояться його, хочуть і не хочуть любити. Страх перед патріархальним шлюбом видає острах нерівноправності у стосунках жінки і чоловіка. Iдеал О. Кобилянської – жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської – любляче i нiжне, здатне на великi почуття.

Твір О.Кобилянської – це майстерно вибудована система художнього світу, де міфологічне тло є основою неофольклорного міфа, який покликаний розширити межі національної літератури. Письменниця вдається до спроби психологізму головного героя.

.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Балашов Д.М. Постановка питання про баладу в російському та західному фольклорі //Праці Карельского філіалу Академії Наук СССР, 1962 - Вип. 35( Питання літератури і народної творчості) - С. 17-19

2. Бєлінський В.Г. Вибрані філософські твори / В.Г. Бєлінський. - К., 1948. - Т.1 - С. 218

3. Бисинало С.К., Борщевський Ф.М. Український фольклор: критичні матеріали / С.К. Бисинало, Ф.М. Борщевський. - К. : Вища школа, 1978. - 228 с.

4. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних по-глядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та віру-вання. -- К.: Довіра, 1993. -- 414 с

5. Гнатюк В. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків: [Українці : народні вірування, повір'я, демонологія] / В. Гнатюк. - К. : Либідь, 1991. - С. 383-406.

6. Гнатюк О. Трансформація фольклорного матеріалу у літературному тексті / О. Гнатюк // Молода нація. - 1997. - №5 - С. 24-35 .

7. Горай Л. С. Слово зворушеного серця : бібліографічний нарис до 150-річчя від дня народження О. Кобилянської /ЗОДЮБ ; матеріал підгот. Л. С. Горай ; відп. за вип. В. Д. Чіка. – Ужгород, 2013. – 31 с.

8. Грушевський М. «Царівна» / АИВ. – 1898. – Т.1.-Кн.3;

9. Грушевський М. Царівна, оповідання Ольги Кобилянської // Літературно-науковий вісник. 1898. Т. 1.

10.   Дей О. Українська народна балада / О. Дей. - К. : Наукова думка, 1986. - Львів, 2001. - 220 с.

11.   Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика. -- К.: Редакція часопису «Народознавство», 2001. -- 576 с.

12.   Драй-Хмара М. Леся Українка: Життя і творчість// Драй-Хмара М. З літературно-наукової спадщини. – Нью-Йорк: Наукове товариство ім.Т.Шевченка, 1979;

13.   Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів'я, загадки, скоромовки / [упоряд. Н.С. Шумада] -- К.: Веселка, 1989. -- 606 с.

14.   Іванницький А. Українська народна музична творчість / А. Іванницький. - К. : Музична школа, 1990. - C. 336 -263

15.   Кобилянська О. Ахорди // Літературно-науковий вісник. 1898. Т. 2.

16.   Кобилянська О. Основи зворушеного серця : [щоденники, автобіографії, листи, статті та спогади] - К. : Основи, 2001. - 198 с.

17.   Кобилянська О. Повісті. Оповідання. Новели / О. Кобилянська. – К. : Наукова думка, 1988. – 667 с.

18.   Кобилянська О. Твори : у 2 т. / О. Кобилянська ; упоряд., передм. Ф. П. Погребенника. – К. : Дніпро, 1988. – Т. 1. – 540 с.

19.   Кобилянська О. Твори : у 2 т. / О. Кобилянська ; упоряд., передм. Ф. П. Погребенника. – К. : Дніпро, 1983. – Т. 1. – 495 с.

20.   Кобилянська О. Твори : у 3 т. / О. Кобилянська. – Державне видавництво художньої літератури, 1956. – Т. 1. – 589 с.

21.   Кобилянська О. Твори : у 5 т. / Ольга Кобилянська / Упоряд. М.П. Комишанченко. – К. : Держлітвидав, 1962– 1963. – Т. 3. – К., 1963. – 440 с.

22.   Кобилянська О. Твори в 5 т. – К., 1995 – Т.5;

23.   Кобилянська О. Ю. Слова зворушеного серця : Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади /О. Ю. Кобилянська ; упоряд., передм. Ф. П. Погребенника. – К. : Дніпро, 1982. – 359 с.

24.   Кобилянська О. Ю. Твори: В 5 т. Київ, 1962. Т. 1; 1962. Т. 2; 1963. Т. 4; 1963. Т. 5.

25.   Коллонтай А.М. Введение к книге «Социальные основы женского вопроса» (1908)// Коллонтай А.М. Избранные труды и речи. – М., 1972;

26.   Комишанченко М.П. О. Кобилянська (До 100-річчя з дня народження) / М.П. Комишанченко. - К.: Знання, 1963. - 48 с.

27.   Кравченко Уляна. Таємний гомін / Кравченко У. Твори : повне вид. / У. Кравченко. – Торонто : Накладом Козак, 1975. – 796 с.

28.   Кравченко Уляна. Хризантеми [повість] / Уляна Кравченко. – Чикаго : Вид-во Миколи Денисюка, 1961. – 414 с.

29.   Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість: Під-ручник. -- К.: Знання-Прес, 2001. -- 591 c.

30.   Лессінг Г.Е. П'єси / Г.Е. Лессінг. - К.:Лаокоон. - 1976. - 212 с.

31.   Лещенко М. Ольга Кобилянська: Літературний портрет / М. Лещенко - К. : Дніпро, 1973. - 171 с.

32.   Лисиченко Л. А. Мовний образ простору і психологія поета / Л. А. Лисиченко, Т. В. Скорбач. – Харків, 2001. – 160 с.

33.   Літературознавчий словник-довідник / [за ред. Р.Г. Гром'яка, Ю.І. Коваліва]. - К. : ВЦ «Академія», 1997. - 752 с.

34.   Луців Л. О. Кобилянська і Ф. Ніцше. Львів, 1928.

35.   Луців Л. О. Кобилянська, Ніцше і родова аристократія // Літературно-науковий вісник. 1931. Кн. 7—8.

36.   Луців Л. Ольга Кобилянська. Нью-Йорк; Джерзі Сіті, 1965.

37.   Луців Л. Природа Ольги Кобилянської //Літературно-науковий вісник. 1930. Кн. 10.

38.   Луців Л.О. Природа Ольги Кобилянської // Літературно-науковий вісник. - 1930. - Кн. 10.

39.   Маковей О. Ольга Кобилянська, літературно-критична студія // Літературно-науковий вісник. 1899. Т. 5. Кн. 1.

40.   Мала філологічна енциклопедія / [за ред. О.І. Скопненко, Т.В. Цимбалюк]. - К. : Довіра, 2007. - 478 с.

41.   Мантегацца П. Экстазы человека. Санкт-Петербург, 1890.

42.   Мережковський Д. С. Акрополь : Избранные литературно-критические статьи / Д. С. Мережковський. – М. : Кн. палата, 1991. – 351 с.

43.   Мольтманн-Вендель Э. «И сотворил Бог мужчину и женщину: Феминистская идеология и человеческая идентичность»// Вопр. философии. – 1991. – № 3;

44.   Некрасова Е.Н. «Философия пола»// Философия: Учебник. – М.: Русское слово, 1996;

45.   Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Київ, 1993.

46.   Новаторство фольклоризму О.Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Слов'янська філологія. -- Вип.58-59. -- Чернівці, 1999. -- С.69-70.

47.   Нудьга Г.А. Жанрові особливості балади / Г.А. Нудьга .К. : Дніпро, 1970. - 260с.

48.   Ольга Кобилянська: Альманах у пам'ятку її сороклітньої письменницької діяльності (1887—1927). Чернівці, 1928.

49.   Павличко С. «Дискурс модернізму в українській літературі» – К., 1999;

50.   Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська. До 125-річчя від дня народження / Ф.П. Погребенник. - К.: Знання, 1988. - 48 с.

51.   Поетика балади // Слово і час - 1998. - №12. - С. 48.

52.   Поліщук Н. Ю. Міфопоетичний світ О. Кобилянської: архетип провини і покарання / Поліщук Н.Ю. Мова і культура / Н.Ю. Поліщук. - К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2010. Т. 2 - 2010. - С. 368-379

53.   Пряникова Ю. Міфологічні елементи в повісті О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала» / Ю. Пряникова // Літературознавчі студії. - 2000. - №4. - С. 9-21.

54.   Раскін О. Балади І.В. Гете // Наукові записки Курського педагогічнго Інституту. Питання із зарубіжної літератури. Курськ . - 1967. - Вип. 32. - С. 169-200.

55.   Савчук Б. «Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина ХIХ ст. – 1939 р.)» – Івано-Франківськ, 1999;

56.   Синявська Л. Тенденція «олітературнення» в українській літературі 20-х років ХХ століття / Л. Синявська // збірник наукових праць. - Одеса: Астропринт, - 2011. - Вип. 15. - С. 221- 230.

57.   Словник символів культури України / [за ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка]. - К. : Міленіум, 2002. - 658с.

58.   Тараненко М. П. Ольга Кобилянська – майстер пейзажу / М. П. Тараненко // Творчість О. Кобилянської : тези доповідей респ. наук. конф. присвяченої 100-річчю з дня народження письменниці. – Чернівці, 1963. – С. 21– 23.

59.   Томашук Н.О. Ольга Кобилянська / О. Н. Томашук. - К.: Дніпро, 1969. - 240 с.

60.   «Феминизм// Современный философский словарь» – М. – Бишкек – Екатеринбург, 1996.;

61.   Филипович П. Історія одного сюжету / Павло Филипович // Филипович П. З новітнього українського письменства. Історично-літературні статті : К. : Культура, 1929. - 172с.

62.   Франко І. Молода Україна: Провідні ідеї й епізоди. Львів, 1910.

63.   Шнітке А. Полістилістичні тенденції в сучасній музиці // Бесіди з Альфредом / ред. Іванишкін - М., 1994. - С.144

64.   Юк З.М. «Труд женщины и семья» – Минск, 1975;

РЕФЕРАТ

Выпускная квалификационная работа: Гончарова О. С. «Художественный психологизм ранних повестей О. Кобылянской». — ГОУ ВПО «Донецкий национальный университет». — Донецк, 2019.

 

Цель работы заключается в том, чтобы выяснить основные художественные особенности психологической структуры ранних повестей      О. Кобылянской.

Данная работа может быть использована учителями, школьниками, студентами специальностей филологического направления.

62 страницы, 64 первоисточника.

Ключевые слова: психологизм, психологический портрет, психологический пейзаж.

ABSTRACT

Final qualifying work:  Goncharova O. S. «The artistic psychologism      of O. Kobylyanskaya's early stories» — Donetsk National University. — Donetsk, 2019.

Purpose — to find out the main artistic features of the psychological structure of O. Kobylyanskaya's early stories.

This work can be used by teachers, schoolchildren, students of specialties of philological direction.

62 pages, 64 original sources.

Key words: psychologism, psychological portrait, psychological landscape.

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Тема нашої роботи «Художнiй психологiзм раннiх повiстей О. Кобилянської» є дуже актуальною для дослідження, оскільки на сьогодні у літературознавстві немає повноцінних розвідок про психологізм у ранніх творах О.Кобилянської.

Мета дослідження – з'ясування провідних художнiх особливостей психологічної структури раннiх творiв Ольги Кобилянської.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

1) розглянути змістове наповнення поняття «психологiзм»;

2) висвітлити проблеми психологiзму художнього твору в українському літературознавстві;

3) опрацювати критичні матеріали, пов’язані з творчістю О. Кобилянської;

4) дослідити психологiзм у ранній творчості автора;

5) проаналізувати жанрово-стильові особливості раньої творчості Ольги Кобилянської.

Об'єктом дослідження є повiстi Ольги Кобилянської: «Людина», «Царiвна».

Предметом дослідження є психологiзм (жанрово-стильова специфіка, характер конфлікту, система персонажів, настроєва партитура тощо) повiстей О. Кобилянської.

Практична значимість основних положень та результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані студентами при підготовці курсових і дипломних робіт з теорії літератури; стати матеріалом для спецкурсів, спецсемінарів і факультативів, присвячених вивченню творчості О. Кобилянської в навчальних закладах різних типів.

Структура дипломної роботи: анотацiя, вступ, два розділи, висновки і список використаної літератури.

РОЗДIЛ І. ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГIЗМУ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

 

 

Що таке психолог i зм

Психологізм (грец. psych – душа; лат. lohos – слово, вчення;) – передача художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками.

Зачатки психологізму спостерігаються уже у творах усної народної творчості, де вони проявляються через художній прийом психологічного паралелізму. Цей фольклорний прийом творчо використовувався потім письменниками, починаючи з доби сентименталізму, як у прозі так і в поезії. У літературі сентименталізму зображення внутрішнього світу людини стає обов'язковим, але письменники-сентименталісти внутрішнє намагалися передати через зовнішні ознаки: щоб відобразити наприклад, радість людини, описувався радісний вираз її обличчя. Опис почуттів був загальним, йому не вистачало глибини. Романтичний психологізм глибший, але він охоплював лише зображення сильних, яскравих почуттів, найтонші їх відтінки залишилися поза межами уваги романтиків.

Лише з розвитком реалістичного напрямку в літературі психологізм отримує свої справжні якості. Для реалізму характерний раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів). Цілком нової якості набув психологізм модерністської літератури. Модерністи визнавали інтуїтивний шлях пізнання поруч із логічним, вони осереджувались на внутрішньому світі людини та суб'єктивних враженнях героя. Для їх психологізму характерна пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я».

Найбільші можливості щодо виявлення психологізму надає проза. У творах Ф. Достоєвського, Л. Толстого, Ч. Діккенса та Г. Флобера психологізм набув такої властивості, як «діалектика душі».  

Це не просто глибоке і правдиве зображення внутрішнього світу персонажів, це його зображення в процесі розвитку з урахуванням усіх піднесень та падінь духу.

У психологічному творі увага автора переноситься із зовнішнього (подієвого) сюжету на внутрішній (психологічний), він відслідковує всі порухи душі своїх героїв, намагається розкрити їх роздуми й мотивацію вчинків, показати нелегкий шлях внутрішніх колізій. Психологізм почав входити в літера­туру в добу реалізму з його аналітичністю, а в час модернізму він набув популярності. В українській літературі психологізм притаманний творчості М. Хвильового, В. Підмогильного, драматургії Л. Костенко.

 

 

Дата: 2019-05-29, просмотров: 318.