Австралії характеризується тим, що статті розміщуються в порядку зменшення терміновості платежів:

1. Кредитори: заборгованість до погашення в межах року

– заборгованість по облігаціях;

– позики банку і суми овердрафту;

– отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються;

– заборгованість торговим організаціям;

– переказні векселі до оплати;

– заборгованість асоційованим компаніям;

– заборгованість пов’язаним компаніям;

– інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню;

– накопичення і доходи майбутніх періодів;

2. Кредитори: заборгованість до погашення в межах більше одного року:

– заборгованість по облігаціях;

– позики банку і суми овердрафту;

– отримані платежі в рахунок сум, що вимагаються;

– заборгованість торговим організаціям;

– переказні векселі до оплати;

– заборгованість асоційованим компаніям;

– заборгованість пов’язаним компаніям;

– інша кредиторська заборгованість, включаючи заборгованість по податках і соціальному страхуванню;

– накопичення і доходи майбутніх періодів;

3. Резерв наступних платежів:

– пенсії;

– податки, враховуючи відстрочення;

– інші резерви;

4. Накопичення і доходи майбутніх періодів

5. Капітал і резерв:

– оголошений акціонерний капітал;

– лаж на акції;

– резерв переоцінки;

– інші резерви (резерви викупу капіталу; резерв власних акцій; резерви відповідно до статуту; інші);

– рахунок прибутків і збитків.[1, с.463]

Облік доходів і витрат

Рада зі стандартів фінансового обліку США (РСФО) повний прибуток визначає, як зміну власного капіталу (чистих активів) господарюючого суб’єкта за звітний період, що є результатом господарських операцій та подій, не пов’язаних з особистим капіталом власників фірм. Вона включає всі зміни власного капіталу, що відбулися за період за виключенням тих, що є наслідком внесків власників та виплат власників – Австралійський фонд дотримується аналогічної думки.[1, c. 415]

Австралійський фонд під витратами розуміє споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам і які призводять до зменшення власного капіталу у звітному періоді.[1, c. 416]

В країні особлива роль надається працівникам підприємства та державним органам. Так, з 1977 року діє закон відповідно до якого всі французькі фірми з числом зайнятих більше 700 чоловік, повинні щорічно подавати так званий “суспільний (соціальний) баланс” радам працівників підприємства, до складу яких входять працівники та адміністрація. Він ґрунтується на показниках соціальної обстановки та умовах праці. Кожний “суспільний баланс” повинен містити інформацію про: найм на роботу; витрати на оплату праці; охорона здоров’я і техніка безпеки; забезпечення умов праці; навчання кадрів; виробничі зв’язки; забезпечення соціальних умов.

Подання звіту працівникам в Австралії є добровільним, компанії самостійно вирішують розкривати дану інформацію чи ні, і в якій формі.[1, c. 438]

Останнім часом в багатьох країнах суттєво поглибилась диверсифікація виробництва: з’явилися нові товари, ринки та галузі. Цьому сприяли зокрема, як внутрішнє зростання компанії, їх розширення, так і зростання числа злиття та поглинань на національному та міжнародному рівнях. Диверсифікація підприємницької діяльності породила проблеми корпоративного обліку та звітності, що знайшло відображення в регулюючих документах з сегментної звітності Австралії, а також США, Канади, Великобританії та Нової Зеландії, а також таких організацій, як ООН та ОЕСР.[1, c.450]

Висновки

Отже, у підсумку можна сказати, що окремі відмінності в національних облікових системах мають місце практично за всіма ознаками, які визначають національну систему у розвинених країнах та тих, що розвиваються.

Як бачимо, будова системи бухгалтерського обліку - це не лише сукупність елементів, пов'язаних між собою, об'єднаних в єдине ціле і таких, що надають інформацію про стан та рух активів та пасивів підприємства, характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику. її структура залежить і від впливу зовнішніх факторів, що є множиною тих елементів системи (та їх суттєвих властивостей), які не виступають частинами системи обліку, але зміни будь-якого з яких можуть спричинити зміни в стані системи. І, звичайно, сама система може вплинути на зовнішнє середовище, тобто на інші системи. Все це і призводить до виникнення відмінностей однієї національної системи від іншої.

Відмінності в національних системах обліку передбачають такі фактори, як кількість юридичних та фізичних осіб, залучених до процесу інвестування, а також безпосередню участь самих інвесторів в процесі управління бізнесом. Крім того, слід розрізняти і основні показники облікової інформації, не говорячи вже про форми організації господарського життя та ступінь участі в міжнародному бізнесі.

Однак, слід відмітити, що якими б суттєвими не були відмінності обліку в різних країнах, той факт, що всі вони застосовують диграфічний (подвійний) варіант патримоніального рахівництва, не піддається сумніву.

Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб'єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов'язковості дотримання правових норм.

Взаємодія економічного та правового регулювання проявляється в тому, що підприємство, при здійсненні обліку, вибирає економічно доцільну для себе лінію поведінки, але при цьому змушене рахуватися з правовими нормами, порушення яких може призвести до юридичної відповідальності та, відповідно, до економічних втрат.

Що ж до порівняння обліку країн Данії та Австралії, то неможливо порівняти їх облік у всіх аспектах, оскільки інформація, яка надана у науково-дослідній роботі, характеризується різними статтями. Але можна все таки виокремити деякі відмінні і спільні риси.

По-перше, відмінними рисами у обліку досліджуваних країн є те, що вони належать до різних облікових систем: Данія має континентальну систему, в якій бухгалтерський облік залежить від банківської системи і банківського регулювання. Австралія належить до англо-американської системи обліку, яка орієнтується на потреби інвесторів і кредиторів.

По-друге, національні стандарти були видані Професійною організацією бухгалтерів в Данії в 1988 році, але ніхто не зобов’язаний їх дотримуватися. В Австралії розробленням стандартів займаються спеціальна професійна організація – Інститут присяжних бухгалтерів Австралії (ІПБА) та Австралійське товариство присяжних бухгалтерів (АТПБ), і вводяться в дію на 3 роки пізніше ніж у Данії – у 1991 році.

По-третє, кожна з країн по-своєму трактує поняття “витрати”

В Данії: витрати – це витрати у грошовому вираженні, необхідні для здійснення підприємством своєї виробничої та реалізаційної діяльності.

А Австралійський фонд під витратами розуміє споживання або втрати потенційного прибутку або майбутніх економічних вигод у формі зменшення активів або збільшення кредиторської заборгованості господарюючого суб’єкта, не пов’язані з виплатами власникам і які призводять до зменшення власного капіталу у звітному періоді.

Відмінним також є те, що Данія використовує крім інших методів списання запасів, метод ЛІФО, Австралія ж його не використовує.

Спільними рисами в веденні обліку країн є використання більшістю компаній списання запасів за методом ФІФО та незначною кількістю компаній – метод середньозваженої.

Також, Австралія як і Данія є членам Ради КМСБО, Крім цього також входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Отже, Данія та Австралія зовсім різні країни за своїми континентами, мають свої особливості в веденні обліку, але також характеризуються певними спільними та відмінними рисами.

Список використаних джерел

1. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир ПП “Рута”, 2003. – 544 с.

2. Губачова О.М. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. Для студ. вищих навч. закладів. – К.: “Укркоопосвіта”, 1998. – 226 с.

3. Лучко М.Р., Бенько І.Д. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 311 с. – (Вища освіта ХХ століття).

4. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навчальний посібник/ В.М. Суторміна, В.М. Федоров, Н.С. Рєзанова; За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1993. – 247 с.